Житло для військовослужбовців: Як в Україні "відмивають" гроші

Житло для військовослужбовців: Як в Україні "відмивають" гроші
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Днями в Києві правоохоронці затримали екс-керівника Національної гвардії України генерал-полковника Юрія Аллерова. Йому інкримінують заподіяння державі збитків у розмірі понад 80 млн грн.

Поряд зі "свинарчукгейтом" це подія вчергове дала привід суспільству оцінити масштаби здійснюваного в Україні заробітку на тому, на чому в умовах війни заробляти не можна, але в усі часи й в усіх країнах це найбільш активно робили і робитимуть.

Йдеться про "заробітки" на армії та інших правоохоронних структурах. І війна лише підхльостує апетити, адже фінансовий потік, що спрямовується суспільством на утримання військовиків, значно збільшується.

З тієї інформації, що стала надбанням ЗМІ, схема, застосована вищими посадовими особами, була до болю простою і знайомою. НГУ спочатку домовилася із забудовником про реалізацію будівельного проекту в центрі Києва (Печерськ) і про отримання в цьому житловому комплексі частини квартир.

Потім їх було обміняно на квартири в іншому житловому комплексі – в "дупі світу" біля ст. м "Бориспільська". Різниця в ринковій вартості, яка утворилася внаслідок цієї міни, була явно не на користь держави. У пресі фігурують дві цифри: 5 млн дол. і 81 млн.

Яка з них є більш правильною, встановить суд, так само як і наявність провини фігурантів. Нас же більше цікавить не сам зазначений вище факт і персоналії, які за ним стоять, а безпосередньо система, яка формувалася в Україні не роками, а десятиліттями.

Нинішня система забезпечення військовослужбовців житлом – це, по суті, гангренозний відросток старої радянської моделі, але з тією лише різницею, що тоді житло все-таки з часом давали, а в Україні це радше рівносильно виграшу в лотерею. Натомість цей механізм дозволяв збагачуватися генералам, особливо головним "по тилу". Але перейдемо до самої системи "ніпель": входить, але нічого не виходить.

Кожне силове відомство має свій "портфель" земельних ділянок, які можна запропонувати на вибір інвесторам. Адже своїх структур зі зведення житла ані армія, ані НГУ не мають. Всі ці ділянки було або виділено зі структури колишніх військових містечок, складів та інших виведених з експлуатації військових об'єктів, або надано місцевими органами влади для будівництва житла для військовослужбовців.

І тут вже давно застосовують так званий пайовий принцип: будівельна компанія зводить на ділянці силового відомства житло (як правило, за найвищими ринковими стандартами, адже це чисто комерційний проект) і передає на користь замовника (армія, НГУ) якийсь відсоток вже готових квартир.

І ось тут починається перша частина "марлезонського балету", коли на етапі визначення "частки" закладається перша "дещиця" корупційної ренти, адже завжди можна замість 20% квартир отримати від забудовника, наприклад, 10%.

Якщо ринкова капіталізація житлового комплексу на 50 тис. кв. м становить сьогодні в Києві щонайменше 50 млн дол., 10% "відступних" складуть копійка в копійку 5 млн. Вистачить не тільки на пенсію генералам, але й на будиночок на березі озера Гарда в Італії.

На банальному розкраданні армійського майна нині вже намагаються не палитися, є більш витончені схеми, де забудовник принесе все сам, але не на блюдечку, а на рахунки особистої компанії де-небудь на Британських Віргінських островах.   

Виділення житла військовослужбовцям вже давно перетворилося в Україні на зручний передвиборчий мем, з одного боку, і один із видів корупційної ренти – з іншого. Тільки стосовно армії та інших підрозділів класична корупційна рента перетворюється на своєрідну опричнину, коли "бояри-холопи-генерали" отримують від "царя" такі собі землі на "годування".

Натомість вони декларують особисту відданість і кругову поруку. Генерал, який отримав службову квартиру, потім приватизував її, потім, але вже в іншому місті, зробив те саме, і так разів п'ять по колу, стає членом корупційної омерти, забезпечуючи взаємне приховування для інших учасників схеми.

А що ж звичайні офіцери? Для них у кращому разі приготують до чергових виборів урочисте перерізання стрічки на "вторинному" пусковому будинку, на заселенні якого радісно повідомлять про виділення 400 квартир, скромно промовчавши про 40-тисячну чергу.

