Де обіцяна крупна риба? Хто в Україні сидить за корупцію

У 2014 році нам пообіцяли боротьбу з корупцією. На реформу старих і створення та функціонування нових правоохоронних органів щорічно платники податків витрачають мільярди гривень. Одначе згідно з рейтингами різноманітних міжнародних досліджень, Україна досі залишається однією із найкорумпованіших країн Європи. Хабарництвом просякнута уся державна система. Від районних лікарень і до Верховної Ради – усюди треба давати "на лапу". Тому ми вирішили з’ясувати: чи сидить в Україні хоч хтось за корупційні злочини?

Де обіцяна крупна риба? Хто в Україні сидить за корупцію
112.ua

Ліга корупції

Програма "112 Україна"

У 2014 році нам пообіцяли боротьбу з корупцією. На реформу старих і створення та функціонування нових правоохоронних органів щорічно платники податків витрачають мільярди гривень. Одначе згідно з рейтингами різноманітних міжнародних досліджень, Україна досі залишається однією із найкорумпованіших країн Європи. Хабарництвом просякнута уся державна система. Від районних лікарень і до Верховної Ради – усюди треба давати "на лапу". Тому ми вирішили з’ясувати: чи сидить в Україні хоч хтось за корупційні злочини?

* * *

Під натиском громадянського суспільства у 2014 році влада почала реформувати правоохоронні органи. Люстрували Міністерство внутрішніх справ, СБУ та прокуратуру. Створили Національне антикорупційне бюро і Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Боротьба з корупцією відразу почала нагадувати телевізійні реаліті-шоу. У березні 2015 року на засідання уряду, яке транслювали у прямому ефірі, прийшли слідчі Міністерства внутрішніх справ та арештували начальника Державної служби з питань надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського.

У вересні 2015 року під прицілом десятка телекамер СБУ та Генпрокуратура у стінах парламенту затримували за хабарництво нардепа Ігоря Мосійчука.

А далі вже запрацювали новостворені НАБУ та САП. Саме у їхній компетенції розслідувати злочини топ-посадовців.

У березні 2017 року главі ДФС Роману Насірову детективи зачитували підозру прямо під час перебування підозрюваного на лікарняному ліжку.

Його звинуватили у лобіюванні інтересів нардепа Онищенка і завданні державі збитків на 2 млрд гривень. Сам Олександр Онищенко від криміналу утік за кордон.

За те, що за хабарі лобіювали інтереси бурштинокопачів, у липні 2017 року затримали нардепів Полякова і Розенблата.

У лютому 2018-го за підозрою у відмиванні грошей на тендерах до СІЗО потрапив мер Одеси Геннадій Труханов.

Але всі ці гучні справи застрягли у судах. "Зважаючи на усі гучні декларації, за 4 роки не посадили жодного достатньо серйозного і значимого корупціонера", - говорить політолог Петро Олещук.

"Обвинувальних вироків з реальними термінами ув’язнення щодо чиновників категорії А в нас немає", - констатує народний депутат України, член комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції Ігор Луценко.

Результати боротьби із корупцією обурили навіть президента. Роботу правоохоронців він порівняв зі спортивною рибалкою.

Натомість слідчі скаржаться на нереформовану судову систему і сподіваються, що із запровадженням спеціального антикорупційного суду топ-посадовці нарешті почують справедливі вироки.

Одначе розкрадають державні гроші не лише депутати та міністри. Фактично щодня правоохоронці звітують про затримання звичайних копів, митників, сільських та міських голів. Для посадовців такого рівня не потрібен антикорупційний суд. І, ймовірно, у них немає зв’язків у владі та мільйонів доларів, щоб впливати на слідство й правосуддя.

Згідно з інформацією Генеральної прокуратури, у 2017 році слідчі Генпрокуратури зафіксували майже 9,5 тис. фактів корупції, третину справ (3139) вже скеровано до суду. І навіть є засуджені – 1700 осіб. Тож, хто ці люди?

"Якщо подивитися всю статистику, що це за особи, основна маса – директори державних підприємств, голови сільських і депутати сільских і селищних рад, рядові судді, рядові прокурори, рядові працівники земельних ресурсів", - говорить екс-прокурор, адвокат Олексій Баганець.

Як виявилося, бути в Україні засудженим – це не завжди означає сісти до тюрми. І чим вищий статус підозрюваного, тим менше шансів, що корупціонер отримає по заслугах. Тож, як система відмазує своїх?

* * *

Менська виправна колонія №91. Це спеціальна буцегарня. Тут сидять колишні прокурори, судді, міліціонери, сушники, митники. Саме у Мені мотав термін суддя-колядник Ігор Зварич. Сюди ж у часи Януковича запроторили Юрія Луценка.

Загалом зараз у 91-й колонії відбуває покарання понад дві сотні засуджених. Працюють на тюремних виробництвах.

Замість вивчення деталей кримінальних проваджень, колишні силовики тепер копирсаються у деталях автівок.

Та ми приїхали сюди не за тюремним побутом, а дізнатися: скільки правоохоронців сидить за корупційні злочини?

"Зараз в установі утримується 239 засуджених і 11 із яких щодо корупційних статей", - сказав в. о. заступника начальника колонії Юрій Фурман. 

Себто, коли через нашу митницю караванами іде контрабанда, копи та прокурори займаються дахуванням нелегального ринку алкоголю чи повій, а судді за хабарі відмазують злочинців, на всю країну відбуває покарання аж 11 корупціонерів! Спілкуватися із журналістами ці одинадцять засуджених не захотіли.

112.ua

Що цікаво, надавати кримінальні справи корупціонерів і показувати, які посади вони займали до судових вироків, адміністрація колонії чомусь навідріз відмовилася. А все тому, що високі чини за злочини не сидять.

"Там немає жодного керівника силового органу, по суті, там є лише дрібнота. Я не кажу, що дрібноту не треба саджати, дрібноту треба ловити і саджати. Її ловили і раніше і саджали і раніше", - говорить експерт Валентин Гладких.

Виявляється, інформація про тих, хто у нас сидить за корупцію – ледь не державна таємниця. Бо навіть судова адміністрація відмовилася надавати список осіб, які відбувають покарання за корупційні злочини. Але ми самотужки проаналізували сотні прокурорських прес-релізів про затримання хабарників. Ми зуміли розкопати деталі. Тож, як правоохоронці ловлять та відмазують своїх колег? І хто вони – цапи-відбувайли?

* * *

Травень 2017 року. Полтаву сколихнула новина. Вперше після реформи поліції у місті на хабарі затримали патрульного.

Мова про лейтенанта Романа Цілюрика. За версією слідства, патрульний зупинив автомобіль. Водій їхав п’яний і без прав. Та замість того, щоб доставити машину на штрафмайданчик, лейтенант Цілюрик запропонував порушнику хабар як мирову.

"Інспектор, не вилучаючи транспортний засіб, забравши ключі, повідомив особі, що зможе повернути ключі від траснпортного засобу за умови надання йому 2 тисяч грн, і надав номер телефону, за яким на наступний день необхідно зв’язатися", - говорить прокурор відділу прокуратури Полтавщини Віталій Бойко.

Натомість водій-правопорушник написав на патрульного заяву. Далі правоохоронці розробили спецоперацію і затримали горе-лейтенанта.

"Заявник передав суму 2000 грн, зазадалегідь помічені грошові кошти, інспектор патрульної поліції перебував неподалік і спостерігав, як відбувається передача неправомірної вигоди. Після одержання посередником неправомірної вигоди інспектор патрульної поліції був затриманий, а у посередника вилучили передані гроші і ключі від транспортного засобу", - додає прокурор.

У лютому 2018-го полтавський суд за вимагання відправив лейтенанта Цілюрика на 5 років за грати. З конфіскацією майна і позбавленням звання. Це перший поліцейський, який отримав реальний срок після реформи, кажуть місцеві громадські активісти.

