Сто щасливих днів Ігоря Коломойського

В Україні стрімко змінюється внутрішньополітична ситуація. Основний вектор – фундаментальне порушення балансу на користь однієї фінансово-промислової групи. Як показують недавні історичні уроки – 2004-2005 й 2012-2013 роки – нічим хорошим це не закінчується ні для влади, ні для країни, ні для її промисловості.

Сто щасливих днів Ігоря Коломойського
Дело

Ігор Смолов

журналіст, економіст

В Україні стрімко змінюється внутрішньополітична ситуація. Основний вектор – фундаментальне порушення балансу на користь однієї фінансово-промислової групи. Як показують недавні історичні уроки – 2004-2005 й 2012-2013 роки – нічим хорошим це не закінчується ні для влади, ні для країни, ні для її промисловості.

Політична монополька

Суспільство і ЗМІ намагаються розібратися, що зробив новообраний президент Володимир Зеленський за перші сто днів своєї каденції. За винятком тріумфальної перемоги на парламентських виборах за фактом йому пред'явити Urbi et оrbi поки нічого. Зате одному з найбільших українських олігархів Ігорю Коломойському, навпаки, є що розповісти про свої досягнення. Але він воліє створювати інформаційні димові завіси з різних фантастичних ініціатив – від дефолту України до загальної націоналізації промислових активів (поки що на прикладі окремо взятого підприємства "Арселорміттал Кривий ріг").

Доки мас-медіа пережовують скандальні висловлювання олігарха, в сухому залишку формується політична монополія Коломойського. Відразу відзначимо, що мова не йде про простою схемою "Зеленський = Коломойський". Хоча один з найвпливовіших людей в адміністрації президента США Дональда Трампа Рудольф Джуліані наполягає саме на цій версії.

Все набагато сумніше – стрімко створюється система, коли популярний президент буде змушений рахуватися з нею, навіть якщо сам він буде вважати інакше. Поки що йому вдається дистанціюватися від олігарха інформаційними та піар-методами, але чи зможе він це зробити, коли доведеться приймати конкретні рішення?

Якщо подивитися на політичну динаміку, другою за впливовістю людиною в державному апараті (на думку самого Зеленського) став прямий протеже Коломойського, глава Офісу президента Андрій Богдан. Останній пролобіював на посаду прем'єр-міністра Олексія Гончарука – про те, що цей талановитий і працездатний чоловік гратиме технічну роль, не говорить тільки ледачий політексперт. Ключову для контролю над апаратом уряду посаду – міністра Кабінету міністрів – посів виходець з "ПриватБанку", син Олександра Дубілета, що був 20 років головою правління "ПриватБанку", Дмитро. Міністром оборони стала людина Коломойського – Андрій Загороднюк. Він є сином Павла Загороднюка, відомого бізнесмена в області нафтовидобутку, що входить в сферу впливу Коломойського і нині представляє інтереси Коломойського в наглядовій раді "Укрнафти". Нагадаємо, що людиною Коломойського є і начальник Генштабу Руслан Хомчак, тобто можна говорити про фактичний контроль Коломойського над українською армією. Наступним етапом, очевидно, буде розстановка "своїх людей" за спинами ідеалістичних міністрів на посади перших заступників. 

Не менш цікава ситуація складається у парламенті. У самій партії "Слуга народу" під прямим контролем Коломойського перебуває до 30 народних депутатів. Ядро складає група "Справедливість", створення якої анонсував колишній ведучий "Грошей" Олександр Дубинський, і до яких примикають депутати вихідці з великої родини "1+1". Непрямий вплив може бути і через "парашутистів Богдана": скільки їх серед маловідомих в своїй більшості депутатів партії, сказати складно, але очевидно, що більше десятка юристів було "спущено" на мажоритарні округи, до яких вони ніякого відношення не мали в принципі. 

Орієнтуватися на Коломойського буде і депутатська фракція самовисуванців "За майбутнє". Вона буде намагатися стати в Раді незалежним від "Слуги народу" центром впливу. До складу групи увійшли депутати з "Відродження" попереднього скликання (також проект Коломойського), представники "Укропу" і ряд впливових мажоритарників: Віктор Балога (Закарпаття), Олександр Герега (Хмельниччина), Степан Івахів (Волинь), Анатолій Урбанський (Одещина) тощо.

