Бійня в Судані: Як мусульмани ділять вплив у африканській країні

Бійня в Судані: Як мусульмани ділять вплив у африканській країні
З відкритих джерел

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Суданські силовики 3 червня відкрили вогонь по протестувальниках у Хартумі, які брали участь у страйку. Внаслідок цієї бійні було вбито близько 30 людей, близько сотні дістали поранення. Поранених протестувальників не пускали до лікарень. Серед загиблих є діти. У розстрілі брало участь збройне формування "Сили швидкої підтримки" генерала Мохаммеда "Хеметі" Хамдана Дагало, який керував воєнізованими загонами "джанджавідів" під час конфлікту в Дарфурі (відповідальні за військові злочини проти мирного населення).

Минуло вже майже два місяці після відсторонення суданськими військовиками від влади президента Судану Омара аль-Башира з ісламістської партії "Національний конгрес", але ситуація в африканській країні продовжує залишатися нестабільною. У квітні силовики створили Перехідну військову раду, яку зараз очолює генерал Абдель Фаттах аль-Бурхан.

З відкритих джерел

Протестувальники відмовляються розходитися по домівках. Учасники опозиційного "Альянсу свободи і змін" зацікавлені, щоб військові передали владу до рук цивільних, і впевнені, що у політичного ісламу немає майбутнього. Під час президентства аль-Башира ісламісти мали великий вплив у суспільстві, шаріат був частиною правової системи Судану, який став гаванню терористів зі всього світу.

Серед ісламістів виділяється партія "Народний конгрес" Ібрагіма Ель Санусі, яку заснував нині покійний колишній генпрокурор Судану Хассан аль-Турабі. У 1991 році аль-Турабі запросив терористичну організацію "Аль-Каїда" влаштуватися в Судані.

Протестувальників розстріляли після невдалих двотижневих переговорів з Перехідною військовою радою. Спочатку військові й опозиціонери домовилися про перехідний період у Судані терміном на три роки, щоб за цей час підготувати країну до вільних виборів, створити 300-місний парламент, де нині опозиційні партії змогли б отримати більшість.

Каменем спотикання стало питання, хто стане новим президентом Судану. Як повідомив один з лідерів "Альянсу свободи і змін" Саті аль-Хадж, військові наполягали на тому, щоб новим президентом Судану була їхня особа. Силовики допускають участь цивільних у керуванні країною, але всю повноту влади хочуть зберегти в своїх руках. Опозицію така ситуація не влаштувала.

Новини за темою

Аль-Бурхан вже скасував усі домовленості з "Альянсом свободи і змін" та оголосив про проведення через дев'ять місяців виборів за участю міжнародних спостерігачів. Політичне протистояння в Судані є не лише боротьбою за владу між військовими та цивільними, світськими політиками та ісламістами, але і конкуренцією регіональних гравців за вплив в африканській країні, розташованій на перетині транзитних маршрутів.

Інтереси Саудівської Аравії, ОАЕ та Єгипту

Перехідну військову раду Судану підтримують Саудівська Аравія, ОАЕ, Єгипет. Світські арабські країни офіційно визнали Перехідну військову раду як легітимну владу Судану. В кінці травня генерал аль-Бурхан здійснив свою першу закордонну поїздку до Єгипту, де зустрівся з президентом Абделем Фаттахом ас-Сісі, а потім здійснив візити до Саудівської Аравії й ОАЕ.

Спадковий принц ОАЕ Мохаммед бін Зайєд заявив, що його країна допоможе аль-Бурхану гарнтувати стабільність і безпеку в Судані. Заступник аль-Бурхана в Перехідній військовій раді генерал Хамдан зустрівся зі спадковим принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом. Саудівська Аравія й ОАЕ пообіцяли виділити Судану 3 млрд доларів як фінансову допомогу.

Після повалення режиму аль-Башира нафтові монархії розмістили 500 млн доларів на рахунках Центробанку Судану. У травні 2018 року Саудівська Аравія схвалила постачання 1,8 млн тонн нафти до Судану, який позбувся основних нафтових родовищ після незалежності Південного Судану в 2011 році.

Складається враження, що влада Єгипту, Саудівської Аравії й ОАЕ зацікавлена запобігти всіляким спробам зміни влади в Судані під час громадянських протестів. Світські режими Єгипту, Саудівської Аравії й ОАЕ не зацікавлені в активізації опозиційних настроїв у своїх країнах під впливом подій у Судані.

Державний міністр закордонних справ ОАЕ Анвар Гаргаш закликав до впорядкованого переходу влади в Судані, оскільки в регіоні вже була нестабільність (події "арабської весни"), і немає сенсу в її повторенні. З 70-х на нервах у керівництва ОАЕ грає опозиційне помірковано ісламістське угруповання "Аль-Іслах", яке виступає за припинення втручання держави в усі сфери життя суспільства, за запровадження парламентської асамблеї, яка би обиралася населенням та мала реальну владу.

Провладні еліти Саудівської Аравії протистоять руху "Ісламське пробудження". У січні 2019 року ісламістська організація "Брати-мусульмани" закликали створити за кордоном групу об'єднаної опозиції Єгипту і звільнити країну від влади генерала ас-Сісі. З 2013 року в Єгипті було страчено 144 противників чинного президента.

Як не дивно, недавній розстріл протестувальників у Хартумі чимось нагадує придушення акцій протесту угруповання "Брати-мусульмани" в Єгипті в 2013 році, коли загинуло понад 800 осіб. У придушенні протестів брав участь генерал ас-Сісі. Єгипетський президент бачить в аль-Бурхані жорсткого керівника, здатного забезпечити стабільність у Судані за будь-яку ціну.

Новини за темою

Проблема в тому, що "Альянс свободи і змін" досить роз'єднаний і складається з 22 партій та організацій, які виступають за світський розвиток Судану, проведення демократичних реформ, запровадження рівноправності чоловіків і жінок, але в підсумку можуть вступити в протистояння один з одним у боротьбі за владу.

У суданській опозиції немає чіткого лідера. Якщо суданські демократи зазнають невдачі у вирішенні соціально-економічних проблем, не зможуть поліпшити якість життя в Судані, вирішити проблему корупції, то ситуацією скористаються ісламісти і спробують взяти політичний реванш.

На думку аналітика Хафіза Ісмаїла, після 30 років перебування у владі, корупції і вбивств ісламісти не заслуговують морального права на довіру. Втім, член партії "Народний конгрес" Кусай Абдалла так не вважає, і він упевнений у тому, що попри утиски з боку військових і світської опозиції ісламістські партії все одно збережуть вплив у Судані. У країні є свій осередок угруповання "Брати-мусульмани".

Ісламісти зайняли вичікувальну позицію, щоб потім спробувати повернути владу, якщо демократичний уряд дискредитує себе. У разі виникнення в Судані громадянського протистояння до Єгипту ринуть валки біженців. Сьогодні в Єгипті знаходяться 24 тисячі вихідців із нестабільного суданського регіону Дарфур. Їх стане ще більше, якщо нестабільність охопить весь Судан. Потоки біженців можуть рушити в Саудівську Аравію минаючи Червоне море.

Іранський фактор

Дестабілізація Судану відповідає інтересам Ірану. У 2016 році влада Саудівської Аравії й ОАЕ зуміла переконати аль-Башира розірвати відносини з ісламською республікою і відправити суданських військових для участі в операції проти спонсорованих Тегераном шиїтів-хуситів в обмін на інвестиції.

Проте, якщо країна зануриться у збройний конфлікт між строкатою опозицією і військовими, тоді ісламісти знову будуть шукати підтримки в Тегерана. В цьому випадку Іран може діяти за єменським сценарієм й озброювати ісламістські угруповання, які будуть боротися за створення теократичної держави в Судані.

У роки зближення аль-Башира з режимом аятол Судан розглядався як найближчий партнер Ірану в Африці. Хоча бар'єром для посилення впливу Ірану в Судані є відсутність великої шиїтської громади (шиїзм – різновид ісламу, який сповідують в Ірані). Невелика кількість шиїтів проживає в Хартумі, тим часом як більша частина населення визнає сунізм.

Перехідна військова рада сприймається нафтовими монархіями як сила, яка здатна протидіяти ісламістам і регіональному впливу Ірану на Близькому Сході. Вони зацікавлені в тому, щоб генерал аль-Бурхан, який за аль-Башира командував суданським контингентом у Ємені, продовжив дистанціюватися від ісламської республіки. Перехідна військова рада відмовилася вести переговори з ісламістськими партіями, а також лідерами сепаратистських організацій з Дарфура, Блакитного Нілу, Південного Кордофану.

Розстріл опозиції в Хартумі – це чіткий сигнал аль-Бурхана міжнародній спільноті, що новим господарем Судану є саме він з благословення Єгипту, Саудівської Аравії, ОАЕ. Ймовірно, аль-Бурхан вирішив провести вибори через дев'ять місяців, щоб за цей час провести репресії та очистити опозицію від реакціонерів і конкурентів на посаду голови держави. На посаду президента може претендувати він або його соратник Хамдан. Ось тільки з цим згодні далеко не всі.

З відкритих джерел

Турецько-катарські інтриги

Судан є об'єктом інтересів Туреччини, яка прагне зміцнити свій вплив у Північній Африці. У березні 2018 році було підписано контракт про інвестування Туреччиною 4 млрд доларів на розвиток суданського порту на острові Суакін у Червоному морі. У 1555-1865 роках він перебував під владою Османської імперії, і подейкують, що Анкара не проти влаштувати там стоянку для своїх військових кораблів.

Турецька влада прагне зміцнити зв'язки з країнами, які перебували у сфері впливу Османської імперії. Судан має важливе геополітичне значення у Східній Африці. Через територію країни можливе постачання нафти з південно-суданських родовищ на зовнішні ринки. Судан цікавий у контексті реалізації ініціативи Китаю "Новий Шовковий шлях" завдяки наявності портової інфраструктури.

Після повалення аль-Башира президент Туреччини Реджеп Ердоган почав пошук нових партнерів у Судані, і, якщо судити з його риторики, він зацікавлений у налагодженні відносин з "Альянсом свободи і змін". На думку Ердогана, важливі відносини з народом Судану, а не з лідерами або опозицією.

Турецький президент вважає, що в політичних процесах в умовах перехідного періоду повинні брати участь всі верстви суспільства заради безпеки та збереження правопорядку. Він переконаний, що в кінці перехідного періоду військові повинні передати владу цивільним. Щоб знайти підхід до суданських політиків, Туреччині необхідне сприяння з боку Катару, який має широкі зв'язки в ісламському світі.

Провладна в Катарі династія аль-Тані спонсорувала ісламістську організацію "Брати-мусульмани", виступала як посередник у врегулюванні Дарфурського конфлікту, виділяла гроші на відновлення регіону, розвиток порту Суакін, сільгоспсектору Судану.

Новини за темою

Серед представників суданської опозиції є помірковані ісламісти і колишні соратники аль-Башира. Катарська влада знайома з одним із лідерів "Альянсу свободи і змін", поміркованим ісламістом і колишнім прем'єр-міністром Судану Садком аль-Махді.

Він очолює "Національну партію Умми" і пов'язаний з "Братами-мусульманами". Неодноразово приїжджав погостювати до Катару. Напевно, катарська влада знає члена опозиційного "Національного фронту змін" Газі Атабані, який довгий час працював радником аль-Башира.

Туреччина і Катар конкурують із Саудівською Аравією за вплив у регіоні і можуть співпрацювати за принципом "послуга за послугу". Туреччина гарантує безпеку Катару і розмістила на території емірату близько 3 тисяч своїх військових. З 2017 року Саудівська Аравія, ОАЕ, Єгипет і ще низка країн припинили співпрацювати з еміратом через підозри у спонсоруванні його керівництвом міжнародного тероризму.

В обмін на гарантії в сфері безпеки Доха може звести Анкару з помітними політичними діячами Судану. Туреччина і Катар мають досвід налагодження зв'язків з сунітськими ісламістами під час громадянської війни в Лівії та Сирії і можуть діяти за тією ж схемою в Судані.

Позиція Заходу

Захід і неурядові організації сприйняли розстріл протестувальників у Хартумі як акт порушення прав людини. Дії військових засудили працівники диппредставництв США і Великої Британії в Судані. Лондон закликав провести екстрене засідання Ради безпеки ООН щодо Судану.

З відкритих джерел

Правозахисна організація Amnesty International закликала запровадити проти Судану міжнародні санкції у відповідь на порушення прав людини. Однак санкції в цьому випадку можуть тільки погіршити ситуацію. Судан був і залишається авторитарною африканською країною, де переважна частина суспільства далека від західної системи цінностей.

Враховуючи те, що Судан є колискою ісламського екстремізму і гаванню для міжнародних терористів, погіршення соціально-економічної ситуації призведе до дестабілізації суспільно-політичної ситуації. Потоки суданських біженців можуть рушити в бік Європи, якщо в країні спалахне громадянська війна.

Подібні прецеденти вже були в арабських країнах. Підтримка опозиції в Лівії з боку США, Великої Британії і Франції в 2011 році призвела до анархії і посилення влади  ісламських екстремістів у цій країні. Зміна режиму в Іраку під час військової операції США в 2003 році, формування нового уряду, який не визнали колишні соратники Саддама Хуссейна, серед військових призвели до їхньої радикалізації і приєднання до терористичних організацій, включаючи "Аль-Каїду" й "Ісламську державу".

Немає гарантії, що суданська опозиція в змозі сформувати сильний уряд. У випадку з Суданом потрібен більш зважений підхід. На сьогодні суданські військові, яких підтримують партнери США і ЄС на Близькому Сході, є найбільш дієвою противагою впливу Ірану і місцевих ісламістів.

У цьому випадку Заходу варто враховувати інтереси Єгипту, Саудівської Аравії та ОАЕ, які поставили на аль-Бурхана.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>