Імпортована влада: Хто насправді керує Україною?

Імпортована влада: Хто насправді керує Україною?
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

Чим нинішня влада схожа з попередньою, так це значною кількістю чиновників, які мають зв'язки за кордоном, а іноді – і громадянство інших країн. Петро Порошенко запрошував на керівні посади іноземців, Володимир Зеленський вручає кермо правління особам з подвійним громадянством та/або наявністю зарубіжних "спонсорів". Новина ця не нова, та пробачать читачі тавтологію. Але з кожним наступним скандалом питання про те, з якого "обкому" керують Україною, стає все більш актуальним.

"Слуга" скількох панів?

Пропрезидентська фракція, очевидно, не може без ексцесів. І якщо вони не мають сексуального або корупційного присмаку, значить, справа – в чомусь іншому. Наприклад, у подвійному громадянстві. Його у голови фракції "Слуга народу" виявив колишній "радикал" і депутат попередніх скликань Ігор Мосійчук.

"Голова фракції "Слуга народу" в українському парламенті Давид Арахамія має статус US Person – цей термін стосовно нього використовується, як відносно громадянина США, що підтверджується відповідним американським паспортом, виданим на ім'я David Arakhamiya", – написав Мосійчук в своєму Телеграм-каналі. І пообіцяв вже незабаром надати докази.

112.ua

Поки Мосійчук збирає пруфи, кандидат політичних наук Олексій Якубін вже прогнозує новий скандал, який вибухне у зв'язку з цими викриттями. "Люди, які мають кілька паспортів, повинні були все-таки про це маніфестувати. Це дуже важливий нюанс", – каже він.

"Вони повинні були поставити галочки: "Маю право на проживання", "Маю статус резидента" у тій чи іншій країні. В цьому випадку цього не було зроблено, і тоді виникає питання: чому ця інформація, якщо вона в підсумку підтвердиться, не стала надбанням публіки?" – запитує експерт.

А заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко в коментарях для 112.ua зазначає наступне: "В Україні подвійне громадянство не дозволено. А тому людина з таким статусом не повинна займати посади в органах влади. Було б показово, якби в "Слузі народу" виявили таких людей і звільнили їх – заради повчання і прикладу. І не тільки, аби очистити власні лави, але й щоб сформувати прецедент, який використовувався б у подальшому іншими політичними силами".

Але "Слуга народу" і наука рядовим партійцям – речі несумісні. У фракції карають лише тих, хто виносить сміття з хати. Наявність же другого паспорта сміттям не вважається. Як, очевидно, й утратою політичної репутації.

Так і подібного роду прецеденти вже мали місце в минулому і минули без всяких наслідків для фігурантів. Наприклад, коли стало відомо, що кандидат у нардепи від "Слуги" – харківський мажоритарник Олександр Куницький – має ізраїльське громадянство, в партії тільки розвели руками. "На сьогоднішній момент юридичних механізмів змінити цю ситуацію у партії немає", — коментував тодішній глава "Слуги" Дмитро Разумков.

Він же запевняв, що якщо партія допустила помилку з тим чи іншим кандидатом, то на неї вкажуть виборці. (Чудово знаючи, зауважимо в дужках, що за фактом зробленого вибору виборці не впливають ні на що).

"Я чув у Верховній Раді вже такий жарт – нарешті нам буде зрозуміло, хто той "великий брат", якого мав на увазі Арахамія, коли говорив, що "великий брат" буде стежити за всіма нами", – іронізує політичний експерт Володимир Кацман.

Проблема лише в тому, що таких "великих братів" явно більше, ніж тільки один.

Оголосіть весь список!

Якщо з Арахамією ситуацію до кінця не з'ясовано (чекаємо обіцяних доказів від Мосійчука), то литовське громадянство Айвараса Абромавічуса не викликає сумнівів. Нинішній генеральний директор державного концерну "Укроборонпром" був "виписаний з-за кордону" ще Петром Порошенком. Тільки тоді він був міністром економічного розвитку і торгівлі, а нині керує ключовим ДП.

Цікаво, що "Укроборонпром" як такий теж потрапив у скандал. В даний момент підприємство приймає у себе делегацію з США, що складається з представників американського військово-промислового комплексу країни. Цей факт турбує опозицію, де вимагали відправити Абромавічуса у відставку.

"Тур представників американської розвідки по об'єктах оборонного комплексу журналісти сором'язливо називають "аудитом", однак насправді це успішна розвідувальна операція, що передує отриманню повного контролю над всім військово-промисловим комплексом України", – стверджують в "Опозиційній платформі – За життя".

112.ua

А тим часом – поки Абромавічус тримає зв'язок з американськими військовими – Міністерство економічного розвитку України представлено особами, афілійованими з відомим фінансистом із США Джорджем Соросом. І це ніяка не сенсація. Ще влітку було відомо, що, крім керівника відомства Тимофія Мілованова, керувати міністерством будуть також Дмитро Романович і Павло Кухта. Обидва – в якості заступників Мілованова. Обидва афілійовані з оточенням Сороса. При цьому всі троє щільно включені в американський інтерес, і навіть більш ніж. Адже Мілованов – за словами того ж Мосійчука – також має статус "US person", тобто американське громадянство.

112.ua

У генпрокурора Руслана Рябошапки теж вельми цікаві зв'язки. Його діти – троє синів – є громадянами Франції, а дружина Олеся Бартовщук працює в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) у французькому Страсбурзі. Все це, власне, відображено в офіційних документах.

А ось те, що не відображено. У грудні 2016 року дружина Рябошапки придбала у Франції будинок площею 145 кв. м і вартістю на той момент 12,392 млн грн, що за курсом євро в грудні 2016 року становить в еквіваленті близько 444 тис. євро. Також Бартовщук придбала у Франції і земельну ділянку площею 4,5 сотки, йдеться у розслідуванні газети "Вести". Журналісти видання зазначають, що навіть французька зарплата дружини генпрокурора не дає уявлення про те, звідки взялися такі гроші. Віднесемо його до розряду риторичних. 

112.ua

На цьому тлі трохи менш цікавими виглядають зв'язки з Євросоюзом нинішнього прем'єра Олексія Гончарука. Його кар'єрний зліт настав у 2015 році і був пов'язаний з тим, що Гончарук став головою Офісу ефективного регулювання (BRDO) і займав цю посаду аж до травня 2019-го. А створював цей офіс вже згаданий вище екс-міністр економрозвитку Айварас Абромавічус за підтримки Євросоюзу. Тобто, прем'єр-міністром України став чиновник, який довгий час відпрацьовував європейські гроші.

112.ua

До речі, серед нинішніх нардепів є не тільки вихованці Стенфорда (так звані "соросята"), але і пташенята BRDO (по суті, ті ж "соросята", тільки з іншою назвою). У списку "Слуги народу" таких п'ятеро, це – Олена Шуляк, Олексій Оржель, Денис Малюська, Віталій Безгін і Олександр Кубраков. Їх вважають лобістською групою прем'єра Гончарука, багатьох він забрав у свій уряд.

А коли є власне лобі, легко пропхати через парламент необхідні зацікавленим особам рішення. Наприклад, той же гучний закон про відкриття земельного ринку. Цей закон директор інформаційно-аналітичного центру "Перспектива" Павло Рудяков розглядає як рішучий крок на шляху "до остаточної кабалізації" України транснаціональними корпораціями.

А політолог Кость Бондаренко зазначає, що "транснаціональні корпорації звичайно, якщо кудись заходять, то вони чіпляються як п'явки. Вони цинічні, абсолютно прагматичні, і, відповідно, навряд чи їх вдасться подолати за допомогою внутрішніх ресурсів".

"Не співвідносять себе з Україною"

А тим часом втрата економічного суверенітету неминуче пов'язана і з втратою політичного суверенітету. Це констатували багато політиків – зокрема, Олег Ляшко. Ще в бутність свою лідером парламентської фракції "Радикальної партії" він зазначав, що Україна перетворилася у колонію МВФ і Світового банку. Він же ввів термін "зовнішнє управління" – для характеристики того, що нині відбувається в Україні.

Новини за темою

Зовнішнє управління з'явилося не сьогодні і не вчора. Вже певний час Україна живе з втратою своєї суб'єктності. Це знають і розуміють і у Верховній Раді, однак тамтешній контингент дуже часто грає за іншу команду. Як раз за ту, яка пропонує престижну роботу у різного роду міжнародних структурах, фондах, офісах тощо. Про кількість представників влади, пов'язаних з тим же Соросом, ми вже згадували.

Але іноді зовнішнє управління починається інакше – з отримання іноземного громадянства в якості додаткової подушки безпеки. "Людина в такому статусі відчуває себе безкарно, – коментує політолог Євген Булавка. – Йому буде куди тікати, якщо наступна влада захоче розібратися з нинішнім "шаленим принтером" у парламенті. Хоча в будь-якому випадку це, насамперед, питання чесності по відношенню до своїх виборців", – додає він.

Але про яку чесність мова, якщо "для представників української влади Україна – лише ресурсна територія, – зазначає керівник Центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов. – Територія, населена аборигенами, яких можна безкарно гнобити і грабувати. Саме тому влада в Україні працює вахтовим методом. При цьому у наших чиновників за кордоном і нерухомість, рахунки в банках відкриті, і діти навчаються. Ці люди просто не пов'язують своє майбутнє з Україною".

112.ua

"Людей з подвійним громадянством (а це є правопорушенням) дуже легко шантажувати, – розвиває думку директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. – У тому числі і з боку тих держав, які це громадянство надали. Адже вони можуть висувати їм якісь умови, вимоги і так далі. Друга проблема в тому, що люди з подвійним громадянством не орієнтуються на Україну, не зацікавлені в її успіхах. І третя проблема – вони можуть бути банальними агентами впливу тих країн, чиї паспорти вони мають".

Але при всьому перерахованому питання з громадянством – дещо ширше. Воно пов'язане з відсутністю "ідентифікації себе як українця у політичному розумінні цього слова. А якщо така ідентифікація відсутня, то людина буде викачувати певні ресурси з України, створювати власну подушку безпеки, а потім просто поїде звідси. Та ще й буде звинуватити Україну у політичних переслідуваннях, як це вже бувало. Тобто проблема не тільки в подвійному громадянстві, скільки у відсутності причетності до долі країни", – переконаний Богдан Петренко.

Звідси і "танцює" наша влада. А танцюючи, передає "кермо" в чужі руки. "Все, що відбувається – ознака тотальної десуверенізації України", – резюмує Андрій Золотарьов. З ним згоден і Руслан Бортник. "Формально Україна незалежна, але в дійсності її суверенітет досить обмежений", – каже він.

На те, що наша держава втрачає суб'єктність, приймаючи ті рішення, які вимагають від неї іноземні держави та інституції, вказує і політолог Андрій Єрмолаєв. "Серйозна проблема — ми будемо самостійними, коли будемо працювати з цими структурами чи ми будемо виконувати їх рішення. Як само собою в розмові — "а що там вирішили Сурков з Волкером", "а як там Венеціанська комісія відреагувала на наше законодавство", "а як нам прийняти закон, щоб увійти в НАТО". У мене питання: а коли ми будемо оперувати суверенними національними рішеннями?" — запитує політолог.

"Ця несамостійність – посягання на національну ідею. Серйозна ситуація, яку треба ставити в главу кута і в парламенті, і ставити питання перед інтелектуалами про те, що йде політика згортання суверенітету і втрата самостійності", — заявляє він.

Ставити можна (і потрібно) будь-які питання, пов'язані з цією тематикою. Ось тільки чи будуть отримані на них відповіді?

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>