Good bye, Ukraine: Де зараз "іноземний легіон" з уряду Яценюка?

Good bye, Ukraine: Де зараз "іноземний легіон" з уряду Яценюка?
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

Невдовзі виповниться п’ять років, як до України почали прибувати іноземці, аби обійняти державні посади. Переважно – в уряді. Десант закордонних фахівців замислювався як чиста свіжа кров у кадрових венах України. Без корупції, без кумівства, без заяложених методів управління. Підводячи підсумок цієї п’ятирічки, можна констатувати: експеримент не надто вдався. Гастролери приїжджали на наші терена гучно, від’їжджали – тихо. Дехто – після скандалу, дехто – без нього. Але, як правило, під прапором провалу. Де вони зараз і чим займаються – колишні урядовці з тимчасовою українською пропискою? 112.ua досліджував це питання.

Міхеїл Саакашвілі

Міхеїл Саакашвілі Фото з відкритих джерел

Найбільш епатажний кадр. В минулому – двічі президент Грузії. В Україну прибув в 2015-му й відразу став радником президента Петра Порошенка. З його рук урочисто й прийняв український паспорт. Петро і Міхо обіймалися перед телекамерами та плескали один одного по плечу. Але медовий місяць у їхніх стосунках тривав лише півтора роки. 30 травня 2015 року Саакашвілі став "губернатором" Одеської області, а в листопаді 2016-го подав у відставку та пішов у жорстку опозицію до чинної тоді влади.

Влада відповіла "алаверди": 26 липня 2017 року Міхо позбавили громадянства України. Але наш герой виявився впертим джигітом: спочатку (у вересні 2017-го) штурмував україно-польський кордон (і таки успішно), пізніше утікав від правоохоронців київськими дахами. Але був спійманий та видворений туди, звідки приїхав – до Польщі. Після програшу Порошенка повернувся в Україну. І навіть спробував був взяти участь у парламентських виборах, але перед перегонами зняв свою партію "Рух нових сил" з виборів до Ради.

Згодом у своєму Фейсбуці Саакашвілі повідомив, що переїжджає жити до Одеси, де "буде боротися з кланом Геннадія Труханова". (Власне, саме цим він зараз нібито і займається). Пізніше, щоправда, відкоригував плани і заявив, що має намір повернутися до Грузії ще до парламентських виборів-2020. Хто ж тоді боротиметься із Трухановим – питання відкрите. Приємна для Саакашвілі новина полягає в тому, що 7 жовтня 2019-го Генеральна прокуратура відкрила провадження про можливе зловживання владою при видворенні з України ексгубернатора Одещини. Словом, кривдники Міхо можуть отримати на горіхи. Принаймні, теоретично.

Войцех Бальчун

Войцех Бальчун Фото з відкритих джерел

А це – найбільш екзотичний іноземець. До того, як стати головою "Укрзалізниці", Бальчун на батьківщині (себто в Польщі) був рок-музикантом. Тож в мережі можна знайти чимало його цікавих фото "в образі". А як щодо "Укрзалізниці"? Нею Бальчун керував, починаючи з квітня 2016-го, упродовж 1 року і 4 місяців, і це керування буквально виводило з себе тодішнього профільного міністра Володимира Омеляна. Справедливості заради слід зауважити, що Бальчун чимало років пропрацював у галузі інфраструктури, а музика була радше його хобі у вільний від роботи час.

Але так було в Польщі. В Україні ж Бальчун не вважав за потрібне відмовлятися від виступів свого гурту через те, що його обрано на посаду. Він подав у відставку після того, як двоє його підлеглих були спіймані на хабарі. Це сталося у 2017-му. А 1 жовтня 2019 року Войцех Бальчун повернувся в Україну. Але не так як Саакашвілі – без політичних планів та амбіцій. Ексголова Укрзалізниці прилітав до нашої столиці як гітарист гурту Chemia. І мав тут виступ.

Наталія Яресько та Уляна Супрун

Наталія Яресько Фото з відкритих джерел

Перша зі згаданих пань очолювала міністерство фінансів, друга – охорони здоров’я. Але причетність до українського уряду – не єдина їхня спільна риса. Колись, в часи президентства Ющенка, у нього був опонент, який з маніакальною наполегливістю повторював одне й те саме: "Ваша дружина – американка…". Так от, і Яресько, і Супрун – американки за громадянством, але українки за походженням. І це ще одна їхня подібність. Далі ж починаються розбіжності.

Яресько є успішним підприємцем з річним доходом у понад 2 млн доларів США. В Україну прибула у грудні 2014-го. Отримала українське громадянство. Після відставки Арсенія Яценюка саме їй пророкували крісло прем’єра. Але ні – Яресько пішла у відставку разом з усім кабінетом свого недавнього шефа. Зараз вона живе і працює на Карибах, а в Україну повертатися не збирається – ба навіть продає свій київських будинок. Що стосується її колишньої роботи, то до заслуг Яресько можна віднести те, що саме вона сприяла налагодженню співпраці з МВФ та реструктуризації нашого зовнішнього боргу.

В Уляни Супрун – зовсім інша історія. Вона, як і Бальчун, приїхала під час другої міграційної хвилі, тобто у 2016 році. Пропрацювала в Україні до 2019-го, так і не ставши "повноцінним" міністром і пішовши з посади виконуючого обов’язки. Лікар-радіолог з Детройту, Супрун для частини соціуму стала взірцевим реформатором, а для решти – класичним популістом. Медична реформа, затіяна Супрун, розколола не лише населення, але й владну верхівку. Проти Супрун виступав директор Центру серця Борис Тодуров, а НАБУ порушила проти чиновниці кримінальні провадження.

Після програшу Петра Порошенка на президентських виборах Супрун залишила Україну, але не блогосферу. Вона продовжує писати об’ємні пости у соцмережах на тему здоров’я. Інколи з-під її пера виходять іронічні опуси, не без політичних натяків. Так, нещодавно ексчиновниця написала пост про лікування геморою і проілюструвала його фотографією нардепа від "Слуги народу" Олександра Дубінського. Власне, із Дубінським у неї – давні рахунки. Саме він (ще будучи журналістом) дав Супрун прізвисько "Доктор Смерть". Але зараз колега Дубінського по Зе-команді, чинний глава уряду Олексій Гончарук обіцяє підтримати й захистити реформу Супрун.

Александр Квіташвілі

Александр Квіташвілі Фото з відкритих джерел

І якщо вже мова зайшла про геморой, неможливо не згадати попередника Супрун. Александр Квіташвілі приїхав з Грузії наприкінці 2014-го і очолив міністерство охорони здоров’я. У себе на батьківщині аналогічну посаду він обіймав протягом двох років – з 2008-го по 2010-ий. А що він робив в Україні – так і лишилось загадкою. Вже у 2015 році міністра почали звинувачувати у повній бездіяльності. І навіть попросили на вихід. Але звільнити Квіташвілі вдалося лише за рік – разом з рештою кабінету Арсенія Яценюка. 

Проте недарма кажуть, що у нашого соціуму пам'ять – як у акваріумної рибки. Не далі, як поточного року, під час формування уряду Гончарука, про Квіташвілі заговорили як про ідеального кандидата на посаду міністра охорони здоров’я. Таку точку зору озвучував Михайло Радуцький, президент клініки "Борис" і радник президента Зеленського. Правда, зі слів Радуцького, Квіташвілі наразі працює в секторі Газа. Можливо, його навіть звідти кликали – про це історія мовчить. В кожному разі, з Гази до Києва Квіташвілі так і не повернувся.

Айварас Абромавічус

Айварас Абромавічус Фото з відкритих джерел

А от ексміністр економіки з Києва не від’їздив – він і досі у наших палестинах. Абромавічуса можна було б назвати найбільш "живучим" закордонним кадром. Його політично-урядова кар’єра в Україні розпочалася у 2014 році. З головних досягнень Абромавічуса можна назвати запуск нової електронної системи держзакупівель Prozorro (втім, злі язики стверджували, що Prozorro не така вже й прозора). Ексміністр також опікувався реформою держпідприємств, зокрема, допоміг сформувати нову раду директорів у "Нафтогазі".

А пішов він з посади зі скандалом. Як і Саакашвілі, Абромавічус звинуватив всіх і вся у тотальній корупції. Втім, далеко від злачних місць чиновник не відходив. На початку цього року він подружився з Зе-командою, познайомився з майбутнім президентом Зеленським. Наслідки такого приятелювання не змусили довго на себе чекати: 30 серпня 2019 року Абромавічус став гендиректором "Укроборонпрому". Причому без проходження конкурсу. Останній момент можна також вважати проявом корупції, але наш герой, вочевидь, заплющує очі на подібні дрібниці.

Ека Згуладзе та Хатія Деканоідзе

Фото з відкритих джерел

Дуже гармонійна і симпатична пара реформаторок. Обидві грузинки, обидві на батьківщині працювали у правоохоронній сфері. Що продовжили робити й в Україні. Певний час мусувалися чутки про те, що Згуладзе може стати міністром внутрішніх справ, але вибити це крісло з-під Авакова їй, певна річ, було не по зубах. В Грузії Згуладзе працювала заступником глави МВС з 2005-го по 2012-ий роки. Аналогічну посаду їй запропонували й в Україні.

Що стосується Хатії Деканоідзе, то вдома вона очолювала Академію поліції протягом 5 років, а у 2012-му обіймала посаду міністра освіти Грузії. Прибувши в Україну, Деканоідзе стала спочатку радником міністра внутрішніх справ, а з часом – главою Національної поліції України.

Обидві співвітчизниці активно розбудовували реформи в МВС. Ми всі пам’ятаємо конкурсні відбори охочих служити в поліції, м’язистих мачо у новенькій формі і за кермом новеньких "Пріусів". Пам’ятаємо загальний ажіотаж довкола "справжніх" "копів", які нарешті прийшли за зміну корумпованим "ментам", і чисельні селфі з охоронцями правопорядку…

Все це було так недавно і все це було так давно: у 2016-му обидві дами виявили бажання піти у відставку. Мовляв, реформу завершено, і більше на українських теренах їм робити нічого. Вочевидь, Згуладзе та Деканоізде повернулися в Грузію – в інформаційному потоці загубилися їхні сліди. (Як загубилося десь і патрулювання українських вулиць, разом із милими копами та їхніми "Пріусами"). Про Згуладзе відомо, що вона – після завершення своєї місії – відмовилася від українського громадянства. Про Деканоідзе – що вона включилася у Грузії в активну політичну діяльність.

Давид Сакварелідзе, Гія Гецадзе, Гізо Углава

Давид Сакварелідзе Фото з відкритих джерел

Щоб завершити "грузинську" частину нашого сюжету і перейти до інших країн, згадаємо ще три імені. Всі вони також так чи інакше пов’язані із правоохоронною діяльністю. Щоправда, два останні були на слуху меншою мірою. З них й почнемо.

Гія Гецадзе з лютого 2015 року служив заступником міністра юстиції України Павла Петренка. Чим займався? Говорячи мовою офіціозу, "координував і контролював діяльність свого відомства з міжнародними та громадськими організаціями". Був малопомітною фігурою й, цілком можливо, малокорисною. У 2018-му був звільнений за власним бажанням (чого майже ніхто не помітив). Чим займається зараз – неясно, але нещодавно в ефірі одного з українських телеканалів коментував… формулу Штайнмаєра.

Гізо Углава прибув в Україну в якості консультанта разом з іншими грузинськими реформаторами. Працював над антикорупційним законодавством. У 2015-му був призначений на посаду першого заступника директора Національного антикорупційного борю України. Тоді ж отримав українське громадянство. Углава – один з двох іноземних реформаторів, котрі й досі працюють у виконавчій владі України (другою є Яніка Мерило, мова про яку йтиме нижче).

Чиновник і по цей час займає те крісло, яке йому відвели ще у 2015-му. Нещодавно він разом з іншими керівними персонами НАБУ став об’єктом обвинувачень колишнього генерального прокурора України Віктора Шокіна. Як стверджує Шокін, антикорупційне бюро зливає конфіденційні дані Сполученим Штатам Америки. Але це – окрема і довга історія.

Огляд грузинських реформаторів завершуємо Давидом Сакварелідзе. Він, до речі, працював у парі із вищезгаданим Шокіним. І був звільнений ним за пару годин до його власної відставки. На батьківщині Сакварелідзе був заступником генерального прокурора, аналогічну посаду отримав і в Україні. Будучи "замом" генерального, у вересні 2016-го Сакварелідзе набув ще одне крісло – прокурора Одеської області. Одне з найбільш гучних розслідувань Сакварелідзе – "справа діамантових прокурорів".

Ймовірно, саме за цю справу (яку суд розглядає вже понад три роки) Сакварелідзе й не злюбив його шеф Шокін. Але не заімпонував грузин і наступному очільнику ГПУ. Коли Сакварелідзе намагався оскаржити своє звільнення, Юрій Луценко відмовився поновлювати його на посаді.  

До сказаного слід додати, що Сакварелідзе – близький соратник Міхеіла Саакашвілі. Разом із ним він створював "Рух нових сил". Нині Сакварелідзе знаходиться в Україні. "Я насолоджуюся тією свободою, яка у мене є, я не перебуваю у субординації когось, я вільна людина", – заявив він днями в ефірі телеканалу ZIK.

Яніка Мерило

Яніка Мерило Фото з відкритих джерел

Ймовірно, найвродливіший іноземний спеціаліст на теренах України. Не лише красивий, але й вірний. Як вже було сказано, Мерило і по цей час залишається в нашій державі, куди її покликав весняний призов 2015 року. Яніка Мерило – відома бізнес-вумен, менеджерка інвестиційних проектів і айтішниця. В її українському послужному списку – чимало позицій: радник міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавічуса, позаштатний радник міського голови Львова з питань новітніх технологій, радник на громадських засадах міністра інфраструктури України Володимира Омеляна, радник міського голови міста Дніпро на громадських засадах.

Після того, як в уряді не стало ані Абромавічуса, ані Омеляна, діяльність Мерило оберталася переважно довкола Дніпра. Там вона займалася передусім електронним урядуванням. Іншими словами, Яніка Мерило стала впроваджувати "діждіталізацію" ще тоді, коли це не було модним трендом. Знайшлося для неї містечко і в Зе-команді. Нині Мерило працює радницею міністра цифрової трансформації Михайла Федорова.

Марія Гайдар

Марія Гайдар Фото з відкритих джерел

Торувати шлях Яніки, вочевидь, має намір Марія Гайдар. Її поява в Україні та призначення на посаду може бути віднесене до розряду найбільш скандальних. Бо все таки – росіянка і громадянка РФ. Втім, Гайдар, як і багато інших запрошених, отримала українське громадянство. Сталося це у 2015 році, коли донька Єгора Гайдара прийняла пропозицію Саакашвілі бути його радницею.

Цей дуумвірат протримався недовго. Як говорилося вище, від справ одеський губернатор відійшов у 2016-му. Тоді ж припинилася і його співпраця з Гайдар. Але дівчина не розгубилася і вже у 2017-му стала радницею президента Петра Порошенка. Купила будиночок під Одесою – це якщо вірити поінформованим джерелам. Нині Марія Гайдар мріє бути корисною президенту Зеленському – про це пишуть російські джерела, компенсуючи відсутність уваги до неї з боку українських ЗМІ.

Цікаво, що росіяни наполегливо радять Зеленському не брати на роботу свою співвітчизницю. Вона, мовляв, не буде йому нічим корисною. Як не була корисною Україні всі ці чотири роки. Дослухатися до "ворожих голосів" чи ні – справа самого Зеленського. Але, хочеться думати, що у нашого президента зараз є важливіші справи, аніж працевлаштування Марії Гайдар.  

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>