Антитурецькі санкції США: Ердогана випробовують на міцність

Антитурецькі санкції США: Ердогана випробовують на міцність

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Днями міністерство фінансів США запровадило санкції щодо турецького міністра юстиції Абдулхаміта Гюля і міністра внутрішніх справ Сулеймана Сойлу. Ці турецькі громадяни керують урядовими установами, які відповідальні за позбавлення волі американського пастора-євангеліста Ендрю Брансона. Відповідно до указу президента №13818, активи Гюля і Сойлу будуть заморожені на американській території. Американським громадянам забороняється брати участь в угодах із цими турецькими чиновниками. Брансона заарештували в жовтні 2016 р. за підозрою у співпраці з терористичною організацією "Робоча партія Курдистану", шпіонажі на користь спільноти FETÖ ("Паралельна держава") турецького ісламіста і опозиціонера Фетхуллаха Гюлена. Президент Туреччини Реджеп Ердоган вважає Гюлена причетним до організації невдалого військового перевороту влітку 2016 р. і проводить репресії проти турецьких громадян, підозрюваних у зв'язках з цим діячем. Американо-турецькі відносини у найгіршому стані, який тільки можна уявити. США запровадили санкції проти країни - члена НАТО, що каже про готовність вжити більш жорстких заходів для корекції поведінки Туреччини.

Американський заручник Ердогана

Брансон – незвичайний ув'язнений. Він швидше заручник в руках турецької влади. Адже до свого арешту він 23 роки проживав у м. Ізмір, проводив богослужіння в невеликій церкві й чомусь не привертав уваги місцевих правоохоронців. У вересні 2017 р. Ердоган запропонував американській владі звільнити Брансона в обмін на екстрадицію Гюлена, який перебуває у США. На думку прес-секретаря Білого дому Сари Сандерс, немає доказів вини Брансона в будь-яких злочинах. Турецький президент використовує справу Брансона як інструмент шантажу адміністрації Трампа напередодні прийдешніх проміжних виборів до Конгресу США.

Новини за темою

Звільнення Брансона стало б серйозним політичним дивідендом для Республіканської партії в період передвиборчої кампанії. Брансон є євангелістом за віросповіданням, як і віце-президент США Майкл Пенс, а прихильники цієї протестантської течії становлять основу електорату Трампа. Недарма в червні американські сенатори Ліндсі Грем і Дженна Шахін відвідали Туреччину і провели переговори з Ердоганом щодо звільнення Брансона. Однак турецький суд переніс розгляд цього питання на жовтень. Ердоган не збирається відпускати Брансона доти, доки йому не віддадуть Гюлена. Ердоган запозичує російські методи психологічного впливу на керівництво інших країн. Справа Брансона дуже вже подібна до арешту українського громадянина, режисера Олега Сенцова, який зараз у російській колонії, в 2014 р. в анексованому Криму за підозрою в тероризмі.

Американська влада не поспішає екстрадувати Гюлена, оскільки він є об'єктом інтересу. ФБР проводить розслідування діяльності мережі шкіл при FETÖ на предмет злочинної діяльності, включаючи шахрайство, підроблення документів, незаконний дохід і порушення законодавства. На думку Ердогана, гюленівські школи заробляють 700-750 млн дол. на рік за рахунок американського бюджету. Також, на рівні домислів і заяв окремих турецьких чиновників, Гюлен міг бути пов'язаний з американськими спецслужбами. На думку колишнього очільника турецької розвідки Нурі Гюндеша, рух Гюлена прикривав діяльність 130 агентів ЦРУ в Киргизії та Узбекистані з середини 90-х. Хоча в США заперечують такі версії. Санкції проти двох турецьких чиновників – це привід для американських виборців напередодні виборів, щоб вони бачили, на які дії готова піти адміністрація Трампа задля їхнього захисту.

Відмовляючись звільняти Брансона з-під варти, Ердоган створює американцям залізобетонний аргумент для введення санкцій проти Туреччини. Одним із життєво важливих національних інтересів будь-якої держави, в тому числі США, є захист і гарантування безпеки своїх громадян. Справа Брансона – це показовий приклад того, як звичайний американський громадянин може стати заручником політичної гри на чужині. Туреччина порушила національні інтереси США, незаконно позбавивши його волі.

Спроба повернути Туреччину до фарватеру зовнішньої політики США

Штати використовували справу Брансона як привід для запровадження санкцій проти турецьких міністрів тоді, коли проблемні моменти в американо-турецьких відносинах досягли точки кипіння. Американці дають зрозуміти Ердогану, що вони будуть продовжувати чинити тиск на Туреччину, якщо його державний курс не повернеться у фарватер зовнішньої політики США. За Ердогана Туреччина почала дистанціюватися від США семимильними кроками. Туреччина видавлює американські інтереси з Близького Сходу і намагається позиціонувати себе як незалежний центр сили, відновити сферу впливу Османської імперії в мусульманських країнах регіону. З січня 2018 р. Ердоган проводить військову операцію "Оливкова гілка" в сирійському прикордонному регіоні Афрін проти збройних формувань сирійських курдів, які є союзниками США у збройному конфлікті на території цієї країни. З вуст міністра закордонних справ Туреччини Мевлюта Чавушоглу лунали заяви про можливість закриття американської авіабази Інджирлік.

