Інтегруючи в економіку знання і клімат. За що дали Нобелівську премію з економіки у 2018 році

Відзначені вчені першими стали інтегрувати у свої дослідження такі фактори, як розвиток технологій і зміни клімату і відслідковувати їх зв'язок з розвитком глобальної економіки

Інтегруючи в економіку знання і клімат. За що дали Нобелівську премію з економіки у 2018 році
Вільям Нордхаус і Пол Ромер 112.ua

Відзначені вчені першими стали інтегрувати у свої дослідження такі фактори, як розвиток технологій і зміни клімату і відслідковувати їх зв'язок з розвитком глобальної економіки

У понеділок, 8 жовтня, були названі імена останніх нобелівських лауреатів цього року. Володарями спеціальної Премії Шведського банку імені Альфреда Нобеля за економічні дослідження стали американські вчені Пол Ромер і Вільям Нордхаус. Ромер отримає нагороду за впровадження в макроекономічні дослідження фактора технологічних інновацій, а Нордхаус – змін клімату. Чим важливий їхній внесок у науку, пояснює Нобелівський комітет.

Спеціальна премія Шведського національного банку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля цьогоріч присуджена за розробку методів, що зачіпають деякі з найбільш важливих і актуальних проблем нашого часу, таких як довгострокове стійке зростання світової економіки і добробут населення світу.

Вивчення того, як людство справляється з обмеженими ресурсами, лежить в основі економіки, і з моменту свого виникнення як науки економіка визнала, що найбільш важливі обмеження на ресурси відображають природу і знання. Природа диктує умови, в яких ми живемо, а знання визначає нашу здатність керувати цими умовами. Однак, попри їхню центральну роль, економісти раніше взагалі не вивчали вплив на природу і знання ринків та економічної поведінки. Лауреати цього року, Пол Ромер і Вільям Нордхаус, розширили сферу економічного аналізу, розробивши інструменти, необхідні для вивчення того, як ринкова економіка справляє довгостроковий вплив на природу і знання.

Знання. Протягом більш ніж сторіччя загальна глобальна економіка зростала досить помітними і досить стійкими темпами. Кілька відсотків економічного зростання послідовно накопичувались протягом десятиліть і робили людське життя невпізнаваним. Однак, протягом більшої частини людської історії зростання було помітно повільнішим. Воно також варіювалося від країни до країни. Отже, чим можна пояснити, де і коли станеться зростання? Традиційна відповідь економіки – це технологічні зміни, в яких зростаючі обсяги знань втілюються в технології, створені винахідниками, інженерами і вченими. На початку 1980-х років, будучи аспірантом в Чиказькому університеті, Пол Ромер почав розвивати теорію ендогенного зростання, в рамках якої технологічні досягнення не просто випливають із зовнішніх – екзогенних – джерел, як передбачалося в попередніх економічних моделях. Замість цього вони створюються за рахунок цілеспрямованої діяльності на ринку. Висновки Ромера дозволяють нам краще зрозуміти, які ринкові умови сприяють створенню нових ідей для прибуткових технологій. Його робота допомагає нам розробляти інститути та заходи, які можуть підвищити добробут людей шляхом створення необхідних умов для технологічного розвитку.

Природа. Вільям Нордхаус почав свою роботу в 1970-ті роки, вже після того, як вчених всього світу стали серйозно турбувати наслідки спалювання викопного палива у вигляді різкого глобального потепління, а також їх згубний вплив на клімат. Нордхаус взявся за складну задачу вивчення двонаправлених циклів зворотного зв'язку між діяльністю людини і кліматом, поєднуючи основні теорії та емпіричні результати фізики, хімії та економіки. Таким чином, він не тільки розглядав природу як обмеження людської діяльності, але і як щось, що має великий вплив на економічну діяльність. Нордхаус став першим ученим, який розробив прості, але динамічні і кількісні моделі глобальної системи економічного клімату, які тепер називаються моделями комплексної оцінки (IAMs). Його інструменти дозволяють нам моделювати те, як економіка і клімат будуть розвиватися в майбутньому в умовах альтернативних припущень про вплив природи та ринкової економіки, включаючи відповідні заходи. Його моделі задають питання про бажаність різних глобальних сценаріїв і конкретних заходів втручання.

Недосконалість глобальних ринків. Обидва лауреати відзначили побічні впливи на суспільство від винаходів і забруднень, які раніше не бралися до уваги. Будь-яка ідея нової технології, де б вона не з'явилася, може бути використана для виробництва нових товарів та ідей у будь-якому іншому місці зараз і в майбутньому. Точно так само нова одиниця вуглецю, що випускається, незалежно від її походження, швидко розсіюється в атмосфері і вносить свій внесок у зміну клімату, зачіпаючи все людство зараз і в майбутньому. Економісти розцінюють ці побічні дії як зовнішні фактори. І зовнішні фактори, вивчені Ромером і Нордхаусом, мають глобальне охоплення і довгострокові наслідки. Оскільки нерегульовані ринки будуть генерувати неефективні результати за наявності таких зовнішніх факторів, роботи Ромера і Нордхауса дають переконливі аргументи на користь державного втручання.

