Антиіранські санкції 2.0. Нафтовий бізнес і нічого особистого

Антиіранські санкції 2.0. Нафтовий бізнес і нічого особистого
Фото з відкритих джерел

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Минулого тижня США відновили санкції проти Ірану. Спочатку американці відновили 5 листопада обмежувальні заходи, які діяли проти Ірану в період санкцій Радбезу ООН 2006-15 рр. Всім країнам заборонено імпортувати іранську нафту. Виняток зробили для великих покупців, таких як Китай, Індія, Південна Корея, Японія, Тайвань, Туреччина, Італія і Греція. Вони отримали відтермінування на півроку, щоб не допустити кризових явищ на світовому ринку нафти. Деякі іранські банки було відключено від міжнародної платіжної системи SWIFT, яку використовують для розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Заборонено співпрацювати із 700 фізичними та юридичними особами Ірану, включаючи Центробанк, фірми-судновласники, танкерні компанії, суднобудівні заводи. У четвер, 8 листопада, президент США Дональд Трамп вирішив продовжити з 14 листопада на рік "надзвичайний стан" у відносинах з Іраном, який було введено в 1979 р. екс-президентом Джиммі Картером у відповідь на захоплення американських дипломатів у Тегерані під час "ісламської революції". Штати продовжать блокувати іранські активи на своїй території, рахунки в американських банках та їхніх зарубіжних відділеннях. Тим, хто порушить санкції проти Ірану, загрожують штрафні заходи, які створять перешкоди в роботі з американськими фірмами.

Новини за темою

Причинами відновлення санкцій проти Ірану є прагнення адміністрації Трампа домогтися від ісламської республіки згоди на укладення нових домовленостей про ядерну програму, які передбачають демонтаж ядерних об'єктів на території країни (що не було враховано Спільним всеосяжним планом дій щодо ядерної програми Ірану 2015 р.), відмовитися від розроблення та використання балістичних ракет. США вимагають від Ірану припинити спонсорувати терористичні організації в Палестині, Лівані, шиїтські воєнізовані угруповання в Ємені та Сирії. З 2012 року Іран витратив 16 млрд дол. на підтримку ісламських екстремістів і режиму президента Сирії Башара Асада. Ще однією причиною антиіранських санкцій, про яку не говорять американські чиновники, є інтереси США на світовому ринку чорного золота.

Бізнес за лекалами Трампа

Немає однозначної думки щодо того, як можуть позначитися санкції проти Ірану для самих США, враховуючи те, що вони є енергозалежною державою і торік посіли друге місце після Китаю за обсягами імпорту нафти. Іран є великим гравцем на світовому ринку нафти й у 2017 р. посів 6-те місце за обсягами експорту чорного золота. Скорочення пропозиції нафти на світовому ринку, за задумом, має призвести до зростання цін. У період нафтової кризи 1973 р., коли країни Близького Сходу і Північної Африки припинили постачати нафту до США, Великої Британії, Канади, Голландії, Японії у відповідь на підтримку Ізраїлю під час "Війни Судного дня", ціна зросла з 3 до 20 дол. за барель.

Новини за темою

З травня по серпень 2018 р. експорт нафти з Ірану знизився на 62% – з 2,7 млн до 1,6 млн барелів на добу під впливом санкцій США проти 41 іранських громадян і фірм у лютому та липні цього року. На думку аналітика Михайла Крутіхіна, листопадовий пакет санкцій може спричинити зниження експорту іранської нафти до 500 тис. барелів на добу. За даними Reuters з посиланням на нафтотрейдерів, ціна на нафту до 2019 р. може досягти 100 дол. за барель. Навіть сам Трамп поставив як стратегічне завдання домогтися зниження світових цін на чорне золото і критикував країни ОПЕК за те, що вони їх завищують. У цьому контексті недавні санкції проти Ірану суперечать логіці республіканців.

Американці вибрали сприятливий момент, щоб обкласти санкціями нафтовий сектор Ірану з мінімальними ризиками. В умовах надлишку нафти на світовому ринку вона продовжує дешевшати. Від початку минулого тижня по 9 листопада ціна на нафту марки Brent знизилася на 3,85%, а WTI – на 4,7%. Ціна на нафту марки Brent вперше з 10 квітня 2018 р. опустилася нижче 70 дол. за барель. Крутіхін вважає, що ціни залишаться стабільними, оскільки нафти, яка надходить з промислів і яку накопичено в стратегічних резервах, э з гаком для задоволення світового попиту, а Саудівська Аравія може компенсувати відхід Ірану з ринку, збільшивши обсяги видобутку. Для Ер-Ріяда є вигідними санкції Вашингтона проти Тегерана, який сприймається як конкурент на нафтовому ринку і загроза безпеці. У червні 2018 р. країни ОПЕК, серед них і Саудівська Аравія, домовилися про збільшення видобутку нафти до 770-800 барелів на добу. Переговори з приводу стабілізації цін на нафту ОПЕК провела з Росією в жовтні 2018 р., і президент Володимир Путін заявив, що вони не домагаються зростання цін до небес".

Белый Дом

Американці нічого не втрачають від санкцій проти Ірану, а навпаки, розраховують отримати від цього економічну вигоду. З приходом до влади республіканця Трампа США взяли курс на збільшення обсягів видобутку і продажу за кордон власного природного газу та нафти. Одна із причин – вирішити проблему торгового дефіциту і збільшити обсяги виручки за рахунок експорту. У серпні 2018 р. торговий дефіцит США склав 53,2 млрд дол. і збільшився на 6,4% через зниження обсягів експорту сої. Як альтернатива – забрати собі нішу Ірану на світовому ринку нафти і збільшити у такий спосіб обсяги експорту.

У 2017-18 рр. США наростили обсяги експорту нафти з 1 млн до 1,76 млн барелів на добу. У червні американці встановили рекорд і постачали за кордон 2,2 млн барелів нафти на добу. Американські нафтові компанії працюють з тими ж країнами, що і конкуренти з Ірану: з Китаєм, Південною Кореєю, Індією, Італією, Великою Британією, Нідерландами. Санкції - це інструмент витіснення іранської нафти з Європи та Азії. Понад 20 країн світу вже скоротили закупівлі іранської нафти через наростання напруженості у відносинах США та Ірану.

Енергетичний важіль тиску на Китай і Туреччину

Санкції проти Ірану використовуються для опосередкованого важеля тиску на Китай і Туреччину, які купують великі обсяги іранської нафти і з якими Білий дім має досить складні стосунки. Торговельна війна між США і Китаєм точиться повним ходом через розбіжності в економічних питаннях. США вимагають від Китаю припинити красти американські технології, зобов'язувати американські фірми ділитися техдокументацією з китайською стороною, щоб дістати дозвіл займатися бізнесом у Піднебесній. За допомогою збільшення імпортних мит США витісняють китайські товари з американського ринку. У вересні США ввели нові мита на китайські товари на 200 млрд дол., а Китай ввів мита на американську продукцію, еквівалентну 60 млрд дол. Проблемні моменти є у відносинах США і Туреччини. Президент Туреччини Реджеп Ердоган дистанціюється від НАТО, наголошує на зміцненні регіонального впливу на Близькому Сході, проводить зближення у військово-політичній та енергетичній галузі з Росією та Іраном на противагу стратегічному альянсу США, Ізраїлю та Саудівської Аравії.

Новини за темою

Білий дім хоче використовувати санкції, щоб позбавити Китай і Туреччину доступу до іранської нафти і посилити їх енергетичну залежність від американських союзників на Близькому Сході і, можливо, американських постачальників. Іран посідає 6-те місце серед експортерів чорного золота до Китаю і є найбільшим постачальником нафти до Туреччини. Американці вже використовують енергетичний важіль тиску на Китай і скоротили поставки нафти з 10,5 млн барелів у червні до 600 тис. барелів у вересні цього року. Американці дали китайцям і туркам півроку на пошук нових постачальників нафти і ладнання стосунків з адміністрацією Трампа, якщо, звісно, ті захочуть купувати чорне золото в США.

Якщо Китай і Туреччина продовжить купувати іранську нафту, то можуть зіткнутися з обмежувальними заходами США. Такий сценарій виключати не можна, оскільки голова Федерації нафтової та хімічної промисловості Китаю Ендрю Ю вважає, що іранська нафта потрібна китайським компаніям за будь-яких обставин, вони продовжать її купувати, а Китай не має звертати уваги на американські санкції. Ердоган заявив, що Туреччина не дотримуватиметься санкцій США проти Ірану, оскільки крім нестабільності у світі вони нічого не принесуть. Конфліктний потенціал у відносинах США, Китаю і Туреччини довкола санкцій проти Ірану дедалі наростатиме. Це відповідає інтересам Росії, яка спробує об'єднати ці країни в стратегічний альянс для протистояння Америці в Євразії.

Президент Ірану Хасан Роухані, президент Росії Володимир Путін і президент Туреччини Реджеп Ердоган Reuters

Маневр Трампа

Складається враження, що республіканці поспішають максимально посилити тиск на Іран до 1 січня 2019 р., коли до роботи стане новий склад Палати представників Конгресу США, де тепер домінують демократи. За підсумками проміжних виборів до Конгресу демократи сформують більшість у Палаті представників (отримають 226 із 435 місць), очолять всі комітети. Республіканці зуміли зберегти більшість у Сенаті. Конгресмени-демократи, які спочатку скептично ставилися до "ядерної угоді" екс-президента Барака Обами, не підтримали рішення Трампа щодо виходу. Сенатори Чак Шумер і Боб Менендез вважають вихід з ядерної угоди" великою помилкою, а їхній колега Тім Кейн впевнений у тому, що Трамп створив передумови для війни з Іраном. Лідер демократів у Палаті представників Ненсі Пелосі вважає, що вихід з "ядерної угоди" з Іраном підриває міжнародний авторитет США. У вересні конгресмени-демократи розробили законопроект, що забороняє фінансування військових дій проти Ірану.

В умовах домінування демократів у Палаті представників можуть посилитися настрої в бік повернення США до дотримання умов "ядерної угоди" з Іраном. Щоб узгодити будь-який законопроект, потрібно схвалення обох палат Конгресу, і домогтися підтримки демократів буде непросто. Трамп відновив санкції заздалегідь, поки ініціатива все ще в руках республіканців. Хоча, незважаючи на розбіжності з президентом у питанні "ядерної угоди", санкції проти Ірану підтримують як республіканці, так і демократи. У жовтні 2017 р. Палата представників одностайно підтримала законопроект про санкції проти Ірану у відповідь на розроблення і випробування Іраном балістичних ракет. Як би скептично американські законодавці не ставилися до виходу Трампа з "ядерної угоди", поведінка Ірану викликає занепокоєння як у республіканців, так і демократів.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів