Імпічмент президенту: Чим завершаться контакти Зеленського і Трампа?

Імпічмент президенту: Чим завершаться контакти Зеленського і Трампа?
Фото з відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

Сьогодні президент України Володимир Зеленський летить до Америки, де пробуде три дні. Передусім він візьме участь у 74-й Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Порядок денний засідання містить і проблеми клімату, і російську агресію, і ситуацію на окупованих територіях. Очікується, що Зеленський зробить декілька важливих заяв. "На полях" асамблеї він матиме зустрічі з лідерами інших держав. Кульмінація всього візиту – двосторонні перемовини з Дональдом Трампом. На президентський тет-а-тет, запланований на 25 вересня, відведено 45 хвилин. Хочеться думати, що цього разу бесіда вийде плідною та корисною. Бо попередня розмова двох президентів завершилася тим, що в країні заговорили про імпічмент для одного з них. Йдеться не про Зеленського, а про Трампа, котрий нібито тиснув на співрозмовника, аби той допоміг йому нейтралізувати Джозефа Байдена.

Називається – поговорили

Витоки цього скандалу – у дзвінку Трампа до Зеленського, що мав місце 25 липня. Набравши Київ, американський лідер привітав колегу з перемогою партії "Слуга народу" на парламентських виборах. Але не тільки. Як з’ясувалося згодом, розмову президентів прослуховували та фіксували. Хто відіграв роль американського майора Мельниченка, лишилося за кадром. Але витік інформації стався. Цієї п’ятниці The Wall Street Journal, а також інші видання опублікували розвінчання Трампа. З нього слідує, що президент США рекомендував Зеленському розслідувати дії Гантера Байдена – сина Джо Байдена.

Наполегливість Трампа межувала з політичним хамством: за стенограмою розмови, він повертався до теми Гантера вісім разів. Окрім того, мало місце й щось подібне на шантаж. Так, Трамп зауважив, що нерозслідувані корупційні справи шкодять взаєминам США та України. Зацікавленість Трампа можна зрозуміти: Байден – його головний суперник від демократів на президентських виборах, які відбудуться в США вже наступного року. Звинуватити члена його родини в корупції та кинути тінь на репутацію самого Байдена для Трампа вкрай вигідно.

А суть історії з Гантером полягає в такому. Син Байдена з 2014 по 2019 рік був членом ради директорів української газодобувної компанії "Бурісма", яку звинувачують в ухилянні від сплати податків. Це доволі таємнича структура, котра позиціонує себе як найбільшу нафтовидобувну компанію України. Навіть кінцевий бенефіціар її невідомий, хоча власником вважають Миколу Злочевського, колишнього депутата-регіонала і колишнього (за часів Януковича) міністра екології.

Формально "Бурісма" існує з 2002 року, але розквіт її припав на президентство Віктора Януковича. Тоді Київ дуже активно намагався залучити до співпраці на нафтогазовому ринку великі міжнародні компанії. Власне, розмови про те, що Україна здатна забезпечити себе паливом вітчизняного видобутку, почалися не за Яценюка, а кількома роками раніше. За Януковича, зокрема, було підписано контракт з компанією Chevron про видобуток сланцевого газу в Західній Україні. Мав місце і договір про газовидобуток біля берегів Криму з іншою американською компанією – Exxon Mobile. Усі ці плани було зірвано через революцію та війну, але повернемося до Гантера Байдена.

Отже, вже після Революції гідності на початку 2014 року до Києва приїздив віце-президент США Джо Байден. А за кілька тижнів по тому його син Гантер увійшов до складу ради директорів "Бурісми". Об’єктивно кажучи, ці два факти можуть бути ніяк не пов’язані між собою. Бо Гантер не єдина людина з гучним прізвищем у складі правління "Бурісми". Туди ж входить між іншим і екс-президент Польщі Александр Квасневський.

Проте в адміністрації Трампа події інтерпретують інакше. В Америці не знають суто українського терміну "кумівство", але президент США натякає, що син його суперника отримав синекуру саме завдяки політичним зв’язкам його батька. Так це чи ні? Поки що подібну можливість не доведено і не спростовано. У Трампа стверджують ще дещо, а саме те, що Байден свого часу тиснув на українських генпрокурорів (Шокіна та Луценка), аби ті не розслідували справу "Бурісми".

Можливо, Джо Байден і справді замішаний у корупційному скандалі, але поки що вся ця історія здебільшого б’є по самому Трампу. Іще до того, як його розмова із Зеленським потрапила до шпальт The Wall Street Journal, нею зацікавилися правоохоронні органи США. Нині американському президенту інкримінують тиск на іноземного лідера з корисною метою. У теорії вся ця справа може потрапити до Конгресу США і відкрити шлях до імпічменту. Попри те, що до кінця каденції чинного президента лишається небагато часу, суперники-демократи використають ситуацію для того, аби помножити Трампа на нуль.

Не перший скандал

Відносини американської адміністрації з Києвом були доволі непростими задовго до Зеленського. Згадаймо хоча б інцидент з витоком даних з "амбарної книги" Партії регіонів. У кількох словах історія полягала в такому. Після втечі Януковича з Межигір’я в його володіннях нібито було знайдено так звану чорну бухгалтерію "регіоналів". А саме – "гросбух", де ретельно фіксували всі виплати з каси провладної тоді партії. Серед отримувачів мільйонних сум був Пол Манафорт – очільник президентської кампанії Трампа, а також, як виявилося, тіньовий радник Віктора Януковича.

Щодо інформації про діяльність Манафорта стало відомо в доволі незручний для Трампа час. Був 2016 рік, і Трамп балотувався в президенти США. Скандал став дуже невигідним для нього, але вкрай бажаним для Демократичної партії США та для її висуваниці Гіларі Клінтон. Пані Клінтон змагалася з Трампом за президентське крісло, і злив компромату на Манафорта потрактували як провокацію, здійснену в її інтересах.     

Українськими інтернет-просторами гуляв аудіозапис, зроблений одним з нардепів, де голос українського високопоставленого співробітника правоохоронних органів розповідав, як його відомство злило фінансові звіти Манафорта, щоб допомогти кампанії Клінтон. Інформаційна бомба вибухнула гучно і забруднила репутацію всіх без винятку фігурантів: Трампа, Манафорта, Клінтон, України та української правоохоронної системи, а також її депутатського корпусу, частина якого орієнтувалася на демократів і, вочевидь, мала з такої співпраці певний зиск.

Генпрокуратура намагалася розслідувати витоки інформації з "амбарної книги", але, як і багато інших гучних епізодів, це розслідування не завершилося нічим. А от у США суд присяжних визнав винним за вісьмома пунктами обвинувачення Пола Манафорта та відправив його за ґрати. Ця обставина навряд чи зробила ставлення Трампа до України більш теплим. Тепер же відносинам України та Америки загрожує нове випробування – цього разу через "Байденгейт".  

Нині офіційний Київ вустами міністра закордонних справ Вадима Пристайка заперечує факт тиску на Зеленського з боку Трампа. Він називає телефонний контакт двох президентів "довгим та дружнім". Ще цікавий нюанс: колишній радник голови МВС Арсена Авакова Антон Геращенко в коментарі виданню The Daily Beast заявляє, що, тільки-но надійде офіційний запит з боку влади США, Київ розгляне справу про зв'язки, які мав Гантер Байден з компанією "Бурісма". Тобто за потреби доб’є репутацію Байдена.

Таку стратегію можна вважати правильною, якщо команда Зеленського робить ставку на Трампа. Але ображати демократів не варто також. Тим паче що каденція нинішнього хазяїна Білого дому завершиться на початку 2020-го. З іншого ж боку, можливо, Зеленському просто не лишають вибору. Видання The Washington Post стверджує, що Трамп нібито пригрозив Україні блокуванням військової допомоги на 250 млн дол. у разі відмови розслідувати діяльність Байдена в Україні.

Утім, 12 вересня адміністрація американського президента "розморозила" гроші для України. І навіть не 250, а цілих 400 млн дол. Ці гроші призначені для закупівлі військового обладнання і зброї для української армії. Рік тому Україна вже отримала 37 американських протитанкових пускових установок Javelin. В українському військовому відомстві заявляють про необхідність придбати ще одну партію Javelin, які можуть бути використані не з наступальною метою, а лише в разі масштабної ескалації війни.

У будь-якому разі, був тиск з боку Вашингтона чи ні – невідомо. Сам Трамп відкидає будь-які звинувачення в шантажі. У своєму Твітері він пише про те, що розмова від 25 липня з президентом Зеленським була "прекрасною і рутинною", тобто співрозмовники наговорили один одному приємностей і не сказали по суті нічого. Тяжко не погодитися із тими оглядачами, хто відзначає особливу складність моменту у відносинах між Україною та США. І хто вважає, що Володимир Зеленський опинився нині між двох вогнів.

Бо, по суті, це не Америка у 2020-му, а Україна в 2019-му вимушено обирає, за кого вона – за республіканців чи за демократів, за Трампа чи за його найбільш рейтингового суперника Байдена.

Побачити Трампа і… не померти

Нині справу з проголошенням імпічменту Дональду Трампу поставлено на паузу. Тимчасовий директор Національної розвідки США Джозеф Макгуайр отримав рекомендацію від Мін'юсту не передавати скаргу на Трампа до Конгресу. Але Конгрес, знаючи весь "Байденгейт" не гірше за будь-якого американського обивателя, може й сам дати поштовх до відсторонення Трампа від влади. Достатньо, аби дві третини конгресменів висловилися за початок процедури імпічменту. Поки що цього не сталося, але, на думку американського юриста Джорджа Конвея (до речі, чоловіка радниці Трампа), ситуація склалася критична.

У цих обставинах президенту Зеленському радять… взагалі скасувати візит до США. Екс-нардеп Андрій Артеменко вважає, що від його заяв та дій залежить надто багато. "Кожне вимовлене Зеленським у Нью-Йорку слово буде розібрано місцевими ЗМІ до мікрона, і всидіти на двох стільцях більше не вдасться – доведеться вибирати сторону", – говорить Артеменко в інтерв’ю ЗМІ.

А от політичний аналітик Денис Гаєвський, навпаки, вважає, що українську складову американської політики надто перебільшено. Тим паче, каже він, Байден ще не виграв внутрішньоамериканські праймеріз. Тобто, якщо станеться так, що кандидатом від демократів буде не він, уся ця істерія довкола Гантера Байдена взагалі втратить сенс.

Слід зауважити, що, хоча візит Володимира Зеленського до США стартує вже сьогодні, формат його зустрічі з Трампом остаточно невідомо. Знавці дипломатії говорять про те, що у Вашингтоні надають колосального значення деталям протоколу, а тому "повноцінної" зустрічі з американським лідером не буде, а буде натомість "протокольна". Бо тривалі двосторонні перемовини може бути розцінено як "знак особливої уваги і приязні", тоді як "Україна не належить до топ-пріоритетів американської адміністрації", говорить директор фонду "Відродження" Олександр Сушко.

У програмі перебування Зеленського в США друга частина середи 25 вересня (з 14:00 до 21:00) зарезервована під "заходи за окремою програмою". Цілком ймовірно, що під останніми і маються на увазі короткі "оглядини", на які Трамп покличе Зеленського. У команді ж Зеленського основний акцент роблять на його участь у Генасамблеї ООН.

"Ми веземо виступ. Президент виступатиме на Генеральній асамблеї, де він буде нести світу меседжі щодо місця України у світовому співтоваристві, про нашу позицію, як ми збираємося розвиватися, боротися з корупцією, що буде з нашою внутрішньою політикою", – говорить помічник Зеленського Андрій Єрмак в інтерв’ю "Лівому берегу". А зустріч із Трампом він називає неофіційною, підкреслюючи: "Це два неординарні політики, їм важливо налагодити особистий контакт".

Але контакт може вийти доволі жорстким. "Знаючи прямолінійність президента Трампа, прогнозую, що він може поставити ультиматум, в якому "пов’язати" подальшу допомогу Вашингтона із сумнозвісною "справою Бурісми", – пише в авторській колонці колишній зовнішньополітичний радник президента Порошенка Костянтин Єлісєєв. Він же додає: головне в цій ситуації – пам’ятати, що, "якими б спокусливими не були тактичні переваги, маємо відстояти стратегічні інтереси України у відносинах зі США. Вибори – справа тимчасова, тоді як двопартійна і двопалатна підтримка – це залізний актив України, втримати і розвинути який треба будь-якою ціною".

Іншими словами: Володимир Зеленський має так повести гру, аби зрештою мати в союзниках весь політичний істеблішмент Америки, а не котрусь з двох його складових. Але чи належить таке завдання до тих, які реально втілити? І – головне – чи впорається із цим наш шостий президент?..

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>