Гріховний гендер та ворожий Захід: Чим здивував Епіфаній

Гріховний гендер та ворожий Захід: Чим здивував Епіфаній
З відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній долучився до створення ще одного інформаційного приводу. Раніше ми вже писали про конфлікт, який спалахнув між ним та патріархом Філаретом. Конфлікт цей, до речі, поки не згасає, але наразі йтиметься про інше. Епіфаній надумав висловитися з чутливої для частини українського соціуму тематики – ієрарх заговорив про гендер та ЛГБТ-товариство. І сказане ним відверто вражає.

"Людей любимо", але…

Невідомо чому, але Епіфаній переконаний, що питання гендерної політики, які впроваджують у систему української освіти, є "недобрими для українського суспільства". Про це він вирішив поговорити з журналістами 14 травня. Розписуючи жахи гендеру, глава ПЦУ вдався до улюбленого радянського кліше.

"Це пропаганда Заходу, тому що в українському суспільстві це не сприймається як нормальне явище. Загалом ми, як церква, не сприймаємо тих речей, які нав'язуються нам із Заходу.

Ми базуємося на священних канонах і Святому Письмі, де чітко сказано, що якщо існує гріх – його потрібно виправляти, потрібно ставати кращими, каятися у своїх гріхах перед Богом", – відповів Епіфаній на запитання медійників про ставлення до гендеру та ЛГБТ.

"Ми не сіємо ворожнечі, ми нікого не ненавидимо, людей любимо, бо людина за своєю природою створена доброю", – додав Епіфаній.

Раніше – в інтерв’ю ВВС Україна – митрополит заявляв, що представників ЛГБТ-спільноти допустять до причастя не раніше, аніж вони "покаються в гріхах і виправлять свої помилки". "У нас є чітка позиція (не тільки української православної церкви, а й Всеукраїнської ради церков) з приводу цього питання. Церква чітко розрізняє, де є гріх.

"Марш рівності" у Києві З відкритих джерел

Ми не можемо гріх назвати добром. Є людина, до якої ми ставимося з любов'ю. Але є гріх, який ми повинні присікати і говорити про нього відкрито".

За словами Епіфанія, є спосіб життя, не сумісний із християнськими поглядами. "Тому що ми базуємося на основах Священного Письма, де чітко говориться про те, що це (тобто одностатеві взаємини, – Авт.) є гріхом. І ми, як Церква, не можемо назвати це добром. Тому люди повинні каятися у своїх гріхах, виправляти свої помилки. І якщо людина покається, якщо вона це визнає, то, звісно, вона може брати участь у таїнствах", – резюмував митрополит.

Таким чином, якщо хтось плекав надію, що нова православна церква бодай у чомусь наслідуватиме своїх католицьких або протестантських "колег", які давно виявляють більше гнучкості, то цим невиправним оптимістам час прощатися з ілюзіями.

Очевидно, що церква й надалі протистоятиме світу, який невпинно міняється, ортодоксальністю своїх практик. Та якщо такий традиціоналізм можна було передбачити, то дискурс 40-річного митрополита пояснити доволі складно.

Словосполучення "пропаганда Заходу" доречніше звучало би з вуст патріарха Кирила, очільника РПЦ. У Російській православній церкві сказаному Епіфанієм, безперечно, аплодували би. А, можливо, аплодують уже.

Не такий страшний гендер, як його малюють

Але що таке "гендер", який, на переконання глави ПЦУ, є "недобрим для українського суспільства"? Це аж ніяк не варіації на тему сексуальних вподобань, що, можливо, уявляється Епіфанію. Це всього лише соціально закріплені ролі, які певне суспільство вважає невід’ємними рисами статей.

Наприклад, "традиційна" українська жінка – це берегиня домашнього вогнища, зайнята передусім плеканням родинного гнізда. А "традиційний" чоловік – домінант, лише трохи осучаснений реаліями ХХІ століття. Такий гендерний розподіл прав і обов’язків створює чимало проблем у нинішній Україні. Проте Всеукраїнська рада церков, на яку посилався Епіфаній, має свій погляд на цей предмет.

Церкви побоюються, що людина, виходячи за межі нав’язаного їй соціумом функціоналу, замислиться й про відмову від своєї біологічної (визначеної при народженні) статі. Подекуди саме так і стається, і спільнота трансгендерних людей час від часу поповнюється. Подібна самоідентифікація особи є неприйнятною для Ради церков. Як неприйнятним є і поняття гендеру, якщо вкладати в нього вихід за усталені межі й пошук власної ідентичності.

Свого часу саме Рада церков долучилася до зриву ратифікації Україною Стамбульської конвенції. За це у нас не заберуть безвіз, однак Україна й надалі лишатиметься в очах того самого Заходу, який таврує Епіфаній, країною третього світу. Адже Стамбульська конвенція містить механізми захисту людини, щодо якої здійснене насильство.

Ратифікація конвенції дозволила би експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов’язання в цій царині. Але документ не затверджено, а відтак й моніторити нічого. Черпати інформацію про гендерно обумовлене насильство українці можуть хіба зі зведень Національної поліції. Згідно з ними, внаслідок домашнього насильства щорічно гине щонайменше 600 українських "берегинь".

Новини за темою

Наприкінці 2018 року все ще чинний президент Петро Порошенко вкотре закликав парламент ратифікувати Стамбульську конвенцію. "Ми підписали її ще у 2011 році, а станом на сьогодні конвенцію ратифікували вже 33 держави. Із жалем констатую, що в нашому суспільстві досі існують маніпуляції на цю тему, зокрема щодо розуміння терміну "гендер".

Тому ще раз хотів би абсолютно чітко наполягти і закликати спрямувати всі можливі зусилля для того, щоб завершити всі внутрішньодержавні процедури і ратифікувати конвенцію", – говорив Порошенко 7 грудня 2018-го.

"Я очолюю робочу групу, де напрацьовано було для ратифікації вже шість варіантів з різними застереженнями, і я не бачу підтримки навіть у комітеті закордонних справ, комітет не підтримує, і я розумію, яка буде "непідтримка" в залі", – говорила принагідно народний депутат Ірина Луценко, пояснюючи, чому Стамбульська конвенція ніяк не пройде горнило Верховної Ради.

А вже нинішнього (2019) року представники дипломатичних місій 23 країн та представництва Європейського Союзу закликали Україну підтримати марші рівності за права ЛГБТ. Вони нагадали, що парламент України не дарма, вочевидь, вніс до Конституції євроатлантичний напрям розвитку нашої держави.

"Марш рівності" в Києві 112.ua



Заявленому курсу, та ще й закріпленому законодавчо, слід відповідати, інакше декларація так і залишиться декларацією. Не можна сказати, щоб в Україні геть нічого не робилося для того, аби наш соціум наблизився до стандартів цивілізованого співжиття, але зусиль, які для цього докладаються, явно не досить.

Традиційні "цінності" рулять

І доказом тому є те, як в Україні ухвалювали закон про протидію домашньому насильству. Наприкінці грудня 2017 року за законопроект № 5294 проголосувало 237 народних депутатів. В остаточній редакції, тобто після внесення всіх правок, первинний текст істотно перекроїли.

З нього було виключено згадки про "сексуальну орієнтацію", "гендерні стереотипи" та "гендерно обумовлене насильство". Саме тому він у своєму кастрованому вигляді й не міг вважатися імплементацією Стамбульської конвенції.

У суперечці з цього приводу в Раді перемогли "традиціоналісти", які почали доводити, що все вище перелічене суперечить "християнським цінностям", що їх сповідує Україна.

Зрештою заступник міністра соцполітики Наталія Федорович, яка представляла проект закону в парламенті, пішла назустріч вимогам депутатів і заявила, що терміни, які стали каменем спотикання, буде виключено з ухваленого за основу тексту. Нездатність Міністерства відстояти ключові моменти викликали критику з боку віце-спікера Ірини Геращенко.

"Я підтримую законопроект про протидію домашньому насильству, але не можу знайти пояснення, чому було вилучено дефініції "гендерні стереотипи" і "гендерно обумовлене насильство". Це фарисейство, в цьому питанні найбільше дивує непослідовна позиція профільного Міністерства соцполітики, яке самоусунулася у відстоюванні точних формулювань", – заявила Геращенко.

112.ua

А нардеп Світлана Заліщук додала: "Ухвалення цього закону з виключеними термінами про гендерні стереотипи та сексуальну орієнтацію не сприйме Рада Європи. Його буде засуджено міжнародною спільнотою".

Очевидно, міжнародна спільнота вже втомилася дивуватися з усього, що відбувається на українських теренах. Тож поки що ухвалений закон засудило міжфракційне депутатське об'єднання "Рівні можливості", до якого входять ряд депутаток з різних фракцій.

"Ми вкрай стурбовані тим, що запропоновану редакцію закону № 5294 визначено людьми й організаціями, що перебувають під контролем Ради церков, при тому що в українській державі церква відділена від держави і церкви в Україні мають достатньо власних, неюридичних засобів впливати на життя внутрішньоцерковних громад, будуючи його якнайкращим та якнайсприятливішим для себе чином", – йшлося в їхній відозві.

Все це відбувалося, нагадаємо, півтора року тому. За цей час Петро Порошенко, хоч і усвідомлюючи важливість Стамбульської конвенції, не зміг або не захотів "дотиснути" депутатський корпус. І всі шість варіантів ратифікації цього документу, про які говорила Ірина Луценко, просто пропали.

Нині ж це питання взагалі відсунуто на невизначений термін: новій владі (і новій Раді, яка постане внаслідок строкових або дострокових виборів) буде явно не до того. Бездіяльністю законодавчої гілки скористається (власне, вже скористалася) церква. Про "традиційні християнські цінності" ієрархи говоритимуть дедалі активніше – доки мовчить влада, вони заповнюватимуть паузу.

А добре це чи погано, залежить від того, куди ми насправді йдемо і куди хочемо дійти. Якщо не самотужки, то принаймні в особі наших нащадків.

Наталія Лебідь

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>