Технологічні інновації

Стимул дослідження. Довгострокові відмінності у темпах зростання мають приголомшливі наслідки. Наприклад, якщо дві економіки почнуть з рівного ВВП на душу населення, але одна буде рости на 4 відсотки швидше, то за 40 років вона буде вже у п'ять разів багатшою. Більш скромна 2-процентна перевага дасть вдвічі більший національний дохід за 40 років.

В кінці 1980-х рр. Ромер зазначив, що зростання доходів на реальних даних сильно відрізняється у різних країнах. Між найшвидшими й найбільш повільними в цьому сенсі країнами розрив становив близько 10 процентних пунктів. Більше того, ця цифра не показує систематичного зв'язку між первинним доходом і зростанням: деякі бідні країни швидко зростають, економіка інших фактично скорочується. Ромер дійшов до висновку, що розуміння причин таких постійних і значних відмінностей у швидкості зростання має вирішальне значення і почав шукати пояснення.

Емпіричні і теоретичні недоліки. Як зазначив Ромер, домінуюча на той час теорія росту – модель зростання Солоу, також відзначена у 1987 році Нобелівською премією з економіки, могла б пояснити багато особливостей економічного зростання, але не більші та постійні відмінності у темпах зростання. Модель Солоу пророкує, що бідніші країни повинні рости швидше і швидше наздоганяти багатші, чого в дійсності не відбувається. У запропонованій Робертом Солоу моделі економіка може зростати, накопичуючи фізичний капітал, приміром обладнання чи інфраструктуру, але капіталомістке зростання в довгостроковій перспективі повинно знижуватися. Для будь-якої заданої технології додавання доходу від капіталу дає все менше і менше додаткової продукції. Щоб забезпечити стійке довгострокове зростання (і відмінності у зростанні) у моделі передбачається, що з часом праця має ставати більш продуктивною завдяки розвитку технологій, хоча і з різним темпом для кожної країни. Тому модель Солоу не пояснює цих тенденцій, оскільки зміни в технології просто надходять екзогенно – ніби з "чорної скриньки".

Основний прорив. Головним досягненням Ромера стало відкриття цієї "чорної скриньки". Учений показав, як ідеї нових товарів і послуг, створених за допомогою нових технологій, можуть створюватися у ринковій економіці. Він також продемонстрував, як такі ендогенні технологічні зміни можуть призвести до зростання, і які заходи необхідні для успішного функціонування цього процесу. Внесок Ромера здійснив величезний вплив на економічну науку. Його теоретичне пояснення заклало основу для досліджень щодо ендогенного зростання, а дискусії, викликані його країнними зіставленнями зростання, спровокували нові і активні емпіричні дослідження.

Що особливого в заснованому на ідеях зростанні? Щоб відповісти на це питання, ми повинні зрозуміти, як ідеї відрізняються від таких товарів, як фізичний або людський капітал. Ромер навчив нас думати про товари, використовуючи два виміри.

У першому вимірі фізичний і людський капітал є конкуруючими товарами. Якщо на одному заводі використовується конкретна машина або навчений інженер, інженер або верстат не можуть використовуватися іншим заводом. З іншого боку, ідеї не є конкуруючими товарами: одна людина або фірма, які використовують цю ідею, не в змозі перешкодити іншим користуватися нею ж.

У другому вимірі ці товари можуть підлягати вилученню, якщо інститути або закони дозволяють запобігти їх використанню. Для деяких ідей, таких як результати фундаментальних досліджень, подібна ситуація практично або повністю неможлива – наприклад, як можна заборонити використовувати теорему Піфагора?

Однак для деяких ідей користувачі можуть бути виключені з допомогою технічних засобів (наприклад, шифрування) або патентних законів. Проривна стаття Ромера показала, як суперництво і виключення ідей визначають економічне зростання.

Ромер вважав, що ринкова модель для ідей повинна враховувати той факт, що виробництво нових товарів, заснованих на цих ідеях, зазвичай швидко знижується у вартості. У першій версії товару завжди фіксовано висока вартість, але копії та відтворені екземпляри вже мають невисокий рівень граничних витрат. Така структура вартості вимагає від фірм застосування надбавки, тобто встановлення ціни вище граничних витрат, таким чином вони відшкодовують початкові фіксовані витрати. З цієї причини у фірм повинна бути певна монопольна влада, застосовна тільки для досить виняткових ідей. Ромер також показав, що ріст, обумовлений накопиченням ідей, на відміну від зростання, обумовленого накопиченням фізичного капіталу, не повинен відчувати убуваючу прибутковість. Іншими словами, зростання, засноване на ідеях, може залишатися стійким з плином часу.

Недосконалість ринку та заходи. В принципі, нові знання, створені в результаті успішних досліджень і розробок, науково-дослідної та інженерно-конструкторської діяльності, можуть приносити прибуток підприємцям та інноваторам у будь-якій точці світу зараз і в майбутньому. Однак ринки, як правило, не в повній мірі винагороджують творців нових знань за всі переваги розроблених ними інновацій. А це означає, поки нові знання залишаються соціально значущими, ведеться дуже мало розробок. Крім того, оскільки ринкові стимули для впровадження інновацій існують у вигляді монопольного прибутку, зазвичай ринки неадекватно забезпечуються новими товарами з моменту їх винаходу. Подальші дослідження показали, як зміна кон'юнктури ринку також може потягти за собою дуже активну конструкторську і дослідницьку діяльність. Виникає дилема – або нові ідеї покладуть край багатьом фірмам в процесі творчого руйнування, або вони призведуть до збільшення кількості соціально шкідливих технологій, наприклад, шляхом надмірного видобутку або використання викопного палива, що буде наносити шкоду клімату.

Підводячи підсумок, Ромер показав, що нерегульовані ринки будуть проводити технологічні зміни, але з тенденцією до недостатнього фінансування розробок і досліджень, а також створених на їх основі нових товарів. Для вирішення цієї проблеми необхідні добре розроблені урядові заходи, такі як субсидії на наукову та інженерну діяльність і патентне регулювання. У працях вченого стверджується, що такі заходи життєво важливі для довгострокового зростання не тільки всередині економіки окремої країни, але і всього світу. Ромер також рекомендує за допомогою патентного законодавства забезпечувати правильний баланс між мотивацією до створення нових ідей, наданням деяких монопольних прав розробникам і можливості іншим використовувати їхні праці, обмежуючи ці права в часі і просторі.

Зміни клімату

Людська діяльність сприяла швидкому зростанню середніх глобальних температур за останні 100 років. Незважаючи на невизначеність щодо того, наскільки це вплине на клімат у майбутньому, вчені-природознавці досягли чіткого консенсусу щодо того, що це "по всій імовірності, має велике значення".

Стимул дослідження. У 1970-х роках, будучи молодим викладачем Єльського університету Вільям Нордхаус уважно вивчав нові свідоцтва глобального потепління і його ймовірні причини і дійшов висновку, що повинен щось зробити з урахуванням цієї інформації. Його занепокоєння було спрямоване на розробку нових інструментів, які допоможуть нам зрозуміти, як економіка може породжувати зміни клімату, а також соціальні наслідки цієї зміни. У планах вченого було розробити структуру, яка дозволила б аналізувати зміни клімату з точки зору витрат і вигод.

Непросте завдання. Як і Ромер, Нордхаус модель зростання Солоу розповсюдив на важливий набір побічних результатів, включивши глобальне потепління, викликане викидами вуглекислого газу. У цьому випадку відповідні побічні результати переважно негативні. Істотно, що конкретні механізми і фактори зміни клімату, викликані людиною, пов'язані з процесами, досліджуваними в природничих науках. Тому глобальний аналіз зміни клімату вимагає по-справжньому комплексного підходу, в якому суспільство і природа динамічно взаємодіють. Визнаючи необхідність такого підходу, Нордхаус виступив з ініціативою розробки моделей комплексної оцінки (IAM). Його моделі мають три взаємодіючих модуля:

Модуль циркуляції вуглецю. Описує, як глобальні викиди вуглекислого газу впливають на його концентрацію в атмосфері. Відображає фундаментальну хімію і описує, як викиди вуглекислоти циркулюють між трьома вуглецевими резервуарами: атмосферою; поверхнею океану і біосферою; а також глибинами океану. Вихід модуля – це часова лінія концентрації вуглекислоти в атмосфері.

Кліматичний модуль. Описує, як концентрація вуглекислого газу та інших парникових газів впливає на баланс потоків енергії на Землю і з Землі. Відображає фундаментальну фізику і описує зміни в глобальному енергетичному бюджеті з плином часу. Вихід модуля – це часова лінія для глобальної температури, ключовий показник зміни клімату.

Модуль економічного зростання. Описує глобальну ринкову економіку, яка виробляє товари, використовуючи капітал і працю, поряд з енергією, у якості вихідних даних. Одна частина цієї енергії надходить з викопного палива, яке генерує викиди вуглекислоти. У цьому модулі описується, як різні кліматичні заходи, такі як податки або квоти на викиди вуглекислого газу, впливають на економіку та атмосферні викиди. Вихід модуля – це часова лінія ВВП, добробуту і глобальних викидів вуглекислоти, а також часова лінія збитку, викликаного зміною клімату.

Глобальна динамічна система. Три модуля утворюють просту, але динамічно взаємодіючу модель світу. Існує дві версії моделі Нордхауса: модель регіональної інтегрованої кліматичної економіки (RICE), в якій модуль економічного зростання має вісім окремих регіонів, а також спрощена модель динамічної інтегрованої кліматичної економіки (DICE), де цей модуль представлений у вигляді єдиного регіону. Норми Нордхауса можуть бути використані для моделювання наслідків заходів для звичайного перебігу подій і заходів для різного роду втручань. Ці моделі також корисні для оцінки того, яким чином необхідно орієнтувати ринкову економіку на збалансоване співвідношення викидів і викликаних ними витрат і вигід для суспільства. Це питання не може бути розглянуто без моделі, в якій, як і в реальності, люди піддаються впливу з боку клімату, а клімат, у свою чергу, зазнає впливу з боку економічної діяльності людства.

Рекомендовані заходи. Згідно з моделлю комплексної оцінки Нордхауса, найбільш ефективним засобом усунення проблем, викликаних викидами парникових газів, буде глобальна схема податків на викиди вуглецю, які однаково накладалися б на всі країни. Ця рекомендація базується на висновках, сформульованих ще у 1920-ті рр. британським економістом Артуром Пігу. Той показав, що кожне джерело, в цьому разі викидів, повинне платити визначену соціальну вартість збитку, викликаного його викидами. Глобальна система торгівлі викидами може виконувати ту ж задачу, за умови, що обмеження на викиди встановлені досить низько, щоб забезпечити досить високу ціну на вуглець.

Проте така модель комплексної оцінки не тільки забезпечує якісні результати. Вона також дозволяє розрахувати кількісні лінії розрахунку кращого податку на вуглекислоту і показати, як ці лінії залежать від допущених параметрів: наприклад, наскільки чутлива глобальна температура до концентрації вуглецю в атмосфері, яка тривалість його перебування в атмосфері і який масштаб збитку, викликаного зміною клімату. Недавні дослідження Нордхауса є корисним прикладом того, як модель комплексної оцінки можна використовувати для аналізу запроваджуваних заходів. Вчений змоделював чотири види таких заходів в останній версії DICE використовуючи найбільш ймовірні припущення оцінки параметрів зміни клімату:

1. Із збереженням умов, що існували на 2015 рік;

2. Із введенням вуглецевих податків, які максимізують глобальний добробут, використовуючи традиційні економічні припущення про важливість добробуту майбутніх поколінь;

3. Із введенням вуглецевих податків, які максимізують глобальний добробут з набагато більшим упором на добробут майбутніх поколінь;

4. З таким рівнем податків на вуглецеві викиди, якого було б достатньо для підтримки рівня глобального потепління, що не перевищує 2,5 °C, і які вводилися б з мінімальними витратами на глобальний добробут.

Прогнози, засновані на моделі Вільяма Нордхауса Twitter Нобелівського комітету

На малюнку показані викиди вуглекислого газу з плином часу в кожному з цих чотирьох сценаріїв. Різні лінії для "вуглецевих" податків означають, що викиди - а, отже, і ступінь зміни клімату – дуже різні в цих сценаріях. У сценарії 2 податки стартують приблизно з 30 доларів США за тонну викидів і з часом збільшуються приблизно з тим же темпом, що і глобальний ВВП. У сценарії 3 і 4, які дають в результаті набагато більш різке скорочення викидів, податки у 6-8 разів вищі.

Серйозна невизначеність. Як у природничих, так і в соціальних науках існують невизначеності щодо багатьох аспектів зміни клімату. Наприклад, ми не знаємо, наскільки чутливий клімат до викидів парникових газів або наскільки велика небезпека проходження поворотних точок, за межами яких він може вийти з-під контролю. Також залишаються неповними наші знання про економічний збиток і вплив людського фактора на процеси зміни клімату і витрати на декарбонізацію. Природно, моделі комплексної оцінки, розроблені Нордхаусом, не можуть усунути цю невизначеність. Тим не менш, з їх допомогою можна аналізувати, яким чином податки на вуглекислоту в змозі вплинути на розвиток ситуації – підвищення чутливості економіки до змін клімату або підвищення ймовірності проходження небезпечної позначки глобального потепління на 2 °C.

Захоплюючі перспективи для дослідження. Внесок Пола Ромера і Вільяма Нордхауса є серйозним кроком на шляху до вирішення ключових питань майбутнього людства. У нас поки немає вичерпних відповідей на ці питання, але методи, запропоновані сьогоднішніми лауреатами стали основоположними для сучасних і майбутніх досліджень, які допоможуть людству зрозуміти, яким чином можна прийти до довгострокового стійкого глобального економічного зростання.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів