112.ua

Переселенка зі Стаханова Євгенія Акименко мешкає у Харкові разом із трьома маленькими дітьми та чоловіком. В той час коли останній заробляє гроші для сім’ї, Євгенія доглядає вдома за дітьми. Вона переконана, що права переселенців в Україні порушують, бо про такі перевірки соціальні служби ніколи не попереджають, тому доводиться чекати вдома на соціальних інспекторів, подекуди декілька тижнів.

Євгенія Акименко з дітьми
Народна прокуратура

"І ми 14 днів сиділи вдома, якраз була хороша погода, це червень був. Складно, тому що ми живемо в двокімнатній квартирі вп'ятьох, і для нас вулиця - це єдина така віддушина, щоб хоч якось розважитися", - нарікає Євгенія Акименко.

В той же час у департаменті соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації заявляють, що попереджати внутрішньо переміщених осіб про візит державного соціального інспектора не передбачено законодавством.

Світлана Горбунова-Рубан
Народна прокуратура

"У більшості випадків люди на наступний день приходять, протягом двох-трьох днів з'являються і приходять. А там, де людина не живе, так йому немає звідки взятися. Ми ці моменти теж регулюємо, припиняємо виплати як годиться, як і встановлено законом", - наголошує Світлана Горбунова-Рубан, заступниця міського голови м. Харкова з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення.

Проте думки представників влади та волонтерських організацій щодо постанови №365 докорінно відрізняються. Активісти переконані, що таке упереджене ставлення до людей, які втратили все, свідчить про порушення конституційних прав людини. Причому проблему становить і те, що багато переселенців, які працюють, фізично не мають змоги проходити такі перевірки.

Дмитро Коростельов
Народна прокуратура

"Вони просто заганяють людей в безкінечний коловорот верифікацій, появ, напрягів з тим, що потрібно бути обов'язково на місці, потрібно обов'язково зафіксувати себе, ну це дискримінація чистої води, оскільки жоден інший громадянин України не підлягає таким перевіркам", - стверджує радник Міністерства соціальної політики Дмитро Коростельов.

Через непоінформованість стосовно дат майбутніх перевірок соціальними інспекторами виникають ситуації, коли переселенців нема на місці фактичного проживання, і тоді їм блокують усі виплати. Дуже часто – безпідставно, бо людина може вийти до магазину чи бути на роботі. Відновити потім свою адресну допомогу можна, написавши повторну заяву на отримання коштів, а це – великі черги в управлінні соцзахисту та знову перевірка.

"Справа в тому, що навіть коли ти прийшов о 5-й ранку, зайняв чергу, нехай ти там будеш 10-тим, 15-тим, ти не знаєш, скільки там часу проведеш, тому з дітьми для мене це нереально було. Якщо ти не проходиш перевірку – ваша справа, тобі просто закриваються всі виплати, і потім ще постане питання, а де ти взагалі був і чи переселенець ти?", - зізнається переселенка Євгенія Акименко.

Народна прокуратура

Згідно зі статистикою Міністерства соціальної політики, у Києві проживає 170 тисяч 982 переселенці, тоді як соціальних інспекторів в столиці – 37 осіб. Якщо не рахувати додаткових співробітників з територіальних центрів, які допомагають їм, то виходить, що одна людина має перевірити 4 тисячі 621-го переселенця двічі на рік, тобто відвідати 35 адрес на день. Тобто соціальних працівників реально бракує, і така тенденція простежується не тільки у столиці, а й в регіонах.

Олег Тарасенко
Народна прокуратура

"На жаль, працівники органів соціального захисту скаржаться в тому числі нашим співробітникам про те, що дуже виросло навантаження, при цьому не виросла заробітна плата і не додалось штатних одиниць, хоча обов'язків стало набагато більше, ніж було раніше. Це призводить до того, що люди починають вигорати, вони нервово реагують на переміщених осіб, це створює напругу в суспільстві", - розповідає Олег Тарасенко, старший стратегічний юрист БФ "Право на захист".

Світлана Черкес
Народна прокуратура

Переселенці Світлані Черкес, яка мешкає в санаторії "Джерело", що в Пущі-Водиці, заблокували соціальні виплати, бо в день перевірки вона поїхала на поховання чоловіка. Та його смерть не стала пом'якшувальною обставиною для поновлення соціальних виплат. Гроші за півтора місяці Світлана так і не отримала.           

"На блокпостах була дуже маленька пропускна здатність. Чоловік мій був хворий на діабет, і за 4 дні він не зміг проїхати блокпост. Йому стало погано в сірій зоні, і 24 числа його забрали в лікарню по швидкій, а через добу він помер. Але вийшло так, що 27-го числа, коли я поїхала його ховати, до нас прийшли з перевіркою з соцзахисту у зв'язку з тим, що ми подовжували довідку переселенця, тому що чоловіка вже не було. Я поїхала ховати, двері кімнати відкрила моя дочка і сказала: "Тата немає, мама поїхала". Вони розвернулися і пішли, нічого не сказавши їй", - ділиться Світлана Черкес.

Народна прокуратура

Проблема із соціальними виплатами – не єдиний непродуманий механізм у постанові №365. Так, найбільш незахищена верства населення, пенсіонери, також зазнають тяжких випробувань від її дії. У ній не розмежували поняття соціальних та пенсійних виплат. Тому, згідно із цією постановою, пенсіонери-переселенці мають право отримувати пенсію лише після того, як оформлюють собі довідку переселенця на підконтрольній території, тому що Україна тимчасово не здійснює своїх повноважень на частині територій Луганської та Донецької областей.

Але для деяких пенсіонерів, особливо тих, які не можуть самостійно пересуватися, така необхідність є надто тяжкою, і тому вони вимушені шукати обхідні шляхи для отримання пенсій. Народна прокуратура спробувала дізнатися, наскільки реально виїхати з непідконтрольної території і чого це вартує. Для цього ми приїхали до Харкова та спробували дістатися Луганська.

Народна прокуратура

Працівниця автостанції відповідає нам, що автобуси у них за таким маршрутом не їздять, каже – вони нелегальні. Проте тамтешні водії заперечують – транспорт є, але він ходить за часом і по запису. Шукаємо далі. Через деякий час знаходимо пасажирів – бабусю з дідусем, які вже записалися на мікроавтобус, який їде через Росію. Трохи згодом зустрічаємо й самого водія. Дізнаємося вартість проїзду: вона складає 750 гривень в один бік. Рівно одну пенсію людина має віддати за один виїзд на підконтрольну територію. Причому тривати така поїздка може від цілого дня до півтора доби. Такі виїзди пенсіонерів по свої "кревні" активісти пов'язують із бажанням держави попередити фінансування незаконних збройних формувань.

"Мені важко уявити, щоб пенсіонер їхав сюди тільки для того, щоб отримати пенсію мінімальну в розмірі 1300 гривень і їхати туди назад, витрачаючи на дорогу як мінімум 50% з того, що він отримує, щоб ті, що залишилися 50%, вкласти в структуру Захарченка", - зауважує Дмитро Коростельов, радник Міністерства соціальної політики.

У свою чергу держава знімає з себе усю відповідальність за людей, що залишаються жити на непідконтрольній території. Мовляв, вони не можуть дати жодних гарантій.

Андрій Рева
Народна прокуратура

"Коли людина переміщається на непідконтрольну територію, що там з нею відбувається, ми не знаємо, ми не можемо гарантувати їй право на життя, тому що органи влади там не діють, ми не можемо гарантувати право на власність і в тому числі гарантувати право на отримання соціальних виплат, коли вона перебуває на території, яка не контролюється", - зазначає міністр соціальної політики України Андрій Рева.

Останнім часом набув популярності термін "пенсійний туризм". Саме так називають пенсіонерів, які отримують статус переселенця та періодично виїжджають на підконтрольну територію, щоб пройти перевірку та зняти готівку з картки "Ощадбанку". Здебільшого ці люди ведуть "подвійне життя", отримуючи також виплати від Росії, які деякі називають "соціальною допомогою". Пенсіонер з Макіївки Володимир Гугало саме та людина, яка вимушена виїжджати з того боку на мирний, щоб не померти з голоду. Виїхати на підконтрольну територію на постійне місце проживання він не може, оскільки вдома залишаються дружина та хвора мати, за якою вони мають доглядати.

Володимир Гугало
Народна прокуратура

"Не встигнуть вони пристосуватися до одного, ну там їздить до банкоматів, де ближче, знову вигадають якусь постанову, щоб вставити палицю в колеса. Про яке може бути фінансування бойовиків за рахунок пенсіонерів мова, якщо ну що там з тієї тисячі, це смішно", - ділиться пенсіонер Володимир Гугало.

