Змінити камуфляж на діловий костюм: Як діють економічні інструменти деокупації

З погляду обкатування різних моделей демілітаризації та реінтеграції, ситуація з корейським конфліктом є дійсно унікальною базою для аналізу та прогнозування міждержавних конфліктів будь-якої складності. А оскільки Україна зараз стоїть, можна сказати, біля витоку подібного конфлікту, ми маємо бути більше за інших зацікавлені у препаруванні й адаптації до наших умов будь-яких міжнародних аналогів. Це дозволить нам вийти до "гирла" конфлікту не протягом десятків років, а значно раніше. Крім того, вкрай важливо для України зрозуміти, як в умовах військового конфлікту можна успішно розвивати політичні інститути і свою економіку

Змінити камуфляж на діловий костюм: Як діють економічні інструменти деокупації
Кім Чен Ин і Мун Чже Ін AFP

Олексій Кущ

економіст

З погляду обкатування різних моделей демілітаризації та реінтеграції, ситуація з корейським конфліктом є дійсно унікальною базою для аналізу та прогнозування міждержавних конфліктів будь-якої складності. А оскільки Україна зараз стоїть, можна сказати, біля витоку подібного конфлікту, ми маємо бути більше за інших зацікавлені у препаруванні й адаптації до наших умов будь-яких міжнародних аналогів. Це дозволить нам вийти до "гирла" конфлікту не протягом десятків років, а значно раніше. Крім того, вкрай важливо для України зрозуміти, як в умовах військового конфлікту можна успішно розвивати політичні інститути і свою економіку

У Сінгапурі відбулася історична зустріч лідерів двох ще недавно ворожих країн – США та Північної Кореї. Завершилася вона підписанням угоди, результатом якої стане відмова "північан" від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки для владної еліти, зняття західних санкцій і можливий потік інвестицій, переважно з півдня. Ще буквально кілька місяців тому стрілка годинника, що символізує наближення світу до ядерної катастрофи, майже застигла на позначці "опівночі", при цьому противники погрожували спопелити один одного. Проте на зустрічі вони мило походжали в кулуарах і могли налякати світ хіба що своїми зачісками.

Конфлікт КНДР і Південної Кореї, як і участь у ньому США і Китаю, наочно показує нам, що в ХХІ столітті економічні інструменти впливу поступово витісняють на периферію будь-яку ідеологію разом з глобальною політикою. Ну ось навіщо, скажіть на милість, Кім Чен Ину ідеологія чучхе улюбленого діда, якщо він не може вільно поїхати в далекий Діснейленд, про який марив у препубертатному періоді тихими пхеньянськими вечорами….  

Буквально через кілька років, якщо Ину не залетить яка-небудь "чхе" за комір (чхе корейською – "сутність"), Північна Корея цілком може стати певним синтезом Південної Кореї та Китаю, де поряд з домінантною ідеологією розвиватимуться цілком ринкові кластери економічного зростання, рясно присмачені китайськими, південними й американськими інвестиціями. Враховуючи специфіку корейців, позитивний результат не змусить себе довго чекати. Як тут не згадати, що в пориві глибокої любові до "білого батька з Вашингтона" наші тубільні вожді в 2016-му скасували безвізовий режим з КНДР, який діяв ще з часів СРСР і був успадкований нами у порядку правонаступництва. Гадаю, американські союзники цілком могли б обійтися і без такого суто хуторянського прогинання, але тепер з огляду на перспективи розкриття північнокорейського ринку якось "невдобно" вийшло.

Новини за темою

З погляду обкатування різних моделей демілітаризації та реінтеграції, ситуація з корейським конфліктом є дійсно унікальною базою для аналізу та прогнозування міждержавних конфліктів будь-якої складності. А оскільки Україна зараз стоїть, можна сказати, біля витоку подібного конфлікту, ми маємо бути більше за інших зацікавлені у препаруванні й адаптації до наших умов будь-яких міжнародних аналогів. Це дозволить нам вийти до "гирла" конфлікту не протягом десятків років, а значно раніше. Крім того, вкрай важливо для України зрозуміти, як в умовах військового конфлікту можна успішно розвивати політичні інститути і свою економіку. Як показує досвід Південної Кореї, загроза вторгнення з півночі не завадила жителям півдня увійти до двадцятки найрозвиненіших країн світу і впритул підійти до більш амбітної мети – входження до десятки держав з погляду базових критеріїв оцінки. Сьогодні економіка Південної Кореї однією з перших підійшла до створення творчої моделі інноваційного типу. Найпевніше, Південна Корея практично одночасно з Японією в осяжному майбутньому перейде до нового технологічного укладу - НБІК-конвергенції. Йдеться про шостий технологічний уклад, коли буде об'єднано результати нано-, біо-, інформаційних та когнітивних технологій (звідси й назва).

Сеул AFP

При цьому й сьогодні на трасах, що ведуть до Сеула, можна спостерігати гігантські бетонні блоки, що нависають над дорогою, з місцями для закладення вибухівки: у разі прориву північнокорейських танків ці бетонні конструкції має бути підірвано, щоб ускладнити просування броньованих колон супротивника. Крім того, північ довела, що здатна створити не тільки ядерні боєголовки, але й ракети-носії, тож небезпека ядерного удару по містах півдня півострова була не такою вже й надуманою. Однак це чомусь не зупинило іноземних інвесторів в їхньому бажанні інвестувати в Південну Корею сотні мільярдів доларів. А все тому, що при згадці Південної Кореї на інвестиційних форумах перше, що спадало на думку, це інновації, законність, якість підприємницького середовища. Про військовий конфлікт з північчю в деталях знають лише любителі історії – цей ризик не є ключовим під час інвестиційної оцінки бізнес-проектів у цій країні. А ось при згадці нашої країни "когніто" європейця обмежується лише такими категоріями: безлад, корупція, беззаконня, війна. Як бачимо, загрозу військового конфлікту не завжди розглядають як базовий ризик (доведено Ізраїлем, Південною Кореєю, Кіпром).

Спочатку конфлікт між двома Кореями було обумовлено буквально тектонічним розломом в їхніх ідеологемах: північан звинувачували в тому, що вони є маріонетками Кремля і Пекіна, а південців – у васальній залежності від Білого Дому. За північчю стояли Китай і СРСР, за півднем – США. У кожної зі сторін була своя фундаментальна ідеологія: на півночі - різновид комунізму (система чучхе), на півдні – неприкритий капіталізм. Обидві сторони досі перебувають у стані війни, їх розділяє не межа, а демаркаційна лінія. Кожен учасник конфлікту масово застосовував найвитонченіші методи державної пропаганди, а будь-які контакти з противником таврувалися ганьбою навіть на рівні сімейних взаємин. "Зрадник півночі", "продажний південець" - такі словосполучення стали стійкими лексичними одиницями повсякденної мови.

За час конфлікту загинули сотні тисяч людей з обох сторін, причому на боці жителів півночі гинули китайські добровольці і радянські пілоти, а на боці південців – американські солдати. Перманентні конфлікти спалахували навіть у наш час, причому досить криваві. Був і свій збитий "Боїнг". Доходило навіть до кривавих курйозів. Згадаймо, наприклад, "інцидент з убивством сокирою" чи "інцидент з обрізанням дерева", коли група американських і південнокорейських солдатів у серпні 1976 року піддалася атаці північан, озброєних сокирами і дрючками. Справа в тому, що офіцери армії США вирішили обрізати гілки тополі на лінії розмежування. Тополю посадив ще сам Кім Ір Сен. Листя заважали огляду. Північнокорейці не змогли стерпіти такого святотатства, адже для них подібна тополя - це як неопалима купина для християн на Синаї, і кинулися в атаку з підручними засобами. У результаті цього двох американських офіцерів було вбито, а дев'ятеро дістали поранення. Надалі спецпризначенці США за підтримки авіації зрубали ненависне дерево, залишивши для наруги лише шестиметровий пеньок. Мабуть, як символ приниження супротивника.

Військові інженери США обрізають тополя, 1976 рік AFP

Можна згадати і вибух Boeing 707 над Андаманським морем у 1987 році, внаслідок якого загинуло 115 осіб (пасажири і члени екіпажу), які летіли за маршрутом Багдад – Сеул. У цьому злочині звинуватили північнокорейські спецслужби, адже метою теракту був зрив літніх Олімпійський ігор у Сеулі. Один із підривників під час затримання вкоротив собі віку, а його напарницю Кім Ген Гі було заарештовано і потім виправдано як сліпе знаряддя в руках північнокорейського режиму. До речі, за деякими даними, ініціатором вибуху був батько нинішнього Ина. Надалі терористка успішно вийшла заміж за свого охоронця і народила йому двох дітей. Про неї знімали несамовиті фільми і писали книги з назвами на зразок "Сльози моєї душі".

Були також криваві інциденти, спрямовані на зрив чемпіонату світу з футболу, який відбувався у Південній Кореї, артилерійські обстріли, морські битви і навіть загибель корвета південців, торпедованого підводним човном північан. І все це буквально кілька років тому.

Зараз вже можна з точністю сказати, що першим й основним мостом, який дав старт примиренню двох Корей, став Кесонський промисловий парк, запущений у 2004 році. Саме тут північани змогли побачити переваги кластерного розвитку. І для цього зовсім не потрібно було переходити "у віру" південців. Кесонський промисловий парк розміщено на території КНДР, у 10 кілометрах на північ від демілітаризованої зони. Нині на території промислового парку здійснюють діяльність 120 південнокорейський малих і середніх компаній і 15 великих корпорацій. Торговельний обіг зони становить у середньому 2 млрд дол. на рік, на виробництві зайнято понад 50 тис. осіб (переважно з Північної Кореї).

Новини за темою

Україна теж може успішно застосовувати економічні інструменти деокупації. Наприклад, застосування на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей такої ефективної моделі, як демілітаризовані вільні економічні території (ДеВЕТ).

З урахуванням цілого ряду факторів наразі найбільш реальним є створення ДеВЕТ в Алчевському промисловому районі, Єнакієвсько-Макіївської агломерації, Харцизька, а також у місцях вуглевидобутку: Антрацит, Ровеньки, Свердловськ. Створення ДеВЕТ може стати новою інноваційною формою деокупації непідконтрольних територій, перехідним етапом до повної інтеграції їх в економічний і політичний простір України.

Переваги ДеВЕТ полягають у тому, що в результаті їх функціонування місцеві лідери поступово змінюють камуфляж на ділові костюми, а валютна виручка вносить свою порцію когнітивного дисонансу, коли прихильники чи то "русского мира", чи то "світу чучхе" починають розуміти, що економіка все ж первинна, а політика і державна ідеологія – це лише інструменти для закріплення цієї "первинності" на міжнародній арені, іноді за рахунок тих, хто не розуміє цієї простої істини.

А для нас це ще й наочний урок того, що стан перманентного конфлікту може або стимулювати інноваційний розвиток країни, позаяк спонукає до пошуку нестандартних рішень у кризовій ситуації (Ізраїль, Кіпр, Південна Корея), або, навпаки, маргіналізувати місцеві еліти, які у спробах утриматися у владі поступово починають використовувати військовий конфлікт як основу для формування внутрішньої деструктивної державної ідеології і привід для постійного випрошування іноземної допомоги і кредитів.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...