banner banner banner banner

Альтернативна історія 2019 року: А що, якби Порошенка переобрали на другий строк

Альтернативна історія 2019 року: А що, якби Порошенка переобрали на другий строк
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

Зізнайтеся, ви чули від інших, а може, і самі замислювалися над тим, а що, якби ми у квітні обрали не Володимира, а Петра. Прийнято казати, що історія не знає умовного способу. Це дійсно так. Але замість традиційних підсумків року, що минає, хочемо запропонувати увазі читачів нестандартні підсумки. А точніше, моделювання того, з чим би ми підходили до січня 2020-го, якби в березні 2019-го президентом України став не Володимир Зеленський, а Петро Порошенко. Щоправда, один з наших експертів Андрій Золотарьов переконаний, що, якби не Зеленський, державу очолила б Юлія Тимошенко. Але ми виходимо з того, що до другого туру пройшли саме Зеленський та Порошенко.

Отже, уявляємо другого за рейтингом претендента біля "керма". У цьому 112.ua допомагають політологи Кирило Сазонов та Євген Булавка, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, керівник фонду "Українська політика", засновник аналітичного центру "Інститут Горшеніна" Кость Бондаренко, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець, а також керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов.

Отже, якою була б Україна в 2019-му "за Порошенка"?

Парламент: зовсім інший склад

Передусім, перемога Петра Порошенка вплинула би на перебіг і результат парламентських виборів. Як відомо, у 2019 році до Верховної Ради пройшли пять фракцій, з котрих найбільша – президентська "Слуга народу", отримавши сукупно 254 мандати, – змогла сформувати монобільшість. Також до парламенту потрапили "Опозиційна платформа – За життя" (ОПЗЖ), "Батьківщина", "Європейська солідарність" та "Голос".

Але за президентства Порошенка парламент був би зовсім інакшим. І це, мабуть, головна відмінність нинішніх реалій від того, що могла б отримати країна.

"Вчасно відбулися би парламентські вибори, і якраз нині ми підбивали б їхні підсумки, а також спостерігали би за створенням коаліції, певна річ, без префікса "моно". Жодної більшості "Слуга народу" не отримала би, ба більше, я переконаний, що вона не отримала би взагалі нічого. Населення в нас любить голосувати за переможця, але тут однозначного переможця не було б. Та підтримка, яку на сьогодні отримав Зеленський, приблизно рівномірно розподілилася б між усіма іншими фракціями, і, можливо, значна доля її дісталася б Вакарчуку. Тож коаліцію сформували би Порошенко з "Голосом" плюс, можливо, з "Батьківщиною" (її теж залучали би до всіх цих процесів)", – говорить Богдан Петренко.

Майже всі експерти є одностайними в таких пунктах: 1) три "старі" фракції показали би кращий результат; 2) "Голосу", можливо, не було б зовсім, оскільки його також підняла на гребінь успіху "Слуга народу", тобто потреба в нових обличчях; 3) а щодо самої СН, то вона була б, але з доволі скромним результатом.

"Парламент був би зовсім іншим. У ньому було б більше ОПЗЖ, більше Тимошенко і, звісно, Порошенка. Оці три "кити" і становили би основу парламенту, який, безумовно, був би коаліційним. "Слуга народу" там би також була представлена, але на другорядній позиції", – зауважує Вадим Карасьов.

А Кость Бондаренко бачить картину так: "Парламент був би більш фрагментованим. Там, напевно, була б фракція "Слуги народу", але не така велика і потужна. Той уявний парламент – як і наш нинішній – найпевніше, роздирали би чвари, і він був би менш результативним, аніж тепер. Було б більш потужне представництво "Батьківщини" Тимошенко та ОПЗЖ, бо саме в них у першу чергу забрали голоси "слуги народу".

"Фракція "Слуги народу" коливалася б у межах 9-15%. Вона могла б мати достойне представництво, але не ключовий вплив на рішення парламенту. Але тут потрібна корекція щодо результатів усіх інших фракцій. Очевидно, що нинішні відсотки СН було б розподілено між іншими політсилами", – каже Євген Булавка.

"Слуга народу", найпевніше, до Ради пройшла б, але не отримала би високого результату. "Рівень удачливих новачків – як свого часу було з "УДАРом" – це 13-15%", – погоджується з попереднім експертом Андрій Золотарьов.

Коаліція: точно не "моно", можливі варіанти

А от Тарас Березовець вважає, що "Слуга народу" – хоч із Зеленським, хоч із Порошенком – все одно відігравала би головну роль. "У парламенті найбільшу фракцію все одно мала б "Слуга народу", на друге місце вийшла би "Європейська солідарність", також високий результат показали б Тимошенко і Медведчук. Можливо, також зайшов би "Народний фронт". А коаліцію в такому разі сформувала би політична сила Порошенка разом з Тимошенко, але не виключено також, що й разом із Зеленським. Інвестори останнього могли б змусити його до співпраці з Порошенком", – коментує Березовець.

Петро Порошенко/Facebook

Та якщо він бачить більшість у вигляді тандему Порошенка і Тимошенко, то Руслан Бортник більше схиляється до союзу Порошенка і "Голосу", а також, можливо, Зеленського. "Коаліція в парламенті була б під контролем Петра Порошенка. Можливо, її утворили б з "Голосом" або зі "Слугою народу". У цьому разі прем’єром став би хтось від цих політичних сил. Склад Ради приблизно був би таким самим, з тією відмінністю, що блок Порошенка набрав би більше голосів – завдяки мажоритарці".

Та найнесподіваніший прогноз щодо парламентської більшості, як завжди, в Андрія Золотарьова: "Ми мали б коаліцію ОПЗЖ та "Батьківщини" або хоча б ситуативний альянс проти Порошенка. Сам Порошенко якщо і сформував би парламентську більшість, то хіба що завдяки мажоритарникам або, приміром, друге дихання отримав би політпроект "Наш край" тощо", – каже експерт.

А Кирило Сазонов, відповідаючи на наше запитання, вказує на спільну рису Порошенка та Зеленського: "Не було б монолітної більшості, зберігалася би система стримування та противаг. Але те, що Порошенко намагався би дістати для себе (своєї людини, - ред.) крісло прем’єра та міністра МВС, у цьому можна не сумніватися. Він не менше, ніж Зеленський, схильний до концентрації влади в одних руках".

Прем'єр-міністр: можливо, Коболєв

До речі, про прем’єра. За президентства Зеленського уряд очолив 35-річний Олексій Гончарук. Нині він має річний імунітет від звільнень, проте, за даними інсайдерів, в Офісі президента начебто критично налаштовані щодо діяльності Кабміну. Наслідком цього може стати відставка кількох урядовців, на яких повісять відповідальність за очевидні й потенційні проблеми в економіці. Серед можливих відставників називають різних осіб – голову Мінфіну Оксану Маркарову, міністра економіки Тимофія Милованова, міністра юстиції Дениса Малюську, міністра енергетики Олексія Оржеля та інших, але передусім – самого Гончарука.

Утім, це окрема історія. А ми повернемося до того, хто міг би стати на чолі Кабміну за умови переобрання Петра Порошенка на другий строк.

"Прем’єр-міністром був би, напевно, Андрій Коболєв, стан економіки був би таким самим, єдине, що додалися б ще й газові війни з Росією", – лаконічно коментує Бондаренко.

Кандидатуру Андрія Коболєва (голови правління НАК "Нафтогаз України") називає і Золотарьов. "Гройсман навряд чи отримав би прем’єрство – він почав втомлювати Порошенка, і стосунки між ними ставали дедалі складнішими. Гройсману знайшли б заміну і представили би це як нове покоління реформаторів. Новим головою уряду міг би бути Юрій Вітренко (виконавчий директор "Нафтогазу", – ред.) або Коболєв", – каже він.

Інакшою ситуацію бачить Березовець: "У кадровій сфері зберігся би, швидше за все, уряд Гройсмана, але оскільки стосунки між ним та Порошенком ставали все більш напруженими, то згодом з’явився би новий склад Кабміну. І на чолі його став би або Генадій Зубко (віце-прем'єр-міністр в уряді Гройсмана, – ред.) як більш зручний кандидат, або Юрій Луценко (генеральний прокурор за часів президентства Порошенка, – ред.).

Решта експертів не називала конкретних імен, але була одностайна в тому, що Володимир Гройсман (попередник Гончарука) свою посаду би не зберіг. "У Порошенка вже сформувалося бажання попрощатися з Гройсманом, тож очевидно, що його б замінила інша фігура, але хто – сказати складно. Наприкінці своєї каденції Порошенку було вже не до того, щоб просувати якусь креатуру замість Гройсмана", – зазначає Булавка.

Але й абикого Порошенко пропонувати не став би. "Не діяв би принцип "вони молоді – вони навчаться", і на багатьох посадах зберігалися б професіонали. Хоча й Порошенко вже не був би колишнім і, можливо, зробив би ротацію бодай частини своєї команди", – додає він.

"Навряд чи прем’єром залишився би Гройсман. Порошенко сильно розчарувався в ньому, зокрема, через те, що той став зростати в самостійну фігуру", – відзначає Сазонов.

Економіка, корупція, міграція, церква: щось зі змінами, щось без змін

Оцінюючи внутрішню ситуацію в Україні, Євген Булавка звертає увагу на те, що станом на листопад падіння промислового виробництва становило вже 7%. І це своєрідний антирекорд. За Порошенка, каже Булавка, "ми мали б дещо інші показники. Нині падіння на 7% вражає, тому що Зеленський приймав країну на хвилі зростання". З цією думкою погоджується і Тарас Березовець.

"Бюджет за іншого прем’єра (і президента) був би більш збалансованим, без таких зарплатних боргів, як сьогодні", – додає до сказаного Сазонов.

Але водночас "в економічному плані були б ті самі проблеми, з якими нині стикається Україна, – скептично налаштований Золотарьов. – Мораторій на продаж землі було б пролонговано, але боргові зобов’язання України лишилися б як за Зеленського, так і за Порошенка чи Тимошенко.

Те, що за президента Порошенка питання землі було б вирішено інакше, зазначає і Карасьов. "Чогось кардинально відмінного би не сталося. З економікою все просто: тут кого не обирай, а засади монетарної політики визначаються Міжнародним валютним фондом чи програмою співпраці з МВФ. Можливо, за Порошенка не було б такого крену вбік міжнародної кредитної олігархії, а ставку здебільшого робили б на національну олігархію, до якої належав і належить попередній президент. Але в кожному разі тренд лишився би той самий. Хіба що довкола землі не було б нинішніх баталій, і наприкінці 2019 року парламент продовжив би мораторій на продаж землі", – говорить він.

А Богдан Петренко, оцінюючи гіпотетичну внутрішню ситуацію за Порошенка, зазначає таке. "Порошенко трохи збавив би оберти своєї ура-патріотичної позиції, бо все-таки президент має бути президентом усієї країни, але при цьому активно просував би питання ПЦУ і зменшував вплив УПЦ МП. Плюс посилював би вплив армії: ті меседжі, з якими Порошенко йшов до влади, він мав би реалізовувати".

Петро Порошенко/Facebook

Водночас, каже Петренко, "Порошенко став би менш популістичним – як і всі президенти, які перемагають удруге і не розраховують на ще одне обрання. Можливо також, він ухвалював би якісь непопулярні рішення". А ще нарешті зайнявся би корупцією – не так, що б зовсім серйозно, а радше для годиться. "Порошенко частково чистив би свої лави. Декого б замінив. Створював би видимість протидії корупційним діям", – переконаний експерт.

У боротьбу Порошенка з корупцією не вірить і Бортник: "Уся вона зводилася би до боротьби з конкурентами". Водночас експерт вважає, що стиль правління Зеленського має набір переваг щодо режиму Порошенка. За умови, якби попереднього президента було переобрано, "опозиційні політики і медіа перебували б під політичним тиском, і деякі проекти було б припинено взагалі або вони перейшли б в іншу форму", – каже він.

Плюс "посилено було б соціальну міграцію. А також радикалізацію суспільства, бо Порошенко став би поглиблювати свої тези про армію і віру й дотискати побудову церкви та інших гуманітарних концепцій". Одним словом, резюмує Бортник, "ми прийшли би до кінця року з подібними, але не ідентичними підсумками. Сьогодні ми спостерігаємо розрядку – політичну та економічну. Ще не покращення, але вже розрядку – цього за Порошенка не було б".

А на думку Бондаренка, під час другої каденції Петра Олексійовича "точно продовжили б ескалацію релігійного протистояння в Україні плюс тривало би беззаконня з боку націоналістичних формувань. Ми можемо довго сперечатися про те, добрим чи поганим є Зеленський, але його головна заслуга в тому, що він поставив крапку в історії режиму Порошенка".

Не надто покладається на попереднього президента і Золотарьов. "Політичний режим законсервувався би. Реформи зупинилися б, децентралізація зокрема. Грантоїдів, птахів гнізда соросового, Порошенко активно витискав би з політики – це почалося ще у 2017 році".

Зате, зауважує Березовець, "Порошенко був готовий розпочати жорстку лінію щодо олігархів, під час другого строку в нього були б розв’язані руки, і він би став це реалізовувати. А Коломойський до України, звичайно, не повернувся би. Так само, як ніхто би не повертав і "ПриватБанк", ба навіть більше, у державну власність відійшов би й канал "1+1". Жорсткою була б і політика щодо близького оточення – більше б саджали, і ДБР би не було органом політичного розшуку і не переслідувало б опозиційних діячів як з табору Порошенка, так і з табору Медведчука".

Росія: усе майже так само, як і за "першого" Порошенка

Практично всі опитані нашим виданням експерти є одностайними в тому, що в разі переобрання Петра Порошенка на другий строк жодна "нормандська зустріч" не відбулася б, а мінські перемовини поставили б на паузу. Порошенко не розвивав би діалогу з Росією, і для когось з політологів у цьому є великий плюс, а для когось, навпаки, значний мінус.

"Ситуація з Росією була б такою самою, як і за першої каденції Порошенка: проводили би дрібні перемовини плюс, можливо, відбувся би обмін полоненими, який буцімто перезавантажив би відносини (Росія потребує час від часу подібних речей, бо санкції самі себе не знімуть). Порушували би питання про "нормандську зустріч", але вона станом на цей момент ще, напевно, не відбулася б. Зате її, ймовірно, запланували б на весну 2020 року – після формування коаліції та парламентських виборів, на які Росія делегувала би потужну проросійську силу", – коментує Петренко. 

Петро Порошенко/Facebook

"У сфері зовнішньої політики, – додає Булавка, – ми не мали б "нормандської зустрічі" в тому форматі, в якому вона відбулася. Ніхто б не квапився організовувати таку зустріч завдяки розведенню сил і позалаштунковим домовленостям, про які ми, очевидно, нічого не знаємо, але які потроху виходять назовні. І це стосується газової сфери, зокрема".

Зі сказаним частково солідарний і Березовець. "Не було б зустрічі "нормандської четвірки" з тієї банальної причини, що Путін не мав би на це підстав. Жодних компромісів він би не отримав ані щодо газу, ані щодо Донбасу. Тобто на сході ми б мали ту саму ситуацію, яка склалася після підписання других мінських домовленостей, тобто ані миру, ані війни. Ніхто б не відводив війська і не було б обміну полоненими, тобто і Сенцов, і інші політв’язні залишалися б за ґратами", – зазначає він.

Плюс, каже Березовець, позиція України щодо газового питання була б більш жорсткою. "Ніхто б не погоджувався на нові газові умови, "Газпром" би змусили виплатити Україні кошти згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу, ніхто б не відкликав позову", – переконаний експерт.

"Нині схоже на те, що газові перемовини таки пов’язали з обміном полоненими. За Порошенка такий компроміс був би неможливим. Хоча щодо всіх деталей газових угод на сьогодні ще не відомо", – зазначає Сазонов.

Натомість його колега Карасьов дотримується дещо іншої думки. "Хочу звернути увагу, що наприкінці виборчої кампанії Порошенко заговорив про потребу в холодному мирі з Росією. Тобто йшлося вже не про війну – гарячу чи холодну, а про холодний мир. Тому не виключаю, що Порошенко робив би те саме, що робить й чинна влада. За всіх своїх недоліків Порошенко розумів, що продовжувати тупикову лінію на гібридну війну з Росією не варто. Розраховувати на те, що Росія розпадеться, а Україна консолідується, не варто теж, бо ця стратегія не спрацьовувала і, власне, так і не спрацювала. Тобто, можливо, мали б місце і зустріч "нормандської четвірки", і обмін полоненими".

А от Сазонов не примикає ані до табору тих, хто вважає, що у відносинах із Росією "пізній" Порошенко діяв би так само, як і Зеленський, ані до табору тих, хто переконаний у тому, що колишній президент вперто гнув би свою лінію. "У геополітиці України працює стільки потужних чинників, що, за великим рахунком, на сході України нічого принципово не змінилося б. Тут прізвище українського президента не грає жодної ролі. Єдине, що зовнішньополітичний курс щодо Москви міг би бути більш жорстким, як і позиція щодо газу в цілому", – припускає Сазонов.

Україна і Трамп: минулося би без імпічменту

Реагуючи на прохання змалювати те, якою була б зовнішня політика України за "Петра Другого", експерти зосереджувалися на колізіях, пов’язаних із президентом США Дональдом Трампом. Загалом Америка – це друга після Росії країна, на якій політологи акцентували свою увагу. А їхній одностайний присуд полягав у тому, що Петро Порошенко, безперечно, не підставив би себе, маючи компрометувальні телефонні розмови з Трампом. Про це говорили, зокрема, і Євген Булавка, і Кирило Сазонов.   

І все-таки "Порошенко намагався би задобрити Трампа: жодних сантиментів до демократів він не має, тож працював би над покращенням відносин", – зауважує Золотарьов.

Але й "задобрювати" можна по-різному. Порошенко як більш досвідчений дипломат знайшов би правильну тональність у перемовинах з американським колегою, переконані експерти. За Порошенка "ми мали б зовсім іншу країну і зовсім іншу ситуацію на міжнародній арені. Ніколи не сталося б імпічменту Трампа, бо ніколи не відбулося б такої розмови між Трампом і Порошенком, як між Трампом і Зеленським. Не виключаю, що Руді Джуліані намагався би грати у свою гру, але робив би це таємно – кулуарно переконував би Луценка або інших посадовців вести справи проти Байдена. Але, якби мав місце телефонний дзвінок, він тривав би зовсім в іншому руслі", – говорить Березовець.

Він же додає: із попереднім президентом "співпраця за лінією НАТО не зазнала б гальмування".

Петро Порошенко/Facebook

Але як би Порошенко не розвивав співпрацю з НАТО, як би не стримував промислове падіння і яким би суворим не був із Путіним у газових перемовинах, через півроку після свого обрання він, як і Зеленський, підійшов до календарних підсумків з таким самим падінням рейтингу. Ми просили експертів прокоментувати також програш Зе-команди на останніх виборах до ОТГ, і ось що вони зауважили.

"Через півроку Порошенко так само, як і Зеленський, пережив би не найкращі часи в плані падіння рейтингу. І так само програв би вибори до ОТГ", – говорить Березовець.

З цим, однак, дещо не погоджується Золотарьов. "Через півроку Порошенко показав би, можливо, кращі результати на ОТГ, бо й адміністративна вертикаль у нього була побудована краще. Тобто місцеві лідери були корумповані й поставлені перед вибором: або ти з нами, або проти нас. А от "Слуга народу" взагалі не працювала в сільській місцевості – тут жодної комунікації та жодних зусиль не було", – констатує він.

Але все це, зрештою, не є аж таким важливим. "Якби Порошенко лишився президентом, це означало би зовсім іншу країну – з громадянами, яким властиве зовсім інше відчуття темпів та ритмів життя, а також розуміння подій, які розвивалися. Тобто з громадянами, які мислили б більш тверезо і не голосували б за інші популістські проекти – як би вони не називалися. Тут питання в тому, як і чому було сформовано "швидкі" очікування щодо завершення війни, зниження тарифів тощо… Так, це була б зовсім інша країна", – переконаний Булавка.

А Богдан Петренко резюмує все сказане таким чином: "Особистість тих, хто приходить до влади, не змінює країну, а лише підкреслює те, яким є народ. Якби ми обрали Петра Порошенка, це засвідчило б тільки те, що в нас трохи інший народ".

Так, дійсно, другий шанс для Порошенка означав би як мінімум те, що серед виборців домінує інший прошарок електорату – не той, котрий сьогодні уможливив прихід до влади Володимира Зеленського. Це не кращі й не гірші виборці, вони просто дійсно інакші. Але альтернативних їм взяти нема де. Маємо тих, яких маємо. Саме так можна було б сказати, перефразовуючи ще одного українського президента.

До речі, нині рейтинг Петра Порошенка почав помалу зростати на тлі падіння рейтингу Володимира Зеленського. Хоча рівень недовіри до Петра Олексійовича досі є таким самим рекордно високим. У наших умовах спрогнозувати те, що станеться з топовими політиками ще через півроку, просто неможливо. Тож, як-то кажуть, поживемо – побачимо.

Наталія Лебідь

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>