banner banner banner banner

Біжать в Судан і скоро будуть у кордонів Європи: До чого призведе гуманітарну кризу в Ефіопії

Біжать в Судан і скоро будуть у кордонів Європи: До чого призведе гуманітарну кризу в Ефіопії
112.ua

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Від початку листопада 2020 року в ефіопському регіоні Тиграй триває повномасштабний збройний конфлікт із застосуванням танків й авіації. Урядові війська і лояльні до них збройні формування ведуть бої проти силовиків і добровольців, які підтримують керівничу в регіоні лівопопулістську партію "Народний фронт звільнення Тиграй" (НФОТ), що відстоює ідеї сепаратизму. За даними Комісії з прав людини при парламенті Ефіопії, загинуло понад 600 цивільних. Понад 40 тис. жителів регіону втекли до Судану. У наявності гуманітарна криза в гірших африканських традиціях.

Примітно, що в ЗМІ виставляють прем'єр-міністра Ефіопії Абія Ахмеда Алі в негативному ключі, наголошують на тому, що конфлікт розв'язав лауреат Нобелівської премії миру, яку він отримав у 2018 році за врегулювання прикордонного конфлікту з Еритреєю. Не все так однозначно в Тиграї, якщо заглибитися в передумови конфлікту. Україну та Ефіопію об'єднує не тільки православна віра, яку сповідує більшість населення двох країн, а й проблеми з територіальною цілісністю.

Передумови кризи

Ефіопія не вписується в нинішні стереотипи про африканські країни. Ця держава має давню державність і є частиною християнської цивілізації, яка сформувалася в І столітті нашої ери. Вона ніколи не була колонією європейських країн, якщо не вважати період окупації ефіопської імперії (Абіссінії) фашистською Італією в 1936-1941 рр. Ефіопські правителі самі проводили експансію. У період максимального розширення Ефіопська імперія контролювала південь Єгипту, схід Судану, територію сучасної Еритреї, західну частину Аравійського півострова. У складі однієї держави проживають щонайменше 80 різних народів і племен. Ефіопію не оминула проблема сепаратизму: в різні часи за створення власної держави боролися народ оромо, серед якого є як християни, так і мусульмани, народи Сомалі й афар (мусульмани) і православні тиграї.

Тиграї становлять менш ніж 6% населення 110-мільйонної Ефіопії, але зробили внесок у формування її державності. Вони брали участь у політичному житті Аксумського царства в І-Х ст. В 40-х тиграї влаштували антиурядове повстання проти імператора Хайле Силассіе, який посилив централізацію. Після повалення монархії в 1974 році та приходу до влади марксистів на чолі з підполковником Менгісту Хайле Маріамом, який проводив масові репресії, волюнтаристські експерименти в економіці та мав підтримку з боку СРСР і Куби, вони створили НФОТ і вимагали самовизначення всіх народів Ефіопії. Тиграї зіграли вирішальну роль у поразці режиму Маріама в 15-річній громадянській війні. З 1991 по 2018 рік НФОТ домінував на політичній арені у складі блоку "Революційно-демократичний фронт ефіопських народів" (РДФЕН), куди увійшли практично всі ліві партії етнічних груп.

Новини за темою

Лідер НФОТ Мелес Зенауї встановив в Ефіопії авторитарний режим, який являв собою гримучу суміш марксизму і лібералізму. Він по черзі займав пости президента і прем'єр-міністра до самої смерті у 2012 році. Зенауї провів федералізацію Ефіопії, вніс до Конституції 1995 року статтю про право народів на вихід зі складу держави (сецесія). Його заслугою стали економічні реформи, розвиток ринкової економіки, приватизація колгоспів, залучення інвестицій. Ефіопія стала однією з найбільш розвинених країн Африки, одним із найбільших у світі експортерів кави, виробників кукурудзи, тваринницької продукції, квітів. З 2011 по 2016 рік рівень бідності скоротився з 26% до 15% у містах і з 30% до 26% - у сільській місцевості. У країні почався будівельний бум, розвивалося виробництво будматеріалів, легка, харчова промисловість, автомобілезбиральне виробництво. Протягом останніх 10 років економічне зростання в країні перевищувало 8-10% на рік.

Зворотною стороною "економічного дива" Ефіопії стала повальна корупція, порушення прав людини, переслідування опозиції. У 2019 році Ефіопія, згідно з рейтингом Transparency International, посіла 96-те місце у світі за рівнем сприйнятливості до корупції. Вона є менш корумпованою, ніж Україна, що перебуває на 126-му місці. У 2019 році 36 із 41 млн ефіопських дітей не мали доступу до основних соціальних послуг і товарів першої необхідності. Близько 7-9 млн жителів країни недоїдають. Рівень життя простих жителів провінції Тиграй змушує бажати кращого, тоді як їхні одноплемінники в "Революційно-демократичному фронті ефіопських народів" жирують. Тиграї перебувають у складних відносинах з народом амхара, у якого вони відняли частину земель. У відносинах із народом афар є територіальні суперечки на адміністративному кордоні.

У 2018 році прем'єр-міністр і лідер РДФЕН Хайлемаріам Десалень пішов у відставку на хвилі антиурядових акцій протесту, а замість нього парламентарії призначили представника народу оромі - підполковника Абія Ахмеда Алі, одного з учасників громадянської війни. Він пішов ще далі, ніж Зенауї: оголосив пріоритетом боротьбу з корупцією, почав проводити неоліберальні реформи, амністував політв'язнів і примирився з лідерами опозиційних партій, зокрема й політичних емігрантів. Новий лідер врегулював прикордонні територіальні суперечки з Еритреєю (в 1993 році здобула незалежність). Ефіопо-еритрейський конфлікт 1998-2000 рр. забрав життя майже 200 тис. осіб.

Прем'єр посприяв зниженню недовіри між ефіопськими християнами і мусульманами, досягненню миру із сепаратистським угрупованням "Фронт визволення Оромо", яке домагалося незалежності регіону Оромія з 1973 року. Він перетворив блок РДФЕН на одну "Партію процвітання". Всі ці перетворення і врегулювання політичних конфліктів були потрібні для поліпшення інвестиційного клімату. У 2019 році німецька компанія Volkswagen підписала з урядом Ефіопії меморандум про створення автомобілезбирального підприємства на території республіки, що є сигналом стабільності, в якій зацікавлені західні інвестори.

Однак НФОТ на чолі з президентом Тиграя Дебреціоном Гебремікаелем став єдиною політичною силою РДФЕН, яка відмовилася увійти до складу "Партії процвітання" і пішла в опозицію. Гебремікаель розраховував стати наступним прем'єр-міністром Ефіопії і продовжити політику Зенауї. Функціонери НФОТ були незадоволені переслідуваннями з боку влади за звинуваченнями в корупції. Тиграї з перших днів не злюбили нового прем'єра і вважають його демагогом. За неофіційною інформацією, прихильники НФОТ почали фінансувати і готувати провокаторів для антиурядових виступів. З приходом до влади Ахмеда Алі в країні почастішали теракти. На початку листопада 2020 року у дворі школи в селі Гава Кванда (Оромія) невідомі розстріляли 54 дітей-амхара.

Гебремікаель саботував рішення уряду перенести парламентські та регіональні вибори (мали відбутися у вересні) на наступний рік через пандемію коронавірусу і звинуватив Ахмеда Алі у спробі узурпувати владу. Влада Тиграя самовільно провела вибори, на яких переміг НФОТ з результатом 98% голосів виборців. В Аддіс-Абебі результатів голосування не визнали. Після збройного нападу сепаратистів на північне командування ефіопської армії в Тиграї Ахмед Алі скасував транспортне сполучення з регіоном, відімкнув інтернет, припинив фінансування і почав військову операцію для відновлення конституційного ладу.

Християнський ІДІЛ

Новини за темою

Російські ЗМІ порівняли кризу в Ефіопії з конфліктом на Донбасі, що триває. Таке порівняння є недоречним. Якщо в конфлікті на сході України на боці сепаратистів участь бере Росія, то прихильники НФОТ виявилися ізгоями і нагадують іракських арабів-сунітів, які в роки правління президента Саддама Хуссейна обіймали керівні посади в органах влади, армії і керівничої партії "Баас". Після збройної інтервенції США до Іраку у 2003 році вони втратили привілеї і залишилися без діла. У 2014 році іракські суніти підтримали терористичну організацію ІДІЛ, яка захопила частину території Іраку і створила там невизнаний халіфат. Втративши владу в Ефіопії, тиграї вважали за краще розіграти карту сепаратизму. НФОТ розглядає вихід регіону зі складу країни як крайній захід, плекаючи надії на повернення до влади в Аддіс-Абебі, а партії "Арена Тиграя" і "Демократичний рух Тиграя" виступають за незалежність.

Центральний уряд вважав за краще навести порядок у Тиграї за допомогою військової сили, щоб позбутися реакційного конкурента в особі НФОТ і не допустити створення агресивною меншістю прецеденту для зростання відцентрових настроїв в інших регіонах Ефіопії. Питання самовизначення порушує народ сідамо (3 млн осіб), який у 1991 році проголосив свою державу, але згодом їхні землі було внесено до окремого суб'єкту федерації – поліетнічної Області народів Південної Ефіопії. Напівпустельний пегіон Тиграй має стратегічне значення, оскільки його надра містять, як припускають, 4 млрд тонн нафти, що дозволить знизити залежність Ефіопії від імпорту нафтопродуктів.

Військову операцію підтримав народ амхара, другий за чисельністю після оромі. Вони повернули свої землі, захоплені тиграями. Противники незалежності є і серед тиграїв з-поміж дисидентів, які повернулися до Ефіопії після приходу до влади Ахмеда Алі. У разі незалежності Тиграя життя місцевого населення зміниться на гірше, оскільки в комунальній галузі  регіон пов'язаний із сусідніми провінціями Амхара й Афар. Бунтівний регіон залежить від фінансування з центру і через блокаду ризикує втратити $281 млн субсидій.

Міжнародна реакція

НФОТ виставив себе у вигляді терористичної організації і налаштував проти себе частину держав. Сепаратисти припустилися помилки, піддавши 14 листопада ракетному обстрілу аеропорт столиці Еритреї (Асмера). Вони запідозрили владу країни в підтримці Ефіопії. Еритрея дійсно не зацікавлена псувати відносини з Ефіопією після врегулювання давньої суперечки. Держсекретар США Майк Помпео засудив атаку НФОТ проти Еритреї, звинуватив у спробі зробити конфлікт міжнародним.

Влада Єгипту висловила зацікавленість у збереженні стабільності в регіоні. Каїр залишився вірним своїй політиці невтручання в міжетнічні протиріччя африканців і ставиться до конфлікту в Тиграї як до внутрішньої справи Ефіопії, хоч відносини між країнами перебувають у стані кризи через будівництво ефіопами дамби на річці Блакитний Ніл (може скоротити подачу води до Єгипту). Еритрея є основним партнером Єгипту в Східній Африці, а в роки війни з Ефіопією він надавав їй підтримку. Цього разу загроза для безпеки партнера виходить від тиграйських сепаратистів, тому влада Єгипту вирішила не заважати Ахмеду Алі навести порядок у себе вдома. Судан, який теж має претензії до Ефіопії через дамбу, закрив пропускні пункти для вантажних автомобілів з Тиграя, щоб в Аддіс-Абебі не виникло підозр у підтримці сепаратистів Хартумом.

Міністр закордонних справ ОАЕ Абдулла бін Заєд під час телефонної розмови з верховним представником ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозепом Боррелем зазначив, що його країна підтримує дружні країни, які борються з тероризмом та екстремізмом, коли йшлося про ефіопську кризу. За інформацією прес-секретаря НФОТ Гетачева Ріда, в конфлікті застосовують безпілотники з авіабази ОАЕ в місті Ассаб (Еритрея). Емірати захищають свої інвестиції в Ефіопії і зацікавлені в збереженні при владі Ахмеда Алі, який створив для них сприятливі умови. Араби беруть участь у 92 інвестпроектах в Ефіопії у галузі сільського господарства, нерухомості, охорони здоров'я та добувної промисловості, виділили 100 млн дол. на підтримку малого та середнього бізнесу. Ефіопські трудові мігранти задовольняють попит ОАЕ в дешевій робочій силі.

Не дивно, чому Ахмед Алі, який діє настільки рішуче, попросив міжнародне співтовариство не втручатися в кризу, відмовився від посередництва Африканського союзу в переговорах із сепаратистами.

Гуманітарна криза

ЄС наполягає на припиненні вогню і побоюється масштабної гуманітарної кризи. За оцінками ООН, за півроку до Судану прибудуть ще 200 тис. біженців з Ефіопії. Військові дії затягнуться, якщо НФОТ перейде до тактики партизанської війни. Під час громадянської війни їм вдалося видавити війська Менгісту Хайле Маріама з Тиграя наприкінці 80-х. У регіоні залишилося багато зброї з часів закінчення ефіопо-еритрейського конфлікту. Близько 200 тис. місцевих жителів можуть битися.

До початку конфлікту в Тиграї перебувало близько 100 тис. біженців із сусідньої Еритреї. У суданських таборах біженців не вистачає продовольства. Ситуацію посилила найбільша напасть сарани і неврожай в Ефіопії за останні 25 років, через яку 600 тис. жителям Тиграя загрожує голод. Є потенційна загроза, що ефіопські біженці хлинуть до європейських кордонів у пошуках притулку.

В ООН мають побоювання, що уряд Ефіопії виведе своїх військовиків з африканських країн, де вони беруть участь у миротворчих місіях, що може спровокувати зростання напруженості. У 2016 році понад 8 тис. ефіопських військовослужбовців, поліцейських і військових експертів брали участь у миротворчих місіях. Ефіопія вже замінила 600 військовиків на поліцейських у Сомалі й цим може скористатися терористична організація "Аш-Шабаб" для зміцнення своїх позицій у нестабільній країні. Ефіопські миротворці покинули Південний Судан. Дестабілізація Ефіопії спровокує довгогральні негативні наслідки для Східної та Північної Африки, Південної Європи.

Георгій Кухалейшвілі

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>