banner banner banner

Донецьк 1991 і 2016: З Республіки в "республіку"

1991 рік – переломний в історії України, період здобуття незалежності і народження суверенної держави. Але це буде в грудні. А в цілому 1991-й став симбіозом залишків радянського "вчора", останнім подихом горбачовської Перебудови "сьогодні" і зародженням ринкового "завтра". І Донецьк був таким же відбитком сьогодення, як і інші обласні центри УРСР

Донецьк 1991 і 2016: З Республіки в "республіку"
Фото з відкритих джерел

1991 рік – переломний в історії України, період здобуття незалежності і народження суверенної держави. Але це буде в грудні. А в цілому 1991-й став симбіозом залишків радянського "вчора", останнім подихом горбачовської Перебудови "сьогодні" і зародженням ринкового "завтра". І Донецьк був таким же відбитком сьогодення, як і інші обласні центри УРСР

...1 березня 1991 року в СРСР було оголошено вільне ходіння валюти. На перших офіційних торгах радянського Держбанку в квітні 1991 року було зафіксовано курс у 26 рублів за 1 долар США.

Але в побуті вільної валюти не вистачало, що сприяло створенню одного зі знакових місць Донецька – так званого "Негробанку". Це була точка тіньового обміну валют, яка розташовувалась у центрі міста біля гуртожитку №8 Донецького політехнічного інституту, призначеного для іноземних студентів. В арці будівлі будь-який бажаючий цілодобово без перерви на обід і черг міг обміняти потрібну суму в певній валюті. У 1991-му курс американського долара тут оцінювався в 30-31 рубль. На "Негробанку" працювали групи, сформовані за національною ознакою: араби, нігерійці, ефіопи та ін. У Донецьку валюту "штовхали" і в інших точках, у тих же підземних переходах. Але суттєва риса "Негробанку" – тут практично не "кидали", оскільки іноземці боялися репресій з боку міліції, так і з боку місцевих кланів. Цей іноземний "обмінник" самоліквідувався не так давно, років п'ять тому. А поруч з легендарною аркою відкрилися цивілізовані пункти обміну валют, господарями яких є далеко не слов'яни.

Ще один нюанс тіньового ринку Донецька того періоду – "Амстердам-клуб". Це нехитра фінансова піраміда прийшла в Донецьк з Ростова-на-Дону. В основі легенди лежало прізвище якогось німецького або австрійського професора математики, який своїм відкриттям збагатив жителів Амстердама. У 1991-му ще не було необхідності маскувати авантюру під яскравими обгортками типу "МММ", з витратами на рекламу Льоні Голубкова та розкруткою заворожуючого прізвища Мавроді. Для обивателя такі витівки були дивні, і він сам чіплявся на гачок. У період смути першими приходять ломбарди, лотереї та церкви. От фінансові піраміди були одним з видів лотерей.

Новини за темою

У Донецьку "Амстердам-клуб" реалізувався в такій формі. Офіс піраміди розташовувався біля кас "Мотодрому". Для довідки: колись донецький майданчик для змагань зі спідвею (різновид мотоспорту) з 90-х став головним ринком найпрестижніших на той момент товарів. У Донецьку продовжувало діяти безліч звичайних речових ринків, але фраза "на мені куртка/"піраміди" з Мотодрому" говорила сама за себе. Вдень у суботу-неділю реалізатори елітного на той момент товару працювали на речовому ринку "Мотодром" (закільцьовані вздовж мотодоріжок серед пилу торговельні лотки, замість примірочних – глядацькі трибуни, де тебе обгороджували простирадлом, і ти приміряв речі типу "Made in Italy"). Ввечері ці ж торговці з цими ж речами вирушали на "Критий ринок". Це частина Центрального ринку Донецька, яка розміщувалася під куполом: вранці тут торгували м'ясом, рибою, домашнім сиром, ввечері в збережених ароматах – "елітним" одягом.

Так ось. "Амстердам-клуб" з касою на Мотодромі. Система працювала так: елітний ринок відвідували люди з "елітними" грошима. Саме тому Мотодром. Біля кас тебе чекав черговий "амстердамщик". За 30 рублів ти у нього купуєш анкету зі списком з чотирьох прізвищ. Потім поштовим переказом пересилаєш 30 рублів на ім'я першого в списку. У результаті отримуєш чотири анкети, ім'я першого в списку викреслювали і в кінці четвертим значилося вже твоє. Ці анкети ти повинен "впарити" таким же бажаючим підзаробити (частіше всього ними виявлялися жалісливі родичі і друзі). Передбачалося, що в процесі обміну анкетами ім'я кожного учасника кожен раз просувається вгору за списком. З цього моменту, тобі залишалося тільки перевіряти поштову скриньку і чекати повідомлення про перекази. "Чергові" запевняли, що на системі легко можна заробити до 30 тисяч рублів. "Донецькі" і тоді були "донецькими": у цей же час у Ростові-на-Дону внесок становив 25 рублів, за анкету платити не потрібно, витрати ростовчан становили лише 25 рублів, надіслані першому за списком в анкеті. І люди по всій країні масово велися на цей "лохотрон". Суттєве юридичне прикриття "Амстердамів" по території СРСР – комітет ВЛКСМ. Фокус полягав у тому числі в довірі до офіційних органів.

Фото з відкритих джерел

Але у фінансовій історії Донецька 1991-го не все було так сумно. Більш досвідчені грали по-великому. 14 травня 1991 року була зареєстрована "Донецька товарна біржа". Тут у хід пускалися акції, активи великих підприємств. В умовах нестабільної економіки оперативно вивільнялися кошти, які також оперативно потрібно було у щось вкласти. Принцип все того ж ломбарду та лотереї, але по-великому. Слідом за "Донецькою товарною біржею" у місті з'явився філіал всесоюзної біржі "Аліса", створеної на той момент молодим Германом Стерліговим.

* * *

У своїх газетних звітах у 1991-му році правоохоронці відзначали, що злочинність у Донецьку традиційно вища, ніж де-небудь в області. А лідером є центральний район міста – Ворошиловський, де "99,6 злочинів на 10 тис. населення – це в 2-3 рази вище, ніж в інших областях і районах республіки. Минулого року злочинність в області зросла на 12%, а в Донецьку – на 17%".

Види злочинів – теж віяння часу. На порядку денному скупка і продаж "наліво" дефіцитних товарів, спекуляція, махінації з обміном валют і радянських рублів у рамках "павловської реформи", діяльність підпільних підприємців та ін. "На Центральному ринку Донецька за продаж французької парфумерії затримано працівниць міських аптек Панфілову Т. В. та Савченко В. Л. При розслідуванні виявилося, що товарами для спекуляції забезпечував чоловік Панфілової Т. В. – директор м'ясо-рибної бази Біляк В. А., який, користуючись своїми службовими зв'язками, скуповував їх у торгівлі. У Біляка В. А. і його підлеглих вилучено дефіцитні товари вартістю близько 10 тис. рублів і чимало виробів із золота та інших цінностей", – повідомляла газета "Вечірній Донецьк" того часу.

Міліція безуспішно бореться з "наперсточниками", які заполонили місця скупчення громадян. "Механіка наперсточного обдурювання відома навіть дитині: спритність рук, агітатори в натовпі, підставні "щасливчики". Але знаючи про все це, люди летять на наперсточників, як метелики на вогонь" ("Вечірній Донецьк"). Однак, згідно з КК УРСР, подібні афери офіційно не були злочином, "наперсточника" можна було максимум оштрафувати за порушення громадського порядку.

Новини за темою

Кримінальні хроніки рясніють повідомленнями про крадіжку продуктів харчування: "примудрившись пролізти через кватирку, хтось пробрався в дитячий садок №102 та викрав продукти харчування", "у Пролетарському районі злодій проник до сараю пенсіонера та вкрав 12 курей", "у жінки на вулиці невідомий вирвав сумку з продуктами". Все частіше стають об'єктами нападу станції і карети "швидкої допомоги", де зловмисники намагаються роздобути спирт.

Йде боротьба з "несунами", які тягнуть зі своїх підприємств все, що погано лежить. От міліція затримала трьох працівників відомчої охорони Донецького бавовняного комбінату, які намагалися вивезти з його території 5 тисяч метрів викраденої тканини вартістю 6 тисяч рублів. Ось зловили членів ремонтної бригади – несли з цеху запчастини та інструмент. Ось ще і ще.

Відмінна риса кримінального життя Донецька періоду 90-х – становлення ОЗУ (організовані злочинні угруповання), розподіл їхніх зон впливу. Це в радянський період були "банди", тепер – "угруповання". Перебудова передбачала часткову легалізацію підприємницької діяльності, і до кінця 80-х років на зміну "цеховикам" (підпільним підприємцям) прийшли кооператори, спільні та малі підприємства. З'являлися перші приватні підприємства-посередники, які працювали на Донбасі переважно з металом і вугіллям. Крім легального продовжував працювати тіньовий бізнес, нелегальна торгівля на чолі з керівниками великих гастрономів, ринків, відділів робітничого постачання (ОРСів), товарних баз. Всі ці об'єкти і суб'єкти перебували під пресом ОЗУ: грабіж, вимагання, "кришування", рекет. По відношенню до незговірливих: викрадення, тортури, вбивства. Кримінал набуває корисливо-насильницької спрямованості, у діях злочинців стало більше жорстокості, цинізму.

"Тільки в 1991 році органами міліції було знешкоджено 2186 злочинних груп, з яких 61 – з ознаками організованості. Ними було зроблено більше 4 тисяч злочинів, у тому числі 33 вбивства, 165 розбоїв, 212 грабежів, 173 випадки вимагання. Починаючи з 1991 року, кількість організованих злочинних угруповань, виявлених органами внутрішніх справ, постійно зростає. Причому, зростає й озброєність цих угруповань", – зазначає Олександр Кучинський у книзі "Хроніка донецького бандитизму". У 1991 році правоохоронці виявили в Донецьку 9 найбільш активних великих ОЗУ (для порівняння: у Маріуполі таких було 3, в інших містах області по одній–дві).

Було зрозуміло, що такій кількості угруповань не ужитися на одній території, але великий переділ почнеться лише в 1992-му. А в 1990-1991 роках сфери впливу в кримінальному бізнесі Донецька ще не були чітко розділені. Основний пласт угруповань складали "законники" – представники кримінального світу, з кількома "ходками" за плечима. Ці групи спиралися на авторитет злодіїв у законі і керувалися блатними поняттями.

Фото з відкритих джерел

З'явився новий напрямок ОЗУ – "спортсмени", переважно колишні представники силових видів спорту та єдиноборств. До початку 90-х вони, в основному, займалися охороною як легального, так і тіньового бізнесу. Але тепер "спортсмени" хотіли вже самі заробляти і впливати. За короткий час вони склали серйозну конкуренцію "законникам": "спортсмени" приходили на підконтрольні блатним точки і встановлювали свої правила "кришування". Злодійська ставка поборів становила 10%, при цьому "спортсмени" вимагали до 25%. Їх відрізняла безпринципність, жорстокість, відмова рахуватися із правилами, з діяльністю "спортсменів" з'явилося поняття "бєспрєдєл".

У ці роки кримінальним "господарем" Донецька і "смотрящим" за областю був Ахать Хафізович Брагін, більш відомий як кримінальний авторитет Алік Грек. Йому вдавалося знаходити спільну мову і з "законниками", і зі "спортсменами". Судячи з публічної біографії, у 1991 році громадянин Ахать Брагін був прийнятий на роботу в м'ясний відділ гастроному, який розташовувався в Адмінселищі міста Донецька (Брагіна убито у віці 42 років, у 1995 році, унаслідок теракту на донецькому стадіоні "Шахтар").

Також у ці роки почалося ранжування донецького криміналітету за етнічною ознакою: татарські угруповання, єврейські, кавказькі і слов'янські. З часом це закріпиться в своєрідному кастовому поділі донецької злочинності.

У статті йдеться також про зародження сепаратизму, вугільні протести, спорт, культуру початку 90-х.

ПОВНУ ВЕРСІЮ СТАТТІ ЧИТАЙТЕ У СПЕЦПРОЕКТІ 112.UA "НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. 25 РОКІВ ЗМІН НА ВУЛИЦЯХ НАШИХ МІСТ"

Ліна Грач

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>