Заручники часу: Чому нового ЦВК не буде

Заручники часу: Чому нового ЦВК не буде
Фото з відкритих джерел

Михайло Поживанов

голова Фонду муніципальних реформ "Магдебурзьке право"

Протягом нинішнього сесійного тижня питання нового складу ЦВК вирішено так і не було. "Політичні консультації", як це називає спікер Парубій, триватимуть. Вочевидь, останніх чотирьох років для проведення всіх можливих нарад та brainstorm’ів було замало, а відтак знадобився додатковий час. Хоча справа, звісно, не в цьому. А в тому, щоб за будь-яку ціну дотягнути до осені. Восени президент вже не зможе розпустити парламент – за півроку до того, як його власні повноваження добіжать кінця, його буде позбавлено такої можливості. Депутати бояться дострокових виборів і тому за жодних обставин не затвердять нових персоналій Центрвиборчкому вже зараз. Такої думки дотримується чимало політиків, і я з ними погоджуюсь.

Але що в такому разі ми матимемо восени? Новий склад ЦВК, на каденцію котрого припаде два комплекти президентських та парламентських виборів (у 2019 та 2024 році). Можливо, виборів буде більше, адже Україну продовжує штормити, й вірогідності чергового Майдану чи розпуску Ради виключати не можна. Нові ж цевекісти, які прийдуть на цілих сім років (втім, нинішні прийшли, як бачимо, на значно довший термін), нестимуть відповідальність за те, законно чи ні відбуватимуться кадрові зміни на Банковій та на Грушевського. Чи вистачить у них сміливості в разі потреби запобігти нечесним діям кандидатів? Тяжко сказати, але, зрозуміло, що вони будуть зв’язані певними зобов’язаннями перед політичними силами, які висувають їх зараз.

Новини за темою

Якщо депутати так бояться нового складу ЦВК, то навряд чи вони підбирали креатури серед тих, хто здатен на активний спротив будь-якому "підрахуйству". Ні, зухвальців та відчайдухів серед тих, кого зараз висувають фракції, точно не знайдеш. Це зрозуміло апріорі, без заглиблення у біографію кожного з претендентів. Отже, сім років виборами в країні заправлятимуть доволі узалежнені персонажі. Один із дуже важливих інститутів – Центральну виборчу комісію – буде вкотре віддано на відкуп політичній кон’юнктурі, а тому прозорої роботи я б від неї не чекав.

Втім, це ми розглядаємо кращий варіант, тобто варіант, за яким ще до березня 2019 року буде обрано новий склад комісії. (Хотілося б, щоб новий президент України поклав край негідним іграм довкола ЦВК). А чи можливий ще гірший сценарій – пролонгація повноважень теперішнього ЦВК аж до президентських (а, може, й наступних парламентських) виборів? На перший погляд, все це виглядає нереально, з огляду хоча б на велику кількість заяв від топ-менеджерів держави про те, що ротація членів Центрвиборчкому вже давно назріла і навіть перезріла. Але все-таки я б не став нічого виключати. Навіть того, що посада члена ЦВК плавно ставатиме пожиттєвою.  

Між тим чинний склад ЦВК виконує свої функції з 2007 року. Враховуючи, що повноваження членів ЦВК обмежено 7-річним терміном, ротація кадрів мала б відбутися ще у 2014-му. Проте не відбулася. Це досить прикро, враховуючи, що у 2007-му більшість представників ЦВК становили "регіонали", і лише очільник комісії Володимир Шаповал був креатурою Віктора Ющенка.

А в 2013 році "регіональна більшість" у ЦВК протиснула звільнення Шаповала і призначення замість нього цілковито лояльного до Януковича Михайла Охендовського. При цьому слід зауважити, що Охендовський – не єдиний раритет у складі нинішнього ЦВК. Там працюють й інші люди, котрі у 2004-му підписували протокол, згідно з яким Віктора Януковича було оголошено переможцем виборів 2004 року.

Загалом Центрвиборчком зразка 2007 року – це саме ті чиновники, котрі проводили й президентські вибори 2010 року, і парламентські 2012-го. Вони ж є відповідальними і за всі наступні вибори, і за всі нюанси, пов’язані з роботою парламентарів. Зокрема, саме нинішній Центрвиборчком позбавив мандатів Миколу Томенка та Єгора Фірсова, коли керівництво БПП вирішило провчити цих "відступників". Але менше з тим.

Новини за темою

Починаючи від 2014-го й дотепер питання оновлення ЦВК продовжує залишатися у підвішеному стані, хоча президентові країни не раз нагадували про необхідність "освіжити" кадровий склад цієї установи. Ціла низка виборів заважала зробити це оперативно, проте після місцевих виборів 2015 року оновлення ЦВК було заанонсовано самою фракцією БПП. Однак Центрвиборчком так і не зустрів "свіжу кров". І провина за це лежить виключно на президентові. Адже фракції ще два роки тому подали на розгляд президенту свої кандидатури на вакантні місця в ЦВК. Але Порошенко зажадав: піти з будівлі на бульварі Лесі Українки мають всі. Не лише одіозний Охендовський, але й, наприклад, Андрій Магера та Жанна Усенко-Чорна. Через цю категоричність президента "Народний фронт" і був змушений відкликати свого кандидата Магеру та оперативно шукати йому заміну.

Порошенко, зрозуміло, зволікає з однією-єдиною метою: мати зрештою цілком контрольовану ЦВК. До того ж президент порушує принцип паритетності у представництві в Центрвиборчкомі висуванців від різних фракцій. Відповідно до закону про ЦВК, Верховна Рада призначає і звільняє з посад членів комісії за поданням президента, при цьому президент при підготовці подання враховує пропозиції депутатських фракцій і груп. Хоча формально він може їх ігнорувати і подавати ті кандидатури, які йому заманеться, але тоді важко буде розраховувати на підтримку останніх під час голосування в Раді.

Нині ж ситуація складається таким чином, що своїх представників у комісії отримують всі фракції та депутатські групи, крім "Опозиційного блоку" і "Батьківщини". Що стосується "Батьківщини", то під тиском цієї партії її висуванця таки було включено до списку кандидатів, але вже 14-м (за наявності лише 13 вакантних посад). Крім того, хотілось б зазначити, що принципи формування ЦВК мало би бути переглянуто. Несправедливо, коли на склад комісії мають вплив фракції, чий шанс на наступних виборах близький до статистичної похибки. Натомість ті партії, котрі показують чималий успіх на виборах до ОТГ (тут я говорю, наприклад, про Аграрну партію), усунуто від можливості впливати на процес.

Словом, ще до "народження" нового ЦВК його "зачаття" відбувається не зовсім коректним чином. Цікаво, що загалом світ знає практики, коли контроль за виборами та встановлення результатів виборів здійснюють навіть центральні органи державної виконавчої влади, а не окремі інститути, як у нас. У цьому аспекті ми нібито перебуваємо на досить високому рівні демократії, однак демократія ця у нас виходить доволі специфічною, якщо вважати, що на встановлення результатів ці самі органи виконавчої влади впливають досить суттєво. То, може, у майбутньому варто піти простішим шляхом і скасувати Центрвиборчком як явище? Так, ймовірно, ми станемо менш демократичними, але більш економними, заощадивши кошти на утримання ще однієї філії Банкової.

Михайло Поживанов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...