banner banner banner

Дуже приємно, цар. Чому новий голова ОП так багато на себе бере?

Дуже приємно, цар. Чому новий голова ОП так багато на себе бере?
Прес-служба президента України

Наталія Лебідь

Журналіст

Поміняли "шило на мило", – так відгукнувся експрезидент Петро Порошенко про останній "change" в президентському офісі. Мова, нагадаймо, про те, що від вівторка замість Андрія Богдана ОП керує його тезка Андрій Єрмак. Щодо оцінки їх обох Порошенко не зовсім правий: "мило" (новий управитель Банкової) таки суттєво відрізняється від "шила" (читай: Богдана). Відрізняється хоча б тим, що свій другий робочий день Єрмак почав з великого брифінгу.

Він розповів на ньому так багато і торкнувся настільки глобальних речей, що, здавалось, в Україні з’явився другий президент. Або навіть перший. І це доволі дивно, позаяк посада глави президентської адміністрації від самого початку не замислювалася як щось більше, аніж звичайний завхоз.

ле час вніс свої корективи, і нині ми "маємо те, що маємо", як говорив колись Леонід Кравчук. До речі, перший президент України є єдиним, відносно кого ніхто не може пригадати, як звався його власний керівник АП. Всі наступника Кравчука піднесли цю посаду до рівня правої руки президента. І ці "руки" подекуди чинять неабияку капость.

Чи стане Єрмак виключенням з правила? Поживемо – побачимо. Все залежить від того, у який бік "поведе" цього чиновника. І в який бік дозволить йому йти президент України (так, у нас є ще й така посада).

Але про це згодом, поки що – про головні тези Єрмака.

Про що казав голова?

Передусім, про мир та війну. Одним із основних пріоритетів роботи ОП було названо припинення війни на Донбасі. Єрмак, таким чином, не збирається відмовлятися від участі в україно-російських (і міжнародних) перемовинах. Свою ефективність він вже довів президенту Зеленському при організації нормандської зустрічі. Тож далі буде.

"Ми повинні зробити з Донбасу, з місця, яке сьогодні в усьому світі асоціюється з війною, дійсно квітучий край. Де буде розвиватися економіка. Є така мрія. Після війни ми дійсно хочемо там зробити сучасний економічний хаб. Завести нові технології, нові бізнеси", – сказав Єрмак.

Але коли настане оце "після війни", він не уточнив. Щодо виборів на Донбасі, то тут Єрмак вважає за доцільне провести їх лише після того, як окуповані частини Донецької та Луганської областей повернуться під протекторат України. Водночас голова офісу мріє, що вони пройдуть восени – синхронно з виборами на решті території України.

Для цього в ОП готові зробити все, що було обумовлено на нормандському саміті в Парижі. Все це – прекрасні обіцянки з доволі неконкретним алгоритмом по втіленню у життя. І туманними перспективами відносно того, що буде в разі неможливості імплементувати нормандські рішення.

Другим важливим напрямком роботи Єрмак назвав регіональну політику та роботу на місцях. Де, за словами нового глави ОПУ, вже є молода, амбітна і професійна команда, яка отримала конкретні завдання. Третім напрямком роботи Єрмак називав створення "інвестиційної Мекки" в Україні. Роботу в цьому напрямку буде покладено на губернаторів і уряд.

Андрій Єрмак торкнувся і нашумілого закону про медіа, а також законопроекту "Про протидію дезінформації". Обидва документи він, щоправда, ще не читав. Але запевнив, що дискримінаційних законів парламент не ухвалюватиме. "Я можу вам гарантувати, і сказати від імені президента України, що він є гарантом свободи слова та вільних ЗМІ. Тому ніякі закони, які будь-яким чином обмежили б права свободи слова в нашій країні, не будуть прийняті. Тому це робота Верховної Ради, безумовно, ми будемо стежити за нею…", – пообіцяє Єрмак.

Парламент України, який досі був (чи вважався) незалежним органом, отримав, таким чином, нового наглядача в особі Єрмака. Та й губернатори, заангажовані до будівництва "інвестиційної Мекки", не залишились без "смотрящєго". Про уряд годі й казати – кажуть, що Єрмак невдовзі надиктує Зеленському пару-трійку прізвищ нових міністрів (а, може, навіть і прем’єра). В Україні почалася епоха супервізора Єрмака, і про те, чому це стало можливим, ми говоримо з нашими експертами.

Данилович, за що?

За те, що вага посади голови президентської адміністрації (чи офісу) роздулася до циклопічних масштабів, ми маємо дякувати Леоніду Кучмі. Про це в коментарях для 112.ua говорить політолог Євген Булавка. Він нагадує: першим значимим "сірим кардиналом", який з’явився на українських теренах, був Дмитро Табачник. Табачник працював другим головою АП, яку очолював з липня 1994-го по грудень 1996 року.

Але "Табачник був потрібен Кучмі до певного часу – доки той не розібрався, де він і що він робить. А коли розібрався, взяв людину з меншими претензіями", – додає до сказаного керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов. Під "людиною з меншими претензіями" він має на увазі Євгена Кушнарьова, третього главу президентської адміністрації.

І Кушнарьова, і двох глав АП часів Ющенка – Рибачука та Балогу – Золотарьов відносить до слабких фігур. Власне, каже він, Балога зміг набути якої-неякої політичної ваги лише завдяки тому, що "Віктор Андрійович був людиною ледащою".

Новини за темою

Так що тут треба зважати ще й на "психологічні особливості президента і на те, як він будує стосунки з головою своєї адміністрації". "Є така формула, яка вкоренилася в нашій дійсності: владу не дають, владу беруть. Тож якщо голова АП має хоч якусь харизму, він поступово набирає собі владу", – говорить Золотарьов.

Хай там як, а схема, народжена Кучмою, живе й процвітає по цей час. А все тому, що "у президентсько-парламентській республіці, якою Україна завжди була де-факто, президент відіграв більш значущу роль, аніж та, котра відведена йому Конституцією. І попри всі його обіцянки, Зеленський дотримується тих же практик, що й олдскульні політики", – переконаний Євген Булавка.

А заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко додає: "Мені взагалі незрозуміла завелика увага до такої посади, як голова президентської адміністрації. Її навіть у Конституції немає! За великим рахунком, це просто данина традиції. Причому радянській традиції, коли існував перший секретар партії, другий секретар партії тощо. Єрмака вже навіть називають віце-президентом. Весь його виступ на брифінгу мені нагадує саме віце-президента з його програмою, а не рядового чиновника, який просто заступив на свою посаду".

А за це вже слід сказати "спасибі" президенту Зеленському. Хоча він – теж людина, і має свій власний набір людських слабкостей. Передусім, прагне того, "щоб йому було комфортно. А Єрмак для нього – персона комфортна", підкреслює Золотарьов.

У Порошенка, веде він далі, було інше уявлення про комфорт. "Порошенко був схильний до мікро-менеджменту. Йому підходив Ігор Райнін, який брав під козирок і не виявляв жодних особистих амбіцій", – зазначає експерт.

Вочевидь, Зеленському не потрібен ані прісний Райнін, ані заряджений на владу Табачник. Йому потрібен хтось на зразок Єрмака. Але який він – Андрій Єрмак?

Альтер его Зеленського

Він – дзеркальне відображення Зеленського, наполягає Богдан Петренко. "Єрмак говорить правильні речі. Настільки правильні, що дивуєшся: як він на цьому популізмі зібрався робити політику в країні? Мені здається, що Єрмак в цьому відношенні стає подібним до Зеленського. Тобто він взагалі боїться озвучувати непопулярні речі. Це точно – не Богдан, який би "іскрив" своїми заявами і всіляко привертав би до себе увагу", – зауважує експерт.

"За великим рахунком, – говорить Петренко, – ми отримаємо продовження Зеленського в особі Єрмака. Він всіляко уникатиме негативу, а також і відповідальності за ті чи інші події".

"Істотних стратегічних змін з його приходом не прогнозується", – наполягає Золотарьов.

