Як Туреччина одночасно зближується з Україною і Росією

Російське керівництво ніби не помічає турецько-українського роману. Можливо, Кремль не вважає, що загравання Туреччини з Україною має велике значення. А може бути, він не звертає уваги на ці відносини, що бурхливо розвиваються, тому що став заручником двох знайомих нам ідей: що Туреччина невблаганно втягується на орбіту Росії, а Україна існує в основному як західний васал, який не має власної зовнішньої політики

Як Туреччина одночасно зближується з Україною і Росією
Офіційне інтернет-представництво Президента України

The American Interest

американське видання

Російське керівництво ніби не помічає турецько-українського роману. Можливо, Кремль не вважає, що загравання Туреччини з Україною має велике значення. А може бути, він не звертає уваги на ці відносини, що бурхливо розвиваються, тому що став заручником двох знайомих нам ідей: що Туреччина невблаганно втягується на орбіту Росії, а Україна існує в основному як західний васал, який не має власної зовнішньої політики

Оригінал на сторінці The American Interest

Коли читаєш заголовки, мимоволі виникає враження, що Росія раптово стала кращим другом Туреччини. Турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган і його вірні соратники повстали проти США, назвавши цю країну своїм кровним ворогом. Євросоюз і особливо Німеччина давно вже вважаються недругами Туреччини. З іншого боку, Анкара нахвалює Володимира Путіна, називаючи його надійним партнером: в Сирії, в боротьбі проти Фетхуллаха Гюлена і очолюваного ним руху, і в спробах Туреччини стати енергетичним важковаговиком.

Проте видимість дуже часто вводить в оману. Так зване зближення Анкари з Москвою в дійсності вкладається в рамки загальних тенденцій турецької зовнішньої політики останнього часу. Це спроба домогтися самостійності у зовнішніх справах, але не крок до створення міцного альянсу з Кремлем. Доказом тому може послужити візит Ердогана до Києва 9 жовтня. Він нагадав про те, що інтереси Туреччини дуже часто не збігаються з російськими. Хоча засоби масової інформації основну увагу приділили тому, як Ердоган на прес-конференції з президентом Петром Порошенком боровся зі сном, у відносинах між Туреччиною і Україною немає нічого нудного і заколисуючого. Навпаки, за останні два роки зв'язки між двома країнами істотно зміцніли.

Візьмемо в якості прикладу Крим. Незважаючи на зближення з Росією, думка Анкари про анексію 2014 року не змінилася ні на йоту. "Туреччина продовжить підтримувати суверенітет та територіальну цілісність України", — заявив Ердоган під час візиту в Київ. Схожу заяву зробив турецький міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу в лютому місяці після чергового засідання спільної групи планування турецького та українського міністерств внутрішніх справ, яке відбулося в Києві.

Новини за темою

Туреччина також усіма силами підтримує своїх етнічних родичів кримських татар. Турецькі державні діячі при будь-якій можливості демонструють підтримку лідерам Меджлісу, як називають зонтичну організацію кримськотатарської громади, внесену Росією в 2016 році в чорний список екстремістських організацій. Крім того, Туреччина сприяє татарському добровольчому батальйону, який бере участь у блокаді перешийка, що веде на кримську територію. (Правда, зброю вона не постачає.) У березні 2017 року Туреччина навіть заборонила суднам під своїм прапором заходити у кримські порти. Український прем'єр-міністр Володимир Гройсман, який перебував у той час в Туреччині, привітав цей крок, назвавши його "дуже сильним сигналом". Туреччина скасувала прийняте в листопаді 2016 року після потепління відносин з Росією рішення про налагодження поромного сполучення з портами Севастополя і Керчі.

Зміцнення турецько-українських зв'язків у сфері безпеки — це ще одна тема, якій не приділяють достатньої уваги ЗМІ. Мало хто помітив, що на всьому протязі візиту Ердогана до Києва його супроводжував начальник штабу турецьких збройних сил генерал Хулусі Акар, який набув міжнародної популярності в ніч невдалого перевороту в липні 2016 року.

Новини за темою

Співпраця між двома країнами почала набирати оберти в листопаді 2015 року під час російсько-турецької сварки через збитий турецькими ВПС на сирійському кордоні російський літак Су-24. До лютого 2016 року тодішній прем'єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу вже уклав угоду з Україною про спільне виробництво авіаційних двигунів, радіолокаційних станцій, а також військової апаратури зв'язку і навігації. Співпраця такого роду дуже важлива для Анкари. Туреччина має намір здійснити свої плани по створенню вітчизняної оборонної промисловості, послабивши тим самим залежність від західних постачальників і підрядників. Турецькі офіційні особи бачать в Україні потенційного постачальника технологій і техніки для цих цілей. В даний час сторони обговорюють питання про спільне виробництво багатоступеневих космічних ракет, балістичних ракет і навіть крилатих ракет.

В Україні Туреччину вважають корисним покупцем, який може компенсувати розрив зв'язків з російським військово-промисловим комплексом. У квітні командувач українськими ВМС віце-адмірал Ігор Воронченко відвідав судноверфі в місті Гельджюке на східному узбережжі Мармурового моря, де Туреччина в рамках проекту під назвою MILGEM ("Національний корабель") будує корвети нового класу. Це був далеко не одиничний сигнал. Турецькі ВМС регулярно проводять спільні навчання та бойову підготовку зі своїми українськими колегами, у яких бойових кораблів стало набагато менше. До них належать навчання під керівництвом НАТО і двосторонні маневри.

Новини за темою

Ще один важливий момент полягає в тому, що в турецько-українських відносинах значне місце займають інвестиції і торгівля. Нещодавно Ердоган разом з деякими міністрами свого кабінету взяв участь у шостій сесії так званої Стратегічної ради високого рівня, в яку також входить Україна. Це спільний міжурядовий орган, створений у 2011 році для розвитку економічних зв'язків. Мета цієї ради полягає у збільшенні обсягу торгівлі з нинішнього рівня, який становить менше чотирьох мільярдів доларів, до 10 мільярдів. Ця цифра може здатися дрібницею порівняно з 30-мільярдним товарообігом між Росією і Туреччиною. Але якщо звідси відняти імпорт російського газу на турецький ринок, то цифри здадуться більш або менш рівними. Під час останнього засідання цієї ради було підписано кілька нових угод, в тому числі, про захист інвестицій та про відмову від подвійного оподаткування. За останні роки турецькі підрядники отримали чимало контрактів на різні будівельні проекти на території України, сума яких перевищує п'ять мільярдів доларів. Серед них будівництво "Донбас-Арени" до чемпіонату Європи з футболу 2012 року, яка знаходиться в місті Донецьку, яке утримують сепаратисти. Ще один важливий аспект торгових взаємовідносин — це туризм. У 2016 році Туреччину відвідали більш ніж мільйон українців, а з березня 2017 року українці й турки можуть подорожувати між двома країнами без закордонних паспортів, користуючись тільки місцевими посвідченнями особи.

Звичайно, важливість цих відносин не можна перебільшувати. Візит Ердогана до Києва зовсім не означає, що Україна може замінити Росію і стати головним партнером Туреччини на пострадянському просторі. Крім того, у Москви є два важелі впливу, які відсутні у Києва. По-перше, це її військові, розгорнуті поблизу турецького кордону в Сирії, Вірменії та в Криму. А по-друге, Туреччина, як і раніше, сильно залежить від російських енергоресурсів і дуже сприйнятлива до торгових ембарго.

Тим не менш, вельми примітно те, що російське керівництво ніби не помічає турецько-український роман. Можливо, Кремль не вважає, що загравання Туреччини з Україною має велике значення. А може бути, він не звертає уваги на ці відносини, що бурхливо розвиваються, тому що вони стали заручниками двох знайомих нам ідей: що Туреччина невблаганно втягується на орбіту Росії, а Україна існує в основному як західний васал, який не має власної зовнішньої політики.

Новини за темою

Так чи інакше, Росія зовні ніби не визнає значний зсув у цьому регіоні, який надзвичайно важливий для її інтересів. І це може мати далекосяжні наслідки.

Справедливості заради треба сказати, що всі ці активні переговори не підкріплюються істотними діями. Турки відмовилися приєднатися до західних санкцій проти Росії. Крім того, вони здебільшого зберігають мовчання з приводу війни в Донбасі, хоча моніторингову місію ОБСЄ, яка працює там, очолює турецький дипломат.

Дімітар Бечев

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...