Зеленський і економіка. Чого чекати від нового президента

Зеленський і економіка. Чого чекати від нового президента
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Вербної неділі Україна отримала нового президента. Тут все символічно. Неофіт-політик практично на "віслюкові" в'їхав на владний олімп. Заповнені телевізійні студії та учасники ТВ-шоу, які враз стали його найбільш високомовними прихильниками. Причому більшість з них – саме ті, кого колишній артист висміював у своїх пародіях.

Тепер всі вони готові кидати до його ніг зелені гілки і співати осанну, потай чекаючи нагоди обзавестися іншою "зеленню", якої у них і так повний город, але, як кажуть на Печерську, "зелені багато не буває". Шкода, що це було не "прощеної неділі", адже судячи з риторики, яка прозвучала одразу після виборів, ніхто нікого не "ганяти" не буде. Навіть навпаки, "ганяти" пообіцяли саме кандидата, що переміг, назвавши це захистом "курсу країни".

Єдиний позитив: понад 70% громадян країни отримали моральне задоволення від того, що вдалося "мокнути баригу". Як кажуть, можна нескінченно довго дивитися на три явища: проточну воду, вогонь, що палає, і вираз обличчя Порошенка, коли Зеленський телефоном говорить йому "до побачення".

Новини за темою

Те, що "Зе" - це не "Че", можна зрозуміти з його досить токсичного оточення, яке аж ніяк не вписується в поняття "нові обличчя". Дивно! В Україні досить багато молодих економістів, які ніколи не співпрацювали з можновладцями і не були заплямовані в корупційних скандалах.

Але чомусь навіть у форматі контрсистемного кандидата продовжують формувати заяложену липкими руками колоду нових старих карт.

"Модельною" фігурою тут є колишній міністр фінансів Данилюк, який нині стає головним спікером "з папірця" нового президента в контексті економіки. Будучи главою Мінфіну, він не провів жодної системної реформи державних фінансів, не ініціював жодної податкової реформи, що заслуговує на увагу.

Єдине, чим він пишається, – це залучення нової позики у вигляді випуску державних єврооблігацій на кілька мільярдів доларів. Нарощування державних боргів – це воістину "їхнє все" в плані гордості. Щоправда, він також запам'ятався як майстер епістолярного жанру "дрібним почерком", коли почав писати скарги на прем'єра послам великої "сімки".

Як наслідок, у прем'єр-міністра ледь не накрилася "премія у квартал". У 2010-2014 рр. саме Олександр Данилюк, якого з такого собі переляку називають кандидатом на посаду міністра закордонних справ при президентові Зеленському, очолював Координаційний центр з реалізації економічних реформ при Адміністрації президента України, і його співробітниками були майбутні "мінфінівці" Юрій Буца, Сергій Марченко та Євген Капінус.

Хто не пам'ятає про реформи тих років, може підняти "підшивки газет" або старі інформаційні "посилання".

Сьогодні навколо влади, як поліпи на днищі корабля, формується лобістський пул інвестиційних банкірів, які своїм впливом на "розпил" бюджетного пирога вже зрівнялися з токсикозом, який держава одержує від кількох ФПГ.

Протягом найближчих кількох років понад 30% доходів бюджету має йти на погашення внутрішніх і зовнішніх боргів, і завдання інвестиційних банкірів – це, з одного боку, щільно обкласти своїми тілами нового президента, а з іншого – лякати народ страшними історіями про дефолт і курс 100.

У будь-якому випадку вони сидять на фінансовому потоці і, як будь-які "потокові" менеджери, кровно зацікавлені в тому, щоб на найближчі кілька років Україна перетворилася на "губку", яку віджиматимуть зовнішні кредитори.

В Україні так і не запрацював класичний think tanks, як у західних країнах, – неформальне зібрання розумних людей, які через притаманну їм філантропію хочуть безоплатно допомогти рідній державі.

На заході в think tanks приходять багатими, а йдуть трохи збіднілими, позаяк ця робота забирає і сили, і енергію, що неминуче відбивається на основному бізнесі. У нас же в а-ля think tanks приходять, умовно кажучи, в шльопанцях, а йдуть у туфлях Berluti, які купують явно не на зарплату.

Всі ці "консільєрі", що обслуговують наш політичний істеблішмент, звісно, не задіяні в банальному криміналі. Ну так і мафіозні консильєрі в США рідко потрапляли до в'язниці! Це "привілей" їхніх "хрещених батьків". Натомість ці хлопці багато знають.

Інсайдерська інформація та афілійовані зв'язки – от їхній "коник", який дозволяє безбідно існувати і кочувати з табору одного президента до іншого. Цим пояснюється їхня цінність і затребуваність при всіх владах, тоді як опальний "табір іде в небо".

З цієї ж причини вони є унікальними свідками і для правоохоронців, адже з їхньою допомогою можна розплутати клубки, які в іншому разі довелося би "мотати" довгі роки.

Нинішні виклики, які стоять перед новим президентом, настільки масштабні, що він не може сховатися за Конституцію і "забити" на економіку. Президент – це візіонер майбутнього країни, ініціатор нової економічної моделі.

Стосовно України він повинен відповісти на питання: в якій економічній парадигмі наша економіка повинна розвиватися; ініціювати обговорення нового суспільного договору і набору соціальних функцій держави; усунути фактор війни.

Сьогодні виборча програма Зеленського – це вакуум смислів. Це умовний "паркан", на якому можна написати все що завгодно, хоч латиною, хоч кирилицею, хоч церковнослов`янськими золотими літерами. І все буде гармонійно, і на кожен вектор, чи то західний, східний або з опорою на "внутрішні сили", можна знайти підтримку серед частини його електорату.

На цій Tabula rasa можна накреслити будь-яку програму. Зеленський-ультраліберал або Зеленський-ультрасоціаліст – спробуйте знайти три і більше відмінностей. Це як Земфіра з її піснею: "Хочеш". Хоча ні, "сусідів, що заважають спати", він "вбивати" не буде.

Якщо говорити про тему війни, то він лише розтиражував шкідливу ілюзію про те, що війну можна припинити за допомогою рафінованої дипломатії. Ось так просто взяти і задопомогою "а поговорити на рибалці з Путіним" змусити РФ відмовитися від своєї геостратегічної доктрини.

У попередній статті ми публікували аналітику про можливості застосування економічних інструментів деокупації частини Донецької та Луганської областей.

До таких непомітних, прихованих інструментів деескалації конфлікту і деокупації територій варто віднести створення демілітаризованих вільних економічних територій (ДеВЕТ) в окупованих районах Донецької і Луганської областей.

Здавалося б, так просто міняти економіку на мир і деокупацію. Ось тільки ці рецепти нікому не потрібні: ані новим, ані старим. Адже тема війни і миру є першочерговою лише для простих людей. Для "еліт" вона десь на п'ятому-десятому місці, адже на темі миру "не заробиш".

Саме тому нині активізувалася метушня довкола "ПриватБанку", а не проведення круглих столів з пошуку економічних інструментів деокупації.

Що стосується візії та суспільного договору. Найпевніше, ми побачимо Зеленського-ультраліберала. Лібертаріанство в чистому вигляді вже не застосовується навіть у своїй колисці – США, де головний принцип, закладений у романах Айн Ренд ("дайте робити"), став основою рейганоміки.

Не кажучи вже про Європу, де з часів Ерхарда і Альфреда Мюллер-Армака застосовується "рейнський капіталізм" з потужною соціальною основою. Але проблема саме в тому, що лібертаріанство застосовується у нас не в чистому вигляді, а лише як обґрунтування, чому соціальні функції держави потрібно "обрізати", знизивши фіскальний тиск на десяток монопольних ФПГ.

Новини за темою

І зворотного боку лібертаріанство у вигляді прискорення зростання економіки і припливу інвестицій у цій парадигмі у нас не буде, адже десоціалізація держави призводить до додаткового імпульсу економічному лише у випадку домінування малого і середнього бізнесу.

А коли бал правлять ФПГ, то, наприклад, зниження ЄСВ – це не фіскальна лібералізація, а економія для олігархів десятків мільярдів гривень, так само як запровадження в Україні податку на виведений капітал – це подарунок двом-трьом "сім'ям" 50 млрд грн на рік.

Вульгарний лібералізм в Україні – це соціальний льодовиковий період для населення, але тільки без шкур, тому що їх "еліти" забезпечити не захочуть.

Саме тому нині так потрібна людина не із системи, але оточена "системними людьми", яка зможе з подачі прихованого суфлера озвучити необхідність і продовження співпраці з МВФ, і збереження нинішнього формату врегулювання війни на Донбасі, і неминучість "десоціалізації" (підвищення пенсійного віку, посилення субсидіарних правил, "відкриття" ринку землі). 

Але отримавши нові бонуси від держави, наші олігархи не відкриватимуть в Україні виробництва з високою доданою вартістю. Це в Англії за експорт вовни у XVIII столітті вішали. У нас за експорт зерна і металу дають державні ордени. Крім того, прихильники "мертвої руки ринку" Адама Сміта завжди зможуть заявити про невтручання держави в питання економіки.

Хоча згідно зі звітом ООН (ЮНКТАД) про глобальні інвестиції, в 2017 році 101 країна, яка генерує 90% світового ВВП, привернула іноземні інвестиції, спираючись на національну промислову політику, і інвестиційні стратегії цих країн були похідною від внутрішньої концепції розвитку реального сектора економіки.

А іноземним інвесторам потрібні цілком прозаїчні речі: захист титулів власності, справедливі суди, зниження рівня корупції. Здавалося б, як багато хто думає в Україні, все це потрібно і "елітам", і "олігархам", адже дозволить першим здобути народну любов, а другим – капіталізувати бізнес, включивши грошовий мультиплікатор вартості активів.

От тільки справедливі суди і низька корупція – це рівні можливості й чесна конкурентна боротьба. А за таких умов "королі" виявляться голими, тобто звичайними трієчниками з низьким рівнем освіти, і в такій системі координат максимум, на що їм доведеться розраховувати, – це право "перекваліфікуватися" в центрі зайнятості.

А так – куплять собі нові вілли на Лазурному узбережжі. Теж результат. Економічний. Для економіки Франції.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>