Новини за темою

Анкара проводить зближення з Москвою в різних сферах для того, щоб скоротити вплив Вашингтона на свою зовнішню політику. Туреччина бере участь у реалізації російського проекту газопроводу "Турецький потік". Нещодавно Ердоган висловив бажання вступити в організацію БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР) – російський геополітичний проект, куди входять країни, що розвиваються найбільш динамічно і які підтримують ідею багатополярного світу, зменшення впливу США на міжнародні процеси. Туреччина розгорнула військово-технічне співробітництво з Росією. У грудні 2017 р. було підписано кредитну угоду про постачання російських протиракетних комплексів С-400 в Туреччину, які виходять за рамки стандартів НАТО. У 2020 р. планується укласти ще одну угоду на постачання цього виду озброєнь. США на знак протесту заморозили постачання до Туреччини винищувачів-бомбардувальників п'ятого покоління F-35. Помічник держсекретаря США з питань Європи і Євразії Весс Мітчелл вважає, що плани Анкари щодо закупівлі С-400 є приводом для санкцій.

Випробування Ердогана на міцність

Санкції проти двох турецьких міністрів – це квіточки порівняно з тим, що може чекати на Туреччину в недалекому майбутньому. США дають зрозуміти Ердогану, що його країну може спіткати доля Росії, якщо він не змінить зовнішньополітичну лінію. Антиросійські санкції, які поширюються на значну кількість високопоставлених чиновників, державні органи та промислові підприємства стратегічного значення, великих бізнесменів і їхні активи, починалися з обмежувальних заходів проти окремих осіб, причетних до анексії Криму в 2014 р. Американці випробовують Ердогана на міцність і хочуть змусити піти на поступки у справі Брансона та з інших проблемних питань. Якщо Ердоган не буде зговірливим, то США продовжать підточувати основи його режиму новими обмежувальними заходами, щоб спровокувати опозиційні настрої в турецькому суспільстві.

Трамп обіцяв запровадити масштабні санкції проти Туреччини у разі тривалого ув'язнення Брансона. У квітні 2018 р. сенатори Дженна Шахін і Джеймс Лакфорд запропонували ввести санкції проти турецьких чиновників. Група з 66 сенаторів відправила Ердогану листа, в якому зазначено, що потрібно застосувати інші заходи, щоб змусити уряд Туреччини поважати право американських громадян подорожувати, жити і працювати на території країни без загрози переслідувань. Під "іншими заходами" якраз і варто розуміти санкції. Нещодавно американські сенатори запропонували законопроект про обмеження доступу Туреччини до позик міжнародних фінансових інститутів як відповідь на незаконне переслідування громадян США. Частка Штатів у МВФ становить 17,08%, а у Світовому банку – 20%, що дозволяє блокувати рішення. При бажанні США можуть відрізати від міжнародної фінансової допомоги інші країни.

США посідають четверте місце серед торговельно-економічних партнерів Туреччини. За 11 місяців 2017 р. товарообіг США і Туреччини зріс на 17%. В минулому році експорт Туреччини в США збільшився на 32,4%. В якості обмежувального заходу США можуть накласти санкції на експортно орієнтовані турецькі підприємства. Після підвищення США імпортних мит на сталь до 25% і алюміній до 10% з січня по травень експорт турецької стали в США скоротився на 56%. Аналогічні мита можуть торкнутися інших видів турецької продукції. Крім металу, Туреччина постачає до США продукцію машинобудування, мармур, сільгосппродукцію. Туреччина залежна від закупівлі озброєнь за кордоном. У 2013 р. країна увійшла в п'ятірку найбільших імпортерів озброєнь. ВПС Туреччини в основному укомплектовані американськими літаками. Основою танкових військ є німецька та американська техніка. Все це обладнання вимагає запчастин під час модернізації і планових ремонтів.

Усе ж опції тиску США на Туреччину не безмежні. В Анкарі вже пригрозили вжити відповідних заходів, якщо американці не скасують санкції проти турецьких міністрів. За роки перебування у владі Ердоган домігся диверсифікації напрямів експорту-імпорту і взяв курс на розвиток національного оборонно-промислового комплексу. Найбільшими торговельно-економічними партнерами Туреччини залишаються ЄС, Китай і Росія. Турецький уряд проводить курс на скорочення залежності від імпорту озброєнь і перетворення країни на ключового постачальника оборонної продукції в регіоні. Туреччина планує збільшити обсяги експорту оборонної продукції до 25 млрд дол. до 2023 р. Хоча ці плани можуть видатися надмірно амбітними. У 2016 р. експорт озброєнь Туреччини склав 1,7 млрд дол. Турецьким виробникам треба буде багато часу і грошей, щоб потіснити США і ЄС на ринку озброєнь Близького Сходу. Санкції США проти Туреччини будуть ефективними, якщо до них долучаться європейські партнери по НАТО.

Георгій Кухалейшвілі 

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...