Більшість у меншості: Що буде з парламентською коаліцією після 31 березня?

Більшість у меншості: Що буде з парламентською коаліцією після 31 березня?
Facebook Олександра Сенька

Наталія Лебідь

Журналіст

Якщо комусь здається, що після другого туру президентських виборів можна буде зітхнути з полегшенням і розслабитися до осені, то це передчасні очікування. У новообраного президента – хто б ним не став – з’явиться неабияка спокуса: розпустити парламент. Благо, для цього вже зараз є одна значна підстава.

Суд – парламенту: підрахуй!

6 березня 2019 року Окружний адміністративний суд Києва наказав Верховній Раді оприлюднити персональний склад парламентської коаліції, давши, таким чином, підтвердження тому, що означена коаліція існує. Цей вердикт суд ухвалив у відповідь на звернення позафракційного депутата Андрія Деркача. Позивач, власне кажучи, цікавився тим, чому коаліція ніяк не збереться внести на розгляд парламенту кандидатуру на посаду міністра охорони здоров’я. Суд же додав несподіваний бонус – витребувати у координаторів більшості Артура Герасимова та Максима Бурбака всі дані про її склад.

Часу на виконання рішення Феміда дала до 12 березня, й оскільки станом на зараз жодні списки не оприлюднено, можна констатувати, що суддівська ухвала не виконана. Як пояснив журналістам у кулуарах ВР Максим Бурбак, "я надав суду письмову відповідь, що в мене немає цих списків".

Чому в Бурбака немає списків, пояснити нескладно. Бо, власне, немає й коаліції, а відтак нікого й обраховувати.

Так, це секрет Полішинеля – відсутність у законодавчому органі України постійно чинної більшості. В кращому разі вона виникає в ситуативному форматі – під той чи інший законопроект, інакше будь-яка робота парламенту зупинилася би вже давно. Про те, що коаліція де-факто відсутня, знають усі – і всі так само роблять вигляд, що все гаразд, просто списки десь загубилися…

Інколи, щоправда, лави опозиції починає штормити, і вона намагається включити питання коаліції у порядок денний, але досі всі подібні спроби були марними. Хоча б тому, що депутати прекрасно розуміють: визнати відсутність більшості означає наразити себе на дочасний розпуск парламенту. Адже згідно з Конституцією 2004 року (за якою ми зараз живимо), парламентська більшість відіграє визначальну роль. У разі неспроможності нардепів сформувати коаліцію протягом 30 днів, президент країни отримує право оголосити дострокові вибори.  

Куди поділася коаліція?

Сьома за рахунком коаліція ВР VIII скликання під назвою "Європейська Україна" була утворена 27 листопада 2014 року. Спочатку це була доволі міцна конструкція, адже більшість у коаліціантів вийшла навіть не проста, а конституційна – до її складу увійшли 302 депутати. Але така ідилія тривала менше року – 1 вересня 2015-го більшість залишила Радикальна партія Ляшка, і в коаліції налічувався вже 281 депутат.

Далі стало тільки гірше: 18 лютого 2016 року з її складу вийшла фракція "Батьківщина", а наступного дня – 19 лютого – "Самопоміч". Серед "більшовиків", таким чином, лишилися тільки "Блок Петра Порошенка" та "Народний фронт". Зараз до цих фракцій входять відповідно 135 та 80 депутатів, тобто разом – 215. До цифри 226 не вистачає, таким чином, 11 душ, але в БПП та НФ не вважають це проблемою, адже до коаліції буцімто приєдналися позафракційні депутати.

За великим рахунком, це так і є. От тільки приєднання це нестабільне, і від голосування до голосування персональний склад ситуативної коаліції змінюється – інколи необхідні голоси дають мажоритарники з "Волі народу", інколи – з групи "Відродження", а інколи багнетами допомагає навіть "Опозиційний блок".

Де-юре, таким чином, парламентська коаліція відсутня. А це робить нелегітимним увесь парламент.

Щоправда, є нюанс. Він – у рішенні Конституційного суду від 2010 року, котрий дозволяє депутатам, що вийшли зі складу фракцій (тих, котрі свого часу сформували коаліцію), залишатися у складі більшості – навіть попри свій фракційний демарш. Головне, що такі депутати не відкликали свої підписи під коаліційною угодою. А отже, залишилися у грі.

Однак згадаймо, що у 2010 році все той-таки Конституційний суд скасував політичну реформу і благословив повернення до Конституції 1996 року, де у парламентської більшості був зовсім інший функціонал. До того ж існує й інше – більш раннє – роз'яснення КСУ, датоване 2008 роком. У ньому зазначено, що коаліція формується виключно з депутатів фракцій. Очевидно, що ці два вердикти входять між собою у протиріччя, а також дають завеликий простір для трактування. Чим і користаються народні обранці: залежно від тактичних цілей, вони згадують ухвалу то 2008 року, то – 2010-го. 

Після виборів

Як розвиватимуться події далі, залежатиме від переможця президентських виборів. На сьогодні потенційних лідерів троє: Володимир Зеленський, котрий утримує першість, а також Петро Порошенко та Юлія Тимошенко, чиї відмінності у рейтингу знаходяться в межах статистичної похибки. Дії президента Зеленського дуже складно прорахувати – якщо він прийде до влади, то не матиме у парламенті власної точки опори, хіба що "чужі" фракції, реагуючи на політичну кон’юнктуру, пропонуватимуть йому свою "дружбу".

Порошенко і Тимошенко мають кожен по фракції, але у Юлії Володимирівни вона – катастрофічно мала. Припустимо, що серед охочих посилити "Батьківщину" опиняться "Самопоміч" і "Народний фронт" (котрий значною мірою складається з колишніх "бютівців"), але цього буде замало. На коаліцію їхніх багнетів не вистачить, і без важковаговика БПП діла не буде. Стосунки ЮВТ з парламентом можуть бути вельми заплутаними та непростими, тому, можливо, Тимошенко захоче Раду розпустити і сформувати нову – "під себе" та з урахуванням власних інтересів?

Новини за темою

Якщо їй спаде на думку подібний намір, то діяти доведеться дуже швидко – часу на довгі роздуми не буде. Річ у тім, що президент не може ініціювати перевибори пізніше, ніж за півроку до завершення терміну повноважень Верховної Ради поточного скликання. Але повноваження Верховної Ради обчислюються не з дня її обрання, а з дня складання присяги народними депутатами.

Нинішні народні депутати складали присягу 27 листопада 2014 року. Відраховуємо півроку від листопада-2019 й отримуємо дату 27 травня. Згідно із календарем президентських виборів, до 4 травня протокол ЦВК про результати голосування у другому турі надрукують газети "Голос України" та "Урядовий кур’єр" – починаючи від цього дня, Україна офіційно матиме переможця президентських виборів.

Останній мусить вступити на посаду не пізніше 3 червня, тобто на підготовку до інавгурації дається місяць, але при бажанні процедуру можна пришвидшити і ще до 27 травня присягнути на Конституції, а відтак – терміново видати указ про розпуск парламенту. Можливо, Юлії Тимошенко такий варіант підійде.

Тепер розглянемо ситуацію, коли президентом удруге стає Петро Порошенко. Ймовірно, що за такого розкладу фракція "Народний фронт" міцно триматиметься свого останнього союзника, адже перевибори "фронтовикам" невигідні. Та й блок Порошенка триматиметься за нинішню "недокоаліцію", аби зберегти важелі впливу до наступних парламентських виборів. Центробіжні тенденції матимуть місце у тому випадку, якщо чинний глава держави вибори програє – в цьому разі вчорашні союзники залюбки його зрадять. Що в українській політиці – не така вже й рідкість.

Замість постскриптуму

Втім, опитані нами експерти вважають, що за будь-яких обставин дострокові парламентські вибори не відбудуться. Або що ймовірність останніх вкрай мала. Так, голова Асоціації політичних наук Дмитро Сінченко переконаний, що у таких виборах "немає сенсу. Юридично процедура триватиме більше часу, аніж доведеться чекати виборів. Навіть якщо новообраний президент розпочне процес, він не встигне його завершити й отримати свій профіт".

Голова Інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник дотримується аналогічної думки. "Дострокових виборів не буде", – каже він. Водночас не буде і принципово нової коаліції – хоча б тому, що нинішній дуумвірат "Блоку Петра Порошенка" та "Народного фронту" завадить її створити. Що ж натомість буде? Перетікання "під руку" нового президента вже наявних у парламенті сил. До команди Зеленського (якщо він очолить країну) "можуть піти частини БПП та "Народного фронту", групи "Воля народу" та "Відродження", значна доля мажоритарників, а також частково "Опозиційний блок" і навіть "Батьківщина". У Тимошенко – та сама ситуація: половина НФ та третина БПП", – прогнозує Бортник.

Новини за темою

Таким чином, резюмує експерт, "є вірогідність того, що ще до парламентських виборів у Верховній Раді буде сформована відносно нова коаліція, лояльна до президента, також буде створено і тимчасовий технічний уряд".

Згадка про уряд є невипадковою, адже новообраний президент може вимагати від коаліції внесення кандидатури прем’єра. (За законом, кандидатуру очільника Кабміна пропонує парламентська більшість, але в дійсності її лобіює сам президент.) До того ж глава держави може призначити "своїх" генпрокурора, голову СБУ, міністра закордонних справ. Список претендентів на ці крісла давно заготовлений у кожного з кандидатів, і Володимир Зеленський тут – не виняток. От тільки говорити про свої креатури "він поки що не готовий. Називаючи своїх кандидатів, Зеленський викличе ще більше складних питань, на які він зараз не стане відповідати. Але кандидатури є, й під них вже формуються політичні домовленості", – каже Бортник.

Але повернемося до вірогідності дострокових парламентських виборів. Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко говорить про них так: "Навряд чи президент піде на дострокові вибори – в нього залишається замала маржа. Ми ж розуміємо, що будуть два тури виборів, а відтак не виключена судова тяганина, тож інаугурація може відтермінуватися. Хоча пару тижнів у запасі у нього все ж лишається, тож все залежить від того, чи налаштований вже зараз кандидат у президенти на дострокові вибори Верховної Ради".

Петренко додає: "Та я сподіваюсь, що політтехнологи пояснили кандидатам: їхній успіх на президентських виборах не означає автоматичний успіх партії на парламентських. "Блок Петра Порошенка" у відсотковому відношенні отримав удвічі менше, аніж сам президент".

Експерт також звертає увагу на те, що ймовірні перевибори до Верховної Ради припадуть на літо. "А літо для українця – період відпусток. Тож якщо переможуть Порошенко чи Зеленський, які орієнтуються на міський електорат і на середній клас, то для них проведення виборів у цей період буде недоцільним. Якщо ж переможе Тимошенко, котра робить ставку на сільське населення, то вона може піти на перевибори".

"Але в кожному разі жодна політична сила не візьме більшість у наступному парламенті. Їм все одно доведеться вести перемовини зі своїми опонентами. Слід брати до уваги кон’юнктурність українського політикуму – депутати підтримають будь-якого президента, аби потім заручитися його підтримкою на своїх виборчих округах. І якщо виходити саме з цього, то президенту немає сенсу проводити перевибори – він і так отримає можливість спертися на парламент", – зауважує Петренко.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>