112.ua

Боєць першого батальйону морської піхоти Віктор Кардаш майже рік послуговується штучною кінцівкою українського виробника, вартість якої понад 100 тисяч гривень. Але протез найвищої мобільності воїн отримав не державним коштом: протез Вікторові надав його роботодавець.

112.ua

"Безкоштовно - то на словах, - коментує він. - А насправді... Починають "хитрувати" і не пропускають за державною програмою", - говорить боєць АТО.

Протезами бійців забезпечують і державні, і приватні підприємства. Окрім подібної специфіки їх об`єднує спільна проблема: неефективність роботи через брак коштів. Чотири місяці директори протезних заводів не розуміли, що виготовляти, аби вкластися в державний бюджет, бо документ з граничними цінами цьогоріч затвердили аж 14 квітня22 березня 2017 року міністр соцполітики наказав голові фінансово-економічного департаменту Валерію Задніпрянцю подати наказ щодо граничних цін до Міністерства юстиції на державну реєстрацію. Контроль за виконанням документа було покладено на його заступника Наталю Федорович. Угоди з протезними заводами можуть бути укладені тільки після завершення цієї процедури. Ось один із договорів, підписаний головою Фонду соціального захисту Оленою Линдюк аж 18 квітня.

112.ua

Оскільки термінів для узгодження подібних документів на законодавчому рівні нема, чиновники не сушать собі голову. Через запізніле затвердження наказу щодо граничних цін підприємства затримали зарплатню працівникам і заборгували кошти в банках. За словами директорів протезних центрів, ця проблема є системною. 2016 і 2015 року документи з Фондом соціального захисту інвалідів теж було підписано запізно.

"Люди дуже довго отримують протези, у тому числі бійці АТО, оскільки держава їх не оплачує. Наше підприємство станом на червень місяць поки що не отримало жодної копійки за цей рік", - коментує директор приватного центру протезування Нагендер Парашар.

Граничні ціни потрібно переглядати щороку та корегувати вартість протезів залежно від інфляції, обговорювати ці питання на нарадах за участі директорів протезних підприємств, а після цього ціни має затвердити міністерство соціальної політики. За словами міністра соціальної політики Андрія Реви, законом не передбачено термін, відповідно до якого це має бути зроблено.

"Законом абсолютно не передбачено. Законодавство цього не розглядає", - зазначив він.

На відміну від міністерства, підприємства мають граничний термін із роботи з бійцями: вони мають розпочати виготовляти протез для воїна АТО не пізніше ніж за 20 днів після звернення пацієнта. Фонд соціального захисту цього року вже почав перераховувати борги на рахунки протезних заводів, але кошти отримали не всі. Підприємства одержують фінансування залежно від кількості виготовленої продукції. До виготовлення протезів компанії мають надати так зване попереднє замовлення. Відшкодувати гроші за нього має Фонд соціального захисту інвалідів, підконтрольний міністерству соціальної політики. Ще 2012-го року було запропоновано новий механізм забезпечення технічними засобами реабілітації. Особа з інвалідністю самостійно обирає той виріб, якого потребує, та підприємство, яке виготовить для неї штучну кінцівку. Після протезування Фонд соцзахисту перераховує гроші за протез підприємству. Але ця схема виявилася неробочою: у Мінсоцполітики стверджують, що Фонд соцзахисту постійно зволікає з укладанням договорів. Причина полягає нібито в неефективній роботі колишнього керівництва Фонду на чолі з Сергієм Артюхом. Станом на 23 червня Фонд соцзахисту інвалідів на чолі з новою очільницею Оленою Линдюк уклав договори з протезно-ортопедичними підприємствами на суму понад 490 мільйонів гривень, з них близько 364 млн виплачують із затримкою. Мінсоцполітики запевняє, що решту коштів знайдуть якомога швидше, а система налагодить роботу з новим керівництвом фонду.

Якщо деякі приватні компанії вирішують наслідки проблем за рахунок прибутку від імпорту, з державними заводами справа складніша. Наприклад, Миколаївське державне протезне підприємство (МДЕПОП) за останні два роки вдвічі зменшило прибуток та рентабельність, хоча обсяги виробництва значно зросли.

