Ефективні чи ні? Наслідки російських санкцій для українського бізнесу

Росія ввела відповідні санкції проти України, але детальне вивчення списку "постраждалих" показує, що приватних осіб вони не торкнуться, а багато внесених також не постраждають, оскільки не продають свою продукцію в РФ. Разом з тим, список відкритий для розширення, і в цьому може й складатися "натяк" великому українському бізнесу. У разі розширення санкцій на підприємства ПЕК, металургів, хіміків та машинобудівників, втрати будуть істотні

Ефективні чи ні? Наслідки російських санкцій для українського бізнесу
Володимир Путін ТАСС

Юрій Григоренко

Журналіст

Росія ввела відповідні санкції проти України, але детальне вивчення списку "постраждалих" показує, що приватних осіб вони не торкнуться, а багато внесених також не постраждають, оскільки не продають свою продукцію в РФ. Разом з тим, список відкритий для розширення, і в цьому може й складатися "натяк" великому українському бізнесу. У разі розширення санкцій на підприємства ПЕК, металургів, хіміків та машинобудівників, втрати будуть істотні

Президент Росії Володимир Путін 22 жовтня підписав указ про введення санкцій проти України. Уряд на чолі з Дмитром Медведєвим спрацював оперативно, і вже 1 листопада з'явився список з 322 фізичних осіб та 68 юридичних осіб. На цих людей і компанії поширюється "блокування (заморожування) безготівкових коштів, бездокументарних цінних паперів і майна на території Росії і заборона на перерахування коштів (виведення капіталу) за межі Росії".

Про дзеркальність санкцій говорить той факт, що уряд РФ може скасувати санкції у разі скасування аналогічних українських. Втім, список може бути доповнений. З іншого боку, проти дзеркальності виступає те, що аналогічні українські санкції були введені у 2017 році (1228 фізосіб і 468 юросіб) і розширені в травні поточного року (до 1748 фізосіб і 756 юросіб).

Новини за темою

Дивно, що Росія більше року думала над "ответкой", тоді її дії у відповідь на санкції ЄС і США були більш оперативними, тому санкції проти України виглядають запізнілими. Адже війна санкцій та торгових обмежень почалася не в 2017-2018 роках. Перший пакет санкцій відносно російських компаній був введений Україною ще в 2015 році. Ще раніше, в 2014 році, Росія заборонила експорт всієї української рослинної продукції на свою територію, а також м'яса. Ще раніше під заборону потрапила молочка, а також кондитерські вироби та рибні консерви. А в 2016 році Росія заборонила транзит української продукції через свою територію.

За словами Віктора Шулика, директора департаменту ринкових досліджень рейтингового агентства IBI-Rating, ключовими болючими ударами країни обмінялися раніше, коли були введені взаємні обмеження на транзит через територію України/РФ. Для сфери послуг це були болючі рішення і сигнал для товаровиробників – шукати варіанти диверсифікації ринків збуту, там, де це можливо. І хоча обсяг торгівлі між країнами істотно скоротився порівняно з "довоєнним періодом", далеко не всі компанії можуть дозволити собі відмовитися від російської продукції або ринків збуту РФ.

Очевидно, що росіяни керувалися кількома мотивами при складанні списку: пропаганда в розрахунку на російську громадську думку, посилення тиску на Україну, нанесення економічних збитків, "покарання" за антиросійську критику, вплив на передвиборну ситуацію, зробити окремі персоналії більш поступливими під загрозою більш серйозних наслідків, розширення інструментарію впливу на Україну в майбутньому і т. д. При цьому деякі експерти і блогери висловлювали думки про те, що список виглядає "договорняком" влади України і РФ і те, що це – "запрошення до майбутнього діалогу".

Новини за темою

"Питання санкцій слід оцінювати у двох аспектах. Перший – протекціонізм на міждержавному рівні, коли під "соусом" санкцій підтримуються власні виробники в різних галузях; другий – попередження великому українському бізнесу, який може чинити істотний вплив на політику в Україні. З іншого боку, аналогічне припущення можна зробити і щодо окремих фізичних осіб, а також їх інвестицій в російську економіку (в т. ч. через треті країни). У деяких країнах служба фінансової розвідки працює якісно, що дозволяє ідентифікувати операції. Думаю, що РФ в даному напрямку досягла певних успіхів", – вважає Віктор Шулик.

Разом з тим, поєднати все вищенаведене в одному "флаконі" дуже важко, тому список санкцій є відкритим, його можна розширити або звузити. Про те, що логіка складання списку "кульгає", говорить той факт, що прем'єр Росії Дмитро Медведєв доручив "забезпечити збалансованість товарних ринків та запобігання негативного впливу спеціальних економічних заходів на діяльність російських організацій", тобто санкції можуть вдарити і по тамтешнім компаніям.  

Постраждали багато, але не всі

Цей список був в тій чи іншій мірі зрозумілий ще в середині 2014 року, коли відбувся поділ на "своїх" і "чужих". Вже тоді було ясно, хто з українських політиків та великих бізнесменів підтримав нову владу, а хто віддав перевагу "дипломатичному мовчанню", намагаючись не торкатися слизьких та політичних тем.

Щодо політиків, які потрапили в санкційний список, питань немає. Ну, хіба, чому в нього не потрапив президент Петро Порошенко. Втім, відповідь лежить на поверхні – проти глав держав санкції не вводяться, що видно вже з того, що в санкційних списках ЄС, США та українських немає власне і Путіна, хоча його оточення представлено по повній програмі. Не чіпали і його головний актив – корпорацію Roshen, а також бізнес-партнера президента Ігоря Кононенка, але включили в список його старшого сина – Олексія Порошенка і близького до президента бізнесмена Олександра Грановського. У списку немає і прем'єра Володимира Гройсмана, який, ймовірно, не включений з тієї ж причини, що і Порошенко.

Примітна також і "неучасть" у списку Ігоря Коломойського, але санкції торкнулися його активів – підприємства "Дніпроазот", а також його бізнес-партнера Геннадія Боголюбова. Можливо, росіяни вирішили, що все, що вони реально могли забрати у Коломойського – вже націоналізовано в Криму. У 2014 році власник медіаімперії "1+1" (керівник якої Олександр Ткаченко потрапив під санкції) втратив безліч активів в Криму – нерухомість, філії "ПриватБанку" і т. п.

Новини за темою

Аналогічні "дивацтва" спостерігаються відносно й інших українських бізнесменів.

У списку немає Ріната Ахметова, але там присутні топ-менеджмент його структур – генеральний директор холдингу SCM Олег Попов і керівник "Метінвесту" Юрій Риженков. Активи Ахметова опинилися поза претензій росіян. Так само обійшлися і з бізнес-партнером Ахметова Вадимом Новинським: його самого не чіпали, але Олексій Пертін, генеральний директор "Смарт-Холдингу", потрапив у список.

Немає в списку і Дмитра Фірташа, але його основні активи (черкаський "Азот", "Рівнеазот", порт "Ніка-Тера" та ін.) увійшли в санкційний список, так само як і його бізнес-партнер Іван Фурсін. Також в список потрапили Іршанський ГЗК і Вільногірський ГМК, які постачали сировину на "Кримський титан" (зараз Ukrainian Chemical Products) Фірташа і російському титанового монополісту "ВСМПО-Авісма".

Під каток потрапив Віктор Пінчук і його активи (банк "Кредит-Дніпро", газовий бізнес і медіа-активи і керівники останніх), але росіяни не чіпали його трубні і колісні потужності, продукція яких поставляється на російський ринок. Дісталося і Костянтину Жеваго і його Ferrexpo і "АвтоКраЗу".

Не "образили" росіяни Олександра Ярославського, який потрапив у список разом зі своїми активами – страховою компанією "ІНГО Україна" і Харківським тракторним заводом. Серед інших великих "списочників" можна відзначити Юрія Косюка (агрохолдинг МХП), Андрія Веревського ("Кернел"), Віталія Антонова ("Галнафтогаз" і мережа АЗС ОККО), Олексія Вадатурського ("Нібулон") і ін. Зовсім незрозумілими виглядають санкції проти рітейлерів – власників мереж "АТБ", "Епіцентр" і "Fozzy Group" і їх активів.

Не зовсім зрозуміла поява в списку бізнесменів часів Віктора Януковича, які зараз відійшли від активної участі в політиці – Олександра і Сергія Буряків (колишні власники "Брокбізнесбанку", Миколи Злочевського (газова компанія Burisma), Миколи Рудьковського, а також Костянтина Григоришина ("Енергетичний стандарт").

Бізнес-наслідки від санкцій РФ

З урахуванням сумнівної якості самого списку тих, хто підпадають під санкції, і запізнілості його складання, економічний ефект якщо і буде, то незначним. Великомасштабна економічна шкода Україні, яку могла завдати Росія, відноситься до 2014-2016 рр., а ніяк не до 2018-го.

Звернемося до сухих цифр падіння ваги експорту в Росію. За даними Держстату, експорт українських товарів до Росії в I півріччі склав 1,8 млрд дол. (-5,4%), тобто всього 7,8% від усього експорту, тоді як в країни ЄС – 9,8 млрд дол. У 2017 році цей показник був на рівні 3,93 млрд дол. (+9,6%, 9,1% питомої ваги в усьому українському експорті). Згадаймо 2013 рік: 15 млрд дол. (-14,6%) і 23,7% від усього. Після падіння товарного експорту в Росію в 4 рази, втрачати Україні практично нічого.

Якісь офіційні оцінки можливого економічного збитку (якщо не брати до уваги усні оцінки того, що відбувається з боку чиновників) поки відсутні, але у Нацбанку розраховують, що істотного впливу санкції не матимуть. Хоча той же Віктор Шулик оцінює потенційний вплив санкцій на економіку України як вельми істотний, тому що "економічні зв'язки між Україною і РФ залишаються досить суттєвими".

Значна частина людей санкційного списку ніяк не постраждає від російських санкції з самої простої причини – у них нічого забирати або блокувати в РФ. Всі, хто мав бізнес і активи, вже давно їх продали і вивели кошти з Росії.

"В 2016 році Юрій Косюк, власник холдингу "Миронівський хлібопродукт", обмінявся активами з російським холдингом "Агрокультура". Останній отримав землі МХП у Воронезькій області, а МХП отримала площі "Агрокультури" в Україні", – нагадує Артем Ковбель, партнер компанії Kreston GCG. Інших прикладів продажу, переведення на російську юрисдикцію та інших схем залагодження проблем з українськими активами в Росії більш ніж достатньо. 

Українських активів в Росії і раніше не було так вже багато, особливо якщо порівнювати з тим, якою кількістю активів володіє російський бізнес в Україні. Після Майдану і початку війни на Донбасі українським компаніям вже важко вести справи в Росії, тому більшість із них намагалися або намагаються позбутися своїх активів у цій країні. Серед українських підприємців найбільшою кількістю активів у Росії володіє, ймовірно, Рінат Ахметов. До складу холдингу ДТЕК входить три шахти, розташовані в Ростовській області.

З іншого боку, згідно з даними Держстату, протягом останніх кількох років резиденти України не поспішали позбавлятися від інвестицій в капітал компаній, зареєстрованих в РФ – на кінець 2017 року обсяг таких вкладень склав 151,0 млн дол. США. При цьому, частина "українських інвесторів" у російських активах може ховатися під виглядом інвестицій з різних європейських і офшорних юрисдикцій. Обсяг іншої власності в РФ, яка контролюється резидентами України, складно оцінити через застосування (і в РФ, і в Україні) поширених схем, спрямованих на забезпечення додаткового захисту конфіденційності бенефіціарів; в той же час, реальна вартість може на декілька порядків перевищувати обсяг вкладень у капітал російських компаній, які декларує Держстат.

У галузевому розрізі санкції торкнуться виробників медпрепаратів, аграріїв і харчопрому, мереж АЗС, ритейлерів, виробників міндобрив, постачальників титанової та уранової сировини і т. п. По деяких позиціях логіка санкцій незрозуміла – ці учасники санкційного списку взагалі або практично не торгують з Росією. Тому потрапляння під санкції нічим їм не загрожує. Вони потрапили в список через свого власника, а не з причини "загрози" російському ринку.

Багато компаній швидко відреагували на своє включення в санкційний список. Їх вердикт – санкції ніяк не вплинуть на діяльність. Про це заявили "Миронівський хлібопродукт", Ferrexpo і "АвтоКраЗ", "Комплекс "Агромарс", "Укрспирт", Kernel і ін.  З іншого боку, у Kernel є бізнес в Росії – великий зерновий термінал в Тамані, яким компанія володіє спільно з Glencore.

"Єдина болюча точка, удар по якій може створити серйозні проблеми – це енергетичний сектор. В інших сегментах економіки співпрацю між країнами практично зупинено, тому застосування до них санкцій вже не принесе скільки-небудь значущих наслідків для України", – пояснює Артем Ковбель.

В сфері ПЕК у Росії величезне поле впливу: російські компанії продають Україні нафтопродукти, зріджений газ, вугілля, забезпечують ТВЕЛами наші АЕС, а хвалений реверсний газ – той же самий російський.

І в паливному питанні пішли тривожні "дзвіночки". З листопада поточного і до кінця 2019 року Росія ввела заборону на експорт у Білорусь світлих і темних нафтопродуктів, а також скрапленого вуглеводневого газу. Певна частина цієї продукції реекспортувалась з Білорусі в Україну, і заборона російського експорту може відбитися і на нашому ринку дефіцитом і зростанням цін. Ця ситуація може бути і не пов'язана з введеними санкціями, але вони з'явилися підозріло одночасно.

Початок опалювального сезону знову поставив питання забезпечення вугіллям українських ТЕС і ТЕЦ. Україна закуповує в Росії значну кількість вугілля (за підсумками 2017 року 57% від загального імпорту вугілля). І тут велика потенційна загроза. "Якщо основний удар припаде на енергетичний сектор, тоді наслідки можуть бути сумними. Що б не говорили в уряді, але Україна залежна від Росії в енергетичній сфері. Припинення або зниження поставок вугілля, та ще з початком опалювального сезону, ставить Україну у вкрай невигідне становище. Навіть якщо Росія обере "легкий" варіант санкцій – введе деякі мита проти однієї з "дочок" компанії ДТЕК (яка імпортує російське вугілля в Україну) це може призвести до стрибка цін на вугілля і викликати подорожчання тарифів для населення та бізнесу", – підкреслює Артем Ковбель. На даний момент у списку немає ні ДТЕК, ні його керівника Максима Тимченка. 

Не зовсім зрозуміла ситуація і з перспективою отримання ядерного палива. Під санкції потрапили Східний ГЗК та ДП "Смоли", що входять до складу держконцерну "Ядерне паливо", що говорить про те, що, можливо, ми не зможемо відправляти в Росію на збагачення уран, з чого потім виготовляють ТВЕЛи.

Також потенційним хворим місцем для санкцій є український експорт продукції машинобудування (на 0,8 млрд дол., або 21,6% товарного експорту в РФ в 2017 році), хімічної продукції (на 0,7 млрд дол., або 18%) і металів. За 8 місяців поточного року поставки українського сталевого прокату і труб в Росію порівняно з аналогічним періодом 2017 року зросли на 28% і склали 1,5 млн т. Найбільшими експортерами української металопродукції в РФ є компанії Ріната Ахметова – "Шахтар", "Запоріжсталь", ММК ім. Ілліча, які, як відомо, під санкції не потрапили (на відміну від керівника "Метінвесту").

В цілому, у випадку реальних санкцій Україна може отримати дефіцит сировини і палива, а також серйозне звуження ринків збуту для продукції окремих компаній. Переорієнтуватися на інші напрями швидко буде вкрай складно. Сила "удару" для українських експортерів може бути в межах 5-30% від поточного обсягу – в залежності від застосовуваного підходу. 

Завершити процес "розлуки" можуть давно висунуті ідеї введення візового режиму і переривання залізничного сполучення, що ускладнить життя простим українцям та мільйонам наших гастарбайтерів у РФ.  

Юрій Григоренко

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів