Буллінг в Україні: Чому діти стають більш жорстокими

Ще кілька років тому повідомлення про перестрілки в американських школах були для українців чимось на кшталт голлівудських фільмів: гостросюжетне дійство, яке складно уявити у вітчизняних школах. Але в 2017 році не поодинокими стали випадки жорстокого побиття підлітків їхніми однолітками із записом того, що відбувається, на відео. У 2018 році ці прояви тривають. Психологи кажуть, що фізичне насильство — це одна з форм буллінга, цькування та агресивного переслідування людини групою

Буллінг в Україні: Чому діти стають більш жорстокими

Ольга Прядко

Журналіст

Ще кілька років тому повідомлення про перестрілки в американських школах були для українців чимось на кшталт голлівудських фільмів: гостросюжетне дійство, яке складно уявити у вітчизняних школах. Але в 2017 році не поодинокими стали випадки жорстокого побиття підлітків їхніми однолітками із записом того, що відбувається, на відео. У 2018 році ці прояви тривають. Психологи кажуть, що фізичне насильство — це одна з форм буллінга, цькування та агресивного переслідування людини групою

Коли в Україні з'явився буллінг?

Знущання над дитиною з боку її однолітків — явище не нове. Воно було за часів Рад і є в незалежній Україні. Такі явища зустрічаються у всіх країнах світу, тому в 2000-х роках в усьому світі розгорнулися масштабні антибуллінгові компанії. Уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба зазначає, що ще в 20-му столітті вчені почали пильно вивчати цей феномен. "Раніше — ну, побили дитину, ну, цькують. Дитина переживає, але нічого страшного — перетерпить, стане сильнішою. Занепокоєння в суспільстві виникало, тільки коли проблема виходила на поверхню у вигляді самогубства або особливої жорстокості. На неочевидні наслідки рідко звертали увагу", — зазначає Кулеба.

Коли проблему стали вивчати системно, то виявилося, що буллінг в Україні можна назвати масовим явищем. У 2016 році ЮНІСЕФ з'ясував, що майже 50% українських дітей мали справу з буллінгом. 90% дітей вважають, що така проблема в Україні є. При цьому 36% дітей нікому не розповідають, що над ними знущаються.

Є теорія, що в кожному колективі є свого роду "цап відбувайло". Він відіграє певну "рятівну роль для групи людей. "Така людина рятує колектив від агресії, роздратування. Віддали дозу негативу одному — і всім добре", — розповідає практикуючий психолог Наталія Простун.

За її словами, в дитячих колективах такі процеси виражено більш яскраво, оскільки діти щирі у своїх проявах. Вони відкрито виражають злість, роздратування та агресію.

Дитяче цькування по-дорослому

Дитина має певні потреби. Якщо батьки не приділяють їй належної уваги і достатньо часу, мало хвалять, то дитина шукає можливість це компенсувати. Тоді народжується агресія, яку вона спрямовує на тих, хто не може їй протистояти. Потім довкола агресора виникає група спостерігачів. Це ті діти, які не захищають жертву і не хочуть протистояти кривдникові. Таким чином, спостерігачі захищають себе, оскільки відчувають страх і не хочуть поповнити лави жертв.

Втім, останнім часом це промацування стає все більш жорстоким. У відкритому доступі є велика кількість контенту, що містить сцени насильства. Часто діти 3-6 годин на день грають у відеоігри — різні стрілялки. Це негативно впливає на розвиток мозку дитини, який вбирає інформацію цілком і не вміє її фільтрувати, як мозок дорослої людини. Через це в дітей не розвивається емпатія — здатність співпереживати і розуміти, що інша людина може відчувати біль від певних дій оточуючих.

"Наразі багато роликів про насильство в соцмережах. Є групи про те, як виявляти насильство. Дитина прагне отримати відчуття влади через насильство. Часто так роблять діти, які хочуть, щоб їх помітили. Інших способів привернути на себе увагу вони не знають", — додає Простун.

Також агресія народжується, якщо дитина вдома переживає насильство, не може опиратися владі батьків. Для неї легше скинути агресію у класі на учня, який не може за себе постояти. Це якась внутрішня реабілітація, але в дуже спотвореному вигляді.

Позиція жертви

При цьому в ролі жертви може опинитися будь-яка дитина. Психологи зазначають, що думка, згідно з якою жертва своєю поведінкою провокує агресора, є помилковою. "Буллінг починається з дражнилок, з промацування кордонів дитини", — пояснює Наталя Простун.

З точки зору практичної психології, працювати в першу чергу варто зі спостерігачами та агресором. Якщо в класі є агресор, то за його діями постійно повинен спостерігати дорослий.

"За буллінг у класі відповідає учитель. За буллінг у школі — директор і педагогічний склад. Дітей потрібно згуртувати. Це завдання дорослих, у тому числі батьків", — каже Простун. Потрібно надавати розголосу прояви цькування і знущань, обговорювати їх, дивитися тематичні фільми, загалом не можна ігнорувати ситуацію.

Це все, на перший погляд, доволі зрозумілі речі, але нерідко маємо такі випадки, коли вчитель, замість того щоб вирішити ситуацію, приєднується до цькування дитини.

"Мабуть, найбільш запам'ятовуваний досвід — це досвід роботи з хлопчиком-підлітком, якого не тільки труїли однокласники, цькування підтримав і класний керівник. Більше того, звинуватив, мовляв, "це ти себе так поводиш, що над тобою всі знущаються", — наводить приклад дитячий психолог Марія Вільхова. У дитини були проблеми з успішністю, що стало причиною для насмішок. Батьки в цій ситуації не стали розбиратися, чому вчитель це допустив. Знайшли іншу школу для дитини, де вона змогла добре адаптуватися в колективі.

Найбільш резонансні історії про буллінг в українських школах

Побиття підлітків у Чернігові

У квітні торік в інтернеті розлетілося відео, де дівчата-підлітки б'ють по черзі двох подруг — Поліну і Юлю. Побиття вражало своєю жорстокістю. Били по голові, ногами та кулаками, тягали за волосся. При цьому група молодих людей спостерігала за побиттям, знімала на відео і підбадьорювала кривдників. Одна з дівчат опинилася в лікарні зі струсом мозку. Невідомо, чим би закінчилася ця бійка, якби одна з місцевих мешканок не пригрозила викликати поліцію. З кривдницями — дві з яких були школярками, а одна — студенткою першого педагогічного ВНЗ, — розбиралася поліція. У межах цієї історії з'ясувалося, що друзі дівчат-кривдниць також б'ють підлітків. Фактично ця історія тему буллінга в Україні вивела в топ інформаційних стрічок.

Буллінг в Івано-Франківську

Торік ЗМІ також писали про два випадки побиття підлітками в Івано-Франківську. У першому випадку натовп підлітків бив школяра якраз у дворі навчального закладу. Застосовували кулаки і навіть кастет. Не зміг допомогти учневі навіть його батько: хулігани побили і його після того, як він намагався заступитися за свого сина. Конфлікт зупинив загін патрульної поліції, який проїжджав неподалік школи.

Другий випадок стався у школі №13, де на відео записали, як семикласник Макар б'є свого однокласника Юру в шкільному коридорі на перерві. На відео було видно, що ні діти, ні дорослі, які проходили повз, у конфлікт не втручалися. У навчальному закладі пояснили, що конфлікти між хлопцями відбувалися періодично, саме ця сутичка нібито закінчилася втручанням класного керівника. Хлопчик, якого побили, з проблемної сім'ї, можливо, саме тому рідні дитини заяву до поліції не подавали. У правоохоронних органах зазначили, що взяли обох хлопців на контроль.

Історія про побиття і учнів, і вчителів

Наприкінці минулого року з'явилося відео, де другокласник 247-ї київської школи бив як учнів, так і вчителів. Як з'ясувалося, так дитина поводиться регулярно. Її однокласники іноді просто боялися ходити до школи. 8-річний Артур лається, погрожує, кидається речами. Вгамувати агресора не вдавалося навіть учителям, які намагалися припинити побиття інших дітей. Кілька років тому Артур втратив маму. Його виховують батько і бабуся. Вони вважають, що дитину провокують і труять, а агресія — це спосіб захисту. Відео, де Артур б'є вчительку, називають монтажем. У школі не виключають, що невмотивована агресія — реакція психіки дитини на побиття будинку. Служба у справах дітей подала на батька Артура до суду за неналежне виконання батьківських обов'язків.

Проблемна дитина із Запорізької області

З початку 2018 року повідомлення про буллінг у школах України не припинилося. Цього разу в школі села Осипенко Запорізької області батьки учнів вимагали виключення з навчального закладу дитини, яка б'є однокласників і зриває уроки. Пропонували також перевести дитину на альтернативну фору навчання. Але директор школи заступилася за хлопчика, заявивши, що з дитиною працює психолог. Спалахи агресії у хлопчика пов'язують з тим, що більшу частину свого життя дитина зростала без батька, а нещодавно втратила і матір.

Як зрозуміти, що дитину цькують?

Дитина, над якою знущаються, не завжди зізнається у цьому батькам або близьким. Психологи кажуть, що завжди варто звертати увагу на поведінку дитини. Є моменти, за якими можна визначити, чи перебуває дитина в стресовій ситуації:

  • Різкі зміни в поведінці та настрої. Дитина раптом стала дратівливою або плаксивою, агресивною щодо близьких, зриває зло на більш слабких (молодших братів, сестер, тварин).
  • Зниження успішності. У стресових ситуаціях у дітей знижується увага, погіршується пам'ять, а отже, погіршується і успішність.
  • Зниження апетиту чи переїдання.
  • Непосидючість або, навпаки, апатія, байдужість.
  • Небажання ходити до школу, прогули, часті хвороби.
  • У дитини часто "ламаються" або "губляться" речі, телефони.
  • Дитина уникає спілкування.
  • Постійні удари, садна, синці.

У цій ситуації батькам варто щиро поговорити з дитиною або звернутися до психолога, якщо довірчі стосунки налагодити все ж не вдалося.

"У випадку з підлітком, про який я говорила, довелося багато працювати з самооцінкою дитини. У першу чергу я їй пояснила, що вона не винна. На її місці міг опинитися кожен. Це базова робота. Щодо стратегії захисту, то психолог їх вибудовує з дитиною в кожному окремому випадку. Універсальних рецептів немає", - говорить Марія Вільхова.

Що робити далі?

Психологи кажуть, якщо буллінг стався, часто працювати потрібно не тільки з дитиною-жертвою і дитиною-агресором. Важливо допомогти і нормалізації ситуації у сім'ї.

"Є такий вислів: "Дитина — симптом сім'ї". Це означає, що ті або інші якості, стратегії поведінки сформувалися в неї в першу чергу в сім'ї. Не можна лише "змінити" дитину, завдання психолога — зрозуміти загальну картину того, що відбувається в сім'ї та допомогти гармонізувати сімейні стосунки", - пояснює Марія Вільхова.

Іноді зробити це не дуже просто. Наталія Простун каже, що вона у своїй практиці мала ситуації, коли батьки дитини-агресора просто заперечували наявність проблеми, використовуючи формулювання "нічого, що ображає, головне, щоб не кривдили його".

Від буллінга не застрахований жоден навчальний заклад. Психологи кажуть, що є школи, де цькування і дідівщина — повсюдні явища, у деяких школах є просто проблемні класи. Бувають випадки, коли вже у 2-3 класах починаються матюки, а вчитель не може нічого з цим вдіяти. У такому разі потрібно або розформовувати клас, або переводити з нього дитину-жертву через масове цькування.

У більшості випадків рішення проблеми з цькуванням дитини лягає на батьків, оскільки в системі освіти вирішення цієї проблеми досі є вибірковим. "Система освіти потребує серйозних змін у сфері відносин вчителів до дітей. Поки що системно ситуація не змінюється і запропонованих комплексних рішень немає", - говорить Микола Кулеба. Так відбувається, оскільки не вистачає то компетенції, то бажання вчителя щось змінити.

Марія Вільхова вважає, що відсутність комплексного підходу до проблеми не дає можливості повсюдно виконувати профілактичну роботу, спрямовану на попередження насильства. Превентивні методи є більш ефективними, ніж корекція ситуації, що вже сталася.

Ольга Прядко

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...