А його колега Кирило Сазонов пояснює, чому це так. "Росія сприймає Україну як свою колонію, і це спільна доля і спільна біда України та Білорусі. А відтак заміна Богдана на Єрмака не має взагалі ніякого значення. Навіть заміна президента України не має ніякого значення. Загальний курс Росії лишається незмінним – колонізація України, і загальний курс України також лишається незмінним – своя незалежна держава. Тобто тут зміна кураторів ні на що не впливає", – зазначає він.

А Богдан Петренко з цього приводу каже таке: "В реалізації проросійської політики мало що зміниться, адже саме Єрмак і до цього керував зовнішньополітичним напрямком, а Богдан не мав до нього жодного відношення. Але Єрмак буде обережним у висловлюваннях, а яким він буде на ділі – це ми побачимо незабаром.

Дуже складно щось прогнозувати по відношенню до людини, яка за короткий термін піднялася з нуля до другої особи в державі. Та в кожному разі можна стверджувати, що Єрмак (як і Зеленський) буде дуже рейтингозалежним. Тобто він не презентуватиме себе ані як націоналіст, ані як проросійський діяч. Радше дотримуватиметься золотої середини".

А Євген Булавка все таки серйозно непокоїться через позицію Єрмака щодо проведення виборів. "Викликають побоювання заяви Єрмака з приводу виборів у жовтні. Часу, що лишився, занадто мало, аби їх провести у відповідності до українського правового поля. Налаштованість на вибори у жовтні може свідчити про готовність йти на поступки Росії", – каже він.

"Виникає забагато питань до особи Єрмака. Він лише в парі рукостискань від Путіна", – нагадує Булавка.

А казали, житимемо по-новому

До речі, про руки Єрмака. Богдан Петренко зауважує, що не є фахівцем з мови тіла, але звернув увагу на те, як Єрмак прикривав собі рот у певні моменти прес-конференції. А саме тоді, коли говорив про принципи своєї роботи та обіцяв прозорість та відкритість. "Зазвичай людина, яка дозволяє собі таку жестикуляцію, бреше", – вказує Петренко. 

А з брехнею ми вже стикалися, і не раз. "Нам обіцяли під час виборчої кампанії, що офіс президента виконуватиме суто технічні функції, і цим відрізнятиметься від попередників. Але ми побачили політичний виступ з приводу багатьох актуальних питань, де носієм ідей виступає Єрмак: сам ідеї продукує, сам їх і артикулює", – дивується Євген Булавка.

Знову ж таки, додає він, Єрмак ще й завів собі прес-секретаря, якого не було у Богдана. І тут виникає закономірне питання: а хто оплачуватиме цю забаганку? Єрмак із власної кишені? Чи таки з державної скарбниці?

Новини за темою

Єдине, що тішить Булавку, так це те, що "Богдан заперечував роль журналістів, Єрмак же навпаки – говорить про те, що свобода слова важлива і мас-медіа важливі. Лишається сподіватися, що хоча б у цьому слова не розійдуться з ділом, бо загрози медійному простору на сьогодні дійсно існують".

Тим часом Богдан Петренко нагадує: формально роль другої особи держави у нас відіграє спікер ВР, бо саме він – у випадках форс-мажору – стає виконуючим обов’язки президента до наступних виборів. Але спікера у нас не видно й не чутно, хіба що на засіданнях Верховної Ради. З іншого ж боку, "рейтинг довіри до парламенту впав, до президента – так само. А от рейтинг довіри до спікера Разумкова зростає", – відзначає Кирило Сазонов.

Хоча багато чого в нашій країні все таки виглядає недолуго, "адже у нас – парламентсько-президентська республіка, але й Кабінет міністрів повністю обраний президентом", – констатує Сазонов.

Ця недолугість має лише один плюс: вона доволі нестабільна. Пазл з осіб, які знаходяться при владі, переукладається надто швидко, і "глав президентської адміністрації змінюють достатньо часто. А Єрмак ще й пов'язаний з Росією, тож буде викликати постійну критику. В якийсь момент, коли Зеленський буде вимушений спертися на проукраїнські сили, він позбудеться Єрмака. Я б прогнозував лише рік його перебування в ОП", – говорить Сазонов.

Що ж, відлік пішов.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>