Натомість адвокат вже колишнього правоохоронця обурюється: з його підзахисного зробили цапа-відбувайла.

Зараз справу розглядає апеляційний суд, а Роман Цілюрик сидить у СІЗО.

Цілюрик єдиний з полтавських правоохоронців, хто з 2014 року отримав реальний тюремний термін. Одначе за хабарі затримували і значно вищих чинів.

За останні роки за хабарництво засудили кілька керівників полтавської поліції. Щоправда, до тюрми нікого не відправили. Навіть умовне не дали.

Начальник полтавського відділу поліції №2 Олександр Гавриленко та його заступник попалися на хабарі в 9 тисяч грн. Заступник отримав штраф 25,5 тисяч. А причетність начальника довести у суді не змогли. Також за хабар в 13 тисяч грн троє керівників поліції Лубенського району Полтавщини — Василь Овчаренко (начальник Лубенського відділу поліції ГУ НП), Олег Єрмак (заступник) та Юрій Лапка (начальник сектору реагування патрульної поліції Лубенського відділу) отримали штрафи – по 25,5 тисяч гривень кожен.

Себто правоохоронні шишки брали значно більші хабарі, ніж патрульний Цілюрик, але відбулися лише штрафами. Тим часом горе-лейтенант за дві тисячі гривень загримів на 5 років.

* * *

А це кадри затримання на гарячому столичного екс-прокурора Шевченківського району Києва Сергія Нечипоренка. У листопаді 2015 Генпрокуратура взяла його, коли прокурор отримував 150 тисяч доларів хабара.

"Хабар вимагався і був отриманий від громадянина у сумі 150 тисяч доларів. Хабар призначався за те, щоб прокурори не притягали до кримінальної відповідальності брата людини, у якої брали цю суму, а також закрили це кримінальне провадження", - пояснює речник ГПУ Андрій Лисенко.

Ця справа стосується брата відомого політика Василя Горбаля – Олега Горбаля. У 2011 році Олег Горбаль був членом наглядової ради державного "Укргазбанку" і тоді його звинуватили у розкраданні держмайна в особливо великих розмірах. 

"У 2011 році проти мого брата було відкрито кримінальне провадження, але це був результат мого протистояння з тодішньою владою, де брат був фактично заручником. Потім по цій кримінальній було винесено реабілітуюче рішення суду, прокуратура відкликала всі свої обвинувачування. У 2015 році була спроба у Подільській прокуратурі повторно сфальсифікувати  цю справу", - розповідає Василь Горбаль.

Тоді, у 2015-му, за словами Василя Горбаля, на нього вийшов на той час вже люстрований прокурор Сергій Нечипоренко і сказав, що може скористатися старими зв’язками і розв’язати проблему брата. Ціна питання – 150 тисяч зелених. Але Василь Горбаль Нечипоренка здав. Щоправда, він відверто зізнається: якби сума була меншою, то без вагань би заплатив.

За версією слідства, схему вимагання Нечипоренко придумав разом із тоді чинним заступником прокурора Подільського району столиці Олексієм Білим. У 2015-му Білого теж арештували. Й одразу звільнили з прокуратури.

Але у СІЗО Білий та Нечипоренко просиділи недовго, одразу вийшли під заставу: майже 3,5 млн грн за кожного.

112.ua

Сергій Нечипоренко все життя пропрацював в органах прокуратури. І доробився до чималих статків. Він має кілька земельних ділянок поблизу столиці та будинок в елітному селі Хлепча. Але застати вдома підозрюваного у хабарництві екс-прокурора не вдалося.

Натомість на розмову погодився адвокат Олексія Білого. Він підтвердив, що Нечипоренко розпитував його підзахисного про справу Горбаля, але про шантаж і вимагання 150 тисяч доларів Білий, мовляв, не знав. Адвокат переконує: прокурор Білий не винен.

Ще у 2016 році Генпрокуратура висунула Нечипоренку та Білому звинувачення і скерувала справу до суду.

Де-юре хабарникам загрожує 12 років тюрми. Але по факту справа вже два роки у Шевченківському суді Києва. Тобто це суд саме того району, де працював прокурором Нечипоренко.

Тим часом, у липні 2018 року підозрюваний у корупції прокурор Олексій Білий через Апеляційний адміністративний суд Києва поновився на роботі. І це ще не все! За незаконне звільнення йому з державного бюджету мають виплатити компенсацію – близько півмільйона гривень.

* * *

До суду його привели у наручниках і посадили у скляну кабіну. Це мер райцентру Сколе на Львівщині Володимир Москаль. Він один із багатьох українських чиновників, хто отримав за хабарництво не мізерний штраф, а тюремний вирок.

Слідство встановило, що у 2015 році до Сколівської міськради звернувся підприємець, який хотів орендувати комунальне майно. Згідно з законом, щоб передати комунальну власність в оренду потрібно рішення депутатів. Але юрисконсульт відповіла бізнесмену, що за 18 тисяч гривень хабара процедуру можна пришвидшити.

У серпні 2015-го у приміщенні Сколівської міської ради підприємець передав юристці мерії 18 тисяч гривень хабара міченими купюрами. А за кілька днів бізнесмену віддали погоджені документи з підписом мера і мокрою печаткою. На сесію питання оренди не виносилося.

"Міським головою було вчинено ще й службове підроблення, а саме внесено завідомо неправдиві відомості в рішення виконкому СМР, яке нібито голосувалося з конкурсної пропозиції ТОВ, хоча насправді такого голосування не було", - розповідає прокурор прокуратури Львівщини Сергій Криштанович.

Тобто Володимир Москаль завідома поставив свій підпис на підроблених документах. 18 тисяч гривень мер та юрисконсульт поділили порівну. Прокурори вимагали посадити Москаля на 9 років, але суд дав меру 6,5, а юристці всього два роки умовно.

Натомість мер справу вважає сфальсифікованою. За версією Москаля, правоохоронці йому помстилися, бо Сколівська міська рада не продовжила прокуратурі термін оренди приміщення.

Оскільки Москаль подав на апеляцію, він досі не в колонії, а працює мером.

Він так надихнувся своєю справою по хабарництву, що після оголошення вироку вирішив встановити у Сколе шибеницю для корупціонерів.

Та, мабуть, на щастя для самого Москаля цю ідею він втілити не встиг. У липні 2018-го мера Сколе вдруге затримали на хабарі. На цей раз вже 70 тисяч гривень. Але Володимир Москаль все одно на волі. Двічі спійманий на корупції мер вийшов під заставу у 140 тисяч гривень.

Тим часом на Київщині представникам місцевого самоврядування інкримінують значно вищі хабарі.

У 2015 році у селі Макіївка голова погорів на хабарі аж 600 тисяч доларів!

За версією слідства, до сільського голови Макіївки Андрія Литвина звернувся фермер з проханням виділити кілька гектарів землі. Натомість йому сказали заплатити понад півмільйона доларів хабара. Підприємець усе розповів правоохоронцям. Під час передачі завдатку – 50 тисяч баксів – сільського голову затримали і відсторонили від посади. Ще у липні 2015-го прокуратура передала справу до суду.

Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.

Та справа заглухла у фастівському суді. А підозрюваний у хабарництві Литвин зараз не має жодного запобіжного заходу.

Колишній сільський голова, якого взяли на гарячому під час отримання 50 тисяч доларів хабара, тепер розповідає, що його підставили.

Про ще один приклад "успішної" боротьби із корупцією прокуратура Київщини рапортувала у 2016 році.

"1 квітня 2016 року в порядку ст. 208 КПК України затримано голову Літочківської сільської ради Броварського району та землевпорядника (депутата) Літочківської сільської ради Броварського району за підозрою у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США", - говорить в. о. речниці прокуратури Київської області Віта Блазенко.

Київська область, невеличке село Літочки. Новина про те, що їхній голова – хабарник, місцевих жителів шокувала.

Підозрюваний у корупції – Михайло Гайдак. Чоловік розповідає: все життя пропрацював художнім керівником місцевого будинку культури. Сільським головою його обрали у 2016-му.

