Бути чи не бути: Що відомо про зустріч Путіна і Зеленського?

Бути чи не бути: Що відомо про зустріч Путіна і Зеленського?
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

12 листопада на п'ятому засіданні політичного форуму "Астана клуб" перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв висловив переконання, що Зеленський і Путін зможуть домовитися про врегулювання конфлікту на Донбасі під час особистої зустрічі. І запропонував провести її на території Казахстану.

Ба більше, за словами Назарбаєва, він вже переговорив з обома сторонами. Як відреагував на його пропозицію Путін, політик не повідомив. А от Володимир Зеленський буцімто виступив за. "Я вже дістав згоду від Зеленського на зустріч віч-на-віч, про це повідомив президенту Росії. Тепер подивимося. Якщо нейтральний майданчик потрібен, я запропонував Казахстан", – сказав Назарбаєв.

Українське МЗС відреагувало на цю майже сенсацію, зазначивши, що казахський лідер дещо перебільшує ступінь готовності президента України до такої зустрічі. Ситуацію офіційно прокоментував міністр закордонних справ України Вадим Пристайко. У його версії контакт Зеленського і Назарбаєва мав місце ще в Японії – під час візиту туди глави нашої держави. Назарбаєв першим запропонував свої посередницькі послуги.

"Якщо потрібна допомога – я готовий допомогти. Відповідь Зеленського була: "Дякую, нам потрібна будь-яка допомога, давайте зустрічатися", – так відтворив Пристайко діалог Зеленського та Назарбаєва. Пропозиція Назарбаєва мала суто дипломатичний характер, наполягає очільник МЗС. Іншими словами, серйозно її ніхто не розглядав, а тим паче згоди на неї не давав.

Новини за темою

До того ж з практичного погляду, для реалізації вона складна. "Ніхто нікого не хоче ображати, але ми задоволені тим, що ми маємо, – переговорну позицію в Мінську. Вона зручна для всіх. Я не думаю, що зустріч може бути в Астані. Найпевніше, або в Берліні, або в Парижі", – сказав Пристайко, маючи на увазі "нормандський формат".

Отже, Нурсултан Назарбаєв просто видав бажане за дійсне? Чи є щось таке в його словах, що лишилося за лаштунками? 112.ua розбирався в ситуації разом з чотирма експертами.

У Нурсултана – своя гра

"Така досвідчена людина, як Назарбаєв (як би ми не ставилися до його політичного шляху), не кидалася би заявами просто так. Це ж не "слуга народу", що полюбляє провокації. Я би довіряв його словам. Очевидно, за ними стоять певні домовленості", – коментує політолог Євген Булавка.

"Напевно, Назарбаєву можна довіряти, тим паче що він зробив заяву через 14 годин після телефонного контакту з Путіним. Тобто очевидно, що якийсь діалог є. Необов’язково, що така зустріч відбудеться, але подібний варіант явно обговорювали з президентами України і Росії. Це може бути свого роду запасний варіант на випадок провалу мінських перемовин, а також провалу зустрічі "нормандської четвірки". Якщо ніде нічого не вдасться, то тоді можна провести пряму зустріч", – вважає директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.

Те, чого хоче Назарбаєв, і те, що може бути в реальності, – зовсім не одне й те саме. Він просто бачить, як Лукашенко по-царськи надає майданчик для україно-російських перемовин, і пропонує себе як посередника. Очевидно, що й Назарбаєв хоче скористатися цим, як нині модно говорити, кейсом", – зауважує політексперт Кирило Сазонов.

"Ми розуміємо, що такої зустрічі бути не може, оскільки немає тих підстав, які би до неї призводили. Ніщо не заважає Путіну і Зеленському зустрітися в "нормандському формат", не залучаючи західних посередників. Тобто в межах "Нормандії" провести віч-на-віч в окремій кімнаті. Чи потрібно тут посередництво Назарбаєва? Мені здається, що ні. Казахстан просто намагається підвищити власний імідж за рахунок такого посередництва", – переконаний заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Він же додає важливу річ: "Вся ця історія із заявою Назарбаєва ще більше принижує українську сторону, бо вона нібито демонструє російській стороні, що готова йти на поступки заради контактів з РФ. Але Назарбаєв гне власну лінію, аби не лише одна Білорусь виступала як країна-посередник. Ви подивіться, диктатор Лукашенко вже їде до Австрії – з нього знято несприйняття європейськими столицями. Подібного хоче досягти й Назарбаєв".

Нурсултан Назарбаєв, який вже відійшов від влади після 30-річного правління, прагне елементарного визнання. "Людина вже літня, і в останні свої роки намагається досягти бодай якихось міжнародних успіхів", – резюмує Богдан Петренко.

Зеленський надто сильно прагне контактів з Путіним

Проте припустимо – бодай на хвилину – що Назарбаєв дійсно заручився згодою Володимира Зеленського на проведення двосторонньої зустрічі. За яким сценарієм могли би розвиватися події далі?

"Що стосується Зеленського, то він достатньо необдумано погоджується на всі ці варіанти. Але, не забуваймо, що є ще й Путін. І, знаючи позицію Путіна, можна одразу завершувати усі розмови на цю тему. Путін на таку зустріч не погоджується – вона йому зараз зовсім не потрібна. Він буде цю зустріч відтягувати до грудня-січня, тому що за цей час можна висунути купу нових умов", – говорить Кирило Сазонов.

"Зеленський хоче зустрітися з Путіним – у будь-який час, у будь-якому місці. Хоче настільки сильно, що це не вкладається в межі логіки. Можливо, Зеленський хоче перехитрити Путіна. Це самовпевненість кролика, який сподівається зав’язати у вузол удава. Досить наївно, бо, як зазначив соратник Зеленського Пристайко, це російські танки перебувають під Донецьком, а не наші під Калугою. Нині, коли позиції сторін є настільки різними, всі ці зустрічі ні до чого", – каже експерт.

Новини за темою

А ось Руслан Бортник не вбачає у Зеленському кролика, а у Путіні – удава. "Чи готовий Зеленський до протистояння з Путіним? Колись говорили, що він не готовий до дебатів з Порошенком, але для Порошенка це завершилося програшем. Тож не недооцінюймо нашого президента та не применшуймо його переговорних можливостей. Це взагалі не ключова проблема для подібної зустрічі", – наголошує Бортник.

Він вважає, що двосторонній контакт був би легшим з погляду організації. "Така зустріч не передбачає підготовчої бази та виконання умов для її проведення. Тоді як, наприклад, для успішної "нормандської зустрічі" потрібним є впровадження "формули Штайнмаєра, розведення сил, погодження фінального документу тощо. А для віч-на-віч цього не потрібно. Про що там могло би йтися? Звісно, що домінантним буде питання Донбасу, газового врегулювання. Також, мабуть, сторони торкнулися б і транзиту російського газу через Україну, енергоносіїв тощо. Два останні питання стоять на порядку денному як україно-російських, так і україно-казахських стосунків", – каже Бортник.

А Євген Булавка занепокоєний не лише тим, що сказав би Зеленський Путіну сам-на-сам, але й тим, про що український президент говорив би в компанії з канцлером Німеччини Ангелою Меркель та президентом Франції Еммануелем Макроном.

"Питання порядку денного контактів Путіна і Зеленського стосується не лише гіпотетичної зустрічі сам-на-сам, але й зборів у "нормандському форматі". І в обох випадках немає чіткого розуміння того, з чим Зеленський збирається їхати на зустріч із Путіним і навіщо він так поспішає. Ясна річ, що він мав би вимагати вирішення безпекової ситуації на Донбасі, виведення звідти найманців та російської зброї, встановлення контролю над кордоном, а також мав би обов’язково порушити питання Криму.

Але нинішня влада зайняла доволі лояльну позицію щодо РФ, з її лексикону практично випав такий термін, як "держава-агресор". Президент Зеленський готовий виконувати умови російської сторони, а тому порядок денний його зустрічі з Путіним викликає особливе зацікавлення та занепокоєння. Тут можна тільки гадати про те, що може стати предметом компромісу з його боку", – зазначає Булавка.

Тим часом Богдан Петренко також вважає, що Росія в жодному разі не наполягала би на швидкій зустрічі двох президентів, оскільки це позбавляє її можливості напрацювати новий пакет забаганок. "Зустрічі бути не може, це фактично підтвердила й російська сторона, яка нині висуває ті самі вимоги, що й перед зустріччю в "нормандському форматі".

Прискорення контактів з Україною для Росії не є вигідним. Якби гіпотетична зустріч Путіна і Зеленського відбулася найближчим часом, це означало би, що Україна не виконає додаткових умов, які їй могла би нав’язати російська сторона. Наприклад, нова забаганка полягає в тому, щоб "формулу Штайнмаєра" було імплементовано в українському законодавстві. Принаймні так це прозвучало зі сторінок російських ЗМІ, які, вочевидь, просто зреагували на чергову заяву Путіна, але подали це як вже узгоджені позиції. Тому Росія й надалі відтягуватиме зустріч, аби вибити собі якомога більше поступок". 

