Без ностальгії за Союзом. Як українська армія відновлює власні бойові традиції

Упродовж 23 років від моменту "розподілу" Збройних сил СРСР формувалося загальне враження, що всіх влаштовує така спільність між двома арміями, російською та українською. Спільні паради, полігони, форма, свята, навіть умовні вороги теж були спільними. Однак з початком агресії РФ на території України у 2014 році в українців усе ж закралися думки, що відмінності таки є

Без ностальгії за Союзом. Як українська армія відновлює власні бойові традиції
Адміністрація Президента України

Ірина Сампан

журналістка, 112.ua

Упродовж 23 років від моменту "розподілу" Збройних сил СРСР формувалося загальне враження, що всіх влаштовує така спільність між двома арміями, російською та українською. Спільні паради, полігони, форма, свята, навіть умовні вороги теж були спільними. Однак з початком агресії РФ на території України у 2014 році в українців усе ж закралися думки, що відмінності таки є

Декомунізація, яка почалася в Україні, мала торкнутися усіх сфер життя суспільства, особливо паперової, законсервованої армії. Тому паралельно з реформами у війську та ремонтом техніки триває дерадянізація та деімперіалізація Збройних сил - від білизни до структури управління. Повільно, але триває. Нова українська армія, як стверджує військове та політичне керівництво України, вже за декілька років має відповідати стандартам НАТО та бути взаємосумісною з підрозділами країн членів альянсу.

Не схожі з росіянами

При Міністерстві оборони у 2016 році запрацювала авторська група волонтерів, яка разом з представниками відомства почала розробляти зміни до однострою та знаків розрізнення для ЗСУ. Мета – це повна відмова від радянського минулого: і ментально, і що стосується зовнішнього вигляду українських військовослужбовців.

"Нове військо - це про нашу власну історичну спадковість, про те, що ми не від СРСР ведемо тяглість звитяг, а від тих, хто захищав саме українську державу, - прокоментував 112.ua координатор авторської групи Віталій Гайдукевич. - УРСР не був Україною в повному сенсі слова. То був симулякр, фікція, муляж країни заради потреб Москви. СРСР по суті своїй був для нас окупацією. Просто найжорсткіші часи цієї окупації застали наші прадіди в 20-30 роках. От ми зараз і доводимо, що були у нас воїни величні: і за Русі, і у Волинському князівству, і в Галицькому, і у Великому Литовському, і за козаччини, і 100 років тому, і під час УПА. Вони, а не радянська армія, є нашим корінням. Вони були частиною європейської мілітарної культури. А СРСР - це агресії проти суверенних держав і замахи на волю інших народів". 

Що стосується однострою, то змінилися правила носіння нових елементів форми, з’явилася повністю нова символіка та знаки розрізнення, в тому числі військових звань та розміщення їх на погонах від ліцеїстів до генералів, нові берети, їхні кольори та призначення. Детальніше про це ми писали у нашому матеріалі "Не схожі з противником. Який вигляд матимуть ЗСУ в новій формі одягу".

Однак частина українських офіцерів, зокрема морські піхотинці, негативно сприйняли новину про зміну кольору їхнього берету. Вони не розуміли, у чому необхідність таких реформ, подекуди доходило до словесних суперечок між групою волонтерів та офіцерами. Однак нещодавно вийшла розмова з командиром окремої бригади морської піхоти полковником Андрієм Гнатовим, який досить ліберально висловлювався про зміну однострою і, зокрема, чорного берету. Та деякі морпіхи вже ж лишилися зі своєю попередньою думкою.

"Вже зараз є дуже багато традицій та започаткувань, які лишень з’являються. Це стосується, зокрема, вручення бойових прапорів військовим частинам як відзнаки військової доблесті під час ведення бойових дій. Надання бригадам та полкам почесних найменувань не за якимись радянськими зразками, а відповідно до української новітньої історії та вимог сучасності. Це, до речі,  стосується і отримання штандартів командувачів, і повна зміна зовнішнього вигляду та назв державних нагород, відомчих відзнак. Не виняток і військовий однострій. І важливо, щоб такі своєрідні психологічні "якорі" та схожість стандартів, які саме й використовує країна-окупант для збільшення та виправдання своєї агресії, викорінити в нашому суспільстві", -  сказав пан Гнатов.

Деякі десантники також не хотіли міняти свій блакитний берет на маруновий, допоки командувач ДШВ генерал Забродський не виступив публічно і… переконливо. Стало зрозуміло, що нікуди від наказу не подінешся. До речі, Високомобільні десантні війська (ВДВ) з листопада 2017 року мають назву Десантно-штурмових військ (ДШВ). А минулого року вперше відзначали День Десантно-штурмових військ саме 21 листопада, а не 2 серпня, як у Росії.  

Пресс-служба Министерства обороны Украины

Також 93-тя окрема механізована бригада на своїй сторінці у Facebook повідомила, що "очікує указу про присвоєння їй почесного найменування "Холодний Яр".

"Холодний Яр - це Воля, Незалежність України. Добровольчий дух братерства і остаточний відрив від тоталітарного колоніального минулого", - йдеться у дописі.

А от 72-га бригада не відразу звикла до своєї нової назви. До 2017 року вона носила найменування "Красноградсько-Київської", однак з нагоди 26-ї річниці незалежності України бригаду було названо "іменем Чорних Запорожців".

Що ж до Військово-морських сил, то цього року 29 квітня святкували 100-річчя підняття українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту та Севастопольській фортеці. На кораблях у цей день піднімали державний прапор та військово-морський прапор ЗСУ, ветерани ВМС зустрічалися на Майдані, а "Укрпошта" з такої нагоди випустила навіть ювілейну поштову марку.

"Нічого не може вбити генетичну волю українців до незалежності, і події 29 квітня 1918 року є гарним тому прикладом. Зараз настала наша з вами черга захищати Україну від агресії, і повернення окупованих територій мають формуватися на усвідомленні історичної правди, ми й наші діти маємо знати свою історію, імена героїв і зрадників, здобутки, втрати, перемоги і поразки", - зазначив командувач Військово-морських сил ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко.

Церемонія відзначення 100-річчя підняття українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту та Севастопольській фортеці. Одеса. 29 квітня 2018 р.

То у чому ж полягають саме бойові традиції і як вони народжуються взагалі, 112.ua прокоментував начальник управління інформаційно-пропагандистського забезпечення Головного управління морально психологічного забезпечення ЗСУ капітан 1 рангу Андрій Коренько:

"Бойові традиції – це комплексне поняття, це не означає, що мова йде виключно про бойове застосування. Ні, це один із елементів супроводження діяльності, це ідеологічний зміст службової діяльності Збройних сил. Простий приклад: перейменування військових частин ґрунтується на історичних постатях українського народу чи подіях. Якщо ми вводимо, що Військовий інститут телекомунікацій тепер "імені Героїв Крут", і це вже нова традиція, новий зміст навчально-виховного процесу, бо ми вивчаємо ці постаті.

Якщо ми вводимо якусь музейну експозицію, наприклад, "Учасники бойових дій за незалежність у боротьбі з російською агресією". Це нова експозиція, і вона передбачає, що у якусь певну дату особовий склад буде її відвідувати. Це знову бойова традиція", - зазначив пан Коренько.

Які бойові традиції хочуть відновлювати?

"Армію остаточно очистять від усіх небезпечних рудиментів радянсько-російської ідеології, які негативно впливають на бойовий дух українського війська. Вони паморочать нам голову облудними пропагандистськими штампами, покликаними тримати нас на ментальній орбіті Росії", — наголосив Петро Порошенко 8 травня під час заходів до Дня пам’яті та примирення.

Він нагадав, як у 2014 році скасував "День захисника вітчизни" (23 лютого) і натомість було запроваджено День захисника України (14 жовтня на козацьке свято Покрови).

"Наприкінці квітня своїм указом встановив новий День українського прикордонника. Рівно сто років тому Слов’янська група Окремої Запорізької дивізії Армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича, звільнивши велику частину Донбасу, вийшла на міжнародно визнаний кордон України з військом донським. І тепер День прикордонника — 30 квітня", - зазначив Петро Порошенко.

Ось один із роликів до річниці "Сто років жовто-блакитному кордону".

Звісно, що зміна форми чи перейменування підрозділу - це локальні кроки у побудові нового війська, однак потрібна системність. 27 квітня начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко підписав наказ "Про відновлення і впровадження національних бойових традицій ЗСУ", бо армія, як зазначив генерал на сторінці у Facebook, "утверджує свою, українську ідентичність".  

Facebook Муженко

У додатку до наказу йшлося про заходи з відновлення бойових традицій у ЗСУ на період з 2018 по 2021 рік, а також причини, чому так сталося, що ЗСУ стільки часу не мали власної ідеології. Якщо коротко, то: а) ЗСУ у 1991 році створилися із фрагментальних частин радянської армії. Країни вже давно нема, а її ідеологія лишається; б) жахлива гуманітарна політика стосовно військовослужбовців ЗСУ (хто буде думати про відданість ідеї чи армії, коли немає чим прогодувати сім’ю); в) на українському телебаченні чи радіо ніколи не було якісного пропагандистського медіапродукту про українську армію, на відміну від російських сюжетів, фільмів тощо, які дивився й особовий склад ЗСУ; г) ну і останнє: Міноборони і Генштаб ніколи особливо не переймалися такими земними проблемами, як історична пам’ять чи самоідентифікація українського війська, було повне нерозуміння, як відроджувати і відновлювати своє.

Пан Муженко наказав "шукати світоглядні та ідеологічні орієнтири ЗСУ" і постановив ліквідувати всі залишки комуністичного чи націонал-соціалістичного (нацистського) режиму у військових частинах чи на об’єктах, якщо такі ще залишилися; запровадити в бойовому бюлетені Головного управління морально-психологічного забезпечення постійну рубрику "Українська мілітарна історія", вивчити досвід Фінляндії та Хорватії, як їм вдалося відновити військово-історичні традиції. Далі йдеться про тематичні виставки, музейні експозиції, військово-історичний календар на 2019 рік тощо.

Отже, в чому суть відновлення власних українських традицій? На першому місці, зрозуміло, це повне забуття усього радянського та аналогів з РФ. Експерти акцентують на тому, що українське військо має набагато глибше коріння та історичне тло, ніж СРСР і Червона армія. Основа ідеології нового українського війська базується на бойовому минулому козаків, славетних походів київських та галицьких князів, а також армії УНР (1917-1921). За чотири роки сучасної війни на Донбасі народилися розповіді, історії, хроніка з найзапекліших боїв (ДАП, Іловайськ, Дебальцеве, Савур-Могила), з’явилися нові відзнаки, які пов’язані з АТО та обороною міст.

"У нас є дати, присвячені визволенню Маріуполя, Слов’янська, або іншим операціям із застосуванням військових підрозділів, ми їх відзначаємо, і це знову нові традиції, бойові традиції", - пояснює Андрій Коренько.

Пресс-служба Министерства обороны Украины

Армія майбутнього і майбутнє армії

Є такий документ стратегічного значення, як Дорожня карта оборонної реформи від 2016 до 2020 рр. Однією з оперативних цілей цього плану є саме "формування ментальності (способу мислення) особового складу на базовій основі європейських цінностей".

"Створення прогресивної системи інформаційної роботи у військах (силах),  спрямованої на формування національної гідності, духовно-моральних цінностей захисника України, пропаганду культурних військових традицій українського народу", - йдеться в одному із завдань. І хоча поки це має вигляд записника такого собі фаната-мрійника, але приблизно такими мають бути ЗСУ щонайменше за 3-5 років;

- армія з новим стилем управління "на основі західної культури взаємовідносин між керівниками та підлеглими", армія відповідальних і таких, які чітко знають свої повноваження та виконують їх. Це армія з потужним сержантським корпусом, де молодший командир – це лідер, а не цап-відбувайло, який не має авторитету у солдатів;

- це контрактна армія з професійними рекрутськими центрами, реальним відбором майбутнього особового складу, ефективною системою кадрового менеджменту та управлінням кар’єрою військовослужбовців. Армія з обов’язковим медичним страхуванням та достойним грошовим забезпеченням. Це армія, яка дбає про військовиків не тільки під час проходження служби, а й докладає зусиль для правильної адаптації ветеранів до цивільного життя;

- це військо, де військовослужбовець будь-якої віри може знайти свого священика. Розвиток військового духовенства на багатоконфесійній основі, а не монополія однієї церкви;

- це збройні сили, які вже мають свою сучасну бойову історію, які воюють і готові до війни, які постійно тренуються і множать свій потенціал.

Чи досягне Україна такого результату, залежить від кожного військовослужбовця на своєму місці: від солдата, який дає хабара, щоб відкосити від армії, до генерала, який думає, як би більше списати пального. Поки це дійсно має вигляд гасел для білбордів десь біля військкоматів, однак фактично це той дорожній маршрут, який має пройти українське військо.

Ірина Сампан

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...