Грошей нема, та ви тримайтесь: Чому нам відмовив МВФ, і до чого тут Коломойський?

Грошей нема, та ви тримайтесь: Чому нам відмовив МВФ, і до чого тут Коломойський?
Фото з відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

"Місія (МВФ) нездійсненна" – так можна було б назвати новий блокбастер й зняти його на території України, яку щойно покинули емісари Міжнародного валютного фонду. Знімати краще за все в стилі хорору, ввівши в сюжет дефолт та "долар по 50". А зав’язка сюжету така: представники Фонду похмуро пакують валізи та прямують до трапу літака, так і не узгодивши з українськими колегами нову трирічну програму підтримки. І це вже насправді не смішно.

Що мали дати?

Співробітництво України та Міжнародного валютного фонду протягом останніх років триває досить напружено. Передостання транзакція від Фонду мала місце у квітні 2017-го, й пауза, котра настала згодом, почала дуже сильно обтяжувати уряд і державну скарбницю. Адже нам вкрай були потрібні обіцяні партнерами 1,9 мільярда доларів. І не лише для того, щоб обслуговувати державний борг, але й для того, щоб відкрити для України можливість отримати гроші від інших міжнародних кредиторів – Світового банку (800 млн. доларів) та Євросоюзу (500 млн. євро) ще до кінця 2017 року.

Новини за темою

Але в обмін на таку можливість партнери хотіли отримати серйозну поступку їхнім вимогам – вирівнювання ціни газу для населення і промисловості. Перемовини були тривалими та болісними, аж ось наприкінці 2018-го Україна отримала 1,4 млрд. доларів першого траншу за новою програмою співпраці Stand-By Arrangement (SBA), яку Рада директорів МВФ ухвалила 18 грудня 2018 року. І це вже були останні надходження від наших партнерів.

Загалом ці 1,4 млрд. були лише частиною програми Stand-By, друга її половина мала надійти в травні 2019-го, але вона не надійшла і вже не надійде, каже в інтерв’ю 112.ua фінансовий аналітик Олексій Кущ. Він роз’яснює: програми Stand-By є короткотривалими, "підйомними" і нинішня програма в будь-якому випадку вже добігає кінця, бо вона була розрахована на рік. З візитерами ж з МВФ мали домовлятися про більш довгострокову співпрацю – трирічну. Але місія МВФ наразі не рекомендуватиме Раді директорів МВФ укласти з Україною нову програму кредитування.

Прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявляє, що причин "розганяти зраду" нема. "Заспокою одразу паніку, яка розлетілась в українських ЗМІ — переговори з міжнародними партнерами в активній фазі. Ми розпочали обговорення нової 3-річної програми підтримки в рамках механізму розширеного фінансування", – рапортує Гончарук на Фейсбуці. Але там, де для нього – активна фаза, для міжнародних партнерів, швидше за все, – просто пауза. Пауза і очікування того, "виправиться" Україна чи ні. А виправляти нам слід багато чого. 

Чому не дали?

"Місія обговорила перспективи та виклики для української економіки у контексті консультацій за Статтею IV Статуту Фонду. Після глибокої економічної кризи 2014–15 років українська влада відновила макроекономічну стабільність, і економіка знову почала зростати. Темпи економічного зростання становлять 2,5-3,5%", – йдеться у звіті МВФ. Для початку кредитори нас хвалять. Але далі в звіті, підписаному Роном ван Роденом, під чиїм керівництвом місія відвідувала Київ, йдеться про таке.

"Зростання (економіки) стримує слабке бізнес-середовище, зокрема, недоліки в законодавчій системі, наскрізна корупція, а також той факт, що у великих галузях економіки домінують неефективні державні підприємства або олігархи, що стримує конкуренцію та інвестиції. Порівняльний аналіз в регіональному контексті показує, що найбільша різниця у поступі реформ між Україною та сусідніми країнами полягає в якості правової інституційної системи", – доповідає ван Роден.

Запам’ятаємо слово "олігархи", до нього ми ще повернемося, а поки – ще пара абзаців зі звіту МВФ. Отже, окрім корупції та тотальної неефективності, партнерам не подобається в Україні її податкова система та система розподілення субсидій.

У МВФ додають, що Україні потрібно проводити розважливу фіскальну політику для забезпечення прийнятного рівня боргу, підвищувати ефективність та результативність державних видатків, зокрема, в галузях охорони здоров’я та освіти, а також в сфері підтримки вразливих груп населення "за допомогою чітко спрямованої адресної системи соціального захисту".

Крім цього, потрібна обачна грошово-кредитна політика для сповільнення інфляції та накопичення резервів. Необхідно також мінімізувати вартість ліквідації банків для платників податків, зазначається у заяві.

