Знання, написані кров’ю: Історії волонтерів, які рятують життя українських бійців на Донбасі

Війна – це не лише перемоги і поразки, а й смерть. Одне з найголовніших завдань на війні зберегти якомога більше життів. Тому військовослужбовець мусить вміти не лише стріляти, а й надавати першу допомогу, яка часто може врятувати життя побратиму. Це так звана тактична медицина, або ж як її ще називають "допомога під вогнем", тобто догоспітальний етап. Тому вона починається не з лікаря, а з солдата. Саме вони часто вирішують, будуть жити їхні друзі після поранення, чи ні

Знання, написані кров’ю: Історії волонтерів, які рятують життя українських бійців на Донбасі

Михайло Ухман

Журналіст, доброволець

Війна – це не лише перемоги і поразки, а й смерть. Одне з найголовніших завдань на війні зберегти якомога більше життів. Тому військовослужбовець мусить вміти не лише стріляти, а й надавати першу допомогу, яка часто може врятувати життя побратиму. Це так звана тактична медицина, або ж як її ще називають "допомога під вогнем", тобто догоспітальний етап. Тому вона починається не з лікаря, а з солдата. Саме вони часто вирішують, будуть жити їхні друзі після поранення, чи ні

Солдат має мати сучасну аптечку і з допомогою її уже надавати цю догоспітальну допомогу безпосередньо на лінії вогню чи в укритті. Потрібно також вміти правильно евакуювати потерпілого до шпиталю, де вже ним займуться професіонали.

З власних спостережень можу сказати, що часто бійці нехтують цими знаннями. Вони вважають, що достатньо просто добре вміти стріляти. Це є величезною помилкою, яка коштує моментами життя.

Саме тому на цей пробіл звернули увагу волонтери. Вони ще років два тому почали вивчати тактичну медицину і відправлятись на фронт, щоб надавати допомогу пораненим бійцям, а також навчати самих військових, як рятувати життя побратимам і собі. Невеличкі групи таких медиків з’явилися на фронті, одні працюють там постійно, інші заїжджають з метою навчити військових і повертаються додому. Саме про ці організації, які займаються наданням тактичної допомоги, і піде сьогодні мова. Мені вдалося поспілкуватися з членами груп "Білі Берети", "Дніпро Такмед", "Ульф" та "МедЕкс - Здорові Люди".

До речі, 1 листопада 2017 року в Україні введена нарешті нова професія "парамедик". З 1 вересня наступного року буде перший набір на цю спеціальність у медичних коледжах. Також для тих, хто без медосвіти, тепер відповідна професія "екстрений медичний технік". Для цього треба пройти 120-годинний курс підготовки. Тому ми запитали добровольців, чи не бажають вони офіційно перекваліфікуватися в парамедиків.

"Білі Берети" - медичний загін спецпризначення. Створений 2014 році, він готує різних спеціалістів, які можуть надавати першу медичну і домедичну допомогу в різних конфліктних ситуаціях і під час бойових дій.

З початком війни на Донбасі вони розпочали активно навчати усіх охочих основам тактичної медицини і працювати безпосередньо на Донбасі.

- Я сам по професії лікар-стоматолог, але це не зупинило мене навчатися чомусь новому, - говорить голова львівського осередку "Білих Беретів" з позивним "Кук". - Займатись тактичною медициною розпочав на Майдані. Пам’ятаю 20 лютого 2014 року… На руках вбиті, поранені. Вже тоді я зрозумів, що цивільна медицина не готова до таких ситуацій. З другом, позивний "Хрест", вирішили заснувати організацію, яка охоплюватиме великі маси людей. Далі була війна. З перших днів ми бачили недолугість військової медицини. Її за великим рахунком і не було, якщо не рахувати окремих людей і окремих моментів. Багато поранених помирало через те, що їм надавали непрофесійну медичну допомогу. Або не надавали взагалі.

Коли відбувались мобілізації, рівень нашої співпраці із ЗСУ був більш-менш якісний. Нас запрошували тренувати хлопців. Тепер ми самі їдемо на Донбас, усно домовляємось і працюємо. Вчимо прямо на передовій, під вогнем.

Інколи так трапляється, що маємо окремі позиції. Моментами підсилюємо ЗСУшних медиків. Діємо по ситуації. Якщо, не дай Боже, трапляються "300-і", відразу ж евакуйовуємо будь-яким транспортом, який планово призначений чи стоїть поблизу. Свого транспорту у нас нема. Ми неприбуткова організація, тому вивозимо побратимів машинами ЗСУ чи добровольчих батальйонів.

Найчастіше у хлопців бувають осколкові поранення від мін, гранат. Як не прикро визнавати, але й через "аватаризм".

Якщо говорити про освіту парамедика, я особисто не піду, працюватиму у звичному для себе ритмі: робота, заробляння грошей для сім’ї, а потім вибираю момент і знову на фронт, допомагати, навчати. Зараз поки що все на голому ентузіазмі, а жити потрібно.

- Ми почали працювати в прифронтовій лінії з 2017 року. До того займались медициною в тилу. У нас є декілька бійців-парамедиків. Які воюють з 2015 року як добровольці. Вони пройшли багато курсів по тактичній медицині. І зараз не соромляться самовдосконалюватись. Вони перебувають на передовій разом із бійцями ЗСУ. Стріляють, копають, а коли є потреба - надають першу допомогу, - зазначає керівник медичної організації "МедЕкс - Здорові Люди" Олександр Рашевський.

- Це добре, що держава звернула увагу на тактичну медицину. Проте ми невпевнені, що буде багато охочих навчатися цій професії. Адже тут головне не посвідчення парамедика, а знання і вміння, які здобувались в критичних ситуаціях. Можливо, коли закінчиться війна, ми змінимо свою позицію, але поки працюватимемо по-старому.

Тактичною медициною почала займатися з Майдану, потім війна. Головні знання здобула на курсах ТССС МР (курс допомоги пораненим внаслідок бойових дій) і MEDEVAC. Рівень останнього найближчий до вмінь тактичного медика і дозволяє робити дійсно потрібні речі. Інтубація трахеї, плевральний дренаж та ін. До речі, хочу зазначити, що зі мною екзамени складали справжні цивільні медики. Проте не всі зуміли пройти його. То ж тактичній медицині може навчатися будь-хто, якщо він цього реально хоче, - ділиться своїм досвідом представниця медичної служби "Ульф" (1-ОШР ДУК) з позивним "Куба".

- Зараз ми співпрацюємо з медиками 25-ї бригади. У нас з ними усні домовленості, але це не перешкоджає плідній співпраці. Ми постійно тримаємо зв'язок по рації, коли ідуть бої. В разі чогось, їдемо до них, або навпаки.

Останнім часом, коли війна стала позиційною, окрім осколкових поранень дуже часто трапляються кульові поранення в голову. Працюють снайпери, а вони майже не залишають шансів на порятунок. В інших випадках нам переважно вдається надати якісну допомогу. Це вже не 2014 рік, тепер рівень медицини на голову вищий.

Тактична медицина у всьому світі ведеться за протоколами ТССС, які уже існують багато років і написані кров’ю, бо написані в умовах війни, катаклізмів. Добре, що держава звернула увагу на тактичну медицину і запровадила офіційне навчання. Це дійсно потрібно, тому я теж піду навчатися.

- Тактична медицина займає близько 50 відсотків мого вільного і невільного часу, - говорить старший інструктор з групи "Дніпро Такмед", який воліє не афішувати ім’я. - Я на війні з самого початку, бачив десятки безглуздих поранень, які потім призводили до смерті. Тому що не вміли надати кваліфіковану допомогу. З моєї точки зору, не той воїн, хто вміє стріляти, а той, хто може врятувати життя пораненого побратима і собі.

Зараз моє перебування на передовій - це суцільні навчання, виходи безпосередньо в епіцентр боїв. І вже там співпраця з медиками ЗСУ. Зараз такого хаосу в медицині, який був на фронті у 2014 році, нема. Проте все одно потрібно навчатися всім: бійцям, військовим медикам. Те, що держава звернула увагу на проблему військової медицини, це плюс великий. Запровадила офіційне навчання - теж гарно. Проте, чи піду навчатися я сам, буде залежати від рівня цього навчання.

Підготував Михайло Ухман

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини партнерів

Загрузка...