Чи стане Корсика новою Каталонією?

Корсиканська влада створює прецедент для зростання активності відцентрових рухів в інших регіонах і заморських територіях Франції

Чи стане Корсика новою Каталонією?
Націоналістична коаліція "За Корсику" святкує перемогу на територіальних виборах  AFP 

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Корсиканська влада створює прецедент для зростання активності відцентрових рухів в інших регіонах і заморських територіях Франції

На територіальних виборах на французькому острові Корсика з результатом 56,5% перемогла націоналістична коаліція Pè a Corsica ("За Корсику"), куди входять партії Femu a Corsica ("Давайте зробимо Корсику") голови виконавчої ради Корсики Жиля Симеоні, яка відстоює ідею розширення автономії острова, а також партія Corsica Libera ("Вільна Корсика") голови асамблеї Корсики Жан-Гі Таламоні, який підтримує ідею незалежності від Франції. За підсумками другого туру виборів, коаліція Pè a Corsica збільшить кількість місць в асамблеї з 24 до 41 (із 63 місць) і сформує більшість. Друге місце посіли місцеві незалежні праві кандидати на чолі з Жан-Мартіном Мондоліні (18,29%, або 10 місць). Поразки зазнав корсиканський осередок президентської партії "Вперед Республіка!" Жан-Чарльза Орсуччі. Прихильники політики Еммануеля Макрона набрали 12,67% голосів (6 місць в асамблеї). Понад 47% корсиканських виборців не з'явилися на виборчі дільниці (населення острова 330 тис. осіб). За правоцентристську партію "Республіканці" проголосували 12,5% виборців, і її представники також отримають шість місць в асамблеї Корсики. Сепаратистська партія Rinnovu Naziunale ("Національне відродження"), "Компартія Франції" та ультраправий "Національний фронт" до асамблеї не пройшли.

Корсика має особливий статус територіальної спільноти з 1982 р. Асамблея Корсики, на відміну від асамблей інших 17 регіонів Франції, має не тільки законодавчу владу, але і виконавчу: проводить політику у сфері економічного розвитку острова, оподаткування, енергетики, довкілля, освіти, сільського та лісового господарства, туризму тощо. Не встигли завершитися вибори, як увечері в неділю лідери партій-переможців Жиль Симеоні і Жан-Гі Таламоні зажадали від уряду Франції переговорів про розширення автономії Корсики.

Корсика не готова до незалежності

Іноді корсиканських сепаратистів порівнюють з прихильниками незалежності в Каталонії (Іспанія) і Шотландії (Велика Британія). Всі ці народи є самобутніми. Однак коаліцію Pè a Corsica, яка знаходиться при владі на батьківщині Наполеона Бонапарта з 2015 р., складно назвати відвертими сепаратистами. Загалом вони автономісти, які хочуть отримати від Парижа більше повноважень у складі Франції. Після виборів Жиль Симеоні підкреслив, що Корсика - це не Каталонія і про вихід острова зі складу Франції не йдеться. Основними програмними моментами коаліції Pè a Corsica є вимога визнати корсиканську мову офіційною, надати амністію всім політв'язням-корсиканцям, визнати особливі правила проживання на Корсиці, щоб заборонити іноземцям купувати на острові майно. Корсиканські націоналісти хочуть отримати від Парижа більшу автономію у фінансовій сфері.

Новини за темою

Навіть лідер партії Corsica Libera Жан-Гі Таламоні, який їздив цього року до Каталонії підтримати тамтешніх сепаратистів, визнав, що проведення референдуму про незалежність Корсики не стоїть на порядку денному. На його думку, корсиканці на цих виборах голосували за націоналістів, але не за незалежність острова. Таламоні вважає, що Корсика може відокремитися від Франції не раніше ніж через 10-15 років, якщо таке рішення підтримає більшість населення. Партія Corsica Libera не така впливова в коаліції Pè a Corsica, і її відцентрові амбіції обмежує угода про альянс з автономістами з Femu a Corsica, яка є провідним гравцем на політичній арені Корсики. Найбільше місць в асамблеї належить однодумцям Симеоні. Після виборів 2015 р. партія Таламоні отримала 3 місця в складі коаліції Pè a Corsica. Якби не альянс з автономістами, прихильники незалежності перебували б у глибокій опозиції, як сепаратистські партії Leia Naziunale або Rinnovu Naziunale.

Жан-Гі Таламоні Фото з відкритих джерел

Корсиканцям не вигідна перспектива міжнародної ізоляції у разі проголошення незалежності. На відміну від іспанської Каталонії, французька Корсика є дотаційним регіоном. Багато жителів острова працюють у бюджетній сфері та одержують зарплату за рахунок державних коштів. Багато корсиканців виживають завдяки сезонному туризму. Корсика приваблює туристів, оскільки там ціни нижчі на 40%, ніж на курортах Лазурового узбережжя Франції. Серед європейців популярні мальовнича природа і пам'ятники історії острова. Понад 78,5% економіки острова припадає на сферу послуг, включаючи туризм. На референдумі 2003 р. 51% корсиканців проголосували проти розширення автономії острова і надання асамблеї великих повноважень.

Корсиканці голосують за партії Симеоні і Таламоні не стільки через бажання відокремитися від Франції, скільки через незгоду з політикою "відкритих дверей" ЄС, якої дотримується французький уряд, через небажання приймати біженців. Корсиканці цінують свою самобутність і дотримуються католицьких цінностей. Щорічно близько 4 тис. біженців прибуває морем на острів, а в адміністративному центрі м. Аяччо вже проживає 6 тис. мусульман. У 2015-16 роках на Корсиці прокотилася хвиля антимусульманських мітингів із закликами до арабів покинути острів. Тоді в м. Пропріано невідомі розстріляли з кулемета м'ясний магазин, який тримали мусульмани.

У Корсики немає тривалого досвіду державного будівництва. Історично склалося так, що Корсика перебувала під владою італійських держав Генуя і Піза, а потім Франції (з 1768 р.). Спроби створити на Корсиці незалежне королівство на чолі з німецьким авантюристом і бароном Теодором фон Нейгофом у 1730 р. та республіку під керівництвом генерала Паскаля Паолі (існувала в 1755-69 рр.) з тріском провалилися. Неефективними виявилися і терористичні методи. У 1976-2014 рр. на острові діяла терористична організація "Фронт національного визволення Корсики". Об'єктами насильства ставали іноземці, представники влади. За 40 років терористичної діяльності від рук корсиканських сепаратистів загинули 9 поліцейських. У 1998 р. убито французького префекта Клода Еригнака. У 2012 р. розстріляні адвокат Антоїн Соллакаро, голова палати з питань торгівлі і промисловості Південної Корсики Жак Насер. Французька влада не пішла на поступки сепаратистам, які прагнули створити на острові свій парламент та уряд. У червні 2014 р. "Фронт національного визволення Корсики" оголосив про припинення збройної діяльності.

Бійці "Фронту національного звільнення Корсики"  AFP 

Французька влада діє за принципом "розділяй і владарюй" щодо Корсики. Незважаючи на те, що Корсика має особливий статус у складі Франції, територію острова в 1975 р. було розділено на два департаменти – Південну Корсику і Верхню Корсику. Департамент - це проміжна адміністративно-територіальна одиниця між регіоном і комуною, вона не збігається з етнічними кордонами. З часів Великої Французької революції департаменти є інструментом централізації в руках Парижа. На Корсиці ради департаментів не очолюють сепаратисти. Головою департаменту Верхня Корсика є Франсуа Орланді, партнер лідера місцевого осередку президентської партії "Вперед Республіка!" Жан-Чарльза Орсуччі. Навіть якщо асамблея буде підтримувати вихід зі складу Франції, то департаменти будуть цьому опиратися.

Корсика: головний біль Макрона

Чергова перемога Pè a Corsica на виборах на Корсиці є непростим випробуванням для президента Франції Еммануеля Макрона. З моменту приходу до влади Макрон не загострював увагу на корсиканському питанні. Тепер перед ним постала дилема: виконати вимоги автономістів або зберегти традиційний курс централізації. Після того, як стали відомі результати виборів на острові, Єлисейський палац опублікував заяву, в якій підкреслив, що проект нової влади амбітний і не націлений на досягнення незалежності, але тільки конструктивний діалог зможе мобілізувати ресурси соціально-економічної емансипації Корсики. Зараз не найкращий момент для надання Корсиці автономії. З 1 січня 2018 р. планується провести адміністративно-територіальну реформу. Існуючі два департаменти буде об'єднано, а Корсика стане єдиним територіальним утворенням. Це розраховано на економію бюджету. Ось тільки одна справа, якщо при владі знаходяться вірні президентові центристи, зовсім інша – прихильники широкої автономії. Також з 1 січня новообрана влада приступить до виконання своїх зобов'язань. Париж ризикує втратити важіль впливу на острів, де прихильники Макрона мають малу політичну вагу. Сумнівним заходом є амністія корсиканських сепаратистів. Найбільш затяті прихильники ідеї незалежності Корсики зможуть повернутися на острів.

Питання розширення автономії Корсики не популярне в Парижі. Корсиканська влада створює прецедент для зростання активності відцентрових рухів в інших регіонах і заморських територіях Франції. У листопаді 2018 р. у французькій заморській території Нова Каледонія відбудеться референдум про самоврядування. У Новій Каледонії сильні сепаратистські настрої серед представників етнічної групи канакі (45% населення острова). У 1980-х на цьому ґрунті були зіткнення між французькими військами і місцевими сепаратистами. Ультранаціоналістичні партії французьких басків Embata movement і Abertzaleen Batasuna періодично порушують питання про поділ департаменту Атлантичні Піренеї на два баскських департаменти. У 70-х і 80-х рр. на південному заході цього департаменту була активна баскська терористична організація Iparretarrak. На території Франції проживають 500 тис. каталонців, деякі з яких під враженням від сепаратистського референдуму в іспанській Каталонії стали вимагати автономії від французького уряду в сфері економіки, оподаткування й освіти.

Новини за темою

Нова Каледонія З відкритих джерел

 Корсиканські друзі Кремля

Деякі корсиканські сепаратисти є провідниками впливу Росії. На острові існує партія Leia Naziunale Тьєррі Б'яджі, яка закликає до виходу Корсики зі складу Франції. На його думку, деякі корсиканці їздили до Донецька підтримати проросійських сепаратистів і постачали гуманітарну допомогу до "ЛНР". Російська преса підносить Б'яджі чи не як одного з яскравих представників політикуму острова. Окремі видання акцентують увагу на тому, що консервативні корсиканці сподіваються на перегляд статусу острова і підвищення статусу місцевої мови під впливом повстання сепаратистів на Донбасі. Б'яджі переконаний, що корсиканці не дали підпорядкувати себе глобалізації і це ріднить їх з росіянами.

Насправді такі політики, як Тьєррі Б'яджі, не чинять істотного впливу на політичні процеси на Корсиці та в Європі. Але він відіграє роль ретранслятора ідей Кремля в ЄС та є черговим підтвердженням того, що Росія заграє з європейськими радикалами для розхитування загальноєвропейської єдності щодо українського питання й активізації відцентрових тенденцій у країнах-членах ЄС.

Вплив сепаратистів на Корсиці не такий сильний, як це намагається подати російська преса. На корсиканців, очевидно, мали негативне враження невдалі потуги каталонських сепаратистів домогтися виходу зі складу Іспанії і, як наслідок, дестабілізація суспільно-політичної ситуації в Каталонії. Франції не складно буде влаштувати економічну блокаду острова, якщо корсиканці все-таки ризикнуть наступити на каталонські граблі.

Георгій Кухалейшвілі, 

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини партнерів

Загрузка...