Економічна криза в Аргентині: Причини і політичні наслідки

Економічна криза в Аргентині: Причини і політичні наслідки
Маурісіо Макрі Reuters

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Днями в Буенос-Айресі відбувалися акції протесту проти рішення президента країни Маурісіо Макрі розпочати переговори з МВФ про надання позики в розмірі 50 млрд дол. Після перемоги на президентських виборах у 2015 р. на бізнесмена Макрі зі зв'язками в США покладали великі надії, а тепер його критикують за нездатність впоратися з економічними проблемами Аргентини. В аргентинській економіці справи кепські. У цьому році місцева валюта песо знецінилася на 40% щодо долара. З початку минулого року рівень інфляції збільшився майже вдвічі. За рівнем інфляції тільки Венесуела, яку розриває від громадянського протистояння (понад 82000%), випереджає Аргентину серед країн Латинської Америки.

Новини за темою

Аргентина разом із Бразилією має реноме регіонального центру сили, є учасницею "Великої двадцятки" та однією з найбагатших і благополучних країн Латинської Америки. Водночас упродовж всієї двохсотлітньої історії з моменту здобуття незалежності від іспанської корони Аргентина вісім разів зазнавала дефолту. Аргентину вже порівнюють з Туреччиною, де також зростає інфляція і мусується інформація про те, що погіршення економічної ситуації в обох країнах негативно вплине на світову економіку. Проте кризові явища в економіці можуть загрожувати змінами на політичному ландшафті латиноамериканської країни.

Далеко не перша економічна криза

Схоже, Аргентина знову занурюється в безодню соціально-економічної кризи. Через інфляцію зростають ціни на товари та послуги. Ціни зросли на 25% порівняно з минулим роком. Тільки впродовж перших чотирьох місяців 2018 р. ціни на бензин збільшилися на 10%. Аргентина занадто багато витрачає грошей і бере в борг. Дефіцит бюджету становить 4% від ВВП (понад 728 млрд дол.). За рівнем накопичення капіталу Аргентина (17% від ВВП) поступається Чилі та Мексиці (23% від ВВП). У червні 2018 р. економічне зростання знизилося на 6,7%. Хоча за підсумками минулого року ситуація була більш оптимістичною. У 2017 р. ВВП Аргентини зріс на 2,9%. З минулого року рівень безробіття в Аргентині зріс з 7,2% до 9,1%. Кризові явища в аргентинській економіці викликають стурбованість серед іноземних інвесторів, які залишають країну. Навіть самі аргентинці переводять свої заощадження в США.

У минулі часи аргентинську економіку штормило дужче. За 15 років так званої "Великої депресії" Аргентини (1975-90 рр.) зростання цін подвоювалося щочотири місяці. До 1989 р. рівень інфляції в Аргентині досяг 1000%. У всі часи аргентинська економіка була залежна від фінансової допомоги ззовні. Перший транш МВФ Аргентина отримала в далекому 1957 р. Недарма аргентинці звинувачують Макрі в намірі загнати країну в боргову кабалу. Близько 75% аргентинців, у тому числі його виборці, проти виділення Аргентині фінансової допомоги міжнародної організації. МВФ став однією з причин економічної кризи 1999-2002 рр. Тоді Буенос-Айрес не зміг погасити держборг у розмірі понад 100 млрд дол.

Reuters

Протягом 90-х екс-президенти Карлос Менем, Фернандо де ла Руа провели неоліберальні реформи, сприяли припливу іноземних інвестицій і набралися іноземних кредитів. Іноді роки правління Менема називають аргентинським "економічним дивом". Він прив'язав курс песо до долара і звільнив іноземних інвесторів від податків до 25 років, приватизував значну частину державної власності. В операціях на території Аргентини використовували як долар, так і песо. Скарбниця недоотримувала прибутку від діяльності іноземних інвесторів, і в 1999 р. став знижуватися рівень ВВП, уряд не міг погасити борги. Проте МВФ відмовився надати додаткову фінансову допомогу аргентинському уряду через несприятливу ситуацію в країні. В кінці 2001 р. в Аргентині стався дефолт. Буенос-Айрес охопили заворушення і мародерство, а після того, як влада припинила прив'язувати курс песо до долара, було знецінено заощадження аргентинців у національній валюті.

