Іранський шантаж: Про сенс провокації Тегерану

Іранський шантаж: Про сенс провокації Тегерану
З відкритих джерел

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Ситуація навколо ядерної програми Ірану зайшла в глухий кут. Президент Ірану Хасан Роухані пригрозив 8 травня припинити виконувати умови Спільного всеосяжного плану дій 2015 року ("ядерна угода") в частині обмежень у сфері виробництва збагаченого урану і важкої води, якщо інші країни-учасниці Німеччина, Франція, Велика Британія, Китай і Росія не посприяють скасуванню санкцій США.

Такий ультиматум з вуст іранського президента відбувся рівно через рік після виходу президента США Дональда Трампа з "ядерної угоди" у травні 2018 року. За оцінками МАГАТЕ та ЄС, Іран заморозив ядерну програму, припинив збагачення урану до рівня, який застосовується при створенні ядерних зарядів, і згорнув все необхідне для цього виробництво.

Однак США відновили санкції проти нафтового і банківського секторів Ірану в листопаді 2018 року у відповідь на відмову режиму аятолл виконати додаткові вимоги республіканців: відмовитися від балістичних ракет, припинити спонсорувати тероризм, втручатися у внутрішні справи країн Близького Сходу. У відповідь на ультиматум Роухані, США ввели нові санкції проти металургійної галузі Ірану.

Новини за темою

Спецпомічник президента США Тім Моріссон назвав ультиматум Роухані шантажем Європи і закликав усі країни об'єднатися і змусити Іран виконати всі американські вимоги. Занепокоєність висловив Євросоюз, де не підтримують вихід США з ядерної угоди і відновлення санкцій проти Ірану, але в той же час засуджують відновлення ядерної програми.

У пресі навіть стали з'являтися версії про нібито підготовку нової війни в Перській затоці. Іран здійснив дипломатичну атаку на США і Євросоюз не без впливу Росії і на це є причини.

Плоди загроз

Ультиматум Роухані став кульмінацією наростання антагонізму в американо-іранських відносинах і відповіддю на ряд останніх політичних кроків США. У квітні США оголосили елітний іранський військовий підрозділ "Корпус вартових ісламської революції" терористичною організацією.

У відповідь Іран оголосив США державою-спонсором тероризму, а американських військових, які дислоковані в близькосхідних країнах – терористами. У травні офіційний представник Центрального командування США Вільям Урбан заявив, що існують ознаки того, що іранські військові і лояльні угруповання ведуть підготовку до можливих нападів на американських військовослужбовців на Близькому Сході.

Думка Урбана розходиться з інформацією з березневого звіту Центрального командування США про ситуацію на Близькому Сході, згідно з яким Іран втручається у внутрішні справи Сирії та ряду інших країн, але не демонструє наміру нападати на американські війська.

Останньою краплею в терпінні іранських фундаменталістів стала відправка американською владою в регіон Перської затоки ударної групи на чолі з авіаносцем Abraham Lincoln, винищувачами, вертольотами і стратегічними бомбардувальниками, 6 тисячами військових на борту.

Радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон заявив, що режим аятолл повинен розуміти, що будь-яка атака проти інтересів США або їх союзників буде зустрінута з "безжальною силою". Член Вищої ради національної безпеки Ірану Кейван Хосраві назвав дії США актом "психологічної війни".

З допомогою демонстрації сили США намагаються підкріпити діючі санкції і чинити тиск на керівництво Ірану, щоб президент Роухани і аятолла Алі Хаменеї погодилися на нові переговори з американцями і виконали раніше озвучені вимоги Білого дому. Американці шлють іранцям чіткий сигнал, що в разі потреби вони готові застосувати військову силу.

Політика нинішнього керівництва Ірану представляє потенційну загрозу для США. В радіус ураження іранських ракет потрапляють американські військові бази на території Іраку, Кувейту, Катару. У безпосередній близькості з Іраном розташований Ірак, де знаходиться понад 5 тисяч американських військових, які готують іракську армію для антитерористичних операцій.

В Іраку перебуває 30 озброєних угруповань загальною чисельністю 125 тисяч чоловік, які брали участь у боротьбі з ІДІЛ і підтримують тісні зв'язки з Іраном. Формально вони відносяться до сил безпеки Іраку як народне ополчення, але не підпорядковуються Міністерству оборони або Міністерству внутрішніх справ.

Одне з таких угруповань "Харакат Хезболла аль-Нуджаба" було визнане терористичною організацією міністерством фінансів США в березні цього року. На останніх парламентських виборах в Іраку перемогли ісламістські партії, а прем'єр-міністром став Адель Абдул Махді, який виступає за співпрацю з Іраном і не розділяє побоювань США з приводу народного ополчення.

У минулому році Роухані попереджав Трампа не грати з вогнем і не провокувати Іран, а командувач іранськими спецназом "Ель-Кудс" Касем Сулеймані висловив готовність до протистояння з США.

Також Іран не припинив спонсорувати терористичні антиізраїльські організації "Хамас", "Ісламський джихад" в Секторі Гази, "Хезболла" в Лівані, ісламських екстремістів-хуситів в Ємені і надавати військову допомогу президенту Башару Асаду в громадянській війні в Сирії.

Останнім часом "Хамас" і "Ісламський джихад" посилили ракетні обстріли Ізраїлю, в тому числі ракетами, виготовленими за іранською технологією, а єменські хусити здійснюють ракетні удари по Саудівській Аравії.

В Сирії "Корпус вартових ісламської революції" сформував і підготував шиїтські збройні угруповання загальною чисельністю 100 тисяч осіб. Іран становить загрозу американському впливу на Близькому Сході і його позиції сильні позиції в Іраку, Сирії, Лівані та Ємені, де у нього є підконтрольні збройні угруповання.

Новини за темою

Оскільки американці перейшли від економічного до військово-політичного впливу на Іран, режим аятолл згадав про тактику екс-президента Ірану Махмуда Ахмадинижада, який тримав у напрузі міжнародне співтовариство і шантажував Захід з допомогою ядерної програми.

Шантаж заради скасування санкцій

Іран шантажує США і Євросоюз загрозою відновити ядерну програму, щоб домогтися скасування американських санкцій. У квітні 2019 року США поширили заборону на придбання іранської нафти на Китай, Індію, Японію, Південну Корею, Тайвань, Туреччину, Італію та Грецію, для яких діяло виключення після введення санкцій проти Ірану в листопаді 2018 року.

Мета санкцій – позбавити Іран доступу на великі ринки збуту, доходу у розмірі 50 млрд доларів на рік від продажу нафти. Заступник міністра нафтової промисловості Хусейн Заманія заявив, що Іран буде займатися не контрабандою, а продажем нафти на так званому "сірому ринку" (продаж товарів за зниженими цінами дилерами без офіційного дозволу) в обхід санкцій. Іран буде продавати нафту через різні приватні фірми.

На думку британського експерта у сфері енергетики Манучехра Такіна, навантажені іранською нафтою танкери відключають радари при виході у відкрите море, щоб не виходило відстежувати їх рух. Це дозволить Ірану непомітно поставляти нафту на зовнішні ринки в обхід обмежень. Однак, сам Заманія визнає, що Іран не зможе продавати по 2,5 млн барелів нафти в добу.

У квітні 2019 року США скасували заходи, які забезпечували Ірану доступ до важкої води, виробленої в Омані, і можливості проводити обмін запасів збагаченого урану на уранову руду в Росії. Дані матеріали використовуються в атомній енергетиці.

Санкції ускладнили роботу банківського сектора Ірану. Країну покидають іноземні інвестори. Французькі компанії Total, PSA Group, Renault, німецька фірма Siemens скоротили присутність на іранському ринку. Важкі часи переживає автомобільна промисловість. Іранський реал знецінюється. В країні зростає безробіття.

Іранці вирішили зіграти на страхах міжнародного співтовариства перед ядерною загрозою з їх боку і спонукати Європу більш наполегливо вимагати від США скасування антиіранських санкцій. Існує думка, що якщо Іран відновить збагачення урану, то він зможе створити ядерний заряд за рік.

Європейці не приєдналися до санкцій США, підтвердили, що Іран дотримується умов "ядерної угоди" і висловили намір продовжити торгівлю з Іраном в обхід санкцій. У січні Велика Британія, Франція і Німеччина запропонували створити власний механізм платежів з Іраном без участі США.

У лютому міністр закордонних справ Ірану Мохаммед Зараф Шаріф заявив, що спроба створити подібний механізм зазнала невдачі та європейським країнам потрібно діяти більш рішуче у суперечці з США навколо Ірану.

Після ультиматуму Роухані, високий представник ЄС закордонних справах Федеріка Могеріні заявила, що збереження "ядерної угоди" є питанням забезпечення безпеки ЄС. На її думку, без домовленостей про обмеження ядерної програми Ірану буде складніше домовитися з ісламською республікою щодо інших проблемних питань, включаючи ракетну програму і порушення прав людини. Однак це анітрохи не вплинуло на рішучість американців дотиснути Іран до кінця. Трамп підписав 8 травня указ про введення обмежувальних заходів на експорт залізної руди, сталі, алюмінію і міді з Ірану, бажаючи позбавити країну другого за величиною джерела прибутку після продажу нафти. ЄС в черговий раз продемонстрував свою слабкість і нездатність вплинути на рішення господаря Овального кабінету.

Російський фактор

Іран йде в лобову атаку проти ЄС і США, користуючись підтримкою з боку Росії. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров під час зустрічі зі своїм іранським колегою назвав ультиматум Роухані плодом безвідповідальної поведінки США. Міністр висловив прихильність "ядерній угоді" і підкреслив, що Росія та Іран будуть шукати шляхи обходу американських санкцій. Він пообіцяв переконати європейські країни запровадити механізм, що дозволяє не залежати від США при проведенні банківських переказів.

Складається враження, що Росія виграє від погіршення відносин Ірану і Заходу. Москва зацікавлена в посиленні впливу Ірану на Близькому Сході, з яким вони працюють в парі в Сирії і надають військову допомогу Асаду. Росія зацікавлена потіснити США на ринку озброєнь країн Перської затоки, отримати замовлення на будівництво атомних електростанцій в Саудівській Аравії, ОАЕ, Єгипті, Йорданії.

Іран цікавий Росії як ринок збуту озброєнь. Плюс до всього, американські санкції можуть вплинути на зростання світових цін на нафту в майбутньому і появу дефіциту в обсязі 1,5 млн барелів нафти в добу на світовому ринку. Росії це вигідно, як країні, що експортує нафту і природний газ.

Росія зацікавлена в поглибленні розколу між США і Європою через санкції проти Ірану. Мабуть, росіяни розраховують на те, що на тлі зростання розбіжностей між США і ЄС європейці поставлять питання одностороннього скасування або пом'якшення антиросійських санкцій.

Новини за темою

Впливові європейські країни зайняли позицію "і вашим, і нашим" після ультиматуму Роухані. Велика Британія, Німеччина і Франція засудили нові санкції США проти Ірану та вихід з "ядерної угоди". Водночас вони закликали владу Ірану не ставити ультиматуми, а виконувати умови "ядерної угоди". США намагаються схилити європейців на свою сторону. Держсекретар Помпео відвідав Лондон і намагався переконати британців підтримати США в протистоянні з Іраном.

Іранський глухий кут

Адміністрація Трампа опинилася в незручному становищі у випадку з Іраном. Якщо Іран дійсно відновить ядерну програму, то США залишаться біля розбитого корита. Їм не вдалося змусити Іран за допомогою санкцій відмовитися від балістичних ракет і амбіції стати регіональним лідером на Близькому Сході.

Американці власноруч поховали "ядерну угоду" і спровокували поновлення іранської ядерної програми. Повернення США до виконання умов "ядерної угоди" будуть сприйняті Росією і Китаєм як ознака слабкості. В таких умовах США доведеться підвищити ставки в протистоянні з Іраном, аж до обмеженого застосування військової сили.

Як варіант, нанесення спільно з Ізраїлем ракетно-бомбових ударів по ядерних об'єктах, пускових установках і місцях зберігання балістичних ракет в Ірані. Наслідки такої військової операції непередбачувані для самих американців.

Не випадково Центральне військове командування попереджає про іранську загрозу в близькосхідних країнах, де розташовані американські військові. При бажанні іранських фундаменталістів, лояльні збройні угруповання почнуть влаштовувати диверсії проти американських військових у Сирії та Іраку.

Недарма після ультиматуму Роухані держсекретар Майк Помпео злітав у Багдад і провів переговори з президентом Іраку Бархамом Саліхом і прем'єр-міністром Аделем Абдулом Махді, щоб переконатися в тому, що вони готові посприяти в забезпеченні безпеки американських військових.

Тупикова ситуація в Ірані, в якій опинився Трамп, грає на руку його конкуренту на президентських виборах в 2020 році - демократу, колишньому віце-президенту Джо Байдену, який підтримує "ядерну угоду" з Іраном.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>