banner banner banner

Ксенія Смірнова: для журналіста важливий особистісний фактор – він не дозволить зробити тебе знаряддям маніпуляцій

Ведуча "112 Україна" Ксенія Смірнова про те, яким був її перехід з радіо на ТБ, що не повинен робити телеведучий, щоб не втратити довіру глядача, чому навчив її досвід створення документального кіно, і про що буде її наступний фільм.

112.ua

– Ви були одним з авторів і сценаристом документального фільму "14" – проекту телеканалу "112 Україна". Наскільки важливою була командна робота у фільмі? Чи виникали розбіжності?

– Фільм "Вкрадений світ" з циклу "14" був для мене пробою пера. Присвячений долям звичайних людей, вигнаних війною на сході зі своїх домівок в невідоме з примарними перспективами, він не міг не зачепити жодного члена нашої команди, що працював над стрічкою.

Ми слухали історії героїв і занурювалися в їхню реальність – у тимчасові місця поселень, що часто взимку не обігріваються, тісні кімнатки, де туляться сім'ї з трьома-чотирма дітьми, одягнутими і нагодованими такими ж звичайними українцями, які живуть по сусідству. Історії про приниження і страх, які довелося пережити тим, хто потрапив у знамениті тамтешні підвали, та історії про усвідомлення найголовнішого з вуст біженців: "Невже нам потрібна була війна, щоб зрозуміти, що таке справжнє щастя, і почати цінувати життя?" Цей фільм став для мене початком нового шляху в світ документального кіно, яке може відкривати очі, серця і душі на нашу реальність не тільки творчій команді, але й глядачам, і лікувати байдужість і бездіяльність. У цьому я бачу свою мету та подяку за вкладені в роботу зусилля.

Чи плануєте працювати у жанрі документального кіно в подальшому? Емоції, людські долі про що будете знімати?

– Як виявилося, документальне кіно може бути фантастично різноманітним як за сюжетами, так і в підходах, технічних і творчих прийомх на всіх етапах виробництва. Дай бог життєвих сил, часу та запалу осягнути всі його тонкощі.

Мій другий проект став ще однією сходинкою в оволодінні мистецтвом кіно. Цього разу ми створили документальну машину часу, яка подорожує крізь епохи з зупинками в часі і ключових точках планети, які змінювали хід історії, запускаючи маховик світових збройних конфліктів. Завдяки коментарям політологів, істориків, дипломатів, військових експертів, а також історичним фактам ми спробували змоделювати сценарії нового загострення агресії у великій геополітиці, усвідомити нашу маленьку причетність до процесів і наші можливості в запобіганні повторення історії "столітнього циклу". Це розуміння дозволяє не стати маріонетками в чиїйсь великій грі. Звичайно, оцінити роботу належить глядачеві. Але фільм "Війна світів" прискорив мене у розробці глибинних тем. Залишу інтригу, скажу тільки, що, можливо, під мікроскоп потрапить наша українська реальність...

У професії теле- і радіоведучої Ви вже близько 14 років. Як змінювалося ставлення до неї протягом цього часу?

– Звичайно, змінюється не тільки ставлення, шліфується сама професія, як і вміння – це природний процес. Якщо зупинитися у вихідній точці, мені здається, можна стати нецікавим не тільки аудиторії, але насамперед самому собі, а це глухий кут. Адже в улюбленій справі розвиток, зростання, нові вершини та реалізація потенціалу – це не просто виконання професійних обов'язків, а спосіб життя. Можна сказати, це і є справжнє життя.

Чи складно було перейти від радіо- до телеефірів?

– Чесно? Не встигла злякатися. Все сталося так стрімко, що усвідомлення того, що відбувається, прийшло лише десь через місяць. Що стосується технічного питання переходу з радіо- в телеефір, відповідь проста: до звуку голосу додалася ще й картинка в непоганій HD-якості, завдяки технічній базі каналу і злагодженій роботі всіх "бджілок" колективу – від гримерів і стилістів до режисерської і продюсерської команд.

Іноді це створювало комічні ситуації в прямому ефірі, а такі історії – завжди цікавинка в програмі на дружніх посиденьках.

Але це знову ж таки до питання про зростання й розвиток у професії – дисципліна, повна концентрація уваги, скажений вир думок і фактажу в голові під час прямого ефіру, як і ритм жайворонка, змінюють тебе кардинально. І бутерброда, до речі, вже не вистачає, щоб заповнити витрачену енергію після чотирьох годин ефірного драйву, але це вже історія, скоріше, для кулінарної рубрики (сміється).

Чи згодні Ви з думкою, що телевізійник повинен викладати тільки факти, а глядачеві потрібно самому навчитися правильно трактувати інформацію?

– Я остаточно усвідомила, що журналістика – дуже серйозний інструмент впливу. Страшно, якщо він стає знаряддям масового ураження умів – результати ми бачили на багатьох історичних прикладах. Крім сухого і технічного виконання професійних обов'язків, я думаю, обов'язково необхідний особистісний фактор, який не дозволить зробити тебе знаряддям маніпуляцій на догоду чиїмось цинічним інтересам.

І хоч, як колись сказав президент Ізраїлю Шимон Перес: "Телебачення зробило диктатуру неможливою, але демократію нестерпною", – для нормального існування нормального суспільства життєво необхідно іноді хворобливе, але реальне висвітлення подій. А це вимагає і особистого глибокого аналізу факту або події через призму всіх точок зору, навіть якщо ти не поділяєш якусь із них. Глядачеві не варто нічого нав'язувати, йому варто допомагати складати 2 + 3. А телевізійнику не слід забувати, що якщо 2 + 3 не складається навіть за допомогою красивої телекартинки, довіра вмирає раз і назавжди. Професіоналізм, щирість і дружбу з совістю в нашій роботі ще ніхто не скасовував.

Відпочинок для Вас це зміна діяльності, судячи з кількості ваших захоплень. Найяскравіші враження від подорожей, зустрічей?

У моєму випадку все збіглося найвдалішим чином. Захоплення так чи інакше перегукуються з професією, і все, що відволікає від ефіру на короткий час, одночасно наповнює знаннями, емоціями та відточує навички в роботі. Це і подорожі, і концерти, і спілкування, і знайомство з різними куточками нашої країни. Загалом, з чого я і починала в нашій бесіді: це не робота, а спосіб життя, тому відпочинок стає частиною роботи. А найяскравіші враження, звичайно, від відвідування тих місць, де життя, зовсім тобі незвичне. Це допомагає полюбити те, що у тебе є, і зрозуміти, що світ шалено цікавий!

Джерело: Публічні люди

Джерело: 112.ua
Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>