Нарешті, нагадаємо про нелінійні відносини між Коломойським і Юлією Тимошенко. "Батьківщина" є явним союзником олігарха, а може, навіть і спонсора. У цьому зв'язку в іншому світлі потрібно трактувати призначення Олени Кондратюк віце-спікером Верховної Ради. Всі лише однозначно "приписали" її до Віктора Пінчука, бо вона дружина топ-менеджера StarLightMedia Олександра Богуцького. Однак треба дивитися не тільки особисту справу, а й на фракцію, до якої вона належить – "Батьківщина". Іншими словами, ця креатура вигідна обом олігархам. 

"Безумовно, політична вага Коломойського в конфігурації, яка склалася в нинішньому скликанні Верховної Ради, набагато серйозніша, ніж вона була у складі минулого скликання. Це означає, що якщо потрібні йому законопроекти не будуть йти в розріз з лінією президента Зеленського і його команди, для них нескладно буде знаходити підтримку. У Раді нинішнього скликання Коломойського прямо підтримує група "За майбутнє". Крім того, пул лояльних до олігарха депутатів може поповнитися за рахунок позафракційні депутатів, які завжди готові до когось приєднатися. У разі збігу інтересів не виключені і тимчасові союзи з депутатами фракції "Батьківщина": Коломойський і Юлія Тимошенко ніколи не приховували своїх досить теплих відносин", - сказав 112.ua політичний експерт Артем Бронжуков.

Про серйозний вплив Коломойського в парламенті нинішнього скликання говорив і політолог Володимир Фесенко в ефірі Радіо НВ. За його словами, Коломойського підтримує як мінімум кілька людей у ​​фракції "Слуга народу". Політолог заявив, що олігарх може намагатися через "окремих спільних знайомих" впливати на рішення Офісу президента.

За словами експерта Українського центру суспільного розвитку Юрія Прутніка, зосередження влади в руках Коломойського є ризиком для України.

"Очевидно, що Ігор Валерійович основний "бенефіціар" всього, що відбувається. Те, що на сьогоднішній день один з українських олігархів є досить серйозною, впливовою фігурою у владі при ослабленні інших гілок влади: уряду, парламентської гілки влади, судової системи – є ризиком", – заявив експерт

It`s economystupid!

Таким чином, у політичній системі формується владна вертикаль імені Коломойського. Але, власне, сама влада його цікавить мало. Коломойський завжди був і залишається чесним борцем за грошові знаки. Беручи до уваги традиційно широкий галузевий кругозір олігарха, вищеописані кадрові перестановки в подальшому однозначно спричинять зміни у фінансово-промисловому ландшафті країни в цілому. Вони напевно торкнуться найрізноманітніших галузей економіки – нафтова галузь, гірничо-металургійний комплекс, авіатранспорт, рітейл і банківський сектор. 

Опитані політологи заявляють, що стратегія олігарха – це збільшення як політичного, так і економічного впливу. При цьому репутація олігарха в цих питаннях викликає питання, оскільки в низці випадків олігарх вдавався до різних способів ухилення від відповідальності.

"Стиль ведення бізнесу пана Коломойського в тому, щоб не брати на себе відповідальність, захоплювати, скажімо, блокуючі пакети в тих структурах, які він має. І не давати можливості свого бізнесу розвиватися без його голосу", - каже політолог Валерій Димов.

Можна лише пунктирно припустити, як далі поведеться олігарх, який несподівано перейнявся наповненням державного бюджету (тільки не за рахунок підконтрольних йому компаній). 

Десь він може почати "віджимати активи". В залізорудному і металургійному секторі, наприклад, в орбіту його інтересів можуть потрапити Ferrexpo і Arcelor Mittal Кривий Ріг. Дуже велика ймовірність "показового шмагання" для Петра Порошенка – якщо підключаться силові структури, то "сліпий траст" йому не допоможе. Втім, міністр внутрішніх справ заспокоїв в одному зі своїх інтерв'ю – "по бєспрєдєлу", як хочуть неназвані "деякі", швидше за все, "поки" не буде.

Десь може "доїти" державу. Програма мінімум – багатомільярдний кешбек із націоналізованого "ПриватБанку". Програма максимум – заповітна мрія про національний дефолт ("борги платять труси"). А програма-оптимум – зберегти свій вплив на державну нафтову галузь – компанію "Укрнафта", отримати пільговий тариф на електроенергію для своїх феросплавних активів.

Оскільки в Міноборони у олігарха є свої люди, Коломойський тепер буде набагато частіше вигравати тендери на постачання палива армії.

"Так, з Міноборони Зеленський потрапив на вудку, дійсно Коломойський отримав це відомство в орбіту свого впливу. І зрозуміло, в контексті армії Коломойського найбільше цікавлять військові тендери: 60 млрд грн, виділених на фінансування оборони, це, безумовно, просто шалені гроші. Зокрема, нова бойова техніка - це шикарна годівниця. Раніше на цьому заробляв Порошенко-Кононенко та їх оточення. Тепер, зрозуміло, на цьому хоче заробити Коломойський", - говорить економіст Олександр Охріменко.

В той же час, за його словами, з урахуванням нових умов, які згенерував Зеленський, Коломойський отримає в орбіту свого впливу не всі тендери, а лише частину. "Вже є документи, за допомогою яких президент обрізав частина повноваження Міноборони. Раніше оборонне замовлення формувало Міноборони одноосібно, але тепер після рішень, спущених від Зеленського, ставка головнокомандувача, президент, має повноваження перевіряти і аналізувати цифри і таким чином впливати на ситуацію. Таким чином, Зеленський намагається обіграти Коломойського. З одного боку, він віддав йому Міністерство (яке займається матеріальним забезпеченням армії), але з іншого боку обрізав його повноваження", - вважає Охріменко.

І, звичайно, Коломойський буде (а точніше, вже почав) "доїти" "колег" по олігархічному цеху. Контролюючи понад 30% українського ринку феросплавів, компанії Коломойського вже почали ціновий тиск на українських металовиробників.

На даний момент п'ять підприємств Коломойського становлять монополію на ринку феросплавів. Під його контролем холдингу три заводи і два гірничо-збагачувальні комбінати. При цьому стиль ведення справ бізнесменом у підконтрольних йому областях не дає приводу для оптимізму: зарплати працівників заводів нижчі, ніж у галузі, а холдинг експортує свою продукцію через фірми-посередники за заниженими цінами.

Як результат, держава щорічно недоотримує мільйони валютної виручки і податкових надходжень. Не краща ситуація і з капітальними інвестиціями і рівнем соціального захисту на підприємствах. Так, згідно звітності профспілки металургів і гірників України, рівень зарплат на Нікопольському і Запорізькому заводах феросплавів значно нижчий, ніж на інших металургійних підприємствах. Результат такої бізнес-моделі – неотримані кошти у бюджетах усіх рівнів, вказують експерти галузі.

Нарешті, не залишиться без уваги і споживчий сектор. Досить згадати цінник "Міжнародних авіаліній України" і безпрецедентні рішення Баришівського районного суду, спрямовані на видавлювання лоукостів з ринку, – і це тільки "проби пера".

Згадати все: "Астанавітєсь!"

В недавньому минулому в українській держави кілька разів робилися спроби монополізації державної влади з метою максимізації прибутку в приватному секторі. Це було в 2004 році – напередодні президентських виборів, коли щось подібне спробувала зробити команда кандидата від влади Віктора Януковича при потуранні (хоч і вимушеному) президента Леоніда Кучми.

Потім в 2005 році це спробувала зробити команда прем'єра Юлії Тимошенко – до речі, в тісному альянсі з Ігорем Коломойським (знову ж, користуючись потуранням президента Віктора Ющенка).

Нарешті, це намагалася зробити "Сім'я" за підтримки президента Віктора Януковича. З кожним таким експериментом країна відкочувалася у своєму розвитку назад. Навіщо знову наступати на ті ж граблі? Як закликав у свій час один з вищезгаданих політиків, який на своєму гіркому досвіді пізнав результати своїх експериментів, – "Астанавітєсь!".

Ігор Смолов

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>