Ситуацію в країні зумів стабілізувати екс-президент Нестор Кіршнер (пероніст лівоцентристського спрямування), який посилив державний контроль над економікою, заохочував національних виробників. У роки його правління (2003-07 рр.) збільшилися обсяги експорту Аргентини, а уряд зміг погасити борги, в тому числі перед МВФ. Він збільшив державні витрати на соціальні потреби і ставив завданням побудову соціального суспільства в дусі ідей колишнього авторитарного президента Хуана Перона і засновника Хустисіалістської партії. Після смерті Нестора Кіршнера і приходу до влади його дружини Христини економічна ситуація в Аргентині почала погіршуватися.

Причина всіх бід Аргентини

Аргентинські політики не вчаться на помилках своїх попередників. Ліберал Маурісіо Макрі з партії "Республіканське рішення", так само як і його попередниця пероністка Крістіна Кіршнер з партії "Фронт за перемогу", припустилися помилок, які призвели до невтішних наслідків для економіки країни. Сеньйора Кіршнер за роки свого президентства в 2007-15 рр. збільшила державні витрати, націоналізувала об'єкти господарської діяльності. Державний бюджет стали витрачати на різні субсидії, у тому числі на предмети повсякденного користування, наприклад установку для трансляції футбольних матчів. При ній зростало використання долара в розрахунках на чорному ринку, що впливало на спотворення цін.

Марнотратна політика тривала навіть в умовах уповільнення економічного зростання після 2012 р. у зв'язку з тим, що Китай став закуповувати менше аргентинської продукції, включаючи сою. Кіршнер практикувала штучне заниження показників інфляції. В органах влади звільняли статистів, які відмовлялися надавати недостовірну інформацію. Екс-президента звинувачували в корупції і розкраданні великих сум грошей, виділених на поліпшення інфраструктури. Досі 15% 43-мільйонного населення Аргентини відчувають дефіцит води, а у 40% немає каналізації.

Крістіна Кіршнер Reuters

Президент Макрі і його ліберально-консервативна партія "Республіканське рішення" у складі коаліції "Давайте змінимо" прийшли до влади на тлі суспільного невдоволення політикою Кіршнер. Він обіцяв зробити Аргентину відкритою економікою, щоб ціни регулювали попит і пропозицію на ринку, а не держава. Однак Макрі наступив на граблі своїх попередників-пероністів. При ньому знову посилилася залежність від Аргентини іноземних інвестицій і кредитів, переважно в доларах. Торік Аргентина продала на 2,75 млрд дол. боргових зобов'язань за останні 100 років. Під тиском профспілок Макрі не скоротив державні витрати на соціальні потреби.

Макрі не приділив увагу вирішенню проблеми торгового дефіциту, який з минулого року зріс з 576 млн дол. до 1,3 млрд дол. У 2017 р. імпорт переважав над експортом, який скоротився на 6,3%. Значний торговий дефіцит спостерігається у відносинах Аргентини зі своїми найбільшими торговельно-економічними партнерами – Бразилією, США і Китаєм. Історично склалося так, що Аргентина робить гроші за рахунок високих мит і цін на імпортну продукцію, але не збільшення обсягів продажу своєї продукції за кордон. Масла у вогонь додав неврожай сої та кукурудзи – одних з основних експортоорієнтованих видів продукції країни.

Політичні наслідки

Економічна криза в Аргентині та її подальший розвиток може вплинути на результати загальних виборів у жовтні 2019 р. Мітинги проти кредитів МВФ влаштували прихильники опозиційних пероністських партій. Судячи з усього, пероністи спеціально грають на страхах аргентинського суспільства перед збільшенням боргового навантаження країни, повторення дефолту 2001 р. і намагаються позбавити президента підтримки в суспільстві. У червні політичний курс Макрі схвалювали 42% громадян. Біля керма опозиції стоять представники старої еліти часів перебування при владі сім'ї Кіршнер. Основними противниками Макрі і коаліції "Давайте змінимо" є "Фронт за перемогу" екс-президента Крістіни Кіршнер і колишнього міністра оборони Августина Россі, Хустісіалістська партія, від якої балотується на пост президента губернатор Сальти Хуан Утурбей, і партія "Фронт Оновлення" колишнього глави кабінету міністрів Серджіо Маса. Партія "Фронт за перемогу" і Хустісіалістська партія домінують у сенаті Аргентини. Пероністи розраховують взяти політичний реванш і повернути владу в країні у свої руки.

Перспективи Макрі переобратися на другий президентський строк будуть залежати від того, зможе він домовитися з МВФ про надання позики чи ні та на яких умовах. Якщо МВФ надасть Аргентині кредитну лінію на гнучких умовах з можливістю погашення протягом 3-5 років, то це дозволить зберегти стабільність, переконати інвесторів у тому, що ситуація в економіці під контролем, знизити градус критики Макрі в аргентинському суспільстві. Якщо ж від Макрі будуть вимагати жорстких заходів економії в обмін на кредит, а економічна ситуація буде погіршуватися, то це зіграє на руку супротивникам аргентинського президента. Хоча на поточний момент аргентинці з обережністю і недовірою ставляться як до уряду, так і до опозиції, оскільки за погіршення економічної ситуації в Аргентині відповідальні як ліберали, так і пероністи.

Фактор США і України

Певною мірою політичне майбутнє Аргентини в руках США. Штати мають 17% голосів у МВФ, що дозволяє блокувати будь-яке рішення організації. Макрі має репутацію людини, прийнятної президенту США Дональду Трампу. Під час зустрічі з Макрі в травні 2018 р. Трамп привітав його намір змінити економіку Аргентини. Трамп і Макрі мають спільну позицію щодо Венесуели. Хоча аргентинсько-американські відносини затьмарюють проблемні моменти. Макрі вимагав від Трампа скасувати високі імпортні мита на сталь і алюміній, з якими зіткнулися аргентинські виробники. Торік Аргентина продала США продукції зі сталі та алюмінію на 700 млн дол. Все ж Макрі кращий для Білого Дому в президентському кріслі Аргентини, оскільки на відміну від Крістіни Кіршнер не прагне вичавлювати інтереси США з Латинської Америки. Крістіна Кіршнер, як і її чоловік, виступали за скорочення залежності від США.

Маурісіо Макрі і Дональд Трамп Reuters

Хоч Макрі та Кіршнер у різний час зустрічалися з президентом РФ Володимиром Путіним і обговорювали з ним будівництво гідро- і атомної електростанції в Аргентині, збільшення поставок продовольства до Росії, в Україні до Макрі ставляться краще. В кінці правління Крістіна Кіршнер спекулювала на темі анексії Криму, стверджувала, що якщо Євросоюз не визнає результати референдуму на півострові, то слід було б у такому випадку не визнати британський референдум на Фолклендських островах. Ці острови є британською територією з 19 століття. На початку 80-х Аргентина спробувала захопити їх силовим шляхом, але зазнала удару у відповідь з боку Великої Британії, яка послала туди свій десант, флот і "прасувала" позиції аргентинських військових за допомогою авіаударів. США не підтримують Аргентину з цього питання, оскільки Велика Британія є ключовим військово-політичним союзником щодо НАТО. Аргентина програла ту війну, але досі зберігає претензії на острови. На референдумі 2013 р. більшість жителів Фолклендських островів проголосували за те, щоб залишитися в складі Великої Британії. У Криму Росія діяла за аргентинським сценарієм, анексувавши територію іншої держави. Ось тільки на відміну від британців Україна тоді не дала відсіч.

Кухалейшвілі Георгій

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів