banner banner banner

Чому Путін застряг у Східній Україні?

Російський проект "Новоросія" занурив світ у нову холодну війну і заподіяв незліченні страждання мільйонам українців, але також зміцнив почуття національної ідентичності України та прискорив психологічний розкол з Росією, розпочатий ще у 1991 році

Чому Путін застряг у Східній Україні?
пресс-служба Кремля

Російський проект "Новоросія" занурив світ у нову холодну війну і заподіяв незліченні страждання мільйонам українців, але також зміцнив почуття національної ідентичності України та прискорив психологічний розкол з Росією, розпочатий ще у 1991 році

Оригінал на сайті Atlantic Council

Триває вже четвертий рік гібридної війни Росії проти України, але був час, коли мало хто очікував, що вона триватиме навіть чотири тижні. Фактично безкровне захоплення Криму, який на початку 2014 року здався без бою російським військам, змусив більшість спостерігачів зробити висновок, що Україна опинилася беззахисною і її доля залежить від милості Москви.

Такою була й одностайна думка в Москві, де багато самовпевнених почали говорити про святкування травневих свят у самому Києві. Ця зарозумілість здавалася цілком розумною; Україна все ще піднімалася від протестів, які завершилися втечею президента Віктора Януковича і крахом всієї його адміністрації. Тимчасовий уряд, що поспішно замінив адміністрацію Януковича, без конституційної легітимності не став ризикувати військовою конфронтацією з могутньою Російською Федерацією. Для Москви відкрилося справжнє вікно можливостей, щоб знову заявити про себе на материковій частині України. Натхнений вражаючим успіхом авантюри в Криму президент Володимир Путін вирішив підняти ставки і, ймовірно, ризикнути всією своєю кар'єрою.

Наступна операція, що розгорнулася в березні і квітні 2014 року, передбачала завоювання половини України за допомогою серії локалізованих повстань, підтримуваних гібридними російськими силами. Ці новонабуті території повинні були стати "Новоросією", або "Новою Росією". Підслухані телефонні розмови та зламані електронні листи старших кремлівських радників, у тому числі Владислава Суркова і Сергія Глазьєва, надають досить докладні відомості про спроби Росії захопити контроль над регіональними адміністраціями в ключових українських містах на півдні і сході країни, включаючи Дніпро, Харків, Херсон та Одесу. Ці витоки інформації тісно пов'язані з подіями, що відбувалися в Україні тієї бурхливої весни.

За кілька тривожних тижнів шанси України на виживання як незалежної держави швидко скорочувалися. Однак похід Росії на Дніпро, якого всі боялися, так і не відбувся. Замість цього на південному сході України було придушено проросійські мітинги, і Кремль виявився обмеженим невеликим плацдармом у межах Донецької та Луганської областей на східних окраїнах України. Три роки потому коло — таке ж, РФ застрягла в створеній нею самою трясовині. Чому амбітні плани Путіна про нову імперію на материковій Україні так різко не виправдали очікувань?

Цілком ймовірно, що російські стратеги недооцінили здатність України чинити опір. Навесні 2014 року у країні було лише 6 тисяч бойових військ. Що виглядало смішним, адже такі сили нездатні захистити кордони, не кажучи вже про міста. Чого Москва не змогла передбачити, так це хвилю патріотизму, яка поширилась всією Україною унаслідок гібридного нападу Росії. Навесні 2014 року тисячі українців взялися за зброю, сформувавши добровольчі батальйони, зміцнили діряві оборонні позиції країни і зупинили російський наступ. За ними стояла ціла армія волонтерів, яка надавала тилову підтримку, допомагаючи армії всім: від їжі й уніформи до боєприпасів. Це військове диво врятувало Україну і поставило Кремль у досить скрутне становище.

Не дивно, що Росія не змогла передбачити реакцію, яку викличе її напад. З часів розпаду Радянського Союзу політика Кремля щодо України викликана отруйним і самовпевненим поєднанням надуманості та колоніальної зверхності. Під час правління Путіна цей підхід ще більше посилився; він не приховував свого бажання відновити російську гегемонію на всіх теренах колишньої радянської імперії. У цьому реваншистському світогляді відділення України від Росії було штучним, а події 1991 року стали серйозною історичною несправедливістю. Як повідомлялося, у 2008 році російський лідер сказав президенту США Джорджу Бушу, що Україна — "навіть не держава". За ці роки Путін неодноразово заявляв, що українці і росіяни — "один народ".

Ці переконання властиві не тільки верхнім ешелонам Кремля. Багато хто в Росії все ще не може сприйняти реальність з незалежною Україною, розглядаючи її як ключовий компонент "російського світу" із серцем у Москві. Київ був центром цивілізації Київської Русі, яку нинішня Росія й Україна розглядають як свого попередника, а коріння Руської Православної Церкви сягає до Києва і часів перетворення східних слов'ян на християн у Х столітті. У результаті багато росіян схильні звинувачувати в будь-яких проявах української національної ідентичності лише радикальну націоналістичну меншість. І хоча в Україні з'явилося нове покоління, яке не має досвіду життя в Радянському Союзі, російські політики вперто відмовлялися визнавати зміни в поглядах або зростаюче значення української ідентичності. Суттєво, що два пострадянських народних мітинги в Україні пояснюють підступним впливом Заходу, незважаючи на вирішальну роль, яку відіграли мільйони простих українців як у Помаранчевій революції 2004 року, так і в Євромайдані в 2014 році.

Ці втішні вигадки привели Росію до катастрофічних прорахунків кампанії "Новоросія". Ґрунтуючись на власному, ретельно продуманому баченні України, у кремлівських агентів були всі підстави розраховувати на теплий прийом під час безперешкодного захоплення влади над цілими регіонами України. Коли цей прийом не відбувся, Росія почала звинувачувати у всьому вигаданих фашистів, агентів ЦРУ та інших міжнародних лиходіїв. Насправді, Кремль не зміг оцінити силу українського національного духу, особливо серед мільйонів людей, які розмовляють російською мовою, і тих, у кого немає етнічної української спадщини. Ця невдача стала прямим результатом десятиліть російського заперечення самостійності України.

Російський проект "Новоросія" занурив світ у нову холодну війну і заподіяв незліченні страждання мільйонам українців, але також зміцнив почуття національної ідентичності України та прискорив психологічний розкол з Росією, розпочатий ще в 1991 році. Гібридна атака Путіна повинна була покласти край тому, що багато хто в Москві продовжує вважати міфічною українською незалежністю. Замість цього вона забезпечила Україні місце на карті Європи після століть у тіні Росії.

Пітер Дікінсон

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>