"Крім того, проблема виникла в минулому році ще й у тому, що постановою Кабміну було встановлено відсоток відрахування так званих дивідендів від чистого прибутку до держбюджету", - зазначає директор МДЕПОП Олег Фідченко.

Себто державні підприємства мають сплачувати до бюджету три чверті прибутку. На руках лишаються копійки, з яких треба видавати зарплати та ще й вкладати кошти у розвиток власного виробництва.

"Інша справа, що коли в серпні-вересні гроші закінчаться, а заводи працювали, і не буде чим оплатити Фонду соцзахисту ці вироби тощо, то або завод повинен зупинитися і більше не випускати продукцію, відпустити всіх у відпустку за свій рахунок, або залазити в кредиторську заборгованість перед постачальниками, на свій страх і ризик виготовляти продукцію, забезпечувати людей, не маючи гарантії, що держава розрахується з ним", - додав він.

Уповноважений президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич розповідає, що звертався до міністра фінансів з проханням переглянути державний бюджет і збільшити кошти на протезування. Відповідь міністра була невтішною.

"Пропонують якусь статтю держбюджету Мінсоцполітики скоротити і додати на протезування. Ви знаєте, я знаю бюджет Мінсоцполітики, там цей перерозподіл практично неможливий. Усі видатки важливі та значущі", - каже він.

Директори протезних підприємств запевняють: вигода від сплати коштів підприємствами для бюджету є тимчасовим і недалекоглядним кроком. Адже за певний час, коли завод не зможе виділити затребувані кошти, галузь протезування в країні, де триває війна, буде загроженою. Нема грошей – нема виробництва. Наразі підприємства змушені економити на складових протезів та їхній якості як можуть. Відчув на собі нестачу коштів у протезних заводів і боєць 34-го батальйону Олександр Тарасюк. Вага його штучної кінцівки – понад шість кілограмів. Два місяці тому боєць віддав протез до київського “Ортотех-Сервісу” на ремонт, щоб дещо полегшити його, проте досі чекає.

"Кров не циркулювала, переробили під лайнер, нога пітнішає, лайнер з'їжджає щотри хвилини, його носити нереально", - сказав він.

112.ua

Понад три роки від початку війни і в Україні, і за кордоном волонтери збирають кошти на допомогу бійцям АТО. Гроші для бійців, які мають шанс зберегти кінцівки, державне фінансування не передбачило. Регенеративну медицину наразі не фінансують, тож руки та ноги рятують спільно. Ампутацію пройшли вже 40 воїнів АТО. Керівник волонтерського центру People`s project пропонує зменшити кількість бійців, які потребують ампутації, за рахунок клітинної технології з відновлення рук та ніг, яку вже практикують в Україні.

"Що роблять у клініці? Вони беруть кістковий фрагмент, вони беруть малогомілкову кістку, і в лабораторії вирощують саме ці клітини, що можуть взаємодіяти. Так само вони беруть твої стовбурові клітини і тобі ж імплантують їх", -  каже керівник волонтерського центру People`s project Максим Рябокінь. 

Дмитро – один із учасників такої програми. Після боїв у Зайцевому та в Авдіївці дістав поранення і не може рухати лівою рукою через травму. Ані лікувальний масаж, ані плавання в басейні не допомогли. Тоді Дмитро звернувся до волонтерів по допомогу. Кошти почали збирати одразу. Дмитро каже, що торік писав заяву до Мінсоцполітики з проханням виділити йому гроші на лікування руки, а не протезувати її.

"Сказали, що це досить дорого, і їм, напевне, простіше протезувати в разі потреби, ніж виділяти ці гроші для того, щоб намагатися лікувати", - розповів боєць 90-го батальйону.

Як підрахував Максим Рябокінь, кошти держбюджету можна зекономити, якщо їх усе ж надавати на такі програми. Тоді ті, кому збережуть руки та ноги, не потребуватимуть протезування.

Листи, які отримав від МОЗу Максим Рябоконь, суперечать один одному. Зокрема, у документі, завізованому колишнім заступником міністра охорони здоров’я Віктором Шафранським, йдеться про те, що застосовувати регенеративну медицину цілком можливо. А в іншому листі, підписаному його наступником Олександром Лінчевським, уже не можна вдаватися до неї.

Анастасія Левченко, "Народна прокуратура"