Без мандату: Депутати, які "перехворіли" на втрату недоторканності

Без мандату: Депутати, які "перехворіли" на втрату недоторканності
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

За підозрою в завданні збитків державі в розмірі майже 100 млн грн депутата Ярослава Дубневича було позбавлено недоторканності. Верховна Рада ухвалила відповідне рішення 31 жовтня. Але 1 листопада нардеп з’явився в стінах парламенту, наче нічого не було, ще й у доволі бадьорому настрої. Журналістам він повідомив, що до арешту готовий – сумку вже зібрав. І навіть поклав до неї два романи сучасних авторів – Василя Шкляра та Люко Дашвара. 

А бекграунд цієї справи є таким: нардеп-книголюб є, можливо, організатором корупційної схеми із заволодіння 93 млн грн, що належали "Укрзалізниці". За словами генпрокурора Руслана Рябошапки, слідство має достатньо доказів, щоб обґрунтувати вину Дубневича. Але зняття недоторканності ще не означає затримання, а тим паче арешт. Тож поки фігурант перебуває на волі. Але вражає не це, а те, як оптимістично пан Дубневич дивиться у майбутнє. Частина його колег, будучи позбавленими імунітету, намагалися втекти за кордон. Звісно, не всі, але добра частина підозрюваних.

До речі, 112.ua вирішив згадати всіх, хто зазнав процедури "ампутації" імунітету і "вижив" після неї. Власне, як спойлер додамо, що тих, хто "вижив", була переважна більшість. А тепер – подробиці.

1990 рік, Степан Хмара

Степан Хмара Фото з відкритих джерел

Історія депутата, з котрого було першим знято недоторканність, сягає ще радянських часів. Політв’язень Степан Хмара, обраний до Ради першого (як казали тоді – "першого демократичного") скликання, втратив імунітет через нібито бійку із полковником міліції Вадимом Григор’євим. Інцидент мав місце 7 листопада, а вже 11 листопада Хмару заарештували. В СІЗО він відсидів до квітня 1991-го, був відпущений, але відмовлявся відвідувати судові засідання. В липні 1991-го ОМОН штурмував номер в готелі "Україна", де Хмара забарикадувався разом із журналістами. Депутата все ж вдалося силою привезти на суд, після чого Хмара оголосив голодування. Його переслідування припинилися після проголошення Незалежності. Відтак він ще двічі обирався депутатом. Зараз 82-річний Степан Ількович не полишає політичної діяльності – на мітингах він доволі частий та активний гість.

1994 рік, Юхим Звягільський

Юхим Звягільський Фото з відкритих джерел

Дивовижно, але Юхим Звягільський був депутатом восьми скликань – тобто усіх, крім останнього. Переобиратися раз за разом йому не завадила навіть маленька "неприємність", що спіткала його у 1994-му, під час роботи парламенту другого скликання. Звягільського позбавили імунітету через розкрадання 19,9 млн доларів – за версією Генпрокуратури. Справа торкалася нібито підроблених документів концерну "Украгротехсервіс", який купував у швейцарської компанії "Гленкур" нафтопродукти. Гарантом липової угоди виступив банк Звягільського – "Діамант". Втім, після трирічного слідства провину нардепа так і не довели. У 1997 році Звягільський повернувся до України з Ізраїлю, де переховувався весь цей час. Після повернення він приступив до парламентської роботи і провів в стінах Ради ще 20 спокійних та затишних років.

1999 рік, Павло Лазаренко

Павло Лазаренко Фото з відкритих джерел

А от Павлу Лазаренку з "Громади" пощастило менше. Він теж намагався втекти, але не до Ізраїлю, а до Сполучених Штатів. І був затриманий в аеропорту – правоохоронці "викотили" колишньому прем’єру та депутату трьох скликань список обвинувачень з 53 пунктів. Зокрема, й щодо здирництва та відмивання грошей. На Батьківщині ж Лазаренка звинувачували у розкраданні 200 млн гривень з держбюджету під час укладання угод з російським "Газпромом". Але сидіти йому довелося-таки в Америці. Після втрати імунітету 17 лютого 1999-го і затримання в США для нардепа почалися тюремні митарства. І тривали вони аж до 2012-го, коли Лазаренко відбув свої 8 років у в’язниці та ще 5 років – під домашнім арештом. Після 2012 року було чимало інсайдів про те, що Павло Іванович вже ось-ось повернеться до України. Але ні, він і по цей час живе в США.   

2000 рік, Віктор Жердицький

Віктор Жердицький Фото з відкритих джерел

А от мажоритарник Віктор Жердицький, відсидівши своє за кордоном, таки повернувся у рідні пенати. Діло було так. Жердицького звинуватили у присвоєнні грошей, призначених для виплат остарбайтерам Другої світової війни. Як і у Звягільського, у нього була своя фінансова установа – Градобанк. Крізь цей банк проходили виплати, з яких 86 мільйонів німецьких марок таємничим чином випарувалися. В зв’язку з чим Жердицького й заарештували у Німеччині, а в Україні – заочно позбавили недоторканності. Україна вимагала екстрадиції свого депутата і банкіра, але Берлін нам в цьому відмовив. Загалом Жердицький провів за гратами біля шести років. Звільнився він у 2005-му і тоді ж повернувся в Україну. 

2000 рік, Микола Агафонов

Микола Агафонов Фото з відкритих джерел

І знову справа про розкрадання держмайна. В ролі обвинуваченого – Микола Агафонов, висуванець Аграрної партії, в ролі постраждалої – агрофірма "Наукова", якою завідував нардеп. Ціна питання – 24 млн доларів – саме стільки, за версією слідства, вкрав у аграріїв Агафонов, котрий (знову є таки, за версією правоохоронців) був тісно пов'язаний з Павлом Лазаренком. Кримінальне провадження щодо нього було відкрите ще у 1998-му, але згоду на арешт Агафонова Верховна Рада дала в червні 2000-го. Екс-нардепа заарештували, але майже відразу звільнили під заставу через стан здоров’я. У Агафонова в анамнезі був цукровий діабет та онкологія, і після перенесеного у 2002 році інсульту він впав в кому та помер.  

2009 рік, Віктор Лозинський

Віктор Лозинський Фото з відкритих джерел

Після 9-річної перерви випадок, коли нардепа знову позбавили недоторканності, неабияк вразив країну. Єдиним (на щастя!) фігурантом, котрий втратив імунітет через вбивство людини, став "бютівець" Віктор Лозінський. Застукавши у власному "маєтку" місцевого жителя Валерія Олійника, пан парламентар влаштував на нього сафарі і, зрештою, вбив. Верховна Рада зняла недоторканність з Лозінського в липні 2009-го – всупереч заступництву тодішніх віце-прем’єра Турчинова та міністра МВС Луценка. Його засудили до 15 років ув’язнення, пізніше скоротили термін до 10 років, а у 2016-му… взагалі звільнили – умовно-достроково. Мотивували це тим, що в колонії вбивця поводився дисципліновано та наполегливо трудився. За іронією долі, в часи свого депутатства Лозінський був "приписаний" до парламентського комітету по боротьбі з організованою злочинністю.

2014 рік, Олег Царьов

Олег Царьов Фото з відкритих джерел

Якщо Лозінський – єдиний вбивця у списку позбавлених депутатства, то Олег Царьов – єдиний сепаратист. А ще – перший нардеп від Партії регіонів, з кого зняли недоторканність після Революції гідності. В травні 2014-го йому висунули обвинувачення за статтею про замах на територіальну цілісність України. Було за що: Царьов відкрито підтримав проведення незаконного референдуму в Криму, а під час розгортання війни на Донбасі перейшов на бік самопроголошених "республік". Втім, від відповідальності Царьов благополучно втік – у той таки окупований Росією Крим. Наразі СБУ все ще шукає втікача, а на Батьківщині триває процес його заочного засудження.

2015 рік, Ігор Мосійчук

Ігор Мосійчук Фото з відкритих джерел

Натомість Ігоря Мосійчука ніхто не шукає, бо він нікуди й не тікав. Екс-депутат від Радикальної партії й зараз присутній якщо не в політичному, то, принаймні, в суспільному житті України. При цьому ще чотири роки тому йому загрожував цілий ряд кримінальних звинувачень. Серед них – хуліганство, погрози судді, отримання неправомірної вигоди. Коли в парламенті стояло питання про позбавлення Мосійчука недоторканності, тодішній генпрокурор Шокін демонстрував нардепам відео, де нардеп обговорював з невідомими можливість отримання ним хабаря. Згодом Вищий адмінсуд України визнав незаконним рішення про позбавлення Мосійчука імунітету – через порушення процедури. В 2017 році генпрокурор Луценко обіцяв направити до Ради нове подання на Мосійчука, але так цього й не зробив.

2015 рік, Сергій Мельничук

Сергій Мельничук Фото з відкритих джерел

Приблизно за подібним сценарієм події розвивалися й довкола колишнього однопартійця Мосійчука – Сергія Мельничука, за позбавлення якого депутатського мандату Рада також проголосувала у 2015-му. Як стверджувала Генпрокуратура, Мельничук винний в тому, що створив озброєну банду, котра протягом 2914 року тероризувала як підприємства, так і окремих громадян. Парламент дав добро на затримання нардепа, проте суд призначив йому заставу. Тож за гратами Мельничук не сидів. Якийсь час він ходив на допити, а у 2019-му спробував балотуватися до парламенту нового скликання. Вибори програв, але на свободі залишився.

2015 рік, Сергій Клюєв

Сергій Клюєв Фото з відкритих джерел

Наш наступний герой теж на свободі, але невідомо, де саме. За деякими даними – в Росії. У 2015 році Рада зняла недоторканність з мажоритарника Сергія Клюєва. Як стверджують слідчі, в його "послужному списку" – шахрайство, привласнення майна в особливо великих розмірах, зловживання службовим становищем. У день голосування по його справі Клюєв намагався втекти до Відня, але в аеропорту Бориспіль його затримали прикордонники. Затримали, та не втримали. Коли за пару днів Клюєв мав з’явитися на допит в ГПУ, з’ясувалося, що екс-нардеп зник. Оголошення його у міжнародний розшук нічого не дало: була інформація, що Клюєв покинув територію України через окуповані області Донбасу. Власне, дістатися таким чином він міг лише до Росії.

2016 рік, Олександр Онищенко

Олександр Онищенко Фото з відкритих джерел

2016 рік втратою мандата відкрив Олександр Онищенко. Депутата групи "Воля народу" звинувачували у тому, що, займаючись видобутком газу, він завдав державі мільйонних збитків. За Онищенка взялося було НАБУ, але вся доказова база і вся спланована правоохоронцями операція з позбавлення його недоторканності не завадила депутату вчасно зникнути. "Я прийняв рішення не дозволити показово заарештувати себе в залі Верховної Ради. Я зараз на тренуванні в Австрії, готуюсь до Олімпіади", – поінформував Онищенко. На Олімпіаду Онищенко, щоправда, не потрапив. Та й в Австрії не затримався. Він перемістився до Лондона, звідки з командою адвокатів відповідав на обвинувачення української Феміди. А в Україні Онищенка продовжують судити – щоправда, заочно.

2016 рік, Вадим Новинський

Вадим Новинський Фото з відкритих джерел

Натомість Вадима Новинського не судять – він є народним депутатом. Зараз – позафракційним, а раніше – членом фракції "Опозиційний блок". У Новинського доволі нестандартне звинувачення: за даними ГПУ, він був співучасником у викраденні особистого помічника покійного предстоятеля УПЦ Володимира, архієпископа Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра Драбинка. Досудове розслідування проти нього проводилося одразу за трьома статтями Кримінального кодексу, за якими йому загрожувало до 10 років позбавлення волі. Але, як бачимо, все обійшлося. Три роки тому Новинський пообіцяв нікуди з країни не виїздити, а тодішній генпрокурор Луценко обіцяв накинути парламентарю нових звинувачень – цього разу економічних. Перший з цих двох своє слово дотримав, а от другий – ні.

2017 рік, Андрій Артеменко

Андрій Артеменко Фото з відкритих джерел

2017 рік підхопив традицію своїх "попередників" – він виявився найбільш урожайним на позбавлених мандату депутатів. Можливо, найцікавіший "кейс" з усіх них був у Андрія Артеменка. Ще один "радикал", який став відомим завдяки публікації американськими ЗМІ так званого плану примирення України з Росією, який він нібито запропонував адміністрації Дональда Трампа. Невідомо, як стосовно Трампа, а от ГПУ план Артеменка не сподобався. Проти нього порушили справу за обвинуваченням у державній зраді. Крім того, слідство зібрало докази, що Артеменко отримав громадянство Канади і має паспорт цієї країни. Внаслідок цього він став єдиним на сьогодні депутатом, котрий разом з імунітетом втратив також й громадянство своєї власної держави. Експрезидент Порошенко підписав в 2017-му указ про позбавлення громадянства України чотирьох осіб, серед яких був і Артеменко.

2017 рік, Борислав Розенблат

Борислав Розенблат Фото з відкритих джерел

Борислав Розенблат не ліз у велику політику і не намагався "мирити" Україну та Росію. Екс-депутат займався більш приземленими справами – бурштиновими. Свого часу справа депутата "Блоку Петра Порошенка" викликала гучний резонанс – не в останню чергу завдяки поширеній у соцмережах історії його зустрічі з "Катериною", яка виявилася агентом НАБУ. Нардепу закидали зловживання владою та отримання сотень тисяч доларів хабарів за просування змін до Податкового і Митного кодексів в інтересах компанії-нерезидента, яка займалася експортом бурштину. У 2018 році справу Розенблата направили до суду, а в 2019-му він заявив про те, що виграв цей процес. Точніше, домігся того, аби Шостий Адміністративний апеляційний суд Києва визнав дії детективів НАБУ та Генпрокуратури стосовно нього незаконними.

2017 рік, Максим Поляков

Максим Поляков Фото з відкритих джерел

І знову бурштин. Максима Полякова, депутата фракції "Народний фронт", позбавили імунітету за підозрами, аналогічними тим, що були висунуті Розенблату. Іншими словами, Полякову також інкримінували лобіювання інтересів "бурштинової мафії". Єдина несхожість справи Полякова у тому, що йому – на відміну від Розенблата – пропонували, за версією слідства, зовсім скромний хабар – лише 7,5 тисяч доларів. Як прокоментував тоді сам Поляков, це "рівень якогось дільничого у районному відділі", а не людини його рівня. Як і у випадку із Розенблатом, "бурштинові" претензії до Полякова не завершилися абсолютно нічим.

2017 рік, Олесь Довгий

Олесь Довгий Фото з відкритих джерел

А ось приклад циклічності буття українських нардепів: від недоторканного в "доторканні" і назад. Йдеться про екс-секретаря Київради та близького соратника Леоніда Черновецького Олеся Довгого. Слава одіозного політика за Довгим тягнеться звіддавна. Та й до Верховної Ради попереднього скликання він також потрапив зі скандалом – йому закидали підкуп виборців у мажоритарному окрузі. Але недоторканності позбавили з інших причин – ГПУ побачила у його діях ознаки зловживання службовими обов'язками задля незаконного відчуження частини Жукового острова у Києві. Ці обвинувачення не вилилися у жодний судовий процес. Довгий пересидів складні часи, а у 2019 році знову став депутатом. До речі, на своєму окрузі він переміг висуванця "Слуги народу".

2017 рік, Михайло Добкін

Михайло Добкін Фото з відкритих джерел

Як і Довгому, Михайлу Добкіну теж закидали незаконне використання влади. Як заявив тодішній генпрокурор Луценко, "опоблоківець" Добкін "умисно діяв за попередньою змовою з групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем голови Харківської міської ради в інтересах третіх осіб" і у такий спосіб "скоїв кримінальний злочин". У відповідь на це Добкін присягнув, що з країни не поїде. "Я нікуди не збираюся тікати і навіть скасував заплановану паломницьку поїздку до Єрусалиму. Поїду, коли розвалиться ця мерзенна справа проти мене", – пообіцяв він. І таки дійсно лишився в Україні. Де, між іншим, ходить на телеефіри та й загалом почувається цілком комфортно – благо, що про його кримінальне переслідування навіть і не чути.

2018 рік, Надія Савченко

Надія Савченко Фото з відкритих джерел

Минулий, 2018-ий, рік вніс хоч якесь урізноманітнення у безкінечні економічні злочини народних обранців. Яскравою і скандальною була справа Надії Савченко – колишню льотчицю, колишню бранку Кремля, а згодом і колишню депутатку підозрювали у спробах "насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади, посягання на життя державного чи громадського діяча, готування до терористичного акту, сприяння терористичній організації та незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами". Цікаво, що Савченко була єдиною з депутатів останніх років, хто дійсно відсидів у СІЗО після проголошених обвинувачень. І є єдиною, щодо якої нинішній склад ГПУ та її керівництво готове поновити слідство та довести справу до суду. 18 жовтня поточного року Генпрокуратура у відповідь на запит "Радіо "Свобода" повідомила, що наполягатиме на арешті Надії Савченко.

2018 рік, Євген Бакулін

Євген Бакулін Фото з відкритих джерел

Савченко і Бакулін були останніми депутатами, з яких знімали недоторканність за часів існування незалежного українського парламенту. З Бакуліним все повернулося на кола свої – в хід знову пішли економічні обвинувачення. Колишнього очільника "Нафтогазу" та депутата "Опозиційного блоку" підозрювали у причетності до справи про привласнення коштів "Чорноморнафтогазу" на суму 3,2 мільярда гривень. Верховна Рада не лише зняла з Бакуліна депутатську недоторканість, а й дозволила його арешт. Але правоохоронці з арештом не встигли – фігурант успішно відбув за кордон, де його розшукують і по цей час.

Замість післямови

Нинішній генеральний прокурор Руслан Рябошапка пообіцяв 30 жовтня цього року ще два-три свіжих подання на діючих народних обранців. Можливо, навіть і більше, уточнив Рябошапка – все залежатиме від ефективності роботи слідчих органів. А втім, за великим рахунком, генпрокурор може й не напружуватися, бо до 1 січня 2020 року, коли вступає в дію ануляція депутатського імунітету, лишається менше двох місяців. З нового року правоохоронці зможуть спокійно брати нардепів за шкібарки, не питаючи на це точки зору парламенту. Тим паче, якщо всі порушені проти них справи розвалюватимуться так само, як і попередні. Тоді точно не варто поспішати – посміятися над таким "правосуддям" ми завжди встигнемо.

Наталія Лебідь

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>