Гроші на вітер, або Чому з виховних колоній виходять рецидивісти

Гроші на вітер, або Чому з виховних колоній виходять рецидивісти
112.ua

Ліга корупції

Програма "112 Україна"

Вони ходять строєм. У всіх однаковий одяг та стрижка під нуль. Підйом о 6-й, відбій о 22-ій. Розпорядок дня, наче у військовому ліцеї. Тільки ці хлопці до армії ніколи не підуть. Бо з судимістю до війська не беруть. В яких умовах утримують неповнолітніх злочинців, і чому українські колонії їх не перевиховують?

Ще у середині 2000-х в Україні було 10 колоній для неповнолітніх і приблизно 2000 невільників.

Та після змін у кримінальному кодексі та закону Савченко кількість ув’язнених значно скоротилась – зараз їх всього 117 і лише 4 тюрми для неповнолітніх. Єдина колонія, де тримають дівчат - у Мелітополі. У Кременчузі, Прилуках та Ковелі сидять юнаки. Основний контингент малолітніх злочинців – це діти з неблагополучних сімей. Валентин навіть народився, коли його мама відбувала покарання.

Кримінальна відповідальність в Україні наступає з 14-ти років. Та перш ніж опинитися в колонії, неповнолітні, як і всі злочинці, спочатку потрапляють до СІЗО.

За законом, підлітків мають тримати окремо від дорослих, але на практиці усі сидять поруч. Це навіть високе тюремне начальство визнає.

Відтак, саме у слідчих ізоляторах підлітки пізнають тонкощі тюремного життя. І сприяє цьому не тільки сусідство з бувалими зеками, а й cама адміністрація.

Якщо дорослі колонії називаються виправними, то для неповнолітніх – виховні. Тобто підлітків мають перевиховувати. Щоправда, часто буває навпаки. Озлоблюють.

"Починають бити за кожну дрібницю. Щось не те сказав – побили, щось не те зробив – побили", - скаржиться засуджений Орест.

"Вони не дивляться на тебе як на людину. Ти зек, а якщо зек, значить все – ніхто. Тюрма ще нікого не виправила", - додає його "колега" Віктор.

Виявляється, щойно засуджені потрапляють у колонію, адміністрація одразу доступно пояснює правила.

"Не встиг я вийти з поїзда, як мене відразу з такими ударами прийняли, що я проблювався", - згадує Орест.

"Особа, яка потрапила в місця позбавлення волі, вона стає жорстокою, людину ламають як особистість, людині не дають право голосу, не дають право на роздум і на власну думку і нав’язують свою позицію, незалежно від того, правильна ця позиція чи неправильна, законна чи незаконна, люди мають бездоганно підкорятися", - розповідає правозахисник Андрій Діденко.

Їхні однолітки вчаться у школах, училищах та університетах. У колоніях теж є заклади освіти, одначе більшість із цих підлітків навіть читати та рахувати толком не вміють.

Замість пізнавати ази освіти, вони привчаються до кримінальної романтики і набивають собі наколки. Деякі неповнолітні розмальовані наче бувалі авторитети.

На жаргоні їх називають шпана – це блатні малолітки. По їхніх пальцях можна читати біографію. Навіть німецька свастика зустрічається. Правда, у тюрмі ці символи трактують по-іншому. На руці гральні карти. На передпліччі – злодійські зірки. Наколки на тілі красномовніші за будь-які слова.

112.ua

Максим сидить за крадіжку, він із так званих блатних. Їх видає стиль спілкування – муркочуть. Таких як він у тюремному світі називають – стремягами.

Максим сповідує злодійські традиції. І, як він каже, веде правильний стиль життя. Виявляється, не всі засуджені можуть бути блатними. Для початку треба відсидіти за так званими благородними статтями.

У колонії для неповнолітніх засуджені можуть перебувати до 21-річного віку. А потім їх переводять у дорослі тюрми.

