Буде дорого: Реінтеграція Донбасу та можливі ризики для української економіки

Буде дорого: Реінтеграція Донбасу та можливі ризики для української економіки
112.ua

Никита Синіцин

Журналіст

Раніше цього тижня ми спробували спрогнозувати, що доброго може принести українській економіці повернення економічного і промислового потенціалу непідконтрольної частини Донбасу. Тепер же мова піде про мінуси для української економіки і бюджету, які може спричинити реінтеграція Донбасу.

Що там з інформацією? Не густо

Звичайно, першим та основним мінусом для української економіки можна назвати власне відбудову Донбасу і його економіки після 5,5 років бойових дій та "управління" ними "республіканською владою". Однак тут експерти сьогодні і завтра чиновники зіткнуться з серйозною проблемою – неможливістю оцінити масштаби і витрати, необхідні для відновлення економічного потенціалу.

Новини за темою

Як показала практика, основне навантаження на підприємства під час бойових дій припало на 2014 і першу половину 2015 року, період найбільш активних боїв і використання артилерії, здатної завдати серйозної шкоди інфраструктурі регіону. Внаслідок цих дій серйозно постраждало багато підприємств, щоправда, оцінити ступінь отриманих ними ушкоджень зараз досить важко. Деякі з них, зазвичай, невеликі, зазнали дуже серйозної шкоди. Наприклад, у Горлівці ще в 2014 році згоріла збагачувальна фабрика "Кіндратівська", в 2015 році була затоплена шахта ім. Леніна. У сусідньому Єнакієвому долю згорілої повторила шахта "Полтавська", а  шахта "Булавинська", яка серйозно постраждала, поступово розбирається на метал.

Однак, окрім прямої шкоди підприємствам, бойові дії призвели до зупинення багатьох підприємств як через їхнє розташування у районі бойових дій, так і через неможливість забезпечити їх сировиною і робити відвантаження виробленої продукції. Яскравим прикладом у цьому сенсі постає хімічний концерн "Стирол" у прифронтовій Горлівці – сьогодні підприємство, яке зупинило навесні 2014 року небезпечне виробництво, випускає пластикові стаканчики в одному зі своїх цехів. Щоправда, воно практично не постраждало.

Окрім цього, є і підприємства, які, не бувши розташовані в небезпечній близькості до фронту, втім не працюють або працюють з перебоями.

У результаті головною проблемою стає відсутність достовірних даних про стан промисловості непідконтрольної частини Донбасу – кількість підприємств, які працюють, але важливіше, кількість тих, які не працюють, а відповідно і кошти, необхідні на їхнє відновлення та запуск.

Судячи зі звіту "міністра промисловості і торгівлі ДНР" Едуарда Арматова, основні галузі промисловості "ДНР" у 2018 році випустили продукції на загальну суму близько 120 млрд російських рублів, або 45 мільярдів гривень. Однак на тлі звіту Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча, який випустив у 2017 році продукції на 57 млрд грн, ці цифри блякнуть. Але водночас вони дають деяке уявлення про стан промисловості.

Скільки потрібно мільярдів?

Непідконтрольність Україні частини Донецької та Луганської областей не дозволяє побувати на підприємствах та оцінити їхній стан незалежним експертам, що не дає розуміння сум, необхідних на відновлення економіки регіону. Якщо вірити даним самих "народних республік", то після закінчення найбільш активного періоду військових дій – навесні 2015 року, в "ДНР" були знищені або серйозно постраждали 62 підприємства з сумою збитків понад 100 мільйонів гривень. Однак найчастіше підприємства та об'єкти економіки не виділяються із загальної кількості об'єктів, які потребують відновлення, і тому розрахувати суму, необхідну на запуск промислових підприємств, фактично неможливо.

Новини за темою

Власне, немає і єдиної цифри щодо суми, необхідної на відновлення зруйнованої економічної і соціальної інфраструктури Донбасу, а дані, які звучать з цього приводу, завжди відрізняються, іноді в рази.

Мабуть, найбільш мінімальна оцінка – понад 10 мільярдів євро, належить президентові України Володимиру Зеленському. Вона прозвучала на конференції з питань реформ в Україні в Торонто в липні.   

Інший представник нової влади, міністр інфраструктури України Владислав Криклій, не називаючи конкретних цифр, зазначив, що на це потрібні не один і не два річних бюджети держави, оскільки один Запорізький міст обійдеться в 14-15 мільярдів гривень, а дорожній фонд – в 74 мільярди гривень.

Окрема проблема – коли одні і ті ж люди з плином часу змінюють свої оцінки, іноді в рази. Наприклад, економіст Олександр Пасхавер у 2017 році, як радник президента Петра Порошенка, говорив про 50 мільярдів доларів, необхідних на відновлення Донбасу, а влітку поточного року розповідав про сотні мільярдів доларів.

Проте попри різні дані по суму всі сходяться в джерелі отримання коштів на це відновлення – йдеться про кошти міжнародних донорів. Бюджет України це просто не потягне.

Ще в 2016 році президент Петро Порошенко говорив про створення спеціального фонду для відновлення Донбасу за рахунок коштів держбюджету та міжнародної допомоги. Називалися навіть конкретні суми, які повинні були надійти в цей фонд – 500 млн євро з Німеччини, по 200 млн євро – від ЄБРР і Європейського інвестиційного банку. Однак фактично фонд так і не було створено.

Через 3 роки про фонд заговорили знову – помічник президента Андрій Єрмак заявив, що президентська команда працює над створенням фонду з відновлення Донбасу, і робочу групу очолює прем'єр-міністр Олексій Гончарук.

За словами нардепа і співголови фракції "Опозиційна платформа – За життя" Юрія Бойка, в Євросоюзі вже є принципове рішення з приводу створення Міжнародного фонду з відновлення порушеної інфраструктури Донбасу.

Втім, навряд чи справжня робота з відновлення регіону почнеться перш, ніж настане реальний мир, буде справжній і стійкий режим припинення вогню. Без цього починати відновлювальні роботи просто безглуздо.

А чи потягнемо?

Експерти підходять до головного можливого мінуса від повернення непідконтрольної частини Донбасу по-різному.

Так, економічний експерт Борис Кушнірук вважає, що ціна для України буде велика, починаючи з десятків мільярдів доларів на відновлення і закінчуючи психологією людей.

"Підприємства Донбасу здебільшого перебувають на застарілому технологічному рівні розвитку і структур управління періоду СРСР, що вимагає значних вливань сьогодні і певних дотацій у коротко- і середньостроковій перспективах. Все це неминуче призведе до низького рівня життя на повернутих територіях, у чому жителі будуть звинувачувати Україну", - малює найближчу перспективу для регіону та країни експерт.

На думку Кушнірука, розумніше було б заморозити ситуацію на деякий час, який слід використовувати для технологічного ривка української економіки та подолання інших проблем, насамперед корупції. Все це повинно дати країні необхідний запас міцності для ефективної реінтеграції непідконтрольної частини Донбасу.

"Навіть сьогодні, через 30 років після возз'єднання Німеччини, її східна частина значно відстає від західної в частині розвитку, хоча в неї було вкладено не менше 100 млрд євро", - наводить історичну паралель експерт.

На думку економічного експерта Олексія Куща, при відбудові Донбасу існує ризик, що сума збитку виявиться більшою, ніж будуть готові виділити міжнародні донори. Якщо компенсувати частину Україна за рахунок бюджетних коштів не зможе, відновити економіку регіону не вийде.

Економічний експерт Інституту майбутнього Данило Монін дотримується більш оптимістичних поглядів. На його думку, реінтеграція Донбасу не завдасть національній економіці жодних мінусів, хоча і має певні ризики, які цілком можна подолати.

"Відновлення регіону зажадає серйозних вливань бюджетних коштів, і тут виникає ризик крадіжки, але це проблема національного рівня, що не є специфікою цього регіону. З іншого боку, якщо частина коштів буде виділена міжнародними донорами, то може бути застосована схема, за якої фірми цих країн і будуть виконувати роботи, що дозволить уникнути значних корупційних ризиків. З цієї точки зору особливо наочна участь Китаю, який пропонує проекти і сам же їх реалізує за власні кошти і руками китайських же фірм", - вважає експерт.

У цілому Моніна не лякають суми, необхідні на відновлення Донбасу, оскільки він впевнений, що у відновленні з радістю візьмуть участь міжнародні донори та кредитні організації, які завжди готові кредитувати під свої фірми. Явно не залишиться осторонь і вітчизняний бізнес, особливо з числа місцевих бізнесменів, які з початком бойових дій покинули регіон, а тепер зможуть повернути в ньому свій вплив.

Щодо великої суми, яка знадобиться на відновлення регіону, то, як вважає Данило Монін, це навіть добре, адже таким чином національна економіка отримає зростання внутрішнього споживання і виробництва, необхідного для відновлювальних робіт.

Пенсійні виплати зростуть? Можливо

Безперечно, основною статтею витрат України і "мінусом" у балансі стане фінансування відновлення Донбасу, але є ще одна стаття, про яку постійно згадують у зв'язку з реінтеграцією регіону. Йдеться про пенсії для пенсіонерів, які проживають на тимчасово непідконтрольній території Донбасу. Ще в січні тодішній представник України в Тристоронній контактній групі Євген Марчук заявив, що на ці виплати з 2014 року пішло близько 80 млрд грн. Для порівняння, дефіцит Пенсійного фонду України, згідно з проектом держбюджету на 2020 рік, становить 172 млрд грн, або вдвічі більше.

Але чи цей мінус небезпечний насправді?

Ще в березні 2019 року Пенсійний фонд України заявив, що із 1,278 млн пенсіонерів, які є в їхній базі на 2014 рік та які проживали на непідконтрольній частині Донбасу, жодного разу не зверталися за призначенням пенсії близько 120 тисяч осіб.

При розмірі середньої пенсії в Україні на липень 2019 року в 3006 гривень середній розмір пенсійних виплат на місяць для тих пенсіонерів ОРДЛО, які зараз не отримують українську пенсію, становитиме 360 мільйонів гривень, або 4,3 млрд грн на рік, що на тлі дефіциту ПФУ в 172 млрд не видається такою вже помітною сумою. До того ж цей розмір може бути компенсований або навіть повністю покритий за рахунок податкових і соціальних платежів підприємств, які повернуться у вітчизняне правове поле.

Також реінтеграція Донбасу дозволить провести звіряння даних щодо одержувачів пенсій, що може знизити кількість її одержувачів за рахунок природного убування – переїзду в іншу країну або смерті.

"Часто лякають додатковими платежами для пенсіонерів, але думаю, що переважна їх частина і так отримує українську пенсію, а додаткові витрати будуть покриватися за рахунок зростання економіки і ВВП від відновлення економіки регіону", - вважає експерт Данило Монін.

Олексій Кущ вважає, що перші роки зростання соціальних витрат на Донбас не буде компенсовано відновленням роботи регіональної економіки, і якийсь час зростання цих витрат доведеться здійснювати за рахунок коштів всієї країни.

Головне – контроль над підприємствами

Ще одним можливим мінусом, який експерти бачать у реінтеграції Донбасу, є відновлення повноцінного механізму контролю та управління регіоном в умовах особливого статусу.

Так, експерт у сфері енергетики Дмитро Марунич для відновлення роботи економіки вважає критично важливою побудову механізму повернень підприємств їхнім українським власникам.

Олексій Кущ вбачає головну небезпеку для вітчизняної економіки в можливому перетворенні Донбасу на "сіру економічну дірку".

"За реінтеграції критично важливі відновлення повноцінного контролю над економікою та управлінням регіонами, щоб вони, незважаючи на особливий статус, працювали в рамках загальноукраїнського правового поля. Як тільки в країні з'являється зона, в якій існують особливі умови для економіки, неохайний бізнес неодмінно кинеться туди – це неминуче", - підкреслює експерт.

Як вважає Олексій Кущ, у разі, якщо реінтегровані території не вдасться повноцінно контролювати, вони неминуче привернуть увагу тіньового сектора української економіки та будуть залучатися для обігу підакцизних товарів, ухилення від сплати податків та виведення коштів. Все це разом може завдати національній економіці серйозний збиток, вважає експерт.

Військовий збір залишиться і після реінтеграції

Ще одним мінусом (?), який періодично звучить з вуст деяких експертів, є можливе скасування військового збору в 1,5% з доходів фізичних осіб, запровадженого в 2014 році для фінансування Збройних сил України під час проведення АТО.

Збір, запроваджений спочатку лише до кінця 2014 року, згодом став безстроковий і, за даними Держказначейства, за 9 місяців 2019 року приніс у скарбницю 18,7 млрд грн. Попри заявлений спочатку "цільовий" характер збору насправді він потрапляв у загальний фонд бюджету і розчинявся у загальнодержавних витратах.

Формально, якщо бойові дії на Донбасі припиняться, то і підстави для стягнення військового збору зникнуть, тим паче, що ще 25 квітня 2019 року Рада національної безпеки й оборони ухвалила рішення про фінансування Збройних сил України на рівні не менше 5% від валового внутрішнього продукту, що затвердив своїм указом Петро Порошенко. Тобто ЗСУ гарантовано отримують на свої потреби кожну двадцяту гривню країни.

Насправді ж надходженням до держбюджету від військового збору нічого не загрожує, оскільки внесені в Податковий кодекс України зміни подовжують термін дії збору до закінчення реформування ЗСУ. Проте заявити про закінчення реформування ЗСУ може тільки Верховна Рада, ухваливши відповідне рішення, що і робить збір фактично безстроковим, ніяк не пов'язаним з початком або закінченням російської агресії.

Микита Синіцин

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>