Дорогою до окупованого Криму: Як люди перетинають адмінкордон

Від березня 2016 року сполучення між материковою Україною та окупованим Кримом відбувається через три пункти пропуску: "Каланчак", "Чаплинка" і "Чонгар". Щоб зрозуміти, як люди потрапляють на півострів, кореспондент 112.ua пройшов увесь шлях від КПВВ "Каланчак" до МАПП "Армянськ". Прикордонники з української сторони несуть службу з автоматами, укомплектованими чотирма повними магазинами, МАПП "Армянськ" обладнано куленепробивними броньованими конструкціями, обидва пункти пропуску вже мають всі ознаки, властиві повноцінним митним пунктам, а весь адмінкордон з окупованим Кримом заміновано. Слід визнати, що все має такий вигляд, немов стан речей зміниться нескоро. І яким би жахливим це не скидалося, деякі до цього починають звикати

Дорогою до окупованого Криму: Як люди перетинають адмінкордон
112.ua

Олена Голубєва

Журналіст, 112.ua

Від березня 2016 року сполучення між материковою Україною та окупованим Кримом відбувається через три пункти пропуску: "Каланчак", "Чаплинка" і "Чонгар". Щоб зрозуміти, як люди потрапляють на півострів, кореспондент 112.ua пройшов увесь шлях від КПВВ "Каланчак" до МАПП "Армянськ". Прикордонники з української сторони несуть службу з автоматами, укомплектованими чотирма повними магазинами, МАПП "Армянськ" обладнано куленепробивними броньованими конструкціями, обидва пункти пропуску вже мають всі ознаки, властиві повноцінним митним пунктам, а весь адмінкордон з окупованим Кримом заміновано. Слід визнати, що все має такий вигляд, немов стан речей зміниться нескоро. І яким би жахливим це не скидалося, деякі до цього починають звикати

КПВВ "Каланчак" і МАПП "Армянськ" розташовані один від одного приблизно в 500 м. "Я рахував: завжди виходить 600-650 кроків", - говорить водій маршрутки, який возить людей з "Каланчака" до Херсона і назад. Я дістаю паспорт і повертаю на відокремлену металевим огородженням пішохідну доріжку, якою вздовж пофарбованих у кольори прапора України модулів рухаються люди до окупованого Криму. Тільки-но я це роблю, моментально втрачаю всі привілеї, які мала ще хвилину тому, пересуваючись зі зграйкою колег-журналістів, які організовано відвідують пункти пропуску на адміністративному кордоні з Кримом разом з представниками Держприкордонслужби, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, представниками Херсонської обладміністрації.

112.ua

З цього моменту на мене поширюються норми і правила, актуальні для звичайних людей, які щодня сотнями перетинають адмінкордон. "Сховайте телефон! На КПВВ заборонено фото- та відеозйомку! Мета візиту до окупованого Криму?" – жорстко і чітко запитує український прикордонник. Я простягаю у віконце закордонний паспорт: "Я - журналіст, хочу пройти весь шлях, який проходять громадяни, які перетинають адмінкордон". Прикордонник у віконці кілька секунд дивиться на мене збентежено. Потім кладе в паспорт вкладиш червоного кольору і повертає мені його назад. Буквально через десять метрів у мене його забирають рослі хлопці в теплих камуфляжах, озброєні АК-74. На пунктах пропуску з окупованим Кримом прикордонники виходять на чергування з чотирма повними магазинами по 30 набоїв в кожному і з сигнальним пістолетом.

Злегка обшарпаного виду білборд з написом "До зустрічі на Херсонщині", мотки колючого дроту, обтягнуте камуфляжною маскувальною сіткою укриття, бетонні блоки з нанесеною на них у формі ялинки червоною розміткою, вишка, у віконці якої видно людину в бушлаті, – такий вигляд має обстановка на місці. На запитання журналістів про те, чи є ця людина снайпером, прикордонники відповідають, що на вишках несуть службу представники Держприкордонслужби, а інформація про снайперів є засекреченою.

112.ua

Попереду два прапори – України та РФ. Відстань між ними приблизно кілька метрів. Це "нуль". Після нього починається те, що на місцевому жаргоні заведено називати "нейтралкою". Ті 500 м, або 650 кроків, до МАПП "Армянськ", за якими починається територія окупованого Криму.

112.ua

Переді мною асфальтованою нейтралкою йдуть люди, тягнуть сумки, пакунки, деякі котять навантажені "кравчучки". Проїжджає кілька автомобілів. Дорога на МАПП "Армянськ" – це шість смуг руху: три на в'їзд і три на виїзд. Крім того, є пішохідний перехід. Із сюжету на російському каналі я дізналася, що на в'їзному напрямку пункту пропуску біля шлагбаума є бронекапсула. Ще одна - на виїзному. Як розповідав у сюжеті представник "Росгранстроя", "п'ятий клас кулетривкості в разі надзвичайної ситуації дозволяє сховатися наряду і вести вогонь у відповідь". За його словами, блок-модулі на пункті пропуску захищено бронелистами 5 мм, вікна захищено бронеплівкою, 4 броньованих модулі, в яких в разі небезпеки може сховатися особовий склад та особи, що перетинають "кордон". У сюжеті також сказано, що вздовж периметра МАПП встановлено спеціальні прожектори, які дозволяють висвітлити територію в 50 м за КПП.

112.ua

До речі, про тюки і сумки. Через КПВВ "Каланчак" (також на "Чаплинці" і "Чонгарі") можна переміщати суми в іноземній валюті до 10 тис. євро або російські рублі в еквіваленті до 10 тис. грн. Товари та матеріальні цінності - на суму до 10 тис. євро.

112.ua

Іноземці, які на законних підставах виїжджають на окупований півострів, після повернення мають прикладати великий палець правої руки до сканера (відбитки пальців) для підтвердження особи. До речі, на окупований півострів вони можуть пройти тільки через МАПП "Армянськ" (навпроти КПВВ "Каланчак") і МАПП "Джанкой" (навпроти КПВВ "Чонгар"). Через ДАПП "Перекоп", який розташований навпроти КПВВ "Чаплинка", іноземців не пропускають. Виїхати на окупований півострів або в'їхати з нього автомобілем з транзитними (так званими "литовськими") номерами неможливо: не пропустить жоден із трьох КПВВ на українському адміністративному кордоні.

112.ua

* * *

Йду "нейтралкою". Переді мною новенька табличка: попередження про те, що "під час прямування від державної кордону Російської Федерації до пункту пропуску забороняється йти поза автодорогою (прилеглих узбіч), здійснювати висадку людей, вивантаження вантажів, товарів і тварин. Порушників порядку проходження на територію Російської Федерації притягають до відповідальності згідно з вимогами законодавства Російської Федерації".

112.ua

До речі, сходити з узбіч тут небезпечно: українські прикордонники не приховують, що "весь адмінкордон з окупованим Кримом заміновано".

Йти на пропускний пункт окупаційних властей я вирішила одна з усієї групи. Чи розуміла я, що це ризик? Мабуть, не повною мірою. Адже у звичайному житті в Україні...

Втім, ще перед тим, як ми від'їжджали від Херсонської ОДА з колегами, представник Міністерства з питань тимчасово окупованих територій, вислухавши про мій намір "пройти весь шлях", сказав: "Не варто. Можуть затримати або посадити. Я от, наприклад, не ходжу на той бік, бо мене точно посадять у в'язницю. Але там ніхто не може бути впевнений, що його не посадять у в'язницю". Кажучи це, чиновник нервово крутив у пальцях прив'язану до мобільного телефону фенечку, сплетену із синьої та жовтої стрічок. Із новин я також знала, що президент Петро Порошенко підписав законопроект про реінтеграцію окупованих районів Донбасу, в якому Росію кваліфіковано як державу-агресора. Але мені було важливо пройти весь шлях і повноцінно його показати. Зізнаюся, не очікувала, що буде так важко. Насамперед психологічно.

* * *

Попереду вже виразно видно облицьований сірими плитами комплекс. Напис: "Росія. МАПП "Армянськ". Праворуч від дороги білборд: "Добро пожаловать в Крым". Напис зроблено на тлі двох розгорнутих у різні боки триколорів і російського герба посередині. Зліва – приблизно півтораметрова статуя грифона з раковиною в лапі, біля підніжжя напис "Крим". Перед входом до пункту пропуску чергують двоє озброєних чоловіків у формі російських прикордонників. "Яка прописка?" - запитує у мене один із них. Відповідаю чесно: "Я журналіст, хочу пройти весь шлях між пунктами пропуску". Прикордонник дивиться на мене з подивом. "Де ви прописані?". "У Києві, але я журналіст". "Ясно, ви будете переходити кордон?".

Щоб пересуватися далі, тут потрібно заповнити декларацію. "Прізвище, ім'я, по батькові, дата в'їзду, дата виїзду, серія і номер паспорта, число заповнення, мета візиту, підпис". "А як вказати мету візиту, якщо я журналіст? Підкреслити опцію "Робота?". "З приватною метою", - підказує прикордонник.

Також потрібно було вказати тип багажу. У мене із собою крихітний рюкзак. "Ручна поклажа" пишіть". "Чи можу сфотографувати, який вигляд має декларація для репортажу?" - кажу я, дістаючи з кишені телефон. "Сховайте телефон, фото- та відеозйомку в пункті пропуску заборонено", - сухо відрізає він.

Після цього я потрапляю в досить довгий і вузький коридор, утворений зеленим металевим парканом. Навпроти, паралельно до нього, ще один такий же зелений коридор – на вихід. Дивно, але в цей момент відвідує думка, що, мабуть, перелізти не вдасться: стіна коридору висока. І ще майнула зрадлива думка про те, що буде, якщо пуститися бігцем назад, до нейтралки? Приречено плентаюся вперед. Через кілька поворотів коридор закінчується двориком. Праворуч двоє пластикових дверей, за ними - облицьовані кахлем кабінки з підлоговими туалетами. Перед металопластиковими дверима кілька людей: у приміщенні дві стійки реєстрації, туди потрібно підходити по одному. Стійки поки зайняті. Літня жінка, яка проходила переді мною процедури на КПВВ "Каланчак", говорить мобільним: "Максиме, я тут на російському кордоні... Ага, ми вже виходимо".

Чекаючи, читаю звід правил, написаних великими літерами на стенді. З того, що запам'яталося: не можна перетинати пункт пропуску за підробленими документами, ображати нецензурною лексикою та непристойними жестами співробітників.

Заходжу до приміщення. На стійці реєстрації висуваю два паспорти: внутрішній і закордонний , також посвідчення журналіста 112.ua. В обкладинку паспорта також вкладено права на водіння і картка акредитації у Верховну Раду. Чесно кажу, що журналіст, хочу вийти з пункту пропуску в напрямку Армянська і повернутися.

- Зніміть обкладинку з паспорта! – дівчина-прикордонник починає явно нервувати. - Скажіть мету вашого візиту!

Я повторюю.

Вона повертається до хлопця у формі прикордонника, який стоїть у неї за спиною, і я розумію, що їй потрібна допомога: позаштатна ситуація. Хлопець просить мене почекати і виходить. Повернувшись, він чекає, коли мені віддадуть паспорт, і пропонує йти за ним. Відвів до крихітної кімнатки щитового будиночка. Кілька стільців і столів, на одному з них два монітори: в той момент не працюють. Кулер з водою, на етикетці напис "Кримська". На стіні портрет президента РФ Володимира Путіна.

У кімнаті за столом чоловік у синій формі російського прикордонника. Ввічливий, привітний. Дивиться документи.

- Як я можу до вас звертатися?

- Олена... Просто Олена.

Він зніяковіло: "Вибачте, я так не можу".

Відкриває першу сторінку внутрішнього паспорта.

- Олена...

- Миколаївна, - приходжу на допомогу.

- Олена Миколаївна. Добре.

Він називає свої ім'я та по батькові, не називаючи прізвища і посаду.

Уточнює, чи маю я апаратуру для фото-, відео- або аудіофіксації. Дістаю з кишені телефон. Мій співрозмовник просить його відключити і покласти на стіл. Я це роблю. Терпляче пояснюю мету візиту, а також те, що у мене всього двадцять хвилин на те, щоб з'ясувати все, що мені необхідно, про особливості перетину МАПП "Армянськ". Незабаром мені стало ясно, що двадцятьма хвилинами не вдасться обмежитися. Все те ж саме мені довелося повторити ще кільком співрозмовникам, одягнених у камуфляжну форму без розпізнавальних знаків.

Потрібно відзначити, що поводилися вони дуже ввічливо і спокійно, проте напруга просто висіла у повітрі. Ні, це складно розуміти в Україні, у звичній реальності. А там ось шкірою відчуваєш, як у крайній напрузі контролюєш кожне слово, як боїшся сказати зайве, нашкодити собі або не дай боже зробити щось протизаконне. І в такий же крайній напрузі, як мені бачилось, перебували мої співрозмовники. Склалося відчуття, що вони тягнуть час. Думала про те, що, мабуть, питання вирішували в іншому місці, і вони просто чекали на це, адже ситуація нештатна.

Мене ввічливо попросили показати вміст сумки. Уточнили, що за ручка? Із собою у мене була звичайна кулькова ручка з якоїсь презентації. Я запропонувала їм подарувати її. Відмовилися. Запитували, які питання мене цікавлять як журналіста на МАПП "Армянськ", на які теми пишу, з якою метою приїхала на КПВВ "Каланчак", чи проживаю за пропискою, чи пов'язані мої родичі зі спецслужбами в Україні. Я попросила води – принесли. Що дедалі більш ввічливими і привітними були мої співрозмовники, тим сильнішим і виразнішим було відчуття моєї власної безпорадності, розуміння, що я перебуваю в чужій юрисдикції. І ще усвідомлення, що ми – представники країн, що воюють одна з одною. Це усвідомлення стає таким виразним. І це так незрозуміло, боляче. Розумієш, що ані досвіду, ані знань, як поводитися. Що правильно, а що - ні? Що морально, а що - ні? Що можна? Що не можна? На багато запитань відповідей немає, тому що немає прецедентів у минулому.

У можливості завершити процедуру і вийти з пункту пропуску в бік Армянська мені відмовляють. Вибачаються за те, що забрали багато часу. Пояснюють, що якщо б я переміщалася як громадянка України без мети зробити матеріал для ЗМІ, вся процедура зайняла не більше кількох хвилин. Кажуть, що потрібно звернутися із запитом до прес-служби Прикордонної служби РФ. З правилами проходження пункту пропуску та вимогами щодо переміщення товарів і матеріальних цінностей радять ознайомитися у відкритих офіційних джерелах в інтернеті. Після цього проводять до пункту пропуску, де знову перевіряють мої документи. Ставлять відмітку на декларації. Після цього мені дозволяють вийти через коридор, який веде назад до "нейтралки". Декларацію забирає прикордонник, який проводив до коридору, що веде до виходу з МАПП "Армянськ".

Пробула на МАПП я півтори години. За цей час журналісти і представники Херсонської ОДА, не дочекавшись мене, поїхали. В автобусі залишився рюкзак з ноутбуком і речами. Також я дізнаюся про те, що видання 0552.ua розмістило новину про те, що прес-тур Херсонської ОДА на КПВВ "Каланчак" завершився затриманням київської журналістки.

112.ua

* * *

Отже, "нуль". Табличка "Пішохідна доріжка" трьома мовами, зліва - масивний металевий "їжак". Мене пропускають, а з дівчиною, яка несе в руках паспорт у червоній обкладинці з двоголовим орлом, починають про щось розмовляти. Змісту розмови я не чую. "З російським паспортом, виданим в окупованому Криму, перетнути адміністративний кордон у пунктах пропуску неможливо. Документів, виданих окупаційною владою, ми не визнаємо. Можна в'їхати з російським паспортом, виданим на легітимній території РФ, через чинні пункти пропуску на інших ділянках кордону, на чинних пунктах пропуску", - пояснив помічник голови Держприкордонслужби Олег Слободян, якого попросила прокоментувати ситуацію з перетином КПВВ за російськими паспортами.

Проходжу до віконця в модулі в кольорах прапора. "Зніміть обкладинку з паспорта!". За секунду: "Давайте ваш закордонний паспорт, він же без обкладинки". Гортаємо обидва. Я розгублено шукаю, де відмітка про відвідування МАПП "Армянськ". "Мабуть, вас оформляли за внутрішнім паспортом, у нього позначки не ставлять", - пояснює мені прикордонник, вкладаючи в паспорт зелений корінець. За кілька метрів його заберуть. Співробітники Держприкордонслужби, які супроводжували нас у прес-турі, не приховували, що всі без виключення переміщення на окупований півострів фіксують у базі, в тому числі й на повторні. Смію припустити, що аналогічна ситуація діє й на пунктах пропуску окупаційних властей. Всі номери автомобілів, які переміщуються з окупованого півострова, вносять до бази АСАУР (програмно-інформаційні комплекси, що забезпечують функціонування системи управління ризиками під час митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів).

До потяга залишається трохи часу, і я починаю вирішувати проблему, як же дістатися Херсона. Таксист просить за поїздку тисячу гривень. Побачивши вираз на моєму обличчі, скидає до 250 грн, якщо знайдемо ще трьох. Кажуть, з МАПП "Армянськ" таксисти до Армянська беруть 50 російських рублів, також ходить автобус (20-30 рублів). До міста звідти 2,5 км. До окупованого Сімферополя - 140 км.

Очікуючи попутників, вирішую відправити до редакції фотокартку, яку зробила (незаконно), відійшовши метрів на сто від пункту пропуску окупаційних властей. Хотіла похизуватися! І розумію, що даремно я, власне, намагалася порушити правила, встановлені росіянами: не фотографувати на нейтральній смузі. Фотографія вийшла дуже поганою. Це фіаско! Я хочу повернутися і зробити хоча б кілька нових фотографій. Для цього потрібно знову пройти процедуру оформлення перетину КПВВ "Каланчак". У цей час пункт пропуску вже зовсім спорожнів. Дме сильний вітер, сідає сонце. Один із прикордонників пішов зі мною. "Зможу з тобою дійти до "нуля", далі сама. Але пам'ятай – безпека. Ти добре бігаєш? Сфоткала і бігом назад. Інакше цього разу тебе точно затримають", - інструктував мене він. "Ну, з Богом?", – кажу. "З Богом".

Десь там вдалині Крим... 112.ua

Я пройшла не більш ніж 50 м і, зробивши кілька фотографій "нейтралки", повернулася назад. Хлопці чекали на мене біля "нуля". "Слухайте, а як би вони з такої відстані побачили, що я фотографую?" - запитую у прикордонників. "А ось, подивися", - показують вони мені. Так... У десяти метрах від того місця, де ми стоїмо, висять відеокамери "того боку". "А раніше у них ще на "нулі" стояло троє-четверо прикордонників, тепер їх зняли".

Мені також пояснили, що у мене тепер "подвійний перетин", і я маю пройти обов'язкову процедуру заповнення митної декларації. Представники Держприкордонслужби завжди інформують митників про подвійний перетин і до особи, яка його вчинила, виявляють особливу увагу. Примітно, у графі "З якої країни прибув" у поясненні в дужках сказано, що слід зазначити країна відправлення. Я навіть підскочила: "Це що, провокація?". Ні, каже співробітник, пишіть: "Вільна економічна зона Крим".

Після цього була бесіда з представником СБУ, який прибув на пункт пропуску у зв'язку з моїм відвідуванням МАПП "Армянськ". Її деталей розкривати не буду.

* * *

Мені пощастило. До Херсона саме вирушала маршрутка – 200 грн з людини. Їхати годину двадцять. Маршрутка порожня – всього декілька осіб . Мої попутники порівнювали ціни на м'ясо на окупованій території і в Україні, розміри пенсій, згадували різні курйози з пунктів пропуску. Я їх слухала і ніяк не могла відігнати настирливу думку про те, що все це скидається на те, що деякі люди починають, не побоюся цього слова, звикати. Кажуть не "окупаційна влада", "окупований півострів", а "та сторона", "росіяни", "російська сторона". Пункти пропуску набувають все більше ознак повноцінних митниць. Зокрема, як розповіли на КПВВ "Чаплинка", в їхньому розпорядженні є вже сканери пустот, оглядові дзеркала.

112.ua

Та й, власне, сам прес-тур. Як розповіли нам організатори, однією з його цілей було привернути увагу до проблеми з облаштуванням двох КПВВ, через які проходить найбільший потік людей: "Каланчак" і "Чонгар". В обидві сторони пункти пропуску перетинають близько 1,5 млн осіб на рік. На "Чаплинці" - не більш ніж 5 тис. на рік. Особливістю цього пункту пропуску є те, що ДАПП "Перекоп" розташований набагато далі, ніж переходи в інших двох пунктах пропуску.

Нещодавно у першого віце-прем'єр міністра Степана Кубіва відбулася нарада. Обговорювали необхідність виділення 107,2 млн грн на облаштування сервісної зони на "Каланчаку" і "Чонгарі". Нібито пообіцяли виділити кошти з резервного фонду, тому що в бюджеті не передбачено жодної копійки. Вони потрібні для облаштування приміщень для особового складу, "позаяк зараз там через 2-3 місяці люди хапають застуду". Крім того, немає нормальної та комфортної зони для тих, хто перетинає адміністративний кордон. На "Каланчаку" єдине кафе має жахливий вигляд, але ціни кусаються: розчинна кава з пакетика – 10 грн, джин-тонік – 35 грн, пиво – 25 грн.

112.ua

З туалетами і зовсім біда. Колишні колеги в прес-турі згадували, що на "Каланчаку" він був наполовину завалений сміттям, а на "Чонгарі" одного разу навіть і "не сміттям".

112.ua

У березні 2016 року КПВВ на адміністративному кордоні відкривалися як тимчасові. З 2015 року в прилеглому до КПВВ "Каланчак" районі було встановлено режим: "Контрольований прикордонний район". "Це територія, визначена в межах району, селища або села, прилеглої до державного кордону або до морського узбережжя, і яка охороняється Державною прикордонною службою України. У цьому районі можуть встановлювати додаткові правила з метою охорони державного кордону. Зокрема, у водіїв транспортних засобів прикордонники можуть перевіряти документи, оглядати автомобілі, уточнювати в іноземців мету перебування в контрольованому прикордонному районі. На вимогу співробітників Держприкордонслужби водії автомобілів, що перебувають у районі, мають надавати свої транспортні засоби на огляд. Громадяни, які перебувають у контрольованому прикордонному районі, мають бути готові пред'являти на вимогу паспорт. В іншому випадку їх може бути затримано для з'ясування особи", - сказав 112.ua Олег Слободян.

Дивлячись на КПВВ "Чаплинка", один з учасників прес-туру, а він із Херсона, із сумом згадав: "Тут раніше дорога була, звичайна дорога на півострів, нічого цього, жодних споруд не було". Тепер є, і невідомо, коли все зникне.

Олена Голубєва

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>