Але все це – офіціоз, а є й те, що лишилося за лаштунками.

Видання "Економічна правда", посилаючись на своїх інсайдерів, пише, що, окрім загальних тенденцій, в МВФ лишилися незадоволеними невизначеністю з державним бюджетом на наступний рік. У Фонді хочуть якнайшвидше побачити той варіант законопроекту, котрий після усіх внесених правок надійде на друге читання. Ще одна причина відмови у кредиті полягає й у невизначеності з ціною на газ. Очікується, що з 1 травня 2020 року ціна буде "лібералізована", але впевненості у тому, що це буде зроблено, в МВФ немає.

Експерти ж, з якими поспілкувалося 112.ua, додають до сказано також і невдоволення МВФ тим, як розвиваються події довкола Національного банку України. "На кону ще й ситуація з Нацбанком, який планують ламати через коліно, міняти там керівництво і перетворювати НБУ на друкарський верстат. І в цьому випадку МВФ, який зацікавлений в незалежному регуляторі, категорично проти подібних речей", – говорить Олексій Кущ.

І зовсім окрема новела пов’язана із планами держави "полюбовно" домовитися з олігархом Ігорем Коломойським, котрий вимагає повернення 2 млрд. доларів за "експропрійований" у нього ПриватБанк. Скандал вийшов на нові оберти після інтерв’ю прем’єр-міністра Олексія Гончарука Financial Times. FT написала про те, що, за словами Гончарука, Київ хоче досягти компромісу з Ігорем Коломойським щодо націоналізації Приватбанку. Пізніше Гончарук спростував цю заяву, але, вочевидь, в МВФ цьому вже просто не повірили.

Новини за темою

Казус Коломойського

2 мільярда "відступних" за ПриватБанк для Коломойського – це ті витрати, які в МВФ хочуть бачити менше за все. "В МВФ надто піклуються про свої кошти, про гарантії їх повернення. А тому вони не стануть давати державі кошти, щоб вона виплачувала їх абикому і пустила не на ті цілі, для яких вони призначені", – говорить в коментарях нашому виданню аналітик агентства MPP Consulting Павло Мельник.

"Програму співпраці з МВФ можна було б продовжувати, але один з принципів корупційної економіки полягає в тому, що політичні інвестиції повинні окупитися фінансово. І зараз ті групи впливу, які робили ці політичні інвестиції, фактично блокують співпрацю з МВФ, тому що на кону – ситуація з ПриватБанком. А МВФ категорично проти так званого "нульового варіанту", коли колишні власники вимагають повернути 2 мільярди доларів, а держава хоче приблизно стільки ж – в рахунок погашених кредитів. Ще влітку озвучували можливість "нульового варіанту", і прем'єр-міністр зовсім недавно заявив про те, що потрібно шукати компроміс з власниками, хоча потім і дезавуював це висловлювання. Природно, що МВФ ніколи не погодиться на те, щоб рішення в Україні ухвалювалися не в інтересах держави. І будь-яка модель подібного взаємозаліку автоматично робить наші політичні еліти "нерукопожатими". І не тільки в стосунках з Фондом, а й з іншими міжнародними фінансовими кредиторами", – коментує Олексій Кущ.

Новини за темою

Його прогноз полягає в тому, що, на жаль, "приватні інтереси переважать державні", тобто Ігор Валерійович таки виб’є з чинної влади свої 2 мільярди. Наслідки такої поступливості обіцяють бути плачевними. Бо переговори щодо трирічної програми співробітництва "можуть бути продовжені тільки в тому випадку, якщо ситуація з ПриватБанком буде розвиватися в правильному напрямку і не буде підписаний нульовий варіант, а держава замість цього буде шукати способи повернути гроші, які були виведені з ПриватБанку", – говорить Кущ.

Якщо ж цього не станеться, то "грошей не буде на обслуговування зовнішнього боргу, держава буде змушена залізти в золотовалютні резерви, та й загалом ламати голову над тим, де знайти додаткові надходження. Зазвичай в таких випадках до голів урядовців приходить ідея: "А давайте збільшимо податки!", – іронізує Павло Мельник.

І додає: "Знаєте, чим відрізняються дилетанти від професіоналів? Якщо професіонал розуміє, що йому для вирішення поточних проблем потрібно зменшити видатки, він їх зменшує. Але при цьому розраховує, що за рахунок зростання економіки згодом отримає більші надходження. Та для цього треба вміти дивитися наперед хоча б на 2-3 роки. Планувати (при правильному підході) збільшення притоку інвестицій, збільшення робочих місць тощо і, відповідно, зростання ВВП. Все це дасть у підсумку і збільшення податків при нижчій їх ставці. Але так мислять професіонали. Дилетанти ж підходять так: "У нас нема грошей, а вони потрібні вже наступного місяця. Що треба зробити? Треба підняти ставки податків. Тобто про 2-3 роки наперед не думає вже ніхто, а про 10 я взагалі не кажу".

