banner banner banner banner

Аромат виборів: Чи піде Київ на зближення з регіонами?

Аромат виборів: Чи піде Київ на зближення з регіонами?
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

Таки мають рацію ті, хто називає нинішню владу "рейтингозалежною". Це майже як метеочутливість, але реагує на коливання тиску не атмосферного, а суспільного. Не встигли "на місцях" обуритися проектом змін до Виборчого кодексу, які багатьох локальних політиків позбавили би можливості балотуватися, як на Банковій все відіграли назад. Принаймні глава президентської фракції Давид Арахамія та керівник партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко спеціально зібрали брифінг, на якому запевнили, що ніхто не заважатиме мерам міст вести виборчу кампанію. Хоча спочатку такий намір, здається, був.

Зміни не на краще

Підготовку до місцевих виборів влада почала неоднозначно. На одній з позачергових сесій було ухвалено законопроект, який можна вважати корисним для активних учасників виборчого процесу. Згідно із законом №2769, ухваленим 30 квітня, для охочих балотуватися у міські голови значно знижено грошову заставу. Документом встановлюється її розмір у сумі 4 мінімальних зарплат за кожні 90 тисяч виборців, тоді як попередня редакція передбачала розмір грошової застави у сумі 4 "мінімалок" за кожні 10 тисяч.

Новини за темою

(До речі, за старими розрахунками, кандидат у мери Києва мав би сплатити 4 мільйони гривень, що значно перевищувало навіть президентську заставу).

Але за плюсами одного закону пішли мінуси іншого. Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроект № 2653 і віддала Кабінету міністрів право завершити процес об'єднання громад. Що це означає на практиці? Те, що уряд отримав ексклюзивну можливість на власний розсуд затверджувати кількість, нову конфігурацію об'єднаних громад та їхні адміністративні центри.

Це щось новеньке у реформі децентралізації, якою так пишався екс-прем’єр Володимир Гройсман. Відтепер від реформи лишилася сама тільки назва, оскільки парламент практично поставив децентралізацію в режим ручного управління. Ініціатива більше не йтиме знизу – готові рішення спускатимуть згори, прямо з засідань уряду. До речі, Кабмін повинен протягом трьох місяців повинен підготувати та подати в парламент законопроект нового адміністративно-територіального устрою. Такий проект (очевидно), має бути ухвалено ще до місцевих виборів. Що, власне, було б логічно.

Адже новий адміністративно-територіальний устрій майже напевне зачепить тіло Конституції, а це означає, що подібний закон мають ухвалювати на двох сесіях. Теоретично парламент може встигнути до жовтня поточного року, але доведеться пришвидшитися. 

Хоча швидкість тут – не головне. Паралельно з перекроюванням карти України готуються також зміни до Виборчого кодексу. З усього їхнього масиву згадаємо наступне. Перше: партія, котра бере участь у місцевих виборах, має балотуватися відразу на 2/3 виборчих округів всієї України. Який у цьому сенс, незрозуміло. Але в разі ухвалення таких змін в Україні не лишиться маленьких партій, "заточених" під конкретний регіон.

Другий момент: прохідний бар’єр для партій підвищують до 5%. Третя новація: мажоритарка залишається у зовсім маленьких населених пунктах, де кількість населення не перевищує 10 тисяч (станом на зараз – до 90 тисяч). У решті сіл, селищ та міст діє виключно пропорційна система виборів.

Такий проект ще неоформлено у жодний документ – про його існування стало відомо з публікації в "Дзеркалі тижня", автори якої посилались на свої джерела у владній фракції. Втім, як вже було сказано, Арахамія та Корнієнко запевнили громадськість, що ніхто не стане ані встановлювати бар’єри для партій на місцевих виборах, ані "включати" обмеження для мерів — вони можуть бути і безпартійними, і самовисуванцями.

Reuters

Крапку в цій дискусії поставив президент Володимир Зеленський, який обрушив свій гнів на тих, хто виношував замисел перекроїти виборчі правила. "Ніяких "двох третин" чи "п’яти відсотків", чи інших схем не буде. Це позиція і моя, і партії "Слуга народу", – заявив він. – А старим політикам можу сказати тільки одне: якщо в якомусь регіоні нашої країни у вас немає підтримки, то змінювати потрібно свої вчинки, а не виборче законодавство".

"В окремих політичних партіях активізувався вірус, який сидить у них останні 28 років, – вів далі президент. – Цей вірус має назву "хитрозробленість". Розуміючи свої мізерні шанси на місцевих виборах, деякі партії намагаються змінити законодавство і встановити надумані бар’єри для регіональних партій. Таким чином, старі політики хочуть попри політичну волю мешканців області пролізти в місцеві органи влади. Фактично позбавити невеликі партії та безпартійних громадян змінювати свій регіон на краще. Я цього не допущу", – наголосив Зеленський.

У його спічі є один пікантний момент, іронізує політолог Кирило Сазонов. Президент на хвилинку забув, що "хитрозробленою" є його власна партія, адже ініціатива щодо змін до Виборчого кодексу походила саме від влади.

Нова стара партія

Загалом протистояння "центру" і "регіонів" є далеко не новим трендом. Ще в жовтні 1997 року було створено Партію регіонального відродження України, яка наприкінці 2001 року стала Партією регіонів. До певного часу це був доволі успішний проект, котрий неодноразово проводив до Верховної Ради свою чисельну фракцію.

Досвід Партії регіонів не довго лишався унікальним: на місцевих виборах восени 2015 року успішними виявилися як мінімум декілька проектів, які обрали своїм основним гаслом ідеологію захисту інтересів регіонів. Це – партія "Наш край" (по країні НК отримав 156 місць на посадах голів міст, селищ і сіл); в Одесі – партія мера Геннадія Труханова "Довіряй справам" (яка стала першою у місті, а в області – третьою); партія "Відродження" з Геннадієм Кернесом (перше місце у Харкові та області, а також в Ужгороді); партія, утворена Олександром Герегою, "За конкретні справи" (перемогла на Хмельниччині); партія "Черкащани" (стала другою в Черкаській області); а також "Вінницька європейська стратегія", яка обійшла всіх на виборах до Вінницької міськради.

Традиція, закладена у 2015-му, може бути розвинена і у 2020 році. І навіть із ширшим розмахом. Цьогорічна Партія регіонів – це партія мерів, котра поки що перебуває на стадії обговорень. Буремна весна-2020 відзначена відразу двома рухами: "карантинною" непокорою мерів міст, котрі почали самостійно виходити з обсервації, не чекаючи дозволів з центру, плюс спробами інституалізувати нове політичне об’єднання.

Щодо карантину, то першим у "самоволку" пішов мер Черкас Анатолій Бондаренко, котрий дозволив приватному бізнесу працювати попри заборону. Його відкрито підтримали також міські голови Івано-Франківська, Запоріжжя, Мукачева. Так чи інакше, але до непокори долучилися і такі "мільйонники", як Харків, Дніпро та Київ. Очільники цих міст дуже добре відчули сьогочасну кон'юнктуру.

"У суспільства, – коментував для 112.ua директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник, – є запит як на вихід з карантинних заходів, так і на розширення можливостей місцевого самоврядування. А відтак у нинішній ситуації мер Черкас Бондаренко виглядає доволі виграшно – разом із колегами з тих міст, де тривають схожі процеси".

Мер Києва Віталій Кличко 112.ua

Але самою лише "карантинною" фрондою справа не обмежилася. Сторінками мас-медіа ширилася інформація про те, що мер Києва Віталій Кличко зініціював онлайн-зустріч із колегами, причому предмет розмови торкався створення об’єднаної партії. З Кличком поспілкувався очільник Дніпра Борис Філатов плюс ще кілька мерів великих міст, а також представники Харкова та Одеси, про що ми писали нещодавно. 

Новини за темою

Подробиці цього партбудівництва і досі невідомі, як невідоме і коло запрошених до проекту. Однак експерти вважають, що зараз – як ніколи слушний час для реалізації подібних ідей. "Партію мерів намагалися створювати вже не раз, і без особливих успіхів, – зауважує Кирило Сазонов. – Але зараз ми бачимо ослаблення центральної влади, коли президент викликає більше сміху, ніж страху, й – одночасно – зростання авторитету місцевої влади".

"Тому логічно, – продовжує він, – що мери відіграють все більшу роль, а особливо ті з них, хто користується підтримкою міської ради. Вони також розуміють, що по одинці вони надто вразливі, а от підтримуючи один одного, можуть досягти більшого. Тим паче, що є стимул проявити себе – в жовтні відбудуться місцеві вибори".

Шанси мерів на завойовування симпатії виборців зростають у міру того, як ставленики центральної влади – губернатори – демонструють все більшу імпотенцію, переконаний директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. Президентська вертикаль вже програла місцеві вибори, а мерська когорта вже їх виграла. Хоча, звісно, просто так "центр" не здасться. І "регіони" ще відчують на собі його важку долоню.

Будемо бити гривнею та криміналом

Оскільки децентралізація – це завжди історія про те, як регіони виборюють свою фінансову незалежність, саме гроші були і є тим важелем впливу, за допомогою якого центральна влада тиснутиме на своїх місцевих колег. Другий безвідмовний важіль – це загроза кримінального переслідування для найбільш зухвалих представників місцевих еліт, але про це – дещо згодом.

Що ж до бюджету, то коли у квітні Верховна Рада голосувала за секвестр бюджету, першими під ніж потрапили бюджети місцеві. Зокрема, на 35% було зменшене фінансування Державного фонду регіонального розвитку, скасовано субвенцію на підтримку розвитку об'єднаних територіальних громад, заморожено Фонд енергоефективності, а субвенцію на розвиток системи екстреної медичної допомоги перенесено у розділ "центральних" витрат на медицину.

Зменшення видатків перед місцевими виборами формально не є репресивними заходами, адже в усьому винний коронавірус. От тільки в регіонах думають інакше. Тим паче, що бюджети на місцях і так постраждали через епідемію (в середньому кожна локальна скарбниця не дорахувалася 10% від звичних податкових надходжень), і це мали б розуміти в Києві.  

Власне, втрати, наприклад, Черкас вже зараз склали 223 мільйона гривень, а це якраз – вищезгадані 10% від фіскальних зборів. Голова цього міста Бондаренко намагався роз’яснити ситуацію, коли в односторонньому порядку скасовував карантин. Однак "центр" відповів кримінальною справою, відкритою щодо нього. Під роздачу потрапив і мер Франківська Руслан Марцінків – проти нього теж порушено кримінальне провадження за дозвіл відкрити місцеві ринки.  

Новини за темою

Однак кримінальне переслідування мерів пов'язано не тільки і не стільки з карантином. Показовий приклад мав місце нещодавно – правоохоронці затримали (але дуже скоро відпустили) мера міста Покров Олександра Шаповала. Йому інкримінували розкрадання 1,3 мільйона гривень. Обвинувачення серйозне, але відразу кілька його колег приїхали на Дніпропетровщину підтримати колегу. Ар'єргард очолив мер Дніпра Борис Філатов, котрий переконаний у невинуватості Шаповалова. На захист останнього стала, до речі, й Асоціація міст України. 

"З приводу найбільш безглуздого звинувачення вже висловилися всі, – говорить Кирило Сазонов. – В результаті правоохоронці випустили мера Шаповала на свободу без застави. А місцева влада по всій країні зробила свої висновки. Що центр буде пробувати на неї тиснути, не особливо озираючись на логіку і закон. І що захищатися можна тільки разом. Таким чином, місцеві еліти заявляють про себе як про самостійного гравця в українській політиці. Подобається це комусь чи ні".

"Кримінальні справи – це єдиний варіант тиску на мерів, – каже Сазонов 112.ua. – Ну або ще можна вставляти палки в колеса і через Верховну Раду урізати фінансування. Тут лише два важелі, інших не дано". 

Думку Сазонова поділяє і мер Дніпра Філатов. Наприкінці квітня він звернувся до президента Зеленського із закликом припинити репресії проти міських голів і приборкати силовиків. "Ваші опричники (так, Володимире Олександровичу, так), так звані "пси государеві", цілодобово нишпорять у пошуках свіжої крові. І коронавірус їм не перешкода", – обурювався Філатов.

Емоційні та поведінкові гойдалки влади можна зрозуміти. В команді Зеленського не дійшли остаточного висновку щодо способу дій: чи то бити мерів батогом, чи то годувати пряниками. Керівник Центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов вважає, що від відповіді на це питання залежатиме, без перебільшення, подальша доля центральної влади. Поки що в неї ще є шанс очолити процес, тобто довести реформу децентралізації до кінця. Інакше це можуть зробити і без неї – некеровано та хаотично.

"Децентралізація різко посилила амбіції, фінансові можливості місцевих еліт. Мандат у деяких обласних радах і міських радах більш престижний, ніж мандат депутата ВРУ. Що б не говорили, але Зеленський руйнує систему пострадянської України. Виходить конфліктна ситуація, коли децентралізація не завершена, а мери і місцеві еліти будуть вимагати її завершення. Намагатимуться отримати більше політичне представництво. Це і буде одна з тем на майбутніх місцевих виборах. І це буде або контрольовано проведено у вигляді реформи, або станеться стихійно", – вважає він.

Сазонов же дивиться на ситуацію більш песимістично: "Децентралізація згортається вже. А на мерів міст дивляться з Києва як на підлеглих, які мусять беззастережно виконувати накази. І це абсолютно неправильний підхід, оскільки місцеві еліти достатньо міцно сидять на своїй території. І в світлі місцевих виборів партії Зеленського вартувало би на них спертися, бо на самому лише імені свого лідера вони більше нікуди не проскочать".

Втім, у влади ще є час. "Помиритися" з мерами все ще не пізно, але якщо затягнути процес, вже не Київ регіонам, а регіони Києву диктуватимуть, що і як реформувати у нашій країні.   

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>