Зірки чи слуги? 5 книг про те, як живуть письменники

Завжди було цікаво дізнатися, як саме жили і живуть письменники не в офіційному літературознавстві, а, так би мовити, в "живому" житті. Вони – зірки літпроцесу чи слуги літератури? Усі автори книжок цього огляду цілком задовольняють нашу цікавість, розповідаючи про літературні пригоди, традиції, смаки як відомих, так і призабутих літераторів

Зірки чи слуги? 5 книг про те, як живуть письменники

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

Завжди було цікаво дізнатися, як саме жили і живуть письменники не в офіційному літературознавстві, а, так би мовити, в "живому" житті. Вони – зірки літпроцесу чи слуги літератури? Усі автори книжок цього огляду цілком задовольняють нашу цікавість, розповідаючи про літературні пригоди, традиції, смаки як відомих, так і призабутих літераторів

Колм Тойбін. Майстер. – Х.: Фабула

Автор цієї книги вважається одним з головних британських інтелектуалів свого часу, попри те, що він ірландець. Його п'ятий роман – це вигадана історія життя американського письменника Генрі Джеймса, яка триває наприкінці XIX століття, а саме від січня 1895 року до жовтня 1899 року. Все починається з краху письменника, який переїхав до Європи, в Лондонському театрі з п'єсою "Гай Домвіль" до його ізоляції у невеличкому місці, де він таки спромігся на створення кількох шедеврів протягом короткого часу. На відстані часу, перебуваючи у вимушеній самоізоляції, письменник переосмислює своє життя, в якому йому довелося в певний момент забути про свою хвору сестру, яка померла, покинути батьківщину, сім'ю та друзів. Як сталося, що він став одинаком з гомосексуальними проблемами? За які старі гріхи змушений тепер розплачуватися? Він живе в будинку зі слугами і щодня ходить до стенографа диктувати нову книгу. Присутній в оповіді Оскар Уайльд – наче антипод кволого і анемічного героя роману, оскільки провадить веселе безтурботне життя популярного автора. Утім, саме в цьому суть роману – показ не переможця долі, а нещасного вигнанця, який осмислює шляхи, які приводять нас до занепаду.

Леонід Ушкалов. Що таке українська література? – Л.: Видавництво Старого Лева

Таким міг би стати підручник з літератури – веселим і зухвалим, як Буратіно в країні невивчених уроків. Саме "уроки літератури" – так називалася рубрика Леоніда Ушкалова, яку він цілий рік вів в "Україні Молодій", і чиї випуски лягли в основу цієї книги. Знайомі зі школи класики стають в ній героями нехай і не вигаданих, але вже точно добре забутих історій. Особливості національного сміху, література і футбол, їжа і питво українських поетів – ось модус розмови, який обрав автор книги для такого нудного предмета, як українська класика. Загалом до збірки увійшли 45 есеїв, героями яких зокрема є добре відомі всім класики, зокрема Сковорода, Квітка-Основ'яненко, Шевченко, Гоголь, Драгоманов, Франко, Леся Українка, Кобилянська, Винниченко, Хвильовий, Йогансен, Маланюк, Довженко, Яновський. Також не забуті менш відомі автори: Кримський, Шпол, Буревій, Чернов, Теліга, Лівицька-Холодна й інші.

Юрій Тарнавський. Квіти хворому. – Л.: Піраміда

Запальні полеміки, невтомні дискусії та гостра критика у цій збірці свідчать про одне – українському інтелектуалу лише в Україні сумно і незатишно... Натомість в Америці він веселий, носить брюки кльош, має чудові штучні зуби і за непогані гроші паплюжить Тараса Шевченка. Принаймні той самий Тарнавський наполягає, що "причиною появи Нью-Йоркської Групи в другій половині 50-х років на еміграції було суспільництво й традиціоналізм її попередників та неспроможність або неохота членів її включитися в літератури чужомовних суспільств, що їх оточували". Натомість молоді діаспорні поети, будучи одягнуті за останньою західною модою, цілком комфортно вписалися в чужомовне середовище. Достатньо згадати стильні фота з книжки учасника Нью-йоркської групи Богдана Бойчука "Спомини в біографії". Кожне обличчя з незнаних нам діаспорних шістдесятих – це безперечний натяк на культурні ікони цього "буржуазного" часу на Заході: Аркадія Оленська-Петришин як Софі Лорен, Богдан Рубчак як Елтон Джон, і сам Бойчук як молодий Джордж Гаррісон... А ще – галантний, як вампір, Зиновій Бережан, елегантний, немов жиголо, Юрій Лавріненко, а також непохитний Тодось Осьмачка з келихом коктейлю в руці й Євген Маланюк в шортах.

Іван Рябчій. Двічі по десять: обличчя і голоси. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко

Ця збірка – це кунсткамера фігур, музей воскових валиків і безперечних фонографів вічності, де "європейські" та "українські" автори поділені порівну. Отже, десять "тамтешніх" і десять "тутешніх" письменників, відповідно, з Бельгії, Франції, Швейцарії та України, яких розпитує за життя, книжки і загалом усе на світі автор збірки. І знаєте, що тішить у цій гучній какофонії думок, сентенцій і просто вигуків "що скажете тепер?" Те, що починалися розмови давно, коли "європейське" та "українське" існувало окремо, не встигнувши злитися у геополітичному екстазі – принаймні у мріях наських інтелектуалів, які не повинні йти у політику, як зауважує опитуваний Валерій Шевчук, – і це, погодьтеся, не комільфо. Попри все встановити бажаний статус-кво – навіть поза бажанням автора збірки – допомагає компліментарна мішанина тих самих голосів, яка в результаті переситу розмовами лунає як одне "нетутешнє" ціле. "Я не кажу, що це погано, - втручається черговий "опитуваний" В'ячеслав Медвідь, - але наслідки наявні: береш один рукопис, другий, третій... Так п'ять-шість поетів - і таке враження, що одна й та сама людина писала". І хоч це стосується спілчанських конкурсів, а не української чи, тим паче, європейської літератури, але свідчить майже про те саме, рутинне.

Костянтин Родик. Актуальна література. Пунктир-енциклопедія. – К.: Радуга

Це видання енциклопедичного характеру задумано автором як "пунктир", здатний провести читача картою сучасної української літератури і привести її до повноцінного "рельєфного" формату. Мета проекту – дати читачеві надійний путівник світом актуальної літератури. Причому не тільки вітчизняної: серед героїв цієї книжки – Юрій Андрухович і Умберто Еко, Юрій Винничук та Ден Браун, Оксана Забужко і Пауло Коельо, Сергій Жадан і Марек Краєвський. Це не збірка рецензій і не розповідь про письменників, а детальний аналіз створеного ними – з погляду соціології, філософії, психології та просто особистого читання. Питання, порушені тут далеко не пунктирно, також актуальні. Які суспільні процеси відображають художні твори? Чому та чи інша книжка раптом стає бестселером? Чи впливає вона на реальне життя? І, нарешті, наскільки література взагалі актуальна для сучасної людини?

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...