Гастарбайтери. Чому масовий відтік українських футболістів за кордон не принесе користі

Кількість гравців, які виступають за кордоном, не робить збірну сильнішою. Тут взагалі немає ніякого причинно-наслідкового зв'язку. Набагато важливішим є напрацювання футбольних шкіл і якась хімія, яка дозволяє отримати талановите покоління

Гастарбайтери. Чому масовий відтік українських футболістів за кордон не принесе користі
Фото з відкритих джерел

Сергій Забуранний

Спортивний оглядач

Кількість гравців, які виступають за кордоном, не робить збірну сильнішою. Тут взагалі немає ніякого причинно-наслідкового зв'язку. Набагато важливішим є напрацювання футбольних шкіл і якась хімія, яка дозволяє отримати талановите покоління

Футбол в Україні давно вже більше, ніж просто спорт номер один. Швидше, дзеркало, де в мініатюрі можна побачити всі соціальні процеси. Так вже вийшло, що український футбол дуже чітко відображає буття самої країни. Ще не так давно все було благополучно, грошей у нашому футболі було достатньо, за витратами український чемпіонат впевнено входив до ТОП-10 Європи. Зате відразу після погіршення економічної та політичної ситуації в країні та військових дій на Донбасі ми стали помічати, як скарбниця клубів порожніє, а з відсутністю грошей став незворотнім процес міграції футболістів до більш благополучних країн. Спочатку їхали легіонери, потім приєдналися і наші гравці. Зараз цей процес став повальним - так само, як і масова міграція населення України до інших країн у пошуках кращої долі. В українському чемпіонаті практично не залишилося команд з належним фінансуванням. Лише "Динамо" і "Шахтар" ще залишаються острівцями колишньої розкоші і відносної стабільності. Одна за одною посипалися команди прем'єр-ліги. Що ж вже казати про ліги рангом нижче! Український футбол опинився в глибокому нокдауні, який загрожує перейти в нокаут. Принаймні відлік до десяти вже розпочався.

Фото з відкритих джерел

Новини за темою

Масову втечу українських футболістів прийнято розглядати у позитивному ключі. Мовляв, це нормальний європейський процес, в інших країнах у них буде здорова конкуренція, хлопці не будуть стояти на місці, будуть розвиватися, що було для них проблематичним у рідному чемпіонаті, де горезвісний ліміт неабияк розслаблював. І начебто все логічно, і радий був би погодитися, якби не один важливий аспект, про який чомусь мало хто говорить. Всі переходи, які можна спостерігати упродовж останніх двох років, це не що інше, як кар'єрне пониження, такий собі дауншифтинг. Винятком можна вважати лише працевлаштування Євгена Коноплянки в "Севілью" та трансфер Дениса Бойка в "Бешикташ". Про що це нам говорить? Насамперед про те, що еміграція наших футболістів є вимушеною, багато переходів робилося поспіхом, а тому вони виглядають досить сирими як з точки зору можливості зростання, так і якихось перспектив у майбутньому. Це, швидше, гарантований заробіток зараз, але ніяк не поступальний рух вперед. Поміркуйте самі: якщо навіть відносно непоганий трансфер Дениса Бойка в "Бешикташ" на перевірку вже не здається таким гарним хоча б тому, що головний тренер турецької команди Шенол Гюнеш на Дениса не розраховує і продовжує загравати звичного для нього кіпера. Наш воротар не отримує практики, а з її відсутністю є шанс і втратити впевненість, а це для воротаря є дуже небезпечним.

Новини за темою

У мене є й інші приклади. Кравець у "Штутгарті" - звучить непогано, але це поки тільки оренда, та й сам "Штутгарт" рівнем нижче від "Динамо", а в київському клубі форвард програвав конкуренцію Мораешу і Теодорчику. Туди ж й оренду Малиновського у "Генк" можна записати - теперішня "Зоря" Вернидуба сильнішою від бельгійського середняка буде. Вибір Хомченовського, ще одного гравця луганської "Зорі", і зовсім дивний - команда іспанської Сегунди (друга ліга) "Понферрадіна". Знаючи, як працюють тренери збірної з подібними чемпіонатами, є відчуття, що на час своїх виступів в Сегунді Дмитро ризикує не дочекатися виклику в збірну. Україна знову представлена в Серії А. Молодий захисник Василь Прийма починав з "Торіно", що непогано. Але там справи не склалися (він відіграв лише трохи хвилин у кубку Італії). Зараз на правах оренди пробує себе в аутсайдері Серії А "Фрозіноне", але поки без ігрової практики. Перехід колишнього гравця харківського "Металіста" Ткачука до мадридського "Атлетіко" пестить слух, але поки ігрова практика буде у другій команді, а це четвертий іспанський дивізіон. Швед у молодіжній "Севільї" опинився в аналогічній ситуації – нагору до основи через дубль. Легко йому точно не буде. Перефразовуючи слова відомого колишнього спортсмена і нинішнього мера, скажемо так: "Пройти горнило нижчих ліг зможуть не всі, вірніше, не тільки не всі, а мало хто це зможе зробити".

Sportarena.com



Географія інших переходів є чималою: Болгарія, Польща, Угорщина, Росія, Білорусь, Грузія, Литва, Латвія, Молдова, Ізраїль, Азербайджан, Казахстан, Греція, Узбекистан, Чехія, Македонія. Навіть в Ісландії і на Мальті тепер є наш представник, причому одна й та ж сама людина – Денис Ситник. Влітку він грає в Ісландії, а поки в країні фіордів міжсезоння, він виступає в чемпіонаті Мальти. Жарти жартами, але українські футболісти, як і звичайні громадяни країни, просто масово подалися на заробітки. Причому частіше всього виступають як дешева робоча сила. Футбольна Україна поки не пропонує світові фахівців вищого класу. Здебільшого це люди лише для вирішення локальних завдань, і в такій ситуації ніхто платити зайвого не буде - ані клубам як компенсацію, ані гравцям. Виходить, що в світі футболу ми опинилися в ролі сировинного придатка. Тепер поряд з кукурудзою, зерном і лісом пропонуємо пачками футболістів. Дуже важливо й те, що за українських гравців не платять багато: 3 млн євро за Бойка поки найбільша угода, позаяк Коноплянка клубу "Севілья" дістався безкоштовно. При такому підході дуже складно очікувати якісного зростання хлопців в інших країнах. Там з ними ніхто не буде возитися, не варто чекати поблажок, другого шансу. Так, будуть ті, кому пощастить більше, хтось зможе пробитися крізь терни, подібно Денису Олійнику в голландському "Вітесс". Але думаю, для більшості вояж до іншого чемпіонату стане серйозним випробуванням. У цій масовій втечі гравців високою є вірогідність втрати цілого покоління молодих футболістів, що може позначитися на силі збірної країни.

Фото з відкритих джерел

Новини за темою

Менше всього хочеться виглядати песимістом на тлі євроінтеграційного процесу і посипати голову попелом, що все погано. Водночас вважати позитивним фактором виступ українських футболістів на європейських задвірках ніяк не можу. Якщо гравець недостатньо прогресував у ще не так давно міцному чемпіонаті України, то чому він повинен професійно зростати в Македонії, Азербайджані або, прости Господи, у Литві? У країнах, де немає сильних команд, немає якісних гравців і немає нормального чемпіонату. Це європейське болото, в ньому можна тільки загрузнути, а от рухатися вперед проблематично. Левова частка українських гравців зараз буде виступати в слабких чемпіонатах і слабких командах. Тут, швидше, деградації варто очікувати, а не зростання. Склалася завідомо програшна, а від того неприємна ситуація: чемпіонат з кожним днем стає слабкішим, а перспективи українських футболістів більш туманними.

При спробі позитивно оцінити ситуацію люблять наводити приклад Хорватії, Бельгії та Нідерландів, де левова частка гравців грає не в рідній країні, а клас збірних все одно досить хороший. Деякі навіть бачать у цьому зв'язок: мовляв, хороші збірні саме тому, що гравці представлені за кордоном, а не у себе вдома маринуються. Але я ризикну заперечити, позаяк вважаю подібне порівняння дещо некоректним. Достатньо подивитися, в які чемпіонати їдуть представники цих країн. Як правило, це топ-ліги. Куди пішли наші хлопці? Звичайно, є кілька представників престижних чемпіонатів, а в іншому - суцільно "футбольні" країни: Угорщина, Польща, Азербайджан, Казахстан.

Фото з відкритих джерел

Новини за темою

Кількість гравців, які виступають за кордоном, не робить збірну сильнішою. Тут взагалі немає ніякого причинно-наслідкового зв'язку. Набагато важливішим є напрацювання футбольних шкіл і якась хімія, яка дозволяє отримати талановите покоління. Бельгія понад 10 років мала не тільки слабкий чемпіонат, але й посередню збірну, а зараз в її розпорядженні дуже сильна плеяда талановитої молоді. Вважаю, що приклад Бельгії та Нідерландів не дуже можна застосувати до нас. Куди доречнішими для порівняння є країни Східної Європи і Балкан. Вони близькі до нас ментально, там також є дефіцит ресурсів і грошей. У цьому сенсі дуже показовою є Сербія. У нас навіть доля з неї схожа: країна втратила Чорногорію (читай наш Крим), а потім Косово (наш Донбас). У сербів хороша школа, футбольні традиції, кілька клубів зі славною історією – "Црвена Звезда", "Партизан". Так от, Сербія ще з часів першої югославської війни виступає сировинним придатком футбольного світу, живлячи своїми гравцями практично всі чемпіонати не тільки Старого Світу, але й всього світу. При цьому після талановитого покоління, яке ще застало об'єднану Югославію, жодного підйому не було. Нових гравців рівня Мілошевича, Юговича і Станковича не з'явилося. При цьому самих сербів у закордонних клубах сотні, якщо не тисячі, але якісного зростання це їм не принесло. Те ж можна сказати і про чехів. Росіцкі з Коллером - це останнє, що дала футбольна Чехія. Після цього вже понад 10 років тиші, хоча країна так само заточена на виховання та експорт місцевих футболістів.

Фото з відкритих джерел

Новини за темою

Проотягом останніх кількох років у нашій країні багато що пішло не так. Ряд людей, в тому числі й експертів, намагаються тримати хорошу міну при поганій грі і бачать позитив і зачатки європеїзації в усьому - навіть там, де цього немає. Коли нам на повному серйозі пропонують орієнтуватися на польську Екстралігу і переймати досвід, стає по-справжньому сумно. Вчиться там нічому, УПЛ як продукт навіть зараз виглядає привабливіше, хоча зрозуміло, що руйнівні процеси ще не закінчені і є куди падати.

У країні повним ходом проходить еміграда, українці масово шукають нові країни для того, щоб почати нове життя, і футболісти не стали винятком. Вони стали такими ж заробітчанами, як і звичайні люди, коли на перший план виходить не розвиток та особистісний ріст, а звичайне виживання.

Сергій Забуранний

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>