Війна меморіалів: Чому знову загострилися відносини між Україною і Польщею

Останні кілька днів польські політики дозволяють собі говорити про Україну як про варвара, погрожувати забороною в'їзду на територію країни низці українців, а також ставити під сумнів можливість зустрічі глав двох держав найближчим часом. Причиною цього стало те, що з квітня сторони не можуть прийти до компромісу щодо розміщення та реставрації пам'ятників загиблим полякам в Україні та українцям у Польщі

Демонтаж пам'ятника героям УПА в Грушовичах З відкритих джерел

Відносини між Україною та її давнім європейським союзником Польщею продовжують загострюватися. Останні кілька днів польські політики дозволяють собі говорити про Україну як про варвара, погрожувати забороною в'їзду на територію країни низці українців, а також ставити під сумнів можливість зустрічі глав двох держав найближчим часом. Причиною цього стало переконання, що нібито між Україною та Польщею "серйозні та глибокі культурні відмінності", особливо в питаннях пам'яті. Спробуємо розібратися, чи так це.

З чого все почалося

Двосторонні відносини між Україною і Польщею почали псуватися ще влітку 2016 року. Тоді польський сейм ухвалив резолюцію щодо Волинської трагедії, назвавши її геноцидом польського народу. Це рішення було своєрідною відповіддю Варшави на визнання України ОУН-УПА та перейменування на честь їхніх лідерів у рамках декомунізації вулиць, адже Степана Бандеру і Романа Шухевича в Польщі вважають винуватцями загибелі співвітчизників у Волинській трагедії.

Український парламент не залишився осторонь і погодив заяву-відповідь, в якій вказав, що необхідно з належною повагою і рівною турботою шанувати пам'ять усіх жертв на території обох держав. Парламент підкреслив, що ухвалення постанови сейму відбувалося в супроводі антиукраїнської акції зі нищенням українських пам'яток на території Польщі, атаками на учасників релігійних урочистостей, забороною проведення культурних заходів та шовіністичною риторикою.

Черговий виток непорозумінь у двосторонніх відносинах між країнами стався в січні цього року, коли українські прикордонники не впустили на територію України мера Перемишля Роберта Хому. Як з'ясувалося, СБУ оголосила його персоною нон-грата і заборонила в'їзд на п'ять років за підтримки в Перемишлі в 2016 році "маршу орлят", який організували націоналістичні організації. Під час акції, зокрема, лунали антиукраїнські гасла: "Смерть українцям" і "Перемишль, Львів — завжди польські".

На це рішення різко відреагувало польське МЗС, яке почало вимагати зняття заборони на в'їзд Хоми, зазначивши, що в польському уряді не уявляють подальшої співпраці з Україною за таких обставин і що на Київ чекають серйозні наслідки.

Через місяць українська сторона виконала прохання Варшави. Зокрема, у Службі безпеки України зазначили, що до уваги було взято публічну оцінку Хоми антиукраїнських маршів у місті. Крім того, заборону в'їзду мера Перемишля активно намагалася використовувати "третя" сторона для внесення розколу у відносини між Україною і Польщею.

Але ще більш суттєво було підлито масла у вогонь у квітні поточного року, коли в польських Грушовичах зруйнували пам'ятник героям УПА. Його демонтаж здійснювався з дозволу місцевої влади, нібито монумент був "нелегально встановлений", але Об'єднання українців Польщі спростувало цю заяву.

Демонтаж пам'ятника героям УПА в Грушовичах З відкритих джерел

Демонтаж пам'ятника героям УПА в Грушовичах З відкритих джерел

Після руйнування пам'ятника воїнам УПА в Грушовичах президенти України Петро Порошенко та Польщі Анджей Дуда провели телефонну розмову, під час якої Дуда пообіцяв, що особисто розгляне інцидент. Однак реакції, на яку очікувала українська сторона, не надійшло, тому до вирішення питання Український інститут національної пам'яті припинив розгляд будь-яких звернень польських державних інституцій, окремих осіб чи громадських організацій про надання дозволів на встановлення нових польських пам'ятників і пам'ятних знаків або реставрацію вже наявних на території України.

Чого хоче Україна

Справа в тому, що останніми трьома роками на території Польщі сталося, принаймні 15 актів вандалізму на українських місцях пам'яті. Грушовичі стали останньою краплею. І всі ці випадки було проігноровано польською владою: пам'ятники не відновили, а винних не покарали.

Водночас на території України актів вандалізму щодо польських пам'ятних знаків було майже в чотири рази менше, і всі вони були засуджені владою, українські правоохоронці розслідували інциденти, а самі пам'ятники було відновлено.

Український інститут національної пам'яті

Так, з квітня 2017 року і до сьогодні Київ вимагає від Варшави для скасування мораторію на встановлення нових польських пам'ятників і пам'ятних знаків або реставрацію вже наявних на території України:

1. Засудження всіх 15 актів вандалізму, які сталися в період з 2014 по 2017 року, а не лише останнього в Грушовичах.
2. Відновлення пошкоджень.
3. Легалізації польських та українських місць пам'яток за принципом "все на все".

Щодо останнього варто зазначити, що, за даними Українського інституту національної пам'яті, на території Польщі нелегально встановленими на сьогодні є близько 40-50 пам'яток, тоді яу на території України таких польських пам'яток понад 150.

Тобто йдеться не стільки про обурливий акт вандалізму з дозволу польської влади в Грушовичах, скільки про те, що польська сторона протягом чотирьох років ігнорувала проблему плюндрування українських місць пам'яті в Польщі.

Чого хоче Польща

Польща зацікавлена в тому, щоб Україна відновила дозволи на проведення пошуку та ексгумації поляків, похованих на її території, і встановлення нових пам'ятних знаків. Але, як виявилося, для Варшави виконання зазначених трьох вимог української сторони є неприйнятним. Про це ще влітку заявив директор Бюро збереження пам'яті про боротьбу і мучеництво ІНП Адам Сівек. "Йдеться, зокрема, про легалізацію таких самовільних українських пам'яток у Польщі та польських в Україні, а також відновлення оригінальної версії пам'ятника в Грушовичах", - уточнив він.

За його словами, відновлення пам'ятника в Грушовичах є неможливим, тому що меморіал не стояв на місці поховання українців, але прославляв УПА. "Немає підтверджених ексгумацією доказів, які б дозволяли трактувати місце, де стояв знесений пам'ятник, військовим похованням або будь-яким похованням", - зазначив Сівек, додаючи, що українській стороні було запропоновано проведення в Грушовичах ексгумації, але та не зацікавилася цією пропозицією.

Досі риторика Варшави в питанні вшанування історичної пам'яті не змінилася - польська сторона не проти увічнити пам'ять жертв ОУН-УПА, але тільки в місцях їхнього захоронення на основі здійснення ексгумації.

Вітольд Ващиковський Фото з відкритих джерел

"Ми є народом, який велику увагу приділяє тим, хто загинув, помер, і, очевидно, шануємо всі місця пам'яті. Ми є державою, яка хоче, щоб ці місця вшанування загиблих було впорядковано згідно з польським законом. Ми не можемо поважати ті пам'ятники, які були нелегально встановлено. Маємо Інститут народної пам'яті (польський – ред.), який хоче співпрацювати з українським Інститутом і не має на це відповіді. Президент Анджей Дуда минулого року запропонував співпрацю президенту Петру Порошенку, щоб налагодити співпрацю на зразок Інституту Яд Вашем (меморіальної установи в Ізраїлі, – ред.), щоб шукати людей, героїв, які допомагали один одному у важкі часи, рятували. На сьогодні ці пропозиції не мають відповіді", – подає цитату з недавньої заяви польського міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського під час візиту до Львова "Радіо Свобода".

За його інформацією, останніми роками Інститути національної пам'яті України і Польщі організували п'ять форумів, зустрічей істориків, які обговорювали складні історичні теми загальної минулої історії обох народів, але результатів досі немає.

Шукаємо винуватця

Не важко здогадатися, що тепер обидві сторони звинувачують одна одну в небажанні вирішувати відповідне питання. Влітку вже згаданий голова МЗС Польщі Ващиковський заявив, що Польща накладе вето на потенційний вступ України до Європейського Союзу, якщо не буде вирішено історичні питання і питання прав меншин. "Наше послання дуже чітке: з Бандерою до Європи ви не ввійдете. Ми говоримо про це і голосно, і тихо... Ми будемо твердо вимагати від України, щоб усі справи було улагоджено до того, як Київ буде стояти біля воріт Європи з проханням про членство", - сказав він в інтерв'ю wPolityce.

А минулого тижня Ващиковський повідомив, що Польща запускає процедури, які не дозволять людям з антипольськими настроями відвідувати країну. "Люди, які демонстративно надягають мундири "СС Галичина", до Польщі не в'їдуть", - уточнив він, додавши, що обмеження стосуватимуться людей, які використовують адміністративні інструменти, не дозволяючи продовжувати ексгумацію, оновлювати місця польського богослужіння тощо.

Кого саме мав на увазі Ващиковський, він не зауважив, але можемо припустити, що йдеться про представників Українського інституту пам'яті. Сьогодні ці припущення підтвердив заступник міністра культури Польщі Ярослав Селлін, назвавши УІНП неурядовою організацією, а її керівника Володимира В'ятровича "безвідповідальною людиною з нав'язливими антипольськими ідеями".

Крім того, Ващиковський додав, що буде ще розглядати питання про те, чи рекомендувати президенту Польщі незабаром відвідувати Україну.

Водночас пролунала й інша цікава заява - польський сенатор і історик Ян Жарин звинуватив Україну у варварській поведінці в питаннях історичної пам'яті. В інтерв'ю wPolityce він заявив про наявність багатовимірної кризи в польсько-українських відносинах, яка була спричинена "серйозними й глибокими культурними відмінностями між Польщею і Україною". "Україна не хоче належати до римської цивілізації. Вона поводиться як варвар у питаннях історичної пам'яті... Рішення зараз - на боці України. У неї є ключ до того, чи вона хоче бути з Польщею, з польською культурою. Україна повинна відповісти, чи вона хоче взяти на себе спільну відповідальність за давню матеріальну культуру в сучасній Україні", - сказав він.

У МЗС України запевнили польську сторону, що в країні немає антипольських настроїв, більшість українців ставляться до Польщі позитивно, незважаючи на відмінності в трактуванні деяких історичних моментів. "Свого часу разом з Польщею ми досягли розуміння, що історичне примирення можливе за європейським християнським принципом "Прощаємо і просимо прощення". Переконані, що ми повинні йти до примирення шляхом взаємного сприйняття один одного, а не нав'язування своєї точки зору. Цей принцип польській стороні було запропоновано втілити в практичну площину шляхом підписання і реалізації відповідної дорожньої карти, однак відповідь все ще чекаємо", - зазначили у відомстві.

Володимир В'ятрович Facebook Володимира В'ятровича

В Українському інституті пам'яті у свою чергу наголосили, що готові до співпраці в питанні історичної пам'яті, але польська сторона протидіє і не пропонує своїх варіантів вирішення конфлікту. "Те, що ми бачимо зараз, — це бажання роздути цю проблему, небажання сідати за стіл переговорів, бажання створювати якісь нові структури та постійні політичні загрози з польської сторони. Погрози, озвучені міністром закордонних справ Ващиковським, полягають у тому, що, можливо, будуть оголошені персонами нон ґрата на польській території, зокрема, ті посадові особи, які стоять на шляху польським незаконним пам'ятникам на українській території. Це якісь небачені підходи до міжнародної політики", - зазначив голова УІП Володимир В'ятрович.

Чому тепер

Швидше за все, якщо сторони не змінять свою тактику ведення переговорів, питання історичної пам'яті буде невирішеним ще тривалий час.

Тим не менше є припущення, що міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський використовує дискусії довкола історичної пам'яті, щоб підвищити впізнаваність до себе серед населення Польщі та продовжити політичну кар'єру після своєї можливої відставки. Як зазначає "Українська правда", прем'єр-міністр Польщі Беата Шидло заявила про підготовку змін у складі польського уряду. За інформацією видання, фаворитами в змаганні за посаду голови МЗС є два політики – Кшиштоф Щерський, зовнішньополітичний радник і голова кабінету президента Польщі, та Адам Білян, колишній євродепутат і політтехнолог ПіС.

Показовим може бути недавній випадок під час візиту голови польського МЗС до Львова. Ващиковський відмовився відвідати Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" через позицію його директора про те, що Польща 1918 року окупувала Західну Україну.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>