Інтриги Трампа на Західному березі річки Йордан

Інтриги Трампа на Західному березі річки Йордан
112.ua

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Американська дипломатія знову піднесла приємний сюрприз для своїх партнерів в Ізраїлі. У понеділок, 18 листопада, держсекретар Майк Помпео заявив, що США переглянули позицію щодо ізраїльських поселень на палестинській території Західний берег річки Йордан через обставини й факти історії.

Американська влада не вважає, що їх будівництво суперечить міжнародному праву. Помпео підкреслив, що остаточний статус приналежності території мають визначати ізраїльтяни та палестинці. Наступного дня, 19 листопада, прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу схвалив початок процедури затвердження законопроекту, який поширить ізраїльський суверенітет на частину Західного берега річки Йордан, що викликало протест з боку палестинської влади.

З відкритих джерел

У США ніколи не було єдиної думки щодо ізраїльських поселень на Західному березі річки Йордан. Демократи, подібні до Джиммі Картера і Барака Обами, щоб не підривати авторитету США в арабському світі, дотримувалися думки, що будівництво Ізраїлем поселень суперечить нормам міжнародного права.

За Обами США відмовилися накласти вето на резолюцію Радбезу ООН про заборону будівництва ізраїльських поселень на Західному березі у 2016 році. Республіканці посідають більш лояльну позицію стосовно до ізраїльських консерваторів.

У 1981 році екс-президент Рональд Рейган заявив, що, по суті, в ізраїльських поселеннях нічого незаконного немає. Президент США Дональд Трамп розраховує отримати політичні дивіденди напередодні президентських виборів 2020 року завдяки перегляду позиції щодо Західного берегу. Наскільки це буде ефективно, питання суперечливе.

Аргументи і контраргументи

Згідно з резолюцією ООН 1947 року про розподіл британського мандата Палестина, ця територія разом із Сектором Газу і мала  стати частиною майбутньої палестинської держави. Тоді палестинські араби претендували на всю територію мандата, вважаючи, що держава Ізраїль не має право на існування.

Після закінчення британського мандата в 1948 році армії Єгипту, Сирії, Іраку і низки інших арабських держав розгорнули наступ на позиції євреїв. Західний берег увійшов до складу Йорданії. Араби власноруч зірвали створення палестинської держави і спровокували багаторічний збройний конфлікт з Ізраїлем. Під час Шестиденної війни у червні 1967 року Західний берег окупував Ізраїль. Зараз там проживає півмільйона євреїв у 140 поселеннях.

Новини за темою

Арабські країни, Євросоюз, ООН наполягають на тому, що ізраїльські поселення порушують Четверту Женевську конвенцію, згідно з якою країна-окупант не може переміщати частину свого населення на окуповану територію (у цьому разі на Західний берег). Ізраїльські пром'єри Іцхак Рабін і Аріель Шарон пішли на поступки палестинцям.

Вони вирішили віддати територію в обмін на мир. У 1993 році Рабін підписав з палестинським лідером Ясіром Арафатом угоду в Осло. Передбачалося створення Палестинської національної адміністрації під управління якої переходило 17% земель Західного берега з центром в Рамаллі.

Решта 59% території залишалися під цивільним і військовим контролем Ізраїлю. На 24% території запроваджувався спільний палестино-ізраїльський військово-цивільний контроль. Шарон пішов ще далі та повністю вивів ізраїльські поселення з території Сектора Газа у 2005 році, а також 4 поселення із Західного берега.

Ізраїльські правоцентристи, такі як Нетаньягу та його партія "Лікуд", ультраконсерватори і ортодоксальні євреї виступають проти виведення поселень із Західного берега і не вважають їх існування порушенням міжнародного права. На їхню думку, Ізраїль окупував безгосподарні землі.

У 1967 році палестинської держави не існувало. Палестина проголосила незалежність тільки у 1988 році, яку на сьогодні визнали 137 країн, зокрема Україна. Йорданія, яка володіла Західним берегом із 1948 до 1967 року, відмовилася від претензій на цю територію. Окупація Ізраїлем Західного берега не має нічого спільного з анексією Росії півострова Крим в України або окупацією Туреччиною територій на північному сході Сирії.