Страшно без траншу

На думку ж Куща, держава буде виходити з ситуації іншим шляхом. Брак коштів від МВФ намагатимуться покрити не так за рахунок податків, як із допомогою облігацій внутрішнього займу. Гроші від їх продажу й підуть на покриття відсотків від внутрішнього боргу.  

"Як ми проходили пікові виплати в травні, за відсутності програми співробітництва з МВФ, коли програма Stand-By була поставлена ​​на паузу? Міністерство фінансів виплачувало поточні борги за рахунок побудови вкрай небезпечної піраміди облігацій внутрішньої позики. Їх обсяг з січневих 6 мільярдів виріс до нинішніх 100 мільярдів. Ця піраміда ще небезпечніше за будь-яке співробітництво з МВФ, тому що вона – короткострокова. Тут більш короткі терміни погашення (3-6 місяців під 20% річних) і це створює набагато серйозніші ризики для бюджету. Вихід – нарощувати цю піраміду далі. А робити це дедалі складніше. Тому що чим вище піраміда, тим менше бажаючих в неї зайти і тим більше зацікавлених з неї вийти. Останні, палаючи бажанням забрати свої капітали, можуть її обрушити", – пророкує Кущ.

Загалом, каже аналітик, "я завжди був противником довгограючої співпраці з МВФ. Так, є позитивний досвід країн, які використовували кредити Фонду в період гострої фази економічної кризи. Це Туреччина, Південна Корея... Але вони проводили швидкі реформи, починали динамічно розвиватися, повертали кредити і більше до співпраці з Фондом не поверталися. Україна ж десятиліттями співпрацює з Фондом і нагадує пацієнта, якого привезли на реанімобілі в лікарню, а він впирається і не хоче з нього виходити. Всі "протоколи лікування", які МВФ прописує своїм "пацієнтам", розраховані саме на гостру фазу кризи, тому пов'язані з жорсткою бюджетною дисципліною, тимчасовою десоціалізацією держави, тобто різким скороченням витрат на соціальні потреби тощо. У короткостроковій перспективі, коли потрібно жорстко економити і проводити реформи – це нормально, але коли подібна політика реалізується роками, десятиліттями, це просто призводить до руйнації економіки".

Але, уточнює Кущ, "всі негативи співпраці з Фондом не означають, що можна просто так взяти і вийти з програми взаємодії з МВФ тоді, коли заманеться. Будь-яку системну програму потрібно закінчувати акуратно, поступально і найголовніше – вчасно. Ось якби у нас намітилося зростання в попередні роки, коли така можливість була, і якби економіка України могла акумулювати достатньо коштів для виплати боргів, тоді можна було б відмовитися від співпраці з МВФ. Але нічого цього немає. Дохід для виплати боргів не генерується, економіка в розслабленому стані і це якраз в той період – в 2019-2020 рр. – коли у нас пікові виплати зовнішніх боргів. Іншими словами, якщо продовжувати медичні аналогії, операція може бути проведена не дуже вдало, але це не означає, що можна взяти пацієнта з операційного столу і, не дошивши його, виштовхати на вулицю".

Але дива не станеться, і МВФ погодиться на продовження співпраці за умов усунення всіх тих чинників, які перешкоджають співробітництву зараз і про які вже йшлося вище. "МВФ ще повернеться до України – хоча б для того, щоб отримати борги, бо ми повернули їм далеко не все з того, що брали. Крім того, сьогодні – одна влада, а завтра може бути інша. Ймовірно, що ми отримаємо повну зміну влади, і коли буде зрозуміло, хто стане на чолі Кабміну, буде ясно, як скоро приїду до нас місія МВФ", – говорить Павло Мельник.

Але сподіватися на зміну влади лише для того, щоб отримати черговий транш МВФ – також, мабуть, не найпродуктивніший шлях. Тим паче, що наслідки падіння довіри до України з боку міжнародних кредиторів відіб’ються на нашій державі і за наступної влади. Той таки Олексій Кущ не виключає загрози технічного дефолту взимку 2020 року, а це означає довготривалу кризу і для чинних топ-менеджерів, і для їх наступників. Не кажучи вже про населення України, котре, як завжди, віддуватиметься за всі кулуарні політичні домовленості, укладені "в верхах".

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>