* * *

Запорізька область. Мелітопольська школа № 28. Тут навчаються лише дівчата.

Усі учениці в однаковій синій формі. З бірками на видному місці. Це не звичайна школа, а тюремна. Ці дівчата – злочинниці. 

Вони просили не показувати їхніх облич. Бо після відсидки хочуть розпочати нове життя.

Загалом у Мелітопольській виховній колонії лише 7 засуджених.

112.ua

Після навчання - обід. Невеличка їдальня нагадує кухню у квартирі.

Живуть дівчата в охайних кімнатах. Акуратно застелені ліжка, на підлозі – килим, фотошпалери. Є навіть живий куточок – рибки в акваріумі та кролик у клітці.

Вірі – 16. Сидить вже другий рік. Родом вона із Запоріжжя.

На свободі неповнолітня тікала з дому та проводила час із дорослими чоловіками.

"Ввечері ми з подружкою пішли в сквер гуляти. Там познайомилися з двома чоловіками, попросили у них цигарку, потім поїхали до одного з них додому", - розповідає Віра.

На квартирі малолітки чоловіків обікрали. За крадіжку Вірі дали три роки. Тепер, як і всі, ходить на роботу, аби звільнили швидше – умовно-достроково. Засуджені опановують професію швеї.

Заробляють дівчата приблизно по 500 гривень щомісяця. За злочин на приблизно таку ж суму відбуває покарання Анжела. Вона вкрала телефон у знайомого. Отримала 4 роки і 1 місяць.

Неповнолітня Анжела родом з нині окупованого Донбасу. Виховувала дівчину вулиця, а не батьки. Почала красти у 13. Поставили на поліцейський облік. У 16 загриміла за грати.

"Взяли за батарею. З квартири вкрали з друзями таку велику чавунну. Здали її потім за 100 грн", - розповідає вона.

За вкрадену батарею тепер має відсидіти 4 роки. Всі її рідні живуть на окупованій частині Донбасу.

Найбільший термін у цій колонії має Марина. Коли їй було 15, вона вбила людину. Дали 12 років. Половину строку вже відсиділа.

За час відсидки Марина закінчила тутешню школу, а тепер завершує навчання у Мелітопольському університеті.

Якщо не звертати увагу на колючку, то колонія радше нагадує інтернат. А кожна дівчина має свою зону відповідальності.

Одначе цей період свого життя всі вони хочуть чим швидше забути.

Мелітопольська виховна колонія – мабуть, найзразковіша тюрма країни. В інших буцегарнях подібних умов ані близько немає.

* * *

Типові мури з колючкою та масивні ворота. Це Кременчуцька виховна колонія. Подейкують, саме тут мотав свою першу ходку тричі несудимий Віктор Федорович.

Вперше у Кременчуцькій колонії наша знімальна група побувала у 2017 році. Тоді журналісти виявили цілий склад зіпсутих продуктів, якими годували ув'язнених.

А на промзоні репортери виявили підпільне виробництво. Неповнолітні засуджені фактично задарма шили одяг для немовлят.

Одначе адміністрація заявила, що то гурток кройки та шиття.

Але найцікавіше було за цими зачиненими дверима. Адміністрація заявила, що зайти всередину не можна, бо загубили ключі. Проте журналісти були у супроводі помічника народного депутата, а вони згідно з законом мають право заходити у будь-яке приміщення на території колонії. Відтак, охоронець був змушений зламати замок.

У суцільній антисанітарії засуджені чистили горіхи. У мішках на підлозі вже готова продукція. Зі слів засуджених, це виробництво приносить щонайменше сто тисяч гривень щомісяця.

112.ua

Про підпільний цех ми повідомили заступнику міністра юстиції Денису Чернишову. Посадовець визнав, що його підлеглі вели чорну бухгалтерію, а діти працювали фактично за безцінь.

Тепер у Кременчуцькій колонії справді відчутні зміни на краще. Зіпсованими макаронами засуджених більше не годують.

Адміністрація демонструє запаси сухофруктів. Уже без плісняви!

У колонії якраз обід. В’язням подали суп, салат з капусти, рагу та компот.

Підпільних виробництв більше немає. Та й загалом з роботою у колонії складно. Неповнолітні лише склеюють подарункові пакети та збирають похоронні квіти.

Щодня по три години на цьому виробництві трудиться 18-річний Роман Клінковський. Зранку вчиться в школі, а потім іде працювати.

Зарплата нараховується від виробітку.

"Мені вистачає. На мило, шампунь. Минулого місяця 1090 грн було, зняли податок, вийшло 900", - говорить засуджений Роман Клінковський.

Роман родом з Вінниці. Він ріс без батька, а мама зловживала алкоголем. Ще в дитинстві Роман зв'язався з криміналом.

У його банді було шестеро неповнолітніх. Малолітки промишляли розбоями та пограбуваннями.

"Бачили хату якусь більш-менш нормальну, вривалися туди, там квартиранти якісь були, їх в одне місце зібрали і все. З ножами", - розповідає засуджений. 

У 2017-му правоохоронці спіймали неповнолітніх бандитів. Романа засудили на 8 років.

У тюремному училищі хлопець вчиться на зварювальника. Повертатися до криміналу Роман не має наміру.

За розбій у 2016-му за грати потрапив Євген Рябоконь. Отримав 5 років за розбійний напад.

Зараз Євгену 18. Цьогоріч він закінчує тюремну школу і планує поступати в університет.

Засуджені можуть у тюрмі здавати зовнішнє незалежне оцінювання і заочно навчатися у вишах. Євген демонструє знання з математики.

112.ua

Наймолодший у колонії Дмитро Жилін. Йому 17, навчається у 10 класі.

Діма родом з Краматорська Донецької області.

Виріс хлопець в інтернаті. Після 9-го класу вступив до училища на плиточника. Стипендії на життя не вистачало. Спочатку Діма вкрав планшет у комп’ютерному клубі, отримав рік умовно.

Та замість взятися за голову, хлопець разом з другом пограбував квартиру.

2018-го Дмитра засудили на три роки. Тепер у тюремному училищі він вчиться на теслю.

Що робитиме після виходу на волю, Дмитро не знає. Але повертатися до Краматорська не хоче.

Роботи у колонії хлопець поки не має. З волі йому теж нікому допомогти. У вільний час хлопець вишиває бісером.

Вишиті картини наша журналістка розмістила на своїй сторінці у соцмережі. За кілька днів їх купили на понад 2 тисячі гривень. Гроші перерахували на рахунок засудженого. Дмитро чи не вперше зміг купити необхідні речі.

112.ua

Зараз у Кременчуці відбувають покарання лише 38 засуджених. А співробітників втричі більше – аж 131. Лише на їхню зарплату держава витрачає понад 17 мільйонів гривень щорічно. А якщо додати сюди утримання самої колонії, годування засуджених, то загальна сума буде майже 21 мільйон.

Тобто утримання одного в’язня у Кременчуцькій колонії обходиться платникам податків у 545 тисяч гривень на рік!

Та за такі гроші кожному засудженому можна по квартирі купити.

Натомість тюремна школа не дає хлопцям навіть елементарних знань. Схоже, що установа функціонує лише для того, щоб сотня людей мала роботу, а про перевиховання в'язнів тут не думають.

* * *

Коли наші журналісти вперше приїхали у Ковельську виховну колонію, то адміністрація влаштувала засудженим свято. В’язням дали на обід борщ, кашу, м'ясо та хліб.

А це кадри 2017-го року. Неповнолітні засуджені збивають дерев’яні піддони. На волі один такий виріб коштує щонайменше 80 гривень. Згідно з нашими підрахунками, на піддонах колонія щороку отримувала до півмільйона гривень. Зарплата в’язнів залежить від виробітку і щоб не платити їм всі гроші, адміністрація фальсифікувала звіти.

Перед початком праці і після її завершення кожен засуджений має особисто розписатися у спеціальному журналі. Так підраховують кількість робочих годин. Але всі підписи – одним почерком.

Отже засуджені й гадки не мали, скільки піддонів вони зробили насправді. А за надмірну цікавість невільників могли віддубасити. У Валерія вибитий зуб.

За словами Валерія, з непокірними засудженими за вказівкою адміністрації розправляються інші в'язні. Але й самі наглядачі, бувало, прикладали руку.

Неповнолітні невільники скаржилися, їх можуть побити навіть без причини. Як то кажуть, для профілактики!

Усі нюанси тюремних знущань добряче на собі відчув Михайло. Згідно з законом, засуджені не повинні прибирати санвузли, але на практиці до такої роботи їх змушують силою.

Якось він відмовився виконувати таку роботу. Наглядачі хлопця скрутили, а лікар ввів невідомий препарат.

"Я не знав, що мені колють, думав, якогось заспокійливого. Потім тебе крутить, ламає, не можеш нічого зробити", - розповідає Михайло Шандалій.

Від дії медикаментів він тимчасово перетворився на овоч.

У шафі з медикаментами журналісти знайшли ті самі спеціальні ампули – галоперидол.

Галопиредол – це сильнодіючий психотропний препарат. У спеціальних клініках ним заспокоюють буйних хворих.

"Це катування. Цей препарат впливає на здорову людину, судини звужуються, починає викручувати руки, людина стає неадекватною. Це злочин", - вважає правозахисник Андрій Діденко.

Застосовувати такі препарати можна лише до хворих із порушеннями психіки. Але тюремний лікар сам зізнається, заборонені ампули – вводить.

Тоді за заявами наших журналістів прокуратура Волинської області відкрила чотири кримінальних провадження за фактами нанесення легких тілесних ушкоджень та зловживання владою. Але зараз усі справи вже закриті – за відсутністю складу злочину. Навіть свідчення в’язнів про те, що їм кололи сильнодіючий заборонений препарат – для прокурорів не доказ.

Прес-секретар прокуратури Волинської області Наталія Мурахевич говорить, що факти перевіряли компетентні органи і порушень ніяких не знайшли.

За результатами перевірки кілька співробітників Ковельської колонії отримали лише догани.

112.ua

Тому ми написали ще одну заяву, щоб прокурори перевірили законність закриття кримінальних проваджень. І вирішили ще подивитися, що зараз коїться у Ковельській виховній колонії.

Лікар, який мучив засуджених галоперидолом, більше тут не працює. Його наступник божиться, що психотропні препарати тепер використовують тільки на законних підставах.

Як і в інших тюрмах, кількість співробітників тут в рази перевершує кількість засуджених. В'язнів – 39. А представників адміністрації – 118.

На промзоні кипить робота. Невільники стаханівськими темпами збивають піддони. Один виріб клепають за дві хвилини.

Володимир Дронов на роботу ходить щодня. А коли востаннє був у школі, вже й не пам’ятає.

У сусідньому цеху виготовляють надгробки. Двоє засуджених калатають бетон. Школу хлопці прогулюють.

18-річний Віктор Моторя навіть на пальцях рахувати не вміє. Тим часом в однокласників Віктора якраз триває урок історії. Читати парубкам теж складно.

Але в тюремній школі прогульників на наступний рік у тому ж самому класі не залишають. Тут усіх переводять. Головне, щоб невільники на промзоні добре справлялися.

Чому у колонії таке халатне ставлення до навчання, питаємо директора тутешньої школи. Пан де ля Кавяк відверто говорить - робота у колонії важливіша за уроки.

У поголовній неграмотності учнів вчителі своєї провини не вбачають. Кажуть, контингент специфічний.

* * *

Чернігівська область. Прилуцька виховна колонія. На паркані висить плакат, який зазиває на роботу нових співробітників. У колонії недобір працівників. Не вистачає молодших інспекторів та вартових на вишках. Хоча наразі у колонії працює аж 144 людини, а засуджених всього 48. Тобто одного неповнолітнього злочинця аж троє охороняють.

112.ua

Склад заповнений продуктами. Буряк, картопля, консервація. У холодильниках риба та м’ясо.

На відміну від тюрем для дорослих, неповнолітніх годують значно краще. У 2018-му році Прилуцька колонія витратила на харчі майже 436 тисяч гривень. Ще три мільйони витратили на оплату комунальних послуг.

На промзоні панує розруха. У напіврозваленому цеху неповнолітні фасують торфові брикети.

За словами начальника, в’язні оформлені згідно з законом і за тюремними мірками отримують хорошу зарплату.

"Мінімалка, 4 тисячі з чимось, точну цифру я не пам’ятаю. Є відомості про це на біржі праці, з їх зарплат здійснюються відрахування. Є трудова книжка", - переконує начальник Прилуцької виховної колонії Євген Квітницький.

Та насправді повний день засуджені не працюють, а щонайбільше по 2 години на день. Тому на руки хлопці отримують до тисячі гривень.

Але засуджені і таким заробіткам раді. Бо окрім фасування брикетів, іншої роботи у колонії нема. Підприємці не хочуть співпрацювати з тюрмами, бідкається начальник.

У колонії працює школа. Хто не довчився на волі, мусить сидіти за тюремною партою.

Директор навчального закладу розпочинає екскурсію з музею народного мистецтва.

Рушники, веретено, навіть ступа із 19 століття.

Школа величезна. Бо ж ще кілька років тому у колонії було кількасот засуджених. А зараз класи стоять пусткою.

У тюремній школі працює 8 вчителів. Жодних надбавок за роботу у спецзакладі вони не отримують.

112.ua

В одному з класів якраз триває урок англійської. Але що говорить вчителька, учні не надто розуміють.

Навіть елементарні питання тут складне завдання.

Навчання у тюремній школі радше для галочки, ніж для знань.

Самі засуджені пояснюють: тут ніхто нічого від них не вимагає.

Іван Грумеза якраз у цьому році закінчив тюремну школу. З поміж засуджених він радше виняток. Іван старанно вчився, а зараз захоплюється малюванням. Навіть адміністрація називає його на ім’я та по-батькові.

Сидить він за вбивство. Термін у нього серйозний – 8 років.

На робі Івана Івановича саморобний значок державного прапору.

Після виходу на волю Іван планує податися у політику і дорости до народного депутата. А тюрму перешкодою не вважає. Бо політики з тюремним минулим були і в колишній владі, і в нинішній.

Мета Івана змінити систему, щоб колонії справді перевиховували.

* * *

Офіційної статистики, скільки засуджених неповнолітніх стають рецидивістами, в Україні немає. Але за підрахунками правозахисників, кожен другий підліток після виходу на волю знову вчиняє злочин. Щоб виховні колонії перестали бути фабриками зі штампування рецидивістів, уряд ще у 2016 році запустив реформу пенітенціарної системи.

Станом на початок 2019-го в Україні законсервували аж 18 колоній. А це економія у десятки мільйонів гривень, за які влада планує покращити умови утримання засуджених. Зокрема, й неповнолітніх.

Юрій Мірошниченко є головою парламентського підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи. Те, що неповнолітніх в’язнів у тюремних школах не вчать ані писати, ані читати, депутат переконує, що знає.

Наразі школи у колоніях працюють хіба що формально. Засуджені підлітки виходять на волю безграмотними. Тому й не дивно, що велика частина з них невдовзі знову опиняється за гратами. Бо держава нічого не робить для перевиховання.

Натомість з державного бюджету виділяються мільйони на утримання роздутих штатів. У кожній тюрмі кількість правоохоронців в рази перевищує кількість засуджених.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>