Незграбні пам'ятники: Як Путін створює пантеон історичних героїв

Погано виконані пам'ятники є бронзовими свідками гарячкових спроб Путіна знайти російську ідентичність, історичну і культурну основу того, що він зробив для країни

Незграбні пам'ятники: Як Путін створює пантеон історичних героїв
Відкриття пам'ятника царю Олександру III в Криму Цензор.нет

Погано виконані пам'ятники є бронзовими свідками гарячкових спроб Путіна знайти російську ідентичність, історичну і культурну основу того, що він зробив для країни

Оригінал на сторінці Bloomberg

Більшу частину свого 17-річного правління президент Росії Володимир Путін не був ідеологом: основну увагу він приділяв економіці та відновленню централізації влади. Але у свій останній президентський термін — і особливо після анексії Криму в 2014 році — Путін намагається створити ідеологічну основу для своєї нещодавно зайнятої твердої і непохитної позиції на світовій арені. При цьому він створює пантеон героїв, щоб їм відповідати. В основі цього, як це часто буває в Росії, — спроби переглянути історію.

Минулої суботи Путін взяв участь у церемонії відкриття пам'ятника царю Олександру III в Криму. Цей пам'ятник — лише останній із серії бронзових символів того, що, на думку Путіна, становить велике минуле Росії. Серед інших нещодавно відкритих пам'ятників — пам'ятник князю Володимиру в Москві, Іванові Грозному в Орлі, творцеві автомата Михайлу Калашникову в Москві й Івану III, що був до 1505 року великим князем Московським, у Калузі. Останні два пам'ятники відкривав міністр культури Володимир Мединський, який називає себе істориком, незважаючи на серйозні сумніви в науковості його докторської дисертації. На відкритті пам'ятника Івану Грозному Мединський ще й виступив з офіційним зверненням.

Участь Путіна у відкритті пам'ятника надає Олександру III особливе місце в пантеоні поруч із князем Володимиром, завдяки якому, як свідчить легенда, східні слов'яни, якими він правив, прийняли християнство. Путін виступив на відкритті цього пам'ятника з промовою.

У своєму суботньому виступі Путін пояснив, чому йому подобається передостанній російський цар. Ніяких серйозних воєн він не вів, але у відносинах з іншими країнами вирізнявся непохитною твердістю. Він "робив усе для розвитку і зміцнення держави, для того, щоб зберегти її від потрясінь, внутрішніх і зовнішніх загроз". Він вважав, що сильна, суверенна, самостійна держава має спиратися не тільки на економічну і військову потужність, але й на традиції".

Новини за темою

Путін явно хотів би, щоб про нього згадували з такою ж любов'ю, з якою згадував Олександра III його двоюрідний брат, великий князь Олександр Михайлович Романов, у своїх мемуарах. Описавши сум'яття і нервове потрясіння, що охопили російську еліту після того, як соціалісти-терористи вбили Олександра II, котрий скасував кріпосне право в Росії і лібералізував країну, великий князь охарактеризував спадкоємця вбитого царя, написавши про нього так:

"На щастя для Росії, Імператор Олександр III мав усі якості великого адміністратора. Переконаний прихильник здорової національної політики, шанувальник дисципліни, настроєний до того ж вельми скептично, Государ вступав на престол предків, готовий до боротьби. Він надто добре знав придворне життя, щоб не відчувати презирства до колишніх співробітників свого батька, a добре знайомство з правителями сучасної Європи вселило йому цілком обґрунтовану недовіру до їхніх намірів. Імператор Олександр III вважав, що більшість російських лих сталися через недоречний лібералізм нашого чиновництва і від виключної властивості російської дипломатії піддаватися всяким іноземним впливам".

Як і Олександр III, Путін, який успадкував владу від першого президента Росії Бориса Єльцина, непередбачуваного, але загалом ліберального, звів нанівець "недоречний лібералізм", наріжним каменем своєї політики зробив недовіру до Заходу, прагнув призначати міністрами технократів і приступив до реалізації грандіозних проектів (Олександр III наказав побудувати Транссибірську залізничну магістраль). Олександр II, чий внесок у російську історію був набагато вагомішим, був не найкращим героєм — не в останню чергу через те, як він помер.

Але в пошуках героїв Путін не просто забуває, що в числі основних подій в роки правління Олександра III був голод 1891-1892 років, від якого загинуло майже 500 тисяч осіб. І що з цим голодом так невміло боролися, що все це підживлювало жорстоко притлумлюваний рух соціалістів. Путін ще і готовий схвалити ту версію історії, в якій правління Олександра III неправильно подають як золотий вік мистецтва і наук. У Криму на рельєфі горизонтальної стели, встановленої за пам'ятником царю, зображено досягнення і ключові фігури тієї епохи. Серед видатних діячів того часу — Федір Достоєвський, який помер до того, як цар зійшов на престол; Лев Толстой, який написав "Війну і мир" і "Анну Кареніну" при Олександрі II; Дмитро Менделєєв, який відкрив періодичний закон під час правління Олександра II. Судячи із зображень на стелі, Олександрові III приписують ще й створення найстарішого в Росії музею образотворчих мистецтв — Третьяковської галереї. Насправді ж цей музей відкрився, коли майбутньому царю було 11 років. Навіть Транссибірська залізниця, яка теж зображена на рельєфі, насправді не була досягненням Олександра III: вона була добудована в 1916 році, після більше двох десятиліть по його смерті.

Новини за темою

Це характерно для тієї хапливої "героєтворчості", яку спостерігаємо в останні роки. Раптово почалося поклоніння Путіна князю Київському Володимиру, засноване на суперечливій легенді про те, що язичницький князь хрестився в Криму, в результаті чого анексований півострів, згідно з виступом Путіна в 2014 році, є для росіян таким самим сакральним, як Єрусалим для мусульман і євреїв. Щоправда, в цій історії не враховується те, що Володимир правив східнослов'янськими землями з Києва, столиці сучасної України, і не згадується, що він прийшов у Крим як нещадний загарбник.

Салавата Щербакова, скульптора, який створив пам'ятник Калашникову в Москві (і автора пам'ятника князю Володимиру), після відкриття пам'ятника викрили на прикрій помилці. Один військовий історик зауважив, що на постаменті пам'ятника зображено креслення не автомата Калашникова АК-47, а "подібної до нього" штурмової гвинтівки StG 44, що була на озброєнні німецьких військ під час Другої світової війни. Не дивно, що Щербаков зніяковів: Калашников, на думку деяких істориків, при створенні свого автомата багато чого запозичив у творця штурмової гвинтівки StG 44 Хуго Шмайсера, німецького конструктора вогнепальної зброї. Шмайсер був заарештований радянськими військовими і примусово вивезений на роботу до Іжевська, де Калашников провів більшу частину свого життя.

Пам'ятник Михайлу Калашникову у Москві fishki.net

Після того, як помилка набула розголосу, Щербаков змусив робочих спиляти фрагмент постаменту, що спричинив скандал. А ось скульптора Андрія Ковальчука — творця пам'ятника Олександру III — "змінені" історичні факти, які відображені в його роботі, не обходять. "Я впевнений, що помилок немає, і нічого міняти не збираюся, — сказав він журналістам РИА Новости. — У мене немає ніяких сумнівів, що все, що створено, відповідає епосі Олександра III".

Погано виконані, незграбні пам'ятники — які не мають нічого спільного з тим величним стилем, якого дотримувалися комуністи, вшановуючи пам'ять своїх героїв, — є бронзовими свідками гарячкових спроб Путіна знайти російську ідентичність, історичну і культурну основу того, що він зробив для країни. Жорстокий військово-феодальний правитель часів раннього середньовіччя, масовий вбивця, котрий заслужив прізвисько "Грозний"; творець найбільш смертоносної у світі зброї; цар, який своєю реакційною непримиренністю спровокував більшовицьку революцію — всі ці історичні постаті покликані визначати славне минуле країни і підкріплювати її викличне сьогодення.

Але цілком можливо, що насправді росіяни схильні асоціювати Путіна не з цими особистостями. В Астрахані скульптор-самоучка нещодавно створив бронзовий образ Путіна цілком у дусі шаленої еклектики ідейних пошуків президента: істота з головою Путіна і тулубом крилатого ведмедя стискає в пазурах осетра. І вже в цій скульптурі ніхто ніяких помилок не знайде.

Леонід Бершидський

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...