І таких історій насправді дуже багато. На думку волонтерів, переселенці, зокрема й пенсіонери, - це насамперед люди, які потребують допомоги. А вирішити їхні проблеми можна лише шляхом скасування постанови №365. Для цього благодійні фонди та волонтерські організації звернулися до суду.

"З точки зору Міністерства соціальної політики, а також Кабінету міністрів, які вони озвучують під час судових засідань, мова йде не про жорстокий контроль, а про вдосконалення механізмів і про полегшення життя внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджено механізми встановлення контролю. Однак ми вважаємо, що це є не зовсім так, а це є суто дискримінація і спрямоване на те, щоб максимально зменшити видатки бюджету на цих осіб", - впевнений Олег Тарасенко, старший стратегічний юрист Благодійного Фонду "Право на захист".

На сьогодні все, що держава змогла зробити для переселенців за три роки, – це трошки покращити їхнє існування. Так, із відповіді на наш запит ми дізналися, що Міністерство соціальної політики затвердило іншу постанову №689, яка збільшує соціальні виплати на сім'ю до трьох тисяч чотирьохсот гривень, дозволяє знімати гроші з картки "Ощадбанку" в інших банкоматах, скасовує чергові перевірки для тих, хто верифікувався в "Ощадбанку", а також для держслужбовців і військовослужбовців.

Олеся Цибулько
Народна прокуратура

"Зміни набудуть чинності, тому що їх вже проголосував Кабінет міністрів України, подавало їх Міністерство соціальної політики. Ми наполягали на тому, щоб там були ще більші полегшення ситуації переселенцям, але вже добре, що якісь позитивні зміни відбуваються", - розповідає Олеся Цибулько, радниця Міністерства з тимчасово окупованих територій.

Крім того, за участі Міністерства з питань тимчасово окупованих територій було розроблено законопроект №6692, який би дозволив відновити виплати пенсій українцям на непідконтрольних територіях.

Тетяна Дурнєва
Народна прокуратура

"Люди, які змушені були залишити свої домівки, можуть отримувати свою пенсію без обмеження терміну давності. Станом на сьогодні, якщо людина не отримала пенсію з власної провини, то вона отримує потім пенсію з моменту звернення не більше ніж за три роки", - наголошує Тетяна Дурнєва, директор цивільного холдингу "Група впливу".

Також 1 вересня цього року в Харкові відкрили Регіональний центр з надання адміністративних послуг. Тепер переселенці зможуть подовжувати тут свої соціальні виплати без черг та зайвих нервів. Поки що до нього перевели тільки три райони міста, але в майбутньому планується перехід до моделі електронної черги й інших районів Харкова, повідомляє начальниця управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради Лариса Ажель.

Лариса Ажель
Народна прокуратура

"Людині наш центр зручний тим, що вона, звернувшись в цей центр, може отримати послугу, яка їй потрібна. Навіть, наприклад, яка пов'язана з цією послугою. Це все сконцентровано в одному районі максимально зручно для людей", - розповідає Лариса Ажель.

Але цих кроків недостатньо для вирішення усіх дискримінаційних дій, з якими сьогодні мають справу переселенці з Луганська, Донецька та Криму, переконані активісти.

Ольга Аверіна
Народна прокуратура

"Законодавчі ініціативи є, вони розроблені, деякі з них зареєстровані, залишається справа за політичною волею. Ви ж знаєте, конфлікти інших держав показують те, що - і Грузія, і Придністров'я, і Кіпр - п'ять років це йде точка неповернення", - підсумовує Ольга Аверіна, радниця управління Міністерства соціальної політики в м. Харкові.

Четвертий рік українці не можуть дати відповідь на запитання: "Коли закінчиться війна на Донбасі?". Наразі воно залишається риторичним. Переселенці зі сходу України та Криму потихеньку звикають до життя "без прав" на своїй, але все ж мирній землі, без надії на повернення додому. За цей час деякі й досі не можуть дати собі раду, бо не знайшли своє місце у нових життєвих обставинах. Ці люди не могли й подумати, що колись нашу державу може спіткати таке лихо, але біда прийшла, звідки не чекали. Сьогодні замість того, щоб зібрати всі сили й допомогти переселенцям інтегруватися в нову громаду, ми бачимо лише поверхневі дії, які з кожним роком стають ще менш помітними. Вимоги – є, ініціативи – є, волі – немає. Коли держава припинить затуляти вуха у розмові з переселенцями та почне слухати, то і рішення прийдуть.