Фото з відкритих джерел

Блокування російських соціальних мереж в Україні викликало неоднозначну реакцію у людей. Одні з полегшенням зітхнули. Інші забились в істериці. Немов у них зникли зберігання на ощадній книзі. Люди влаштовують протести. Молодь істерично рве на собі волосся. Домогосподарки, які грали у “Ферму” в "Однокласниках", метушаться і шукають аналогічні ігри на інших сайтах. Немудрі чинуші і такі ж недалекі аналітики щось лепечуть там про свободу слова, наступ на демократію.

Всі забули, що таке ВК та ОК? Чиї це мережі? Скільки зла вони принесли Україні? Люди звикли, що так має бути. Якщо на них чекає щось краще в майбутньому? Не покинемо старого, хоч воно і погане. Чому нас тягне до радянщини? Чому ми не робимо висновків?

Пригадаймо цей Богом проклятий Радянський Союз. Люди жили в штучно створеному Москвою гетто, яке було перестроєне на кістках мільйонів українців. Омите кров'ю наших земляків. Їх навчили жити у безправ'ї, їх навчили бути рабами. І нащадки цієї системи зараз у "припадку”, кидаючись на всі боки слиною, кричать: “Поверніть нам Союз. Ми хочемо туди”. Чого ви хочете? Скучили за ковбасою і дешевою горілкою?

Новини за темою: Від батальйонів бойовиків до "ВКонтакте": Хто потрапив під українські санкції

У такій темноті виросла частина молодого покоління теперішніх людей. Для них Росія - це просто країна, яка має більше сили, можливостей. Ось і качає свої права. Вони слухають російську попсу. Вони в істериці кидаються на українських поп-виконавців, які пишуть безтолкові російські тексти і таку ж музику. Для них Дорн і Потап - кумири. Скажи їм, що ці виконавці їздять у Росію і там продають себе, у відповідь почуєш: "Та “пофіг”. Зате у них треки "чумачечі".

До чого я наводжу ці приклади? Просто намагаюсь пояснити, що люди знають про проблему. Але вперто її ігнорують. Вони до такої міри виросли зомбованими, що вперто не хочуть бачити щось інше.

І тепер підходжу до нашумілих ВК і ОК. Основна їхня аудиторія - це підлітки і домогосподарки. Вони в такій мірі звикли до цих соціальних мереж, що в них тепер ломка.

Спілкуюсь з одними дівчатами. Вони виражають мені своє незадоволення. "Там такі класні фотки були. Особливо біля фонтана. Губи так прикольно вийшли. І футболочка пасувала до волосся", - каже одна. "Я зранку прокидалась. Дивилась у ВК і бачила, чим мої подружки займаються. Як я тепер це знатиму?" - каже інша. Глобальна проблема. А ти не пробувала пройтися десять хвилин пішки? У твої 20 років ти важиш 75 кілограмів. Мені здається, це забагато. Коли розпочнеш ходити до знайомих, а не сидіти у соцмережах, побачиш інший світ.

Хлопці жаліються мені: “Бля.. Там такі “відоси” були. Ми на природі з “тьолками”, “бухі”. Ваня спить у колії. У мене туфлі порвані".

Це реальна проблема. Скільки людей не побачать порваного взуття, п'яних дівчат.

Новини за темою: Заборона "Яндекса", "ВКонтакте" та інших: Аргументація сторін

Українці. Відкрийте очі. Батьки, подякуйте, що так сталось. Ваше чадо тепер не проводитиме дні в інтернеті. Не шукатиме можливостей, як покінчити життя самогубством. У мережі ВК існувала гра “Синій Кит”, яка заманювала проблемних підлітків у свої тенета, де вони могли стрибнути з даху, кинутись під поїзд, перерізати вени. Все. Тепер цього нашестя уже не буде. А скільки бруду виливалось на наших солдатів у цих ворожих мережах. Ніхто не задумувався. Нас там з г..мном мішали. І хоч би хтось з цього приводу захвилювався.

Особливо у цій історії неприємно вразили львів'яни. Завжди такі патріоти, а тут захвилювалися через закриття ворожої мережі. Шановні, а чи знаєте ви, що ваші земляки з 80-ї десантної бригади зараз протистоять ворожим окупантам у районі ДАП? За роки війни ця бригада втратила більше 90 хлопців. І саме у “ВКонтакте” сепаратисти показували відео- і фотоматеріали з нашими хлопцями. Жорстокі побиття, знущання над мертвими тілами…

Українці, навчіться жити по-європейськи. Умійте розпрощатись з поганим минулим і сьогоденням. Давайте жити хорошим майбутнім.

Михайло Ухман

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.