Аргументом для визнання законності ізраїльських поселень є ймовірність зростання терористичної загрози біля кордонів Ізраїлю у разі їх виведення. Так сталося в Секторі Газа, де за кілька років після виведення ізраїльських поселень і військових до влади прийшли спонсоровані Іраном терористичні організації ХАМАС та "Ісламський джихад", які систематично завдають ракетні удари по населених пунктах Ізраїлю.

Про належність Західного берега річки Йордан можна довго сперечатися. Спочатку ця територія не належала ані арабам, ані євреям. До XIII століття до нашої ери там були міста-держави ханаанських народів, яких вже не існує на політичній карті світу.

З XIII століття до нашої ери аж до ІІ століття нашої ери, Західний берег перебував під владою державних утворень євреїв, входив до складу Ізраїльського та Іудейського царств. З ІІ століття нашої ери аж до 1967 року Західний берег перебував у складі Римської імперії, Візантії, Арабського халіфату, володінь хрестоносців, Монгольської імперії, Єгипту, Османської імперії, Британської імперії, Йорданії.

Незалежної держави Палестина ніколи не існувало, а територія Західного берега перебувала під владою не тільки арабських держав.

Інтереси Трампа

Адміністрація Трампа визнала наявні реалії на Західному березі річки Йордан, більша частина якого перебуває під управлінням Ізраїлю, у надії отримати для себе політичні дивіденди. Трамп балотується на другий термін на президентських виборах у 2020 році і розраховує на підтримку з боку протестантів-євангелістів, які здебільшого вважають Західний берег річки Йордан частиною Землі обітованої.

Євангелізм у США сповідують близько 100 млн осіб (третина населення країни). Особливо їх багато у південних штатах, де у Республіканської партії традиційно сильні позиції. На президентських виборах 2016 року за Трампа голосували 81% євангелістів. Він завоював їхню довіру міркуваннями про важливість сімейних цінностей, прохолодним ставленням до мусульман і мігрантів.

Підтримка євангелістів потрібна Трампу як повітря. Після початку процедури імпічменту щодо Трампа на тлі скандалу навколо України рівень підтримки президента серед республіканців знизився з 86% до 78%. За даними опитування Інституту політики Гарвардської школи ім. Джона Кеннеді, 52% виборців віком до 29 років підтримують імпічмент Трампа.

Згідно з останніми опитуваннями агентства St. Anselm, вибираючи з двох кандидатів, 51% відсоток респондентів проголосували б за Байдена, а 43% за Трампа. Діяльність Трампа як президента схвалюють 44% американців, за даними дослідження Economist/YouGov.

Також Трамп розраховує збільшити кількість прихильників серед 4,2 млн американських євреїв. Попри те, що їхня частка серед електорату становить менш як 2%, вони традиційно голосують за кандидатів-демократів на президентських виборах. У 2016 році 71% американських євреїв проголосували за Гілларі Клінтон.

Фактор Нетаньягу

Визнаючи законними ізраїльські поселення на Західному березі річки Йордан, адміністрація Трампа намагається вплинути на розставлення сил на політичній арені Ізраїлю на свою користь. Американці зацікавлені у збереженні при владі в країні прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу.

Вони розраховують на його сприяння у втіленні в життя мирного плану для Близького Сходу радника і тестя американського президента Джареда Кушнера і посла США в Ізраїлі Девіда Фрідмана. Зять Трампа упевнений у тому, що варто відійти від схваленої ООН моделі врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту на основі створення двох держав для двох народів.

За альтернативу Кушнер пропонує зосередитися на розвитку палестинської автономії, здійснити обміну прикордонними землями (Йорданія передає Палестині частину території в обмін на прикордонні землі Саудівської Аравії, якій Єгипет повертає два острови у Червоному морі), інвестувати 50 млрд доларів у створення нових робочих місць у Секторі Газа, на Західному березі, в Йорданії, Єгипті, Лівані.

Ідеї Кушнера де в чому перегукуються з амбіціями Нетаньягу, який виступає за визнання суверенітету Ізраїлю над поселеннями на Західному березі (суперечить плану ООН про розділ Палестини на дві держави).

Однак зараз справи у Нетаньягу йдуть кепсько. У цьому році двічі поспіль проводилися дострокові парламентські вибори. Двічі жодна з партій не набрала достатньої кількості мандатів для формування більшості в парламенті.

Новини за темою

Альянс "Синьо-білий" Бені Ганца і Яїра Лапіда випередив "Лікуд" з невеликою перевагою за кількістю мандатів і отримав пальму першості в коаліційних переговорах. Однак Ганц і Нетаньягу не змогли домовитися про створення коаліції.

Ганц претендує на крісло прем'єра, на яке хоче зберегти Нетаньяху, щодо якого порушено три кримінальні справи за звинуваченням у корупції. Тепер на Ізраїль очікують або треті за рахунком дострокові парламентські вибори, або формування міноритарного уряду.

Як варіант це може бути правий уряд "Лікуд" та інших консервативних партій або центристський уряд альянсу "Синьо-білий" з партією "Арабський список".

Кушнер збирається повністю розкрити деталі свого плану після формування нового уряду в Ізраїлі. Нетаньягу користується довірою Білого дому, підтримує США в протистоянні з Іраном, підтримує конструктивні відносини з президентом РФ Володимиром Путіним і може виступати в ролі моста у відносинах США і Росії в близькосхідних справах.

Зміна позиції США щодо ізраїльських поселень дає додаткові переваги Нетаньягу як для участі в нових виборах, так і для коаліційних переговорів з іншими партіями. Фактично ізраїльський прем'єр виконав своє ключову передвиборчу обіцянку, попри невдалі для "Лікуд" результати виборів.

Заяви Помпео достатньо, щоб Ізраїль назавжди зберіг під своїм контролем частину території Західного берега, як у випадку зі Східним Єрусалимом (палестинці претендують) і Голанськими висотами (анексовані Ізраїлем у Сирії у 1967 році), які Трамп визнав територією Ізраїлю.

Зберігається загроза обстрілу території Ізраїлю із Сектора Газа, південних районів Сирії і, можливо, Лівану. Так було після визнання США Східного Єрусалима й Голанських висот територією Ізраїлю. Днями ізраїльські зенітники перехопили кілька ракет, запущених із прикордонних районів Сирії і Сектора Газа.

Зворотний бік медалі

Мабуть, Трамп сприймає план Кушнера як останню можливість домогтися хоч якихось результатів у справі підтримання миру та напрацювати реноме миротворця в переддень президентських виборів 2020 року. Спроби врегулювати північнокорейську проблему закінчилися нічим.

Бажання красиво піти із сирійського конфлікту виглядає збоку як відступ, здача союзників-курдів у боротьбі з ІДІЛ на поталу Туреччині й передання ініціативи російським військовим, які разом з військами Асада зайшли на північний схід Сирії. Трамп усунувся від врегулювання збройного конфлікту на сході України та закликав Зеленського самому домовлятися з Путіним.

Ось тільки Палестина - те ще осине гніздо. Відхід Кушнера від принципу двох держав не підтримали в арабських країнах. Палестинська влада завчасно відмовилося виконувати його план, не знаючи до кінця всіх деталей. Мирна ініціатива може залишитися на папері, а Трамп - увійти до історії як найбільш неефективний миротворець і парламентер серед американських президентів.

США не зможуть уникнути зростання антиамериканських настроїв в мусульманському світі й критики в ООН, як після визнання Східного Єрусалима й Голанських висот територією Ізраїлю. Мабуть, тому американці утрималися від визнання поселення на Західному березі територією Ізраїлю, щоб знизити градус негативу на свою адресу.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>