banner banner banner

Олексій Ананов: я – тільки один із глядачів, просто сиджу найближче до героя

Олексій Ананов, ведучий "112 Україна", у своєму інтерв'ю журналу "Публічні люди" розповів про унікальну корпоративну культуру телеканалу, свої завдання як телеведучого, секрети спілкування в кадрі та про складних співрозмовників.

112.ua

Усі ведучі, зокрема й Ви, говорять про унікальний дух команди "112 Україна". Як Ви вважаєте, завдяки чому вдалося сформувати високу корпоративну культуру каналу?

– Думаю, насамперед тому, що засновники каналу від самого початку вирішили її сформувати. Просто поставили собі таке завдання! Але це недивно. Сама структура "112 Украина" передбачає роботу в одній великій команді: у нас практично немає програм, над якими працювали б окремі творчі групи чи продакшн-студії. Весь колектив щодня забезпечує великий інформаційний потік студії LIVE і служби новин: ми працюємо у спільному ньюзрумі та залежимо від результатів роботи колег. Врешті, на телебаченні індивідуальна помилка може зіпсувати загальний результат, а успіх може бути тільки спільним – лише результатом командної роботи.

А в чому полягає корпоративна культура? Мені здається, це спільний інформаційний азарт. Він виникає мимоволі і передається від людини до людини. Знаєте, перші редактори приходять на канал десь о четвертій ранку з хвостиком, а останні йдуть після опівночі. І весь цей час комп’ютери не вимикаються, студія не припиняє роботи, не змовкають телефони. І цей азарт, або ж радість, енергія життя, яку відчуваєш, коли заходиш у ньюзрум, – здається, це і є матеріалізована увага глядачів.

У 2010 році в інтерв'ю "ПЛ" Ви говорили, що довгий час навчалися не говорити, а слухати. Ви людина красномовна, говорити можете красиво і довго, які технології використовуєте для того, щоб подати співрозмовника, а не себе?

– На "112 Украина" переді мною постав ще один виклик: говорити і слухати тільки про політику. Але і з ним, здається, вдалося впоратися. Я просто дуже люблю спілкуватися і мені страшенно цікаві різні люди. От і все! Немає більше жодних технологій.

Хоча ні, якщо чесно, є багато маленьких і великих секретів спілкування в кадрі і досвід. Із роками я навчився почуватися лінзою, крізь яку глядач дивиться на героя. Якщо щось залишилося неясним для мене, найімовірніше, воно залишиться незрозумілим і для глядача. А от якщо я помітив якийсь важливий нюанс, мені треба використати весь арсенал журналістської "оптики", щоби збільшити і продемонструвати важливу деталь. І, зрештою, я зрозумів, що моє завдання – справляти враження на гостя, а не на глядачів, адже я і є тільки один із глядачів, просто сиджу найближче до героя. Герой мусить спілкуватися з аудиторією – не тільки викладати факти, а й показувати свої емоції. Отже, моє завдання, делеговане глядачами, – ці емоції в героя викликати. Я мушу сказати рівно стільки слів, скільки потрібно, щоб змусити гостя відверто та емоційно розповісти свою історію. І ні слова більше!

Хто з гостей був для Вас найскладнішим?

– Найскладніше спілкуватися з журналістами, тому що підхід до інформації, спосіб мислення, спосіб вплинути на співрозмовника у вас, найімовірніше, будуть однаковими. Це ніби бій із дзеркалом, яке показує усі твої власні рухи. Пригадуються, скажімо, розмови з міністром інформполітики Юрієм Стецем. Водночас саме такі інтерв’ю можуть найбільше навчити і допомагають поглянути на себе збоку.

Не шкодуєте, що відмовилися від музичної кар'єри на користь журналістики?

– Ой, це все ще болюче питання! Кажучи чесно, я ні від чого не відмовлявся, просто займаюся своєю професією. Але музичні репетиції я таки у певний момент залишив: школу-майстерню фестивалю "Червона рута", а через багато років і рідний хор хлопчиків і юнаків при Капелі ім. Л. Ревуцького. Усе минається…

Журналістика – чудова професія, яка дає відчуття сценічності, спілкування із великою аудиторією, необхідності та важливості твоєї роботи. Я отримую від цього масу задоволення! Але музика може дати ні з чим не порівнянне відчуття свободи. Це відчуття я старанно бережу всередині та сподіваюся ще скористатися ним за прямим музичним призначенням!

А поки що надихаюся музичним відчуттям форми, темпу і ритму для побудови ефірних розмов. Адже хороший ефір найбільше нагадує 40 хвилин добірного симфонічного виконання – з кульмінацією і фінальною кодою.

Ви знавець сучасної української літератури. Що читаєте зараз? Чи бувають Ваші улюблені письменники у Вас в ефірах?

– Прямо тепер на столику поруч із ліжком у мене лежить роман іспанця Мігеля де Унамуно. На черзі – книга цьогорічної нобелівської лауреатки білоруски Світлани Алексієвич про прощання зі спадком комунізму і дещо саркастична замальовка польського журналіста Зємовіта Щерека про Україну: перший погляд польського мандрівника на сусідню країну крізь призму польських стереотипів.

Із української літератури за останній час пригадується "Фелікс. Австрія" Софії Андрухович. Склалося так, що я майже одночасно дочитав цю книгу і вперше побував в Івано-Франківську. Звісно, місто виявилося зовсім не тим книжковим марципановим Станіславом. І це добре! Насправді воно об’ємніше, багатоплановіше і яскравіше! Є там, скажімо, сучасний Urban Space і чудовий театр. І моя ніжність та прихильність до вулиць, запахів, сонячних відблисків у шибках кам’яниць перетягнулися із книги до реальності тепер чи не найулюбленішого для мене українського міста.

А от із Павлом Ар’є вдалося зустрітися не тільки на сторінках книги, а й на театральній сцені і на інтерв’ю… Читав збірку його п’єс "Баба Пріся та інші герої", дивився постановки у різних театрах, знову читав… Вдруге було навіть цікавіше. Ну а розмова із розумною людиною і наступний монтаж, переслуховування, пошук ілюстрацій і прикладів, фото і відеозаписів із сценічних читань і постановок в Україні та за кордоном – це взагалі суцільне задоволення!.. Шкода, що культурних розмов у ефірах сьогодні занадто мало! Я переконаний, вони потрібні українцям не менше, аніж нескінченні політичні перипетії. Втім, переконливих аргументів, які перевершили б цифри рейтингу, для дискусії із продюсерами я поки не знайшов. У пошуках!..

Джерело: 112.ua
Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>