Президент України 1991-1994 рр.

Народився в селі Великий Житин (з 1939 року — Рівненська область) 10 січня 1934 року в сім'ї селянина. Батько Макар Кравчук в 1930-е роки служив у польській кавалерії, пізніше він і мати Кравчука працювали у польських осадників. Під час Великої Вітчизняної війни батько Леоніда Кравчука загинув на фронті у 1944 році, похований у братській могилі в Білорусії Виховувався вітчимом і матір'ю, яка померла від інсульту в 1980 році у селі Великий Житин і там же похована.[2][3]. Закінчив Київський державний університет (1958), Академію суспільних наук при ЦК КПРС(1970).

Кандидат економічних наук, кандидатську дисертацію захистив на тему "Сутність прибутку при соціалізмі та його роль у колгоспному виробництві".

У 1958-1960 роки — викладач Чернівецького фінансового технікуму.

1960-1967 роки — консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділом агітації і пропаганди Чернівецького обкому КПУ.

У 1967-1970 роки — аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1970-1988 роки — завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря, перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК КПУ.

У 1989-1990 роки — завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ. В кінці 1980-х років на сторінках газети "Вечірній Київ" Кравчук починає відкриту дискусію з прихильниками української незалежності. На тлі вельми консервативного керівництва КПУ його позиція виглядає більш ніж помірною.

У 1989-1990 — кандидат у члени Політбюро. У 1990-1991 роках — член Політбюро ЦК КПУ.

З 1990 року — другий секретар ЦК КПУ.

У березні 1990 року обраний депутатом Верховної ради України.

З 1990 був членом ЦК КПРС.

У 1990-1991 — голова Верховної ради України.