Чого хоче Росія і що скаже Захід?

Згадуване Петренком бажання Москви, щоб "формула Штайнмаєра" стала частиною українського законодавства, – лише одна з вимог Кремля. Про ще одну умову 13 листопада говорив представник Росії на переговорах Тристоронньої контактної групи щодо Донбасу Борис Гризлов.

"Російська делегація закликала київську сторону забезпечити продовження дії закону (про особливий статус Донбасу, – автор), а також почати діалог з представниками Донбасу в політичній підгрупі про поправки до цього закону, необхідні для імплементації "формули Штайнмаєра", – заявив Гризлов. І додав, що "для повноцінного запровадження особливого статусу" Донбасу Україні "потрібно його закріплення в Конституції". На думку Кремля, все це буде "однією з передумов" врегулювання ситуації в регіоні.

Кирило Сазонов звертає увагу на те, якою термінологією послуговується Кремль для забезпечення своїх цілей. "Гризлов каже, що "київська влада" має розпочати діалог з Донбасом (Росію при цьому він виніс за дужки, ніби вона і не є стороною конфлікту). Далі Гризлов вимагає особливого статусу для Донбасу. Ось через такі вимоги і тягнутимуть до останнього, щоб ув’язати пакетну домовленість щодо ОРДЛО з газовим контрактом і добитися пролонгації контракту ще на рік", – зазначає Сазонов.

А Євген Булавка проводить паралель із "хасавюртівськими угодами, які свого часу формально лишали Чечні незалежність і навіть за Асланом Масхадовим зберігали посаду". Ймовірно, припускає він, Україні будуть нав’язувати певний аналог цих угод, на тлі яких навіть нинішній заморожений конфлікт між Молдовою та Придністров’єм видається найкращим варіантом.

Новини за темою

Булавка також звертає увагу на те, з яким подивом дивляться на всі ці малозрозумілі ігри в європейських столицях. "Якщо віч-на-віч з Путіним Зеленський не узгоджував з Макроном та Меркель, то, звісно, їм це не сподобається. Бо безпека України була і продовжує бути предметом занепокоєння в цих країнах, вони надавали нам допомогу, яка, зокрема, полягала в синхронізації тих рішень, що ухвалювалися їхніми урядами, з інтересами України.

Припускаю, Зеленський вірить у свою щасливу зірку, у свій талант, в те, що він може зачарувати Путіна… Але така віра відіб’ється негативно на наших стосунках із Заходом. Для Заходу це означатиме, що Україна прагне лишитися сам-на-сам із Росією. Можливо, саме цього Зеленський і хоче?" – запитує він.

Чого хоче Зеленський, достеменно невідомо, але Назарбаєв зробив Україні погану послугу. "У подібних заявах російська сторона в будь-якому випадку зацікавлена. Бо це ще раз доводить їм, що вони рухаються в правильному напрямку, "дотискаючи" Україну. Бо Україна шукає будь-яких виходів на РФ, які би дозволили їй провести "нормандську зустріч", – наголошує Богдан Петренко.

"На Заході сценарій зустрічі Зеленського і Путіна можуть сприймати досить негативно. Бо якщо вона відбудеться, Україна і Росія продемонструють, що вони готові відмовлятися від західної підтримки, від послуг західних миротворців. Це буде сприйнято ревниво та негативно", – передрікає Руслан Бортник.

І все-таки зустріч "нормандської четвірки" видається більш реалістичним сценарієм, аніж усамітнення Зеленського і Путіна. Втім, якщо двом президентам треба буде переговорити на самоті, це можна зробити й у Парижі або Берліні. "Нормандська четвірка може зібратися, і в межах четвірки можуть відбутися двосторонні переговори Зеленського і Путіна, але це буде пізніше і задля цього немає сенсу їхати до Казахстану", – вважає Кирило Сазонов.

Тим часом українська сторона заявила, що на засіданні вищезгаданої Тристоронньої контактної групи 12 листопада було знято всі перешкоди на шляху до зустрічі в "нормандському форматі". Із цим несподівано погодилася й Росія. "Ми констатуємо позитивну динаміку в низці напрямів підготовки до "нормандського формату", — зазначив прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков.

Із чим пов’язана подібна готовність сідати за стіл переговорів – окрема загадка. Хоча, можливо, жодної готовності немає. Росія продовжує грати у свої ігри і затягувати час – як на це й вказують наші експерти.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>