Іраксько-курдський конфлікт: Чия візьме?

Військова операція на півночі Іраку є невід'ємною частиною стратегії Багдада з боротьби з курдським сепаратизмом

Іраксько-курдський конфлікт: Чия візьме?
Reuters

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Військова операція на півночі Іраку є невід'ємною частиною стратегії Багдада з боротьби з курдським сепаратизмом

Іракська армія провела 16-20 жовтня блискавичну воєнну операцію проти курдських сепаратистів на півночі Іраку. Наразі іракські військові контролюють північну провінцію Кіркук і однойменне місто, а також території провінцій Ніневія і Діяла. Іракська армія за підтримки шиїтського угруповання "Хашд аль-Шааби" взяла місто Алтун Купрі 20 жовтня. З 2014 р. зазначені території перебували під контролем регіонального уряду Курдистану і пешмерга, після того, як іракські військові відступили звідти під натиском ІД. Зараз бійці курдського військового формування пешмерга відступили на територію автономного утворення Іракський Курдистан.

BBC

Цим подіям передував референдум про незалежність Іракського Курдистану 25 вересня, який був проведений місцевою владою без погодження з центральним урядом в Багдаді. На референдумі 93% населення регіону проголосували за вихід зі складу Іраку. Прем'єр-міністр Іраку Хайдер Аль-Абаді прийняв рішення про проведення військової операції по закінченні 48-годинного ультиматуму президенту Іракського Курдистану Масуду Барзані. Військова операція на півночі Іраку є невід'ємною частиною стратегії Багдада з боротьби з курдським сепаратизмом.

Залякування курдських сепаратистів

З допомогою бліцкригу на півночі Іраку Хайдер Аль-Абаді продемонстрував курдським елітам можливість ефективно відстоювати територіальну цілісність Іраку з допомогою військової сили. Мовляв, іракська армія звільнила від пешмерга Кіркук, а завтра розгорне наступ на Ербіль – адміністративний центр Іракського Курдистану. Метою військової операції є залякування курдських політиків, примушування їх передумати відділятися від Іраку. Військовий конфлікт на території Іракського Курдистану не принесе курдам нічого, крім людських жертв, руйнувань і соціально-економічної нестабільності. Так вже було в ході операції "Анфаль" 1987-89 рр.., в результаті якої загинули 182 тис. курдів, а 700 тис. були запроторені в концтабори. Тоді іракські військові спалили 4 тис. з 5 тис. курдських сіл. Ніхто в Іракському Курдистані не зацікавлений у війні з Багдадом на своїй території. Регіон є найбільш економічно розвиненим і благополучним в Іраку. Курди не хочуть нових гонінь. Звільнені іракськими військами території північного Іраку вже залишили близько 100 тис. курдів. Влада Іракського Курдистану призупинила підготовку до президентських виборів і перенесла їх проведення на 1 листопада.

Позицію іракського прем'єра в діалозі з курдами підкріпили Туреччина та Іран, незважаючи на розбіжності на Близькому Сході. Курди – загальна проблема влади Іраку, Ірану і Туреччини. На стику кордонів усіх цих країн і Сирії проживає понад 30 млн етнічних курдів, які мріють створити власне державне утворення і влаштовують теракти і провокації. Влада трьох країн зацікавлена запобігти активізації курдського сепаратизму. Президент Туреччини Реджеп Ердоган вважає керівництво Іракського Курдистану відповідальним за кровопролиття. Поки іракська армія вела бої з пешмерга, турецька армія зайняла військові бази та аеродроми в сирійській провінції Ідліб, яка межує з автономним утворенням Рожава, також відомим як Сирійський Курдистан. Під соусом створення зони деескалації в Ідлібі турецькі військові готуються стримувати активність курдської організації PKK–YPG на півночі Сирії, яка може взаємодіяти з іракськими курдами. Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавошоглу підкреслив, що курдська влада прорахувалася з проведенням референдуму про незалежність і замість консолідації курдів і отримання вигод посіяла хаос і сумніви.

Військова операція іракської армії поблизу Кіркука  AFP 

Новини за темою

Активнішу позицію в іраксько-курдському конфлікті зайняв Іран. До початку іракського наступу командувач зовнішніми операціями Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), генерал-майор Кассем Сулеймані відвідав Іракський Курдистан і зустрівся з функціонерами партії "Патріотичний союз Курдистану". Іранський військовий намагався переконати їх виконати вимоги Багдада і добровільно передати військові об'єкти в провінції Кіркук під контроль іракських військових. Після початку військової операції Іран спонсорував шиїтське угруповання "Хашд аль-Шааби" у боях з курдами.

Курдські політики просили США і Великобританію надати їм допомогу в протистоянні з іракською армією. Однак Вашингтон і Лондон зацікавлені в збереженні цілісного федеративного Іраку, оскільки курдський сепаратизм стане ще одним чинником дестабілізації Близького Сходу. Американський посланник Бретт Макгурк намагався переконати чиновників у Багдаді і Ербілі не доводити справу до конфлікту і організувати спільне управління над військовими об'єктами на півночі Іраку. Для Великобританії незалежність Іракського Курдистану не вигідна через економічні інтереси. Не встигли іракські військові звільнити нафтові родовища Кіркук від пешмерга, як чиновники запросили британську компанію British Petroleum розпочати їх експлуатацію. Британські нафтовики й раніше хотіли туди зайти, тільки після того, як Кіркук опинився під контролем курдів, це питання не порушувалося.

Фактор нафти

Уряд Іраку зумів з допомогою військової операції позбавити курдських сепаратистів левової частки доходів від видобутку нафти в провінції Кіркук. Курди втратили контроль над половиною нафтогазових родовищ, з яких продавали 300 тис. барелів нафти на добу. За даними видання Anadolu, щодня курди експортували 800 тис. барелів нафти, заробляючи 4,5-5 млн дол. Запаси нафти в провінції Кіркук становлять 13 млрд барелів (12% від запасів Іраку).

Унаслідок дій іракських військових курди втратили контроль над нафтопроводом "Кіркук-Джейхан", який дозволяв експортувати нафту до Туреччини. Цей нафтопровід є найбільшим в Іраку і дозволяє постачати 500-600 тис. барелів нафти на день. Іракський Курдистан експортує нафту в Туреччину без попередження парламенту Іраку з 2013 р. Правляча Курдська Демократична партія уклала контракт на постачання нафти з турецькою компанією AKP строком на 50 років. Були домовленості про постачання Іракським Курдистаном 4 млрд куб. м природного газу до Туреччини.

Нафтопровід з Курдистану в Туреччину Фото з відкритих джерел

Новини за темою

Позбавивши Ербіль значних джерел доходу, Багдад хоче змусити курдську владу не ухвалювати рішення про відділення згідно з результатами референдуму. За даними Reuters, обсяги експорту нафти з Іракського Курдистану скоротилися до 200 тис. барелів на добу. До проголошення незалежності курдів може спіткати міжнародна ізоляція. Після референдуму сусідні Туреччина та Іран перекрили транспортне сполучення з Іракським Курдистаном. Непередбачуваною є поведінка Туреччини – основного покупця курдської нафти. Після референдуму президент Туреччини Реджеп Ердоган пригрозив перекрити нафтопроводи, якщо Іракський Курдистан здобуде незалежність. Туреччина є третім за величиною торговельно-економічним партнером іракських курдів. Іракський Курдистан є великим ринком збуту для турецьких компаній.

Можливі наслідки

Спроби США, Туреччини та Іраку переконати курдських політиків піти на поступки вилилися в розбіжності між двома найвпливовішими партіями в регіоні – "Демократичною партією Курдистану" президента Масуда Барзані та "Патріотичним союзом Курдистану", який очолював покійний екс-президент Джаляль Талабані (похований 3 жовтня 2017 р.). Сім'я Талабані схильна виконати ультиматум Багдада і піти на поступки, за що курдські "демократи" вважають їх зрадниками. Конфлікт кланів Барзані (м. Ербіль) і Талабані (м. Сулейманія) вигідний іракським властям і іншим противникам курдських сепаратистів. Якщо більшість курдів обере президентом представника клану Талабані заради збереження миру в регіоні, то Іракський Курдистан залишиться в складі Іраку на правах суб'єкта федерації. Так було, коли Талабані перебував при владі в роки військової операції США в Іраку.

Якщо після президентських виборів в Курдистані нічого не зміниться, тоді іракській армії доведеться продовжити військову операцію проти курдів, розгорнути наступ на міста Ербіль, Дохук і Сулейманію. В цьому випадку не виключено втручання Туреччини і Ірану. Інакше Іракський Курдистан перетворитися на невизнане та ізольоване державне утворення. США і ЄС, швидше за все, займуть позицію або спостерігача, або посередника між сторонами конфлікту.

Фото президента Барзані на вулиці одного з міст Курдистану Al Arabiya

Новини за темою

Ситуацію ускладнює позиція Росії, яка намагається використати курдський сепаратизм у комерційних інтересах. Після того як пешмерга втратила контроль над нафтопроводом "Кіркук-Джейхан", нафтова компанія "Роснафта" оголосила 20 жовтня про свою участь в інфраструктурному проекті з експлуатації та модернізації старого нафтопроводу компанії KARGroup на території Іракського Курдистану потужністю 700 барелів нафти в добу. На думку виконавчого директора компанії "Роснефть" Ігоря Сєчіна, нафтопровід буде використовуватися для доставки нафти на нафтопереробні заводи його фірми в Німеччині. "Роснефть" купила 80-відсоткову частку на п'яти нафтових родовищах на території Іракського Курдистану. Складається враження, що таким чином Росія підкріплює позиції курдських сепаратистів, від яких відвернувся Захід.

Іран використовує конфлікт Багдада та Ербіля для посилення свого впливу в Іраку. Іран має вплив на шиїтську громаду в Іраку, представники якої перебувають при владі з моменту повалення режиму президента Саддама Хусейна. Тегеран зацікавлений витіснити інтереси США з Іраку і за сприятливих обставин поставити біля керма країни своїх людей, які можуть спробувати встановити в країні ісламську республіку. Такі спроби Тегеран здійснював у роки ірано-іракської війни 1980-88 рр..

Втім, маленька і переможна війна проти курдів на півночі Іраку відповідає інтересам прем'єр-міністра Іраку Хайдера Аль-Абаді. Він напрацював реноме рішучого та жорсткого лідера, який готовий захищати територіальну цілісність Іраку і спробує згуртувати навколо себе електорат серед шиїтів, і, можливо, серед сунітів, які підтримували репресивну політику Саддама Хусейна щодо курдів. У 2018 р. в Іраку відбудуться парламентські та місцеві вибори, на яких братиме участь "Партія ісламського заклику", членом якої є прем'єр-міністр.

Кухалейшвілі Георгій

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>