banner banner banner

Історія бойового хрещення журналіста "112 Україна" Євгенія Куруленко

Гарячий матеріал, який побачить півкраїни, міг коштувати йому життя. І подібних історій може вистачити не на один захоплюючий сюжет книги. Одним з таких випадків в роботі у зоні АТО журналіст телеканалу Євгеній Куруленко поділився з "Телекритикою".

112.ua

"Працювати в зоні АТО я почав у середині серпня 2014-го. Тоді до Дня Незалежності саме очікувалося звільнення Луганська від бойовиків. І загалом вже анонсували швидке завершення антитерористичної операції. Та цього не сталося. Тому й мої відрядження на Донбас розтягнулися не на тижні, а на роки.

Як і багатьом журналістам, які працюють в зоні АТО, мені не раз траплялося бути в небезпечних ситуаціях. Але один випадок, що стався зі мною – це по-справжньому "бойове хрещення". Буквально.

17 лютого 2015-го наша знімальна група рухалася в напрямку Дебальцевого. Тоді там точилися запеклі бої. І ми хотіли під'їхати якомога ближче.

Десята ранку. Ми прямували так званою ростовською трасою. Проїхали Бахмут. А коли доїжджали до селища Луганське, приблизно за два кілометри до повороту на Світлодарськ – побачили на трасі вантажівку, в яку влучив снаряд. Машина ще димилася.

Ми зупинилися, щоб відзняти автомобіль. Я намагався записати стендап, але з першої спроби не вдалося. Тоді почав відходити в сторону. Зробив усього два-три кроки. А через мить на те місце, де я щойно стояв – упав снаряд...

Я швидко ліг на асфальт і поповз в кювет.  Відчув, що на лівій руці не рухаються три пальці, і лише тоді до мене дійшло, що відбувається. Наче машинально я став повторювати перші слова, що спали на думку: "Господи, спаси! Господи, спаси!" І Бог врятував.

Навколо нас снаряди падали всюди. Один з них пошкодив газопровід і неподалік здійнявся струмінь вогню заввишки, мабуть, метрів 50. Тоді, до речі, ці кадри облетіли весь світ.

Женя Куруленко в Авдіївці 112.ua

Обстріл тривав. Я сидів у кюветі і побачив біля нашої машини свого оператора Олега Кіма. Він дав знак рукою, що ми маємо сісти в автомобіль і спробувати звідти виїхати. Я відмовлявся, бо за правилами безпеки під час обстрілу треба бути подалі від машини. Але потім я побачив свого водія Сергія Хандуріна. Він був важко поранений в руку. Втрачав багато крові. І незважаючи на це сів за кермо і фактично почав керувати нашою евакуацією.

Ми сіли в машину і почали їхати. Колеса були пробиті осколками. Наша "п'ятнашка" (ВАЗ 2115) повільно, але все таки рухалась – кілометрів 30-40 на годину. Не більше. Неподалік продовжували падати снаряди. Сергій продовжував втрачати кров. Я намагався накласти йому джгут. Але він порвався.

Так ми проїхали кілометрів зо три. І побачили на дорозі знімальну групу Ройтерс. Вони чекали нас. Гліб Гараніч і Давід Чіквішвілі теж потрапили під обстріл. І коли тікали – побачили нашу машину, зрозуміли, що є поранений. Тому від'їхали на відносно безпечну відстань і спеціально зупинилися, щоб нам допомогти.

Ми покинули свою машину, пересіли до них і швидко поїхали в лікарню у Бахмут. Сергію зробили операцію. Мені наклали пов'язку, поранення виявилося дотичним.

А вже наступного дня ми з оператором знову виїхали на зйомку. Знімали бійців, які виходили з Дебальцевого.

...Я досі їжджу в зону АТО. Сергій після тривалої реабілітації – також. Хоча його пальці на правій руці через поранення майже не працюють. Оператор Олег – змінив роботу".

Джерело: "Телекритика".

Джерело: 112.ua
Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>