У 2019 році Кабмін планував виділити з державного бюджету на будівництво житла для Міністерства оборони, Держприкордонслужби, НГУ, СБУ, ГУР, МО, Управління держохорони, СЗР та адміністрацію Держслужби спецзв'язку і захисту інформації сумарно 1,679 млрд грн, тобто еквівалент 50 млн євро, які в кращому разі можна конвертувати в 70-80 тис. кв. м житла, що становить у середньому трохи більш ніж 1 тис. квартир.

Тобто навіть виділяючи на 13% більше коштів, ніж роком раніше, держава зможе розрахуватися з черговиками лише за півстоліття. Але нині немає впевненості, що всі ці квартири підуть за призначенням.

Вже давно схема, за якою силові структури "стовплять" у центрі міста земельні ділянки для будівництва житла, викликала великі сумніви в контексті її ефективності. Адже всі прекрасно розуміють, що простий "старлей" навряд чи отримає квартиру на Печерську.

Крім того, капіталізація цих проектів начебто сама підштовхує до більш правильного рішення: відмовитися від будівельного бартеру, продати за справедливу ринкову ціну ці земельні ділянки, а на ці гроші купити більш дешеве житло в передмістях, але набагато більше.

Як показує практика західних країн, є й більш ефективні схеми забезпечення військовослужбовців житлом.

Почнемо з компенсації вартості орендованого житла: у США на ці цілі виділяється до 1000 дол. на місяць, у Великій Британії – до 500, у РФ – до 490. В Україні трохи менше, але тут є свої причини, зокрема обмежені можливості державного бюджету.

Але в усіх країнах, що входять до НАТО, і навіть у РФ, яка взяла за основу натівський стандарт вирішення житлової проблеми, є одна істотна відмінність від України: у них немає черги на виділення постійного житла, а лише механізм забезпечення військовослужбовців тимчасовим житлом на час служби, зокрема й згадану вище грошову компенсацію.

Тобто офіцер не повинен просити надати йому місце в гуртожитку: держава виділяє гроші на оренду житла, а він уже сам може вибрати прийнятний для себе варіант і заощадити частину коштів або доплатити за комфорт.

Що стосується постійного житла для військовослужбовців, то й тут ми відрізняємося від більшості цивілізованих країн. В Україні житло обіцяють після 20 років служби, але саме що обіцяють.

Новини за темою

У країнах НАТО і РФ військовослужбовці після закінчення служби отримують значну вихідну допомогу, розмір якої залежить від згоди або незгоди відмовитися від підвищеної пенсії. Можна взяти гроші одразу, інвестувати їх у відкриття своєї власної справи або здобути нову професію, додаткову освіту й одночасно відмовитися від приблизно 50% пенсійних виплат. Або, навпаки, відмовитися від значної суми разових виплат і користуватися підвищеною пенсією все життя.

Тут також діє дуже важливий принцип: пільги або гроші. Але найголовніше, в західних країнах постійне житло військовослужбовці купують самі, але з використанням так званої військової іпотеки. У РФ, яка взяла за зразок західний стандарт, після трьох років служби військовослужбовець не сплачує процентів за іпотечним кредитом, а держава протягом усього терміну служби погашає за нього тіло кредиту.

Так виникає мотивація в довгостроковій і бездоганній службі. Компенсація відсоткової ставки є і в Туреччині (зокрема, відшкодування з боку держави до 40% тіла кредиту), а також в інших країнах.

Ця модель, яка спирається на вільний вибір, і є максимально ефективною, адже військовослужбовець сам вибирає, де йому купити житло. Державі залишається лише компенсувати відсоткову ставку за кредитом, а в деяких випадках і тіло заборгованості.

І більше ніяких унітарних військових містечок, а лише придбання житла за допомогою військової іпотеки в тому районі й населеному пункті, де захоче сам військовослужбовець.

У цій моделі і вихідна допомога, і кредит на постійне житло є ключовими мотиваторами для побудови особистої військової кар'єри.

Ну, а в Україні досі продовжують жити думками про військові містечка, як місце мешкання військових пенсіонерів, і логікою нескінченної квартирної черги. Адже будь-яка черга передбачає, що за нею хтось стежить.

А це так плідно впливає на гаманці "пузатих генералів", які загрузли в корупції та омерті взаємного приховування і кругової поруки.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>