Зміна Конституції від команди "Зе": Чого очікувати

Зміна Конституції від команди "Зе": Чого очікувати
Представник президента у парламенті Руслан Стефанчук Униан

Олексій Буряченко

Політичний експерт

Конституція України, як основний закон, дійсно уже давно потребує перегляду та актуалізації у відповідності до сучасних соціально-економічних реалій. Багато в чому чинна Конституція носить суто декларативний характер без відповідних тематичних посилань чи санкційних роз’яснень. Як наслідок, ми маємо багато в чому декларативну Конституцію, яка іноді абсолютно не корелюється із законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Якщо аналізувати заяви Стефанчука, то стає зрозумілим, що деклароване ним лібертаріанство, як ідеологічна платформа партії "Слуга народу", багато в чому не співвідноситься з положеннями чинної Конституції, яка, нагадаю, є соціально направленою і адаптованою під соціально-демократичну ідеологію та лівоцентристські погляди, які транслювались владою з середини дев’яностих і до середини двохтисячних років.

Ліві або лівоцентристські погляди в інтерпретації політиків того часу говорили про соціально спрямовану державу з відповідними гарантіями державної підтримки як слабозахищених верств населення (пенсії, дотації), так і забезпечення широкого кола безкоштовного соціального блага для всіх, від дитячого садочка, до медичного забезпечення, від отримання безкоштовного житла до вищої освіти та як наслідок достойного працевлаштування.

Новини за темою

Лібертаріанство, як одне із відгалужень ліберальної ідеології, говорить про мінімізацію функцій держави, зменшення державного апарату та максимальну дерегуляцію економіки із запровадженням інструментів її саморегулювання. Така модель може бути ефективною та дати країні значний економічний поштовх для розвитку, але тільки при реалізації декількох базових умов:

  • стабільність базових державних інституцій, в тому числі судової гілки;
  • відсутність корупції в органах державної влади та місцевого самоврядування;
  • економічна конкуренція + ефективна антимонопольна політика.

От саме для зміни економічного курсу в державі Стефанчук і говорив про політичні зміни до чинної Конституції. Адже невиконання наведених мною принципів автоматично тягне за собою економічний дисбаланс в країні за рахунок збільшення тіньового сектору економіки і не можливості держави відповідати за свої соціально-економічні зобов’язання перед громадянами, закріпленими в Конституції України.

Адже давайте згадаємо ІІ розділ Конституції України, який має назву "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина", про який зауважував пан Стефанчук. Так, можна проаналізувати, що ст.ст. 46, 47, 48, 49, 50, 53, 55 або не виконуються (забезпечуються державою) взагалі, або лише частково. Серед них:

  • соціальний захист та пенсійне забезпечення (ст. 46);
  • право на отримання безкоштовного житла громадянами, які потребують соціального захисту (ст. 47);
  • право на достойний життєвий рівень для себе і своєї родини, що включає достойне харчування, одяг і житло (ст. 48);
  • право на безкоштовну охорону здоров’я та медичне забезпечення в державних та комунальних закладах, без зменшення мережі таких закладів (ст. 49);
  • право на життя та здоров’я довкілля (ст. 50);
  • право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, місцевого самоврядування чи посадових осіб (ст. 55).

Найбільш резонансним та "свіжим" у пам’яті прикладом неспроможності держави забезпечити закріплені в Конституції України зобов’язання перед своїми громадянами стала абсолютно неефективна державна політика, направлена на забезпечення соціальних гарантій внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з території ОРДЛО та анексованого Криму, а про низький рівень пенсійного та соціального забезпечення інвалідів та літніх людей взагалі дуже прикро навіть згадувати…

Разом з тим, ми маємо чітко розуміти ризики, які за собою можуть нести зміни в Конституцію України, які нівелюють відповідальність держави за зменшення соціально-економічних зобов’язань перед своїми громадянами.

Наслідком може стати тотальний безвідповідальний популізм зі сторони президента, депутатів та уряду у напрямку можливого покращення життя громадян та реалізації для цього відповідних реформ, тому що чітко вектори та соціально-економічні гарантії громадян в Конституції закріплені не будуть, а отже і відповідальності, передбаченої за це, не може бути.

Також окремо необхідно "розібрати" ініціативу команди Володимира Зеленського по прийняттю закону України "Про референдум" та поновлення діяльності конституційної комісії. Ці ініціативи є абсолютно взаємопов’язаними, адже конституційна комісія – це дорадчий орган при президентові України і головною метою її створення "є напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін до Конституції України" (указ президента України "Про Конституційну Комісію" від 3 березня 2015 року).

Чи потрібен Україні закон "про референдум" – так 100%, оскільки референдум є однією із форм волевиявлення та дієвим інструментом "прямої демократії", про що до речі неодноразово наголошували представники команди "Зе". І так, інструменти прямої демократії, такі як референдум, абсолютно "лягають" в концепт лібертаріанства, яке пропонує пан Стефанчук.  

Але потрібно, щоб усі розуміли і "зворотній бік медалі" – якщо часто використовувати інструменти "прямої демократії", з часом стане неефективною модель "представницької демократії", а це уже має певні ризики зближення з інститутом "відносної анархії" і критичне віддалення від інституту "соціально орієнтовної держави", закріпленого в чинній Конституції України.

Отже, повернемося до конституційної комісії. Такий орган як конституційна комісія може виконувати одразу декілька функцій – від створення універсального діалогового майданчика та суб’єкта отримання міжнародної грантової допомоги (наприклад, програма USAID "Нове правосуддя" надає експертну та технічну підтримку у діяльності конституційної комісії) до інструмента лобіювання запровадження бажаних змін до Конституції України.

Новини за темою

Адже дуже зручно, в тому числі і з позиції політичної відповідальності, анонсувати ті чи інші зміни до Конституції від такого багатосуб’єктного високого інституту, як конституційна комісія.

Також необхідно додатково зазначити, що саме конституційна комісія може подавати напрацьовані та затверджені проекти змін до Конституції до Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія) для отримання відповідного експертного висновку.

Отже, враховуючи вищевикладене, можна констатувати, що діяльність конституційної комісії, як спеціального допоміжного (дорадчого) органу при президентові України, направлена на легітимізацію ініціатив президента України по внесенню бажаних змін до Конституції України.    

Повертаючись до ініціативи прийняття відповідного законодавства про можливість проведення референдумів в Україні дуже важливо не забути про те, що окрім необхідності чіткої регламентації проведення загальнодержавних референдумів обов’язково необхідно прописати механізми (порядок призначення та проведення) проведення місцевих референдумів, адже хоча законодавчо проведення таких референдумів передбачено ст. 7 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", разом з тим у тій же статті (п.5) є посилання на визначення порядку призначення та проведення такого референдуму законом про референдум, а такого закону наразі просто не існує!

Зрозуміло, що прийняття відповідної законодавчої бази про проведення референдумів, скоріш за все, буде ґрунтуватись на рішенні конституційної комісії, висновку Венеціанської комісії та йтиме "одним пакетом" з відповідними змінами до Конституції України, адже враховуючи конституційно закріплений вектор України до Організації Північноатлантичного договору (ст.ст. 102, 116 Конституції України) реалізувати його бажано через проведення загальнодержавного референдуму з цього питання (для об’єктивності необхідно відзначити, що проведення референдуму формально не є обов’язковим критерієм вступу країни-аспіранта (Aspirant countries) до НАТО, але є "дуже бажаною" умовою підтвердження своїх намірів).

І резюмуючи. До питань змін до Конституції, особливо якщо вони можуть носити тотальний характер, або ініціювання прийняття взагалі нової Конституції потрібно підходити максимально професійно та виважено.

Зрозуміло, що політичне життя, особливо в Україні, дуже швидкоплинне, але до реалізації таких ініціатив необхідно залучати максимальну кількість стейкхолдерів, у тому числі і, можливо, незручних, таких як кваліфікованих представників різних політичних партії, науково-дослідницьких інститутів, академії правових наук України та Національної академії наук України, адже на кону не просто політичне майбутнє, а життя, здоров’я та майбутнє мільйонів громадян України.

Олексій Буряченко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>