ФСБ Росії, архівне фото
Фото з відкритих джерел

Уперше цей текст було опубліковано 10 листопада 2016 року після затримання Бессарабова і Штиблікова. Сьогодні ми вирішили опублікувати статтю про співробітників центру "Номос", яких понад рік тримають у Криму

Центр сприяння вивченню геополітичних проблем та євроатлантичного співробітництва Чорноморського регіону "Номос" було засновано в листопаді 2003 року в Севастополі як неурядову організацію. Мета діяльності центру - участь і сприяння в реалізації проектів стратегічних досліджень у галузі національної та міжнародної безпеки, міждержавних відносин у регіонах Каспію, Південного Кавказу та Чорноморського регіону, а також інтеграції України в ЄС і НАТО.

Оскільки центр було закрито два роки тому, сайт центру www.nomos.com.ua недоступний і переглянути його діяльність складно. З 2005 року "Номос" видавав журнал, присвячений проблемам безпеки в Чорноморсько-Каспійському регіоні - "Чорноморська безпека". Там публікували інформаційні та аналітичні матеріали, присвячені різним аспектам безпеки. Значну увагу приділялося питанням громадського контролю над проблемами регіональної безпеки та інтеграції країн Чорноморсько-Каспійського регіону, в тому числі в євроатлантичну систему безпеки і в європейські економічні структури. На сторінках журналу були матеріали, які висвітлювали питання нацбезпеки і були пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Росії, проблемами кримськотатарського народу, формуванням морської політики держави, проблемами державних кордонів тощо. Зараз архів журналу також недоступний на сайті.

У 2006 році почала діяти Дирекція енергетичних програм центру з офісом у Києві. За цей період у кооперації з різними організаціями та фондами вони реалізували ряд проектів, спрямованих на збільшення рівня прозорості в нафтогазовому секторі України. Наприклад, у 2010 році центр "Номос" та асоціація "Енерготранспарентність" опублікували аналіз стану прозорості компаній, що займаються видобутком вуглеводнів, і суб'єктів природних монополій, відповідальних за трубопровідне транспортування вуглеводневих ресурсів в Україні.

скриншот

Центр "Номос" проводив міжнародні конференції, освітньо-інформаційні тренінги, семінари за участю науковців, експертів, політиків з різних країн.

З 2006 по 2014 рік центр був однією з провідних громадських організацій Цільової групи з питань економічної безпеки мережі партнерства Україна - НАТО під егідою Спільної групи високого рівня з питань воєнної реформи (JWGDR). Він також співпрацював з Європейським Союзом, Центром Разумкова, Фондом ім. Фрідріха Еберта, Фондом ім. Конрада Аденауера.

Дослідження центру було використано в щорічнику Інституту зовнішньої політики "Зовнішня політика України: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети".

У відкритому доступі можна знайти матеріали затриманого Дмитра Штиблікова, зокрема він писав статті для Програми Чорноморської безпеки, яку було організовано Гарвардською Школою Кеннеді. Там, до речі, зазначено, що Штибліков був керівником міжнародних програм центру.

скриншот

Багато його публікацій є в газеті "Дзеркало тижня. Україна". Наприклад, у 2012 році він повідомляв, що Росія перевищила допустиму присутність своєї морської піхоти в Криму.

скриншот

Другий затриманий - Олексій Бессарабов - також працював експертом центру і багато публікувався. На жаль, у відкритому доступі не так багато матеріалів. Ось приклад його статті в 2011 році.

скриншот

У 2012 році він коментував рух "Севастополь – Крим – Росія", який намагався через суд скасувати кримську Конституцію 1998 року.

Стаття "Крим провокують на вихід з України"
скриншот

Колишній глава енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар розповів, що Штибліков і Бессарабов до 2014 року працювали військовими експертами в центрі "Номос".

"Вони працювали безпосередньо у Севастополі над чорноморською проблематикою. Це відомі експерти. Якщо набрати в інтернеті, можна знайти їхні публікації та оцінки, коментарі. Це були публічні люди. У канон шпигунів і диверсантів це якось погано вписується", – говорить Гончар, додаючи, що робота центру "Номос" завжди була публічною та прозорою.