За словами Гайдака, у 2016 році у його кабінет завітав респектабельний підприємець зі столиці на прізвище Малиновський. Сказав, що хоче відкрити у селі бізнес і йому потрібна земельна ділянка.

112.ua

"Він розповів, що він хоче, ми вже зрозуміли, що є ділянка така під ОСГ і значить, якщо він отримає цю ділянку, то розказали йому про всі проблеми, які у нас в селі є, щоб допоміг. Якщо ти хочеш комерцію тут будувати, то допоможи селу. І він сказав, що допомога буде. І ось ці перемовини почались, і де взялась ця сума, я не знаю. Ніхто не називав ніяких коштів", - говорить сільський голова Літочок, обвинувачуваний у хабарництві.  

Далі депутати проголосували за виділення ділянки. А підприємець Малиновський пізніше перерахував на рахунок благодійного фонду села 257 тисяч грн. За тодішнім курсом - це 10 тисяч доларів.

"Вже було проголосовано все, він міг і не перерахувати кошти", - додає Гайдак.

Чек про оплату Малиновський до сільради приніс у супроводі спецзагону. Голова навіть подумав, що це першоквітневий розіграш.

Разом із сільським головою арештували ще й землевпорядника. У застінках прокуратури Гайдак визнав свою вину. Але сьогодні переконує: поставити підпис його змусили.

"Вночі в кабінеті я без окулярів, я нічого не бачу, трусишся сидиш і тиск мабуть піднявся. Він каже: підписуйте. Я кажу, що не буду підписувати. Якщо не будете підписувати, зараз поїдете в СІЗО. І попробуй тепер доведи, що під тиском", - говорить Гайдак.

Підприємець Малиновський виявився засланим казачком Генпрокуратури і він з першого дня усі перемовини фіксував на приховану камеру.

Другий підозрюваний – депутат та вже колишній землевпорядник Григорій Мироненко – теж запевняє: грошей від Малиновського ніхто не вимагав і навіть не казали, яку суму платити до благодійного фонду.

Навіть більше, розпорядником коштів благодійного фонду є не окремі особи, а сільська рада. І можна з легкістю перевірити, скільки грошей надійшло і на що їх витратили.

"За рахунок фонду було багато зроблено в селі. Проведений газ по селу, церква почала будуватися, і дороги, і світло, багато всього зроблено", - говорить Гайдак.

Натомість у прокуратурі переконані: 250 тисяч гривень призначалися не на розвиток села, а особисто для Гайдака та Мироненка.

Справа вже другий рік тягнеться у суді. Землевпорядник Мироненко звільнився за власним бажанням, а сільський голова і далі працює, бо більше нічого не залишається робити — через всю цю історію він втратив сім’ю.

За словами Гайдака, на таких бідолахах, як він, правоохоронці демонструють браву боротьбу з корупцією.

* * *

Ще цікавіша історія трапилася поблизу столиці. Тут активісти, які викрили махінації із землею, самі потрапили під кримінал.

Передмістя Києва. Село Петропавлівська Борщагівка. Тутешнім сільським головою ще з 1983 року незмінно є Олексій Кодебський.

Ще у 2002 році місцеві депутати під головуванням Кодебського зрозуміли цінність землі на околиці столиці і тихцем роздерибанили величезний Вумівський ліс – 13 гектарів території. Тепер від нього залишився тільки клаптик.

Ціле десятиліття жителі села не здогадувалися про цю авантюру. Аж раптом у 2014-му посеред лісу виник паркан. Одначе у сільраді місцевих заспокоїли: то будуть зводити сквер пам’яті героїв Небесної сотні. А потім загули бензопили.

Громада одразу стала на захист лісу, та будмайданчик захищали "тітушки".

Жителі Петропавлівки бізнесмен Олександр Сінчугов та журналістка Валентина Аксьонова очолили протест.

Селяни написали заяви до поліції, прокуратури, звернулися до суду і на початку 2017-го їм таки вдалося заморозити будівництво.

А вже 20 березня 2017-го будинок бізнесмена Сінчугова підпалили.

Сінчугов викликав поліцію, та правоохоронці кваліфікували справу не як підпал, а як дрібне хуліганство. До речі, цих хуліганів-паліїв поліція досі не знайшла.

Тим часом 11 квітня 2017 раптово загорівся мікроавтобус сім’ї журналістки Валентини Аксьонової. 30 квітня 2017 року підпалили машину чоловіка активістки. А потім їй почали дзвонити з погрозами.

Крім цього Аксьонова ще й потрапила під кримінал. Ще у 2016-му році громада звинуватила сільського голову Петропавлівки Олексія Кадебського у дерибані землі і написала на нього заяву до поліції, натомість Кодебський теж поскаржився правоохоронцям – назвав селян псевдоактивістами, які вимагають грошей. Позицію сільради пояснює заступник Кодебського.

"У нас була група активістів, яка займається боротьбою з економікою нашої держави, і тому останні 2 роки створювала тиск на забудовників, на тих людей, які створювали робочі місця. Забудовники – це бізнесмени, які створюють робочі місця, підтримують економіку нашої держави. І це, що робилося цими активістами, я вважаю – це тероризм", - говорить Олег Андрієвський.

Що цікаво, кримінальне провадження поліція завела лише на звичайних людей.

25 жовтня 2017 року. На цих кадрах відбувається обшук у будинку Олександра Сінчугова.

"Приїхали 25 жовтня люди, в камуфляжі, в масках. Не називаючись, вибили двері і вікна в будинку, увірвалися до мене в будинок", - говорить Сінчугов.

Приїзду адвоката правоохоронці не чекали, навіть дружину Сінчугова на територію не впускали.

"Заявили мені, що я організатор злочинного угрупування", - каже Сінчугов.

Далі спецназівці увірвалися до будинку Аксьонової. І в той день вона знову отримала телефонні погрози від невідомих.

"Якщо я буду виступати в медіа, буду продовжувати юридичну боротьбу з забудовником і владою місцевою корупційною – мені не жити", - говорить вона.

Заяви про погрози життю у поліції проігнорували. Відтак, наприкінці жовтня 2017 року Валентина Аксьонова виїхала з України. І навіть сьогодні боїться розголошувати своє місце перебування.

Тим часом будівництво досі заморожене. Частину лісу з допомогою судів вдалося повернути назад у комунальну власність. Але до сільського голови Петропавлівської Борщагівки Олексія Кодебського у слідчих досі жодних питань немає. Правоохоронців навіть не цікавить, як Кодебський, який з 1983 року працює сільським головою, може дозволити собі жити у шикарному маєтку.

* * *

Одне із фермерських господарств Полтавщини тривалий час не могло поновити договір оренди землі. Аж раптом у 2017-му на керівників підприємства вийшов колишній начальник інспекції Держгеокадастру Полтавщини Олександр Авраменко. Останній натякнув, що без зв’язків це питання не вирішити.

За продовження оренди 88 гектарів Авраменко захотів майже 760 тисяч гривень. Натомість керівники фермерського господарства подали заяву про вимагання.

Передача грошей відбулася у січні 2018 року у центрі Полтави.

"Авраменко О.В. отримав грошові кошти, прямував до свого транспортного засобу і був затриманий з пакетом, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 757 тис. грн", - говорить прокурор управління прокуратури Полтавщини Андрій Жилін.

Авраменко свою вину одразу визнав. Зрештою, колишній посадовець, який вимагав майже 760 тисяч гривень хабара, відбувся лишень невеликим штрафом – 25,5 тисяч гривень.

А це полтавський патрульний Євген Дрозд, його теж визнали винним у хабарництві. У липні 2017-го інспектор зупинив автомобіль, яким кермувала захмеліла жінка. Патрульний заявив, що справу можна зам’яти. Попросив 5 тисяч гривень.

Замість давати на лапу порушниця звернулася до правоохоронців. Патрульного Дрозда затримали. Він теж визнав свою вину. За 5 тисяч гривень хабара копу присудили 25,5 тисяч гривень штрафу.

112.ua

Себто в обох історіях корупціонери визнали свою провину і відбулися однаковим штрафом у 25,5 тисяч грн. Тільки от екс-керівник інспекції Держгеокадастру Олександр Авраменко заплатить штраф у 30 разів менший за отриманий хабар, а звичайний коп Євген Дрозд мусить платити штраф у 5 разів вищий.

"Ви можете вкрасти мільйон, можете вкрасти на наступний день мільярд, визнати свою вину, якщо угода можлива до укладання, укладете угоду, отримаєте штраф і підете додому. Це норми Кримінально-процесуального кодексу, який потрібно змінювати", - вважає адвокат Іван Ліберман.

Чому Авраменко, який взяв хабар 760 тисяч гривень, замість серйозного вироку отримав мінімальний штраф, полтавські прокурори пояснюють своєрідно.

"У разі позбавлення волі нам би прийшлося ще його утримувати в місцях позбавлення волі, це по-перше, а по-друге, держава б несла за нього відповідальність і не здобула б ніякого прибутку за те, що він там перебуває", - говорить прокурор Андрій Жилін.

* * *

Березень 2017 року. На хабарі в 40 тисяч доларів затримали велику шишку – заступника начальника Львівської митниці Володимира Шокала.

За версією слідчих, митник хотів підкупити військового прокурора, аби той не розслідував справу проти нього та його колег.

Слідство щодо митника Шокала тривало 4 місяці і в липні 2017 справу передали до суду. Але в документах, які отримав суд, фігурувало вже не 40 тисяч доларів хабара, а всього 10. То куди поділися решта 30 тисяч?

"30 тисяч доларів США є речовим доказом і зараз вони знаходяться в матеріалах іншого кримінального провадження, досудове розслідування в ньому ще триває, і в ньому фігурують службові особи Львівської митниці", - говорить речниця Військової прокуратури Західного регіону України Юлія Галущак.

Хто ці таємничі "фігуранти", на яких списали аж 30 тисяч доларів, у військові прокуратурі не розповідають. І, зрештою, хабар передавав лише один митник Шокало, з ним нікого не було.

Спочатку Шокалу інкримінували серйозну статтю, йому світило до 8 років тюрми, але потім за поданням прокурора статтю перекваліфікували на м’якшу.

"Якщо прокурори в суді вимагають від суду застосувати міру покарання у вигляді штрафу замість реального позбавлення волі, не виключаю, тобто прямо припускаю, що тут уже заздалегідь була якась і корупційна складова", - вважає адвокат Іван Ліберман.

І в серпні 2017 року заступнику начальника митниці, якого затримали під час передачі хабара 40 тисяч доларів, Сихівський райсуд Львова присудив 8,5 тисяч гривень штрафу і на три роки заборонив працювати у правоохоронних органах.

Таке рішення викликало шквал обурення у ЗМІ. Прокуратура миттєво почала виправлятися і подала апеляцію.

Але Львівський апеляційний суд лишив вирок без змін.

Сам колишній митник Володимир Шокало говорити із журналістами відмовився.

За такою схемою прокурори вигороджували хабарників і на Дніпропетровщині. Справа виглядає так. Місцеве подружжя подало заяву до Підгородненської міськради на змінення проекту землеустрою двох ділянок. Місцеві депутати Ігор Брандзей та Сергій Сотула відповіли, що міська рада проголосує так, як треба, за 137 тисяч гривень. З цією сумою у квітні 2017 року Брандзея та Сотулу затримали. Спочатку їм інкримінували серйозну статтю.

Санкція статті передбачала до 5 років тюрми, але прокурор Іван Солдатов у суді попросив покарати депутатів лише штрафом.

Та на відміну від львівської феміди, Дніпропетровський районний суд під головуванням Сергія Реброва покарав депутатів-корупціонерів по заслугах. Сергій Сотула отримав 2 роки тюрми, Ігор